Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2013 в 22:11, реферат
Прагнення людини до пізнання всесвіту, суспільства, самої себе, окремих явищ і процесів світу невичерпне і вічне. Є знання, необхідні фахівцю для успішної діяльності в конкретній галузі, а є поняття, ідеї, теорії, факти, засвоєння яких важливе для становлення кожної людини як особистості, для формування її духовної культури.
Релігієзнавство — гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу на віруючих.
Вступ
Поняття і сутність
Ісорія походження теології з точки зору Фоми
Теологічні теорії походження релігії
Теологічні теорії походження релігії
Традиціоналістична теорія
Теїстична теорія
Монотеїзм, політеїзм, генотеїзм.
Академічний теїзм
Наукові теорії походження релігії
Психологічні теорії походження релігії
Висновок
Список літератури
Міністерство культури і туризму України
Реферат
На тему «Виникнення теології»
З філософії
Виконала
Студентка ІІ курсу
План
Вступ
Висновок
Список літератури
Вступ
Прагнення людини до пізнання всесвіту, суспільства, самої себе, окремих явищ і процесів світу невичерпне і вічне. Є знання, необхідні фахівцю для успішної діяльності в конкретній галузі, а є поняття, ідеї, теорії, факти, засвоєння яких важливе для становлення кожної людини як особистості, для формування її духовної культури.
Релігієзнавство — гуманітарна
наука, яка досліджує суспільно-
інтерес європейської громадськості до релігієзнавства постійно зростав. І згодом її почали викладати у багатьох ВУЗАх та вивчати як науку.
Поняття і сутність
Теологія чи богосло́в'я (грец. θεος — Бог та λογος — слово) — сукупність церковних учень про Бога й догмати релігії. Дослівно, теологія є вивченням Бога. Кожна з головних релігій має свою власну теологію.
Християнська теологія охоплює в своїх межах:
Існують різні традиції всередині римо-католицької, православної і протестантської спільнот, але типовими розділами теології є:
До виникнення гуманізму Відродження, теологія вважалася найвищою наукою (див. схоластика) але у 19-му і 20-му століттях, її висновки зазнали ворожої перевірки правильності зі сторони фізиків, філософів, антропологів та інших.
Загалом теологія може також поділятися на:
Ісорія походження теології
з точки зору Фоми
Система Фоми являє собою застосування
принципів Аристотеля в галузі богослов'я,
причому основні філософські ідеї є не
просто тимчасовими формами або методичними
прийомами, але послідовно формують структуру
самої системи. Передумовою стає наявність
гармонії між теологією і наукою, між вірою
і розумом.
Богослов'я являє собою науку, «scientia».
У той же час воно відрізняється від раціонального
знання в тому, що зміст віри недоступне
для розуму і приходить до людини лише
через одкровення і світло благодаті.
Розум не може осягнути основу істини
одкровення, але віра приймає її на підставі
Божого авторитету. Відбувається те ж
саме, як якщо б селянин почув філософську
істину. Він не знає принципів, що лежать
в основі цієї істини, але все-таки може
визнати, що справа йде саме так, на підставі
довіри до філософа, який її висловлює,
має знання про принципи і знає, чому справа
йде саме так. Таке ставлення існує між
науками: одна наука іноді спирається
на положення, запозичені з інших наук,
не доводячи при цьому дані положення.
Так, наприклад, оптика спирається на закони
152 і правила геометрії, геометрія, у свою
чергу, використовує основні положення
математики. Також богослов'я використовує
запозичені положення, істинність яких
вона сама не доводить. Вища «наука», з
якої теологія запозичує свої принципи
- це власне знання надприродного світу,
знання Бога і ангелів про божественне.
Таким чином, теологія набуває характеру
науки, хоча вона сама не може довести
або повністю осягнути принципи, на яких
вона будує свої висловлювання. Повне
усвідомлення і розуміння належить іншого
світу. Вона побудована на вірі, що спирається
на авторитет кого-то другого і вважає
одкровення істинним без доказів розуму.
Використовуючи своєрідну ідею про принципи
теології як положеннях, запозичених з
вищої науки, Фома Аквінський зв'язав два
суперечать один одному поняття науки:
арістотеліанское, згідно з яким наукою
в строгому сенсі слова можна назвати
лише те, що може бути предметом раціонального
докази, і августініанское, відповідно
з яким знання віри також може бути згодом
усвідомлено і осмислено розумом. Дуні
Худоба і номіналізм пізнього Середньовіччя
піддасть компромісне томістського рішення
критиці і, застосовуючи арістотеліанское
поняття науки більш послідовно, відкине
уявлення про теології як «scientia».
Проблема виникнення релігії дуже важлива для повного розуміння її суті і значення. Якщо ми хочемо досконало знати якесь явище чи річ, ми неодмінно поставимо питання: звідки, чому, як і коли вони виникли і, лише одержавши відповідь на запитання, ми здобудемо знання про це явище. Це стосується і релігії.
Але з точки зору переважної більшості віруючих і значної частини духовенства, яке не вдається у богословські тонкощі, питання про виникнення релігії не має сенсу: релігію Бог дарував людству, причому саме ту, яку сповідують ці віруючі, релігія вічна і незмінна, саме їх релігія істинна і не потребує пояснення її походження. Та вже існує загальновизнана історія релігій, яка фіксує початок кожної із них. Далі я розгляну питання про виникнення найперших релігійних уявлень.
Теологічні теорії походження релігії
Перш за все розглянемо теорії походження релігії, які акцентують на природних причинах і обставинах цього складного процесу. В їх розробці беруть участь видатні філософи, які поділяють релігійну точку зору на світ, вони містять чимало глибоких міркувань, їх можна об'єднати загальною назвою — теологічні теорії. Це традиціоналістична, теїстична і специфічно-православна — академічна.
а)Традиціоналістична теорія. Ця точка зору на походження релігії полягає в тому, що релігію відкрив першим людям сам Бог безпосередньо. В християнстві ця концепція виглядає як біблійна оповідь про спілкування перших людей, Адама і Єви, в раю з Богом, а також надприродні контакти з Богом Моісея та інших біблійских персонажів. Цей варіант традиціоналізму відкидає будь-які звернення до будь-якої аргументації, тим більше наукового характеру. Він грунтується лише на беззастережній вірі.
Знаходимо ми традиціоналістичну концепцію і у стародавній філософії. Стародавньогренький мислитель Платон вважав, що релігія є наслідком споглядання людською душею в світі ідей єдиного, яке є особливою субстанцією всього світу, його основою і витоком, яке вище за буття, яке не має ні початку, ні кінця, ніяких ознак, ніяких причин, не потребує простору і руху, бо для руху потрібні зміни, а єдине — незмінне. Єдине має всі характеристики Бога. Отже, людська душа, споглядаючи в світі ідей єдине — Бога, згадує про нього в нашому матеріальному світі, і ця згадка і є релігія.
б)Теїстична теорія. Ця теорія походження релігії з суті самого теїзму. Теїзм визнає буття Бога як істоти принципово протилежної світові кінчених речей і явищ, істоти абсолютної, необмеженої, що вище і людини, і природи; тобто надлюдської і надприродної, живої і особистої, що володіє всіма духовними досконалостями і існує попереду всього і є джерелом всього, отже і релігії. Існує рад варіантів теїстичної концепції, але всі вони єдині в основному — релігія є наслідком божественного одкровення на певному етапі духовного розвитку людства. Цілком зрозуміло, щр ця концепція виходить з беззастережного визнання Бога.
Рене Декарт - додержувався дуалістичної концепції співвідношення душі та тіла і концепції вроджених ідей.
Готфрід Вільгельм Лейбніц - засновник богословського раціоналізму: розгортання декартових вроджених ідей починається під впливом досвіду, емпіричних знань. Завдяки цьому людство і прийшло до християнства, воно єдина релігія одкровення.
Йоган Фрідріх Гербарт - встановлює доцільність природи, і людина приходить до релігії через усвідомлення цієї думки. Доцільність в природі викликає релігійне естетичні почуття, примушує нас спогладати велич Бога, породжує релігійні концепції.
Іммануіл Герман Фіхте - заклав «умоглядний теїзм»: релігія як відношення людини до Бога є комплексом певних почуттів, які є наслідком дії двох факторів: перший — це чуття власної кінченності, обмеженості, яка потребує допомоги; другий — чуття нашого буття, яке осягнуте нескінченним, якому ми підкорені.
Фрідріх Генріх Якобі. Якобі - для пізнання Бога ні почуттів, ні мислення не досить: ні природа, ні розум знання про Бога не дадуть. Природа не стільки відкриває, скільки утаює Бога від нас, бо ми бачимо в ній збіг причин без початку і краю.
в)Монотеїзм, політеїзм, генотеїзм.
Монотеїстичні релігії — це такі, які будуються на визнанні одного, єдиного Бога; інші надприродні істоти (ангели, святі, пророки тощо) — це посередники між Богом і людьми.
Плітеїстичні релігії в своїй ієрархії мають певну, навіть знач-ну кількість богів різних рангів і ваги, з своїм колом прав і обов'язків, сферою управління і діяльності.
Існує ще (мне явище в ієрархічній оцінці богів: звичайно з великої кількості богів не виділявся жоден, але в міру потреби, коли віруючий звертавсь до якогось бога, він оцінювався на той час як головний. Це явище дістало назву генотеїзму.
г)Академічний теїзм.
У другій половині 19 ст. в російському богослов'ї виникла школа академічної філософії, засновником якої був професор Московської духовної академії Ф.О.Голубинський - розробляв онтологічні проблеми, а також проблеми богопізнання. Його учень Платонов досліджував появу релігії:
1) об'єктивного, що полягає у впливові Бога на дух людини;
2) суб'єктивного, чим є засвоєння людиною цього впливу.
Академічний теїзм, звертаючись до наукової аргументації, робить серйозний крок удосконалення богословської теорії походження релігії. Але і він не може перейти грань у справжню науку, він не може відмовитись від абсолютного пріоритету віри як провідного аргументу. Він просто намагається піднестися до сучасного рівня розвитку людського мислення, хоче зробити релігію більш сучасною.
Розвиток науки і культури, поглиблення досліджень в галузі вивчення людини і суспільства дали поштовх розвитку релігієзнавства. Але його не минули політичні пристрасті. Тому релігієзнавчі теорії набувають різного забарвлення: від апологетичного захисту релігії і намагання пристосувати її до науки до «зверхвойовничого» атеїзму, який в цьому заперечує релігію і закликає до її утиснення. Позначилось це і на концепціях походження релігії, і на їх оцінці. Тому потрібно шукати розумну лінію, яка забезпечить об'єктивне наукове дослідження релігії, її історії і вчень.
Пояснює зародження релігії особливостями природи людини, її започаткував австрійський психолог 3.Фрейд (1856—1939) —- автор теорії психоаналізу. Релігія, за Фрейдом, є наслідком психологічних переживань людини в стресовій ситуації. Духовний світ первісної людини подібний до світорозуміння душевнохворого, бо він, як і первісна людина, вірить у силу своїх ідей. У Фрейда психічне передує соціальному, цілком визначає його, а тому психологічне сприйняття світу первісною людиною зумовлює релігійне світорозуміння.
Висновок
Релігія виникла на певному етапі історії суспільства, її зародження та формування зумовлені розвитком людської свідомості. З розвитком людства розвивалися й релігійні погляди, обряди.
Пізніше, спеціалісти-релігієзнавці, спираючись на емпіричні дані, використовуючи раціональні методи їх інтерпретації, прагнули сформулювати загальні закони розвитку й функціонування науки про релігію. Це зумовило негативну реакцію європейських теологів і певних наукових кіл. Несприйняття релігієзнавства як науки зводилось до того, що не можна вивчати релігію за допомогою раціональних методів, оскільки вона містить ірраціональні елементи. Крім того, порівняльний аналіз різних релігій неминуче спричинить ревізію християнських цінностей.
Але вже у XX ст. наукові набутки релігієзнавства стали використовувати не тільки світські вчені, ліберальні теологи, а й релігійні ортодокси
Список літератури