Внутршні війська МВС

 

Зміст

 

  Вступна частина

 

  Розділ 1 Історико-правовий аспект становлення внутрішніх військ

 

  Розділ 2 Загальні положення діяльності внутрішніх військ Міністерства           внутрішніх справ

2.1. Правові  регулювання діяльності внутрішніх  військ МВС України.

2.2.  Основні  повноваження та обов’язки   внутрішніх військ Міністерства  внутрішніх справ України

2.3. Структура  та особовий склад внутрішніх  військ МВС України

 

 Розділ 3 Правові засади застосування зброї та спеціальних засобів військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України

 3.1.  Умови, межі та порядок застосування спецзасобів та заходів фізичного впливу

 3.2. Умови, межі та порядок застосування вогнепальної зброї

 

  Заключна частина

 

 Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступна частина

Актуальність темидослідження. 26 березня поточного року виповнилося 20 років від дня утворення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

За 20 років свого існування вони перетворилися у міцний, налагоджений механізм, який спроможний на високому рівні виконувати покладені на них Законом України завдання.

Висока  боєздатність, пильність, мужність, самовідданість, чесність і непідкупність, постійна готовність захистити, прийти на допомогу громадянам, відданість своєму українському народові − ось візитна картка сучасних внутрішніх військ незалежної України.

Специфіка функцій, які виконують внутрішні  війська, полягає у повсякденному  виконанні особовим складом службово-бойових  завдань, знаходженні постійно на передовому рубежі боротьби зі злочинністю, що пов'язано  з підвищеною небезпекою для здоров'я  та життя військовослужбовців.

Нинішні воїни правопорядку продовжують  традиції, закладені старшим поколінням, не шкодують сил для зразкового виконання  завдань, покладених на війська державою та народом.

Об’єктом дослідження внутрішні війська МВС як спеціалізоване утворення в системі військових правоохоронних органів України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми розуміння діяльності внутрішніх військ МВС, чинне законодавство в даній сфері, яке дозволяє визначити основні засади, принципи діяльності вищезазначеного органу.

Мета та завдання дослідження. Мета даної курсової роботи полягає у тому, щоб визначити яке місце внутрішні війська МВС посідають в системі військових правоохоронних органів, здійснити аналіз сутності діяльності даного органу, а також його правового та практичного становища в сучасній Україні.

У відповідності з метою ставляться такі завдання:

1) виділити основні історичні тенденції  розвитку внутрішніх військ на  теренахУкраїни;

2) визначити теоретико-правові основи діяльності внутрішніх військ;

3) проаналізувати нормативно-правові акти, які утворюють базис діяльності досліджуваного правоохоронного органу;

4) визначити роль внутрішніх військ у становленні України як правової держави та встановленні правопорядку;

5) охарактеризувати процесуальність використання спецзасобів та заходів фізичного впливу внутрішніми військами;

Дану тему досліджували такі автори: Хантіль М.Ф.,Волков І. В., Зазулін М.В., Смикодуб І. С., Зозуля І.В., Плешко Е.А., Полізук В.А., Лавінченко О.В.

Методи дослідження:: логічний, історичний, системний, формально-юридичний, абстрагування й узагальнення, порівняльно-правовий, структурно - функціональний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Історико-правововий аспект становлення внутрішніх військ

 

У літопису внутрішніх військ МВС (далі по тексту – ВВ МВС) України є безліч подій і пам’ятних дат, які висвітлюють їхню героїчну історію, що сягає в далеке минуле. Прообразом внутрішніх військ в Київській були княжі дружини IX–XIII століть. Аж до початку XIX століття в Російській імперії функції внутрішніх військ разом з поліцією виконували козачі полки і губернські команди.  Загальновизнаною датою народження внутрішніх військ стало 27 березня 1811 року, коли указом імператора Олександра I штатні губернські роти і команди передислокувалися в губернські столиці і з них були сформовані військові батальйони внутрішньої сторожі, що стала однією з найважливіших частин охоронної системи держави.

У 1829 році з'явилися перші підрозділи з охорони важливих промислових і державних об'єктів: у складі внутрішньої варти були сформовані п'ять лінійних батальйонів і три пересувні роти, призначені для охорони гірських заводів, монетних дворів і інших закладів, підвідомчих гірському управлінню.

