Виникнення буддизму

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Июля 2012 в 13:07, доклад

Описание работы

Виникнення буддизму. Віровчення і культ. Виникнення Буддизму пов'язується з легендарним проповідником Шак'ямуні ( санскр. Мудрець з племені Шак'я ). Його ім'я було Сiддахартха з роду Гаутами (Готама). Саме він відомий всьому світу під ім'ям Будда, що означає "Просвітлений". Він народився, згідно з традицією, близько 563 р. до н.е. У місті Лумбiнi біля Гімалайїв на території сучасного Непалу.

Работа содержит 1 файл

Виникнення буддизму.docx

— 29.33 Кб (Скачать)

Виникнення буддизму. Віровчення і культ. Виникнення Буддизму пов'язується з легендарним проповідником  Шак'ямуні ( санскр. Мудрець з племені  Шак'я ). Його ім'я було Сiддахартха  з роду Гаутами (Готама). Саме він  відомий всьому світу під ім'ям Будда, що означає "Просвітлений". Він народився, згідно з традицією, близько 563 р. до н.е. У місті Лумбiнi біля Гімалайїв на території сучасного  Непалу. Батько Сiддхартхи — Шудуходана був раджею шак'їв, мати звали Майя (Махамайя). Легенда про народження засновника першої світової релігії  відповідає всім сакральним канонам, в  основу її покладено непорочне зачаття. Малюка назвали Сiддхартхою, що значить "той, що виконав своє призначення". Після народження Сіддхартхи Майя скоро  померла. Раджа дуже любив Сiдухартху i всіляко його оберігав, намагаючись  захистити від скорботи i жорстокості  світу. Сiддхартха провів щасливу юність без турбот i печалі. Але безтурботний принц несподівано дізнався, що в  світі існує страждання перед  яким рівні всі. Сiддхартха залишає  палац i стає аскетом-мунi. В пошуках  істини проходять шість років. Якось  сидячи пiд деревом Бодхі (пізнання) в стані глибокої медитації, Шак'ямун раптом "прозрів". Йому відкрилась істина - тайна колобiгу життя, цей  стан свідомості він назвав "татхата", а себе "татхагатою" (тим, хто  досяг абсолютної реальності, по той  бік звичних понять) Просвітлений істиною Гаутама - Будда зібрав п'ятьох  учнів біля міста Бенареса i здійснив першу проповідь. В ній вiн коротко  сформулював головні положення  нової релігії або як кажуть буддисти, "привів в рух колесо дхарма". Помер Будда, згідно легенді, вісімдесятирічним  старцем у Кушингарi (штат Уттар  Прадеш). Iснує багато легенд про Будду (джатак) які включені в канонічні  тексти, згідно з якими Будда мав 550 перевтілень на шляху до повної досконалості, багато з яких були брудними з точки зору ортодоксального  брахманізму. Ці легенди підкреслювали  рівність всього живого у стражданні і недосконалості, але разом з  тим й у можливості спасіння (точніше  — вивільнення).

Священні Буддистські  тексти, які створювались на протязі  багатьох століть вміщенні у різних творах. Не всі вони приймаються  різними школами i напрямками, як канонiчнi. Однак усі буддисти визнають один з найдавніших текстів який написаний  мовою палі на Цейлонi і відомий  як Тiпiтака (Трипітака) — "три корзини, або потрійна корзина". Тiпiтака складається  з головних трьох частин: Вiнаяпiтаки, Суттапiтаки, Абхiдхаммапiтаки, які в  свою чергу складаються, в декілька книг i збірок. Найдавнішою вважається Вінаяпітака — "корзина статуту", де викладено правила життя буддистської громади. Суттапітака — "корзина  повчань", в ній викладено ідеологію  буддизму у формі притч і бесід. Абхiдхармапiтака — "корзина пояснення  вчення" вміщує релігійно-філософські  тексти, які пояснюють основи вчення Будди. Але головною i найбільш короткою формою викладання вчення Будди є  його Бiнареська проповідь. В ній  вперше викладено "чотири благородних  істини" буддизму (ар'ясат'я):

