Велика літера

Розглядаючи питання  абревіатур у сучасній українській  мові, можна зіштовхнутися з низкою різнопланових проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові.

Немає однозначності  в термінології, якою користуються дослідники, описуючи абревіатури. Науковці паралельно вживають різні терміни на позначення того самого поняття, по-різному розуміють ті самі поняття. Єдиним способом вирішення цієї проблеми є внести єдину загальноприйняту класифікацію абревіатур до нової редакції українського правопису.

Проблемним у  мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур, у чому можна легко переконатися за допомогою аналізу текстів  з українського сектора Інтернет, переважно публіцистичних.

Досліджуючи різноманітні тексти із вживанням абревіатур, легко побачити, що автори регулярно порушують наведені вище норми написання абревіатур. Так у текстах часто зустрічається написання Нато [15] замість нормативного НАТО тощо. Такі порушення відбуваються частково під впливом російської мови, у чому можна переконатися, зіставивши тексти, написані українською і російською мовами [23; 24].

Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це пов’язано з визначенням роду абревіатури. Для пересічного мовця визначення роду абревіатури, не описане чіткими правилами, є проблемним, так само, як і визначення, чи є абревіатура відмінюваною. Часто автори роблять спроби відмінювати невідмінювані абревіатури. Усе це свідчить про недостатність і недоступність інформації щодо цієї проблематики.