У травні 1886 р. наказом по військовому  відомству було оголошено про  створення конвойної варти, що складалася з 567 команд для супроводу арештантів усіх категорій до адміністративної і судової установи, до місць висновку і на примусові роботи.

Пізніше кінні команди  внутрішньої сторожі послужили  базою для створення Окремого корпуса жандармів, що проіснував до революції 1917 року. Крім того, з 1886 року в Росії існувало автономне військове  формування – Конвойна сторожа, що нараховувала 530 конвойних команд чисельністю  від окремого взводу до батальйону.

Після революції, в 1919 році, було об’єднано всі війська допоміжного  призначення, що існували при деяких відомствах, і створені війська внутрішньої охорони Республіки.

Війна з фашистською Німеччиною внесла істотні корективи в структуру  і службу внутрішніх військ. До початку  Великої Вітчизняної війни ВВНКВС СРСР складалися з конвойних, оперативних, військово-будівельних частин, частин з охорони залізничних споруд і особливо важливих підприємств промисловості і частин військового постачання.     

Влітку  і восени 1941 року багато з’єднань і  частин внутрішніх військ брали участь в обороні Києва, Одеси, Харкова, інших важливих промислових і  адміністративних центрів. 

Військовослужбовці  внутрішніх військ у роки Великої  Вітчизняної війни брали активну  участь і в широкомасштабній партизанській  боротьбі, розгорнутій у тилу ворога. Багато офіцерів були спеціально направлені керівництвом для формування партизанських загонів. Війська охорони тилу фронтів вели боротьбу з диверсантами і шпигунами, бандитськими формуваннями, охороняли комунікації.

438 військовослужбовців  внутрішніх військ України пройшли  випробування Афганістаном. За мужність, хоробрість та самовідданість 160 із них нагороджені орденами  та медалями, 47 воїнам вручено  державні нагороди республіки  Афганістан.

Серйозним випробуванням  на мужність для наших воїнів стала  аварія на Чорнобильській АЕС. Частини  та підрозділи внутрішніх військ України  в перших рядах прибули в район  лиха і, змінюючи потім один одного через високий рівень радіації, довгі  місяці і навіть роки тримали суворий  іспит на мужність, брали участь у ліквідації наслідків аварії.

Чорнобильська трагедія вплинула на життя та долі багатьох наших  військовослужбовців. Більш ніж 18 тисяч  воїнів внутрішніх військ України пройшли  через Чорнобиль. Останні з них  залишили зону мужності в травні 1990 року, а один підрозділ і зараз  виконує там службові завдання.

Насиченою стала також  і історія внутрішніх військ періоду незалежності України. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 вересня 1991 року, дислоковані на території України частини та підрозділи внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР було в повному складі передано до МВС України.

Розпорядженням  голови Верховної Ради від 29 листопада 1991 року – почато створення в  системі МВС військ внутрішньої  і конвойної охорони.

Відповідно до розпорядження Президії ВР України від 4 грудня 1991 року 17 військових частин ВВ було передано до складу новоствореної Національної гвардії України.

Відповідно до Постанови  Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 року у складі МВС України було створено Головне управління військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України, яке вже наступного дня прийняло на себе керівництво частинами, що охороняли атомні електростанції на території України.

26 березня 1992 року Верховна Рада  України прийняла Закон № 2235-XII «Про війська внутрішньої і  конвойної охорони МВС України». Цей документ мав величезне  значення для подальшого розвитку  і становлення військ, визначивши  їхнє майбутнє і статус у  системі силових структур держави. 

1994 року в складі військ почалося  формування трьох частин спеціального  призначення: «Барс» (м. Київ), «Ягуар»  (Вінницька область), «Гепард» (м.  Запоріжжя). У 2004 році створено  четверту частину спеціального  призначення «Тигр» ( Краснокам’янка, АР Крим).

Постановою  Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 137 було затверджено  «Положення про військові частини  спеціального призначення військ внутрішньої  та конвойної охорони».

Відповідно до Указу Президента України від 20 січня 1995 року зі складу Національної гвардії України до військ МВС було повернуто 14 військових частин, на базі яких розпочалося відродження  спеціальних моторизованих військових частин міліції. (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1995 р. № 319 «Про затвердження Положення  про спеціальні моторизовані військові  частини міліції військ внутрішньої  та конвойної охорони»).

З жовтня 1995 року у складі військ з’явилися  власні авіаційні підрозділи, які  отримали на озброєння літаки та вертольоти. 

Законом від 31 жовтня 1995 року № 407 Верховна Рада України внесла ряд змін і доповнень  у Закон від 26 березня 1992 року, зокрема, військам було повернуто історичну  назву: «внутрішні війська МВС України», а ГУ ВВ і КО МВС – перейменовано  в Головне управління внутрішніх військ МВС.

У 1996 році Указом Президента України  № 216 26 березня було встановлено  професійне свято – День внутрішніх військ МВС України.

З 1996 року одним із пріоритетних напрямів діяльності командування внутрішніх військ стало кардинальне реформування їхньої організаційно-штатної структури, що мало на меті демілітаризацію пенітенціарної системи і створення мобільного, високопрофесійного і всебічно забезпеченого  резерву міністра внутрішніх справ.

1997 року органам Головного управління  виконання покарань (нині – Державна  пенітенціарна служба) були поетапно  передані функції нагляду за  засудженими й особовий склад  підрозділів контролерів з нагляду,  а протягом 1998–1999 років – функції  охорони пенітенціарних установ,  а також особовий склад підрозділів,  що були укомплектовані військовослужбовцями  за контрактом. Це дозволило скоротити  штатну чисельність військ більш  ніж на 15 тисяч чоловік і зосередити  діяльність військ на охороні  громадського порядку і боротьбі  зі злочинністю, для чого було  сформовано декілька нових спеціальних моторизованих військових частин міліції і окремих патрульних підрозділів.

Після розформування в  грудні 1999 року Національної гвардії  України відповідно до Указу Президента України до складу внутрішніх військ МВС України було передано з’єднання  та військові частини НГУ загальною  чисельністю близько 18 тисяч осіб, зокрема, 3 дивізії, дислокований у Харкові  Військовий інститут, нині Академія внутрішніх військ, а також окрема бригада  і 5 окремих підрозділів з охорони  дипломатичних представництв та консульських установ іноземних  держав в Україні.

З метою подальшої оптимізації  організаційно-штатної структури  військ Головним управлінням було розроблено Концепцію будівництва внутрішніх військ МВС України на період до 2005 року, затверджену рішенням колегії  МВС України від 11 травня 2000 року. Відповідно до «Концепції ...» ГУ ВВ провело заходи щодо оптимізації організаційно-штатної структури військ, внаслідок яких до кінця 2001 року було переформовано 3 і розформовано 25 частин, закладів і установ. У жовтні 2000 року у військах були створені шість територіальних командувань (ТрК), із дислокацією управлінь: Північне ( м. Київ), Південне ( м. Одеса), Східне (м. Донецьк), Західне (м. Львів), Центральне (м. Дніпропетровськ), Кримське (м. Сімферополь).

Указом Президента України  від 28 січня 2002 року № 75 «Про символіку  внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» засновано емблему  та прапор внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що з'єднання, військові частини  та навчальні заклади внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ  України, зазначені в додатку  № 6 до цього Указу, можуть мати власні бойові прапори.

18 серпня 2003 року Указом Президента № 863 було визначено інший шлях реформування внутрішніх військ – до кінця 2004 року їх передбачалося перетворити у невійськове формування. Відповідно до вимог Указу Президента України був розроблений проект Закону України «Про Державні силиспеціального призначення».

Наказом МВС України від 29.11. 2006 № 1167 затверджено  «Концепцію розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року».

У 2008 році у військах вдалося практично  завершити реалізацію заходів, передбачених першим етапом програми реформування військ і успішно звітувати з  цього питання у вересні перед  комісією Секретаріату Президента України.

Сьогодні  війська розвиваються по шляху оптимізації  складу і чисельності, вдосконалення  службово-бойового застосування, розробки і впровадження нових програм  навчання військовослужбовців, здійснення заходів щодо вдосконалення системи виховання особового складу, всебічного вдосконалення бойового, технічного і тилового забезпечення діяльності з'єднань і військових частин. Подальший розвиток внутрішніх військ передбачає підвищення їх ролі в боротьбі зі злочинністю й охороні правопорядку в країні.