По-перше: Життя є страждання (хворобливість, недосконалість). Все  живе страждає. Причина страждання - Трiшна - воля, прагнення до життя! —  в цьому друга істина. Третя iстина - для того щоб припинити страждання, вийти з сансари - череди перевтілень, потрібно позбавитись прагнень. Четверта iстина стверджує, що є шлях до позбавлення  прагнень, розриву сансари i досягнення нірвани — це дхарма тобто вчення Будди. Абсолютизація страждання є  головним моментом вчення Будди і  головним аргументом на користь, необхідності спасіння — вивільнення від сансари. На відміну від брахманізму, який вважав, що щастя, радість, багатство, i добробут у цьому земному житті  є винагородою за праведне життя  та дотримання дхарми - виконання всіх приписів своєї варни, буддизм виходив  з того що будь-яке життя - зло, страждання.

З позиції буддизму бідняки  у більш вигідному становищі  ніж багатії, для яких життя не очевидне страждання, а відтак неочевидна необхідність його позбутись – вийти  із сансари.

Так як i брахманiзм, буддизм  виходить з уяви що існує закон  сансари. Сансара (санскр. - мандрування) уява про плинність i непостійність  всього живого, колобiг народжень i смертей. Згідно з цими уявами, після смерті душа людини перевтілюється в іншу людину, що народжується, або в істоту. Таким чином відбувається реінкарнація. Душа може перебувати в тілі людини, тварини, рослини тощо. Законом перевтілення людина приречена знов i знов обертатись "колесом сансари". 

Разом з поняттям сансари, буддизм використовує брахманiстське поняття карми. Силою якою визначається нове перевтiлення є карма (санскр. - дія, кара). Дія її невблаганна. Якщо в брахманізмі карма залежить головним чином від виконання  приписів варни, в першу чергу  культових, то в буддизмi вона тісно  пов'язана з мораллю з повсякденною поведінкою людини (а також тварин та інших живих істот - мешканців  сансари). Карма буддистів є суттю  всіх дій та помислів живої істоти в його попередніх перевтіленнях. Таким  чином — це доля, яку створює  сама істота, проте вона має свободу  волі, хоча i обмежену якістю карм попередніх перевтілень. Саме в цій, хоч i обмеженій  свободі волі — можливість спасіння.

Дарма, теж поняття, яке  запозичено в брахманізмі, але тлумачиться  в буддизмі дещо інакше. Дхарма (дхамма) термін, який має багато значень: закон, обов'язок, правило, доброчиннiсть, якість, річ, стан, істина, релігія, i т. інше. 

Кінцева мета буддистів досягнення нірвани. Нірвана - (санскр. вгасання) - поняття, яким називають повне зникнення, вивільнення від сансари. Що таке нірвана в буддизмі до кінця невизначено. Різні буддистські теологи та різні напрямки i школи вкладають  в це поняття різний зміст. Більшість  вважає нірвану - позбавленням від всякого  буття зовсім i назавжди. Уявити нiрвану  в звичних, земних категоріях неможливо. 

Для досягнення нiрвани Будда  пропонує пройти "благородний шлях", що має вісім елементів (восьмискладовий). Цей шлях складається з "праведних  поглядів, праведних намірів, праведної  мови, праведних вчинків, праведного способу життя, праведних зусиль, праведної думки (уваги), праведного зосередження". Ці головні положення буддизму розгорнуті в канонічних текстах i працях буддистських богословів.

У повсякденному житті, щоб  досягнути кращого переродження буддист повинен дотримуватись "п`яти  заповідей" - "панча - шила". До них  відносяться: відмова вiд вбивства живої істоти (ахімса), відмова від  крадіжки, вiд брехні, дотримання шлюбної  вірності, вiдмова вiд вживання алкоголю або іншого дурману. Подальшу розробку моральні заповіді буддизму отримали в ламаїзмі ( десять чорних гріхів та десять білих доброчинностей).

Культ буддистів досить різноманітний, i тому що зовнішнім проявам в  буддизмі надається важлива увага i тому, що вiн поширений в різних регіонах Азії, де на нього впливали місцеві культи. Також він має  особливості в рiзних напрямках  буддизму.

Буддистське віровчення утілено  в обрядах, храмах, святах, іконах, процесіях. Головним обрядом буддистів є  спільна дх'яна, інколи спільне каяття.

Прийняття буддизму не супроводжується  ніякими особливими обрядами. Достатньо  у присутності віруючих буддистiв (громади санкхи), прочитати священну формулу: "Я прилучаюсь до Будди, я прилучаюсь до вчення (дхарми), я  прилучаюсь до громади (сангхи)" (триранта - три коштовності буддизму).

Буддизм релігія політеїстична, хоч існує думка, що ранній буддизм  це нерелігійна філософія, оскільки не орієнтована на вшанування богів. В різних регіонах в пантеон буддизму включались різні місцеві боги. Але  в рамках буддизму поступово склався i розвивався культ самого Будди. Спочатку (до I ст. до н.е.) Будда не зображувався у вигляді людини. Зображувалися  лише символи вчення, яким приносили  дарунки і які ставали місцями  прочанства. Це "діамантовий трон", на якому він отримав прозріння, дерево Бодхі, місце народження Шак'ямуні, місце переходу у нірвану. Будисти  поклоняються священним реліквіям, пов'язанним з Буддою, мощам Будди  та Бодхісатв і архатів, що вважаються святими і похованим у ступах (символ пустоти, швидкоплинності буття), багаторадіусному колесу-чакрi, що символізував дхарму. Чакра - символ сонця, спасіння була також символом влади, могутності, знання. До буддиських культових споруд відноситься три головних архітектурних  типи: ступи, чайт'ї, вiхари.

До культу буддизму належать також шанування рослин і тварин. Найчастіше зустрічається в культовій  практиці лотос, якого вважають символом чистоти, чудесного народження, духовного  просвітління i спiвчуття. З лотосу народжуються боги і часто зображуються на квітці лотоса. Серед дерев найбільше  поклоняються дереву Бадхi (дерево просвітлення) під яким згідно з міфологією досяг  просвiтлення Шак'ямунi. Бодхi (реальне  дерево виду фікусів) є атрибутом  усіх Будд, вважається що досягти просвiтлення можна тiльки пiд цим деревом. Священними вважаються й суто міфологічні дерева.

Одним з найбільш поширеним  святом в буддизмі є так званий "тричі святий день" - день травневого повного місяця. Згідно з традицією  в цей день Будда став просвітленим народився i помер.

 

Основні течії  буддизму та його священні книги

 

Розвиток буддизму був  складним, його положення неодноразово перероблялися і доповнювались  відповідно до змін соціально-історичних умов суспільного життя. Звідси і  наявність численних напрямів та сект у буддизмі. Зараз буддизм  прийнято поділяти на 2 або 3 течії: хінаяну (“мала колісниця”), махаяну (“велика  колісниця”), ваджраяну (“діамантова  або алмазна колісниця”). Багато хто з буддологів вважає ваджраяну  гілкою махаяни. Ці течії не є трьома етапами в розвитку буддизму (як вважали деякі європейські буддологи  кінця 19 - початку 20 ст.); швидше за все  вони мали спільні витоки в первісному буддизмі безпосередньо, але потім  розвивалися відносно самостійно. Письмово зафіксовані канони хінаяни і  перші сутри махаяни з’являються  майже одночасно (1ст. до н.е.), а перші  відомі тексти ваджраяни у 3 ст. н.е. Ці течії, розробляючи різні аспекти  первісного буддизму, не різняться  між собою в загальних принципах.

Хінаяна та махаяна склалися як окремі течії у кн. 1 ст. до н.е. - 1 ст. н.е. Вони відрізняються головним чином тим, що хінаяна проповідує вузький шлях порятунку, а махаяна - широкий. Хінаяна  це не самоназва. Так прихильники махаяни позначали ті школи, вчення яких здавалося їм обмеженим. За деякими даними кількість шкіл в хінаяні досягла вісімнадцяти. До цього часу збереглася одна школа - тхеравада. Хінаяна поширена в Південній і Південно-Східній Азії, насамперед у Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі. Згідно хінаяни, досягти нірвани можуть тільки ті, хто присвятив своє життя Богу, тобто - монахи. Хінаяна аскетична. Вона вимагає відмови від усіх земних радощів і задоволень. Віровчення і міфологія хінаяни практично збігаються з ранньобуддистськими. Будда в хінаяні не виступає в божественній ролі. Він – просто людина, що спромоглася максимально реалізоватись, досягти вищого рівня досконалості, наділений усіма можливими чеснотами вчитель, що вказав людям шлях порятунку.

На відміну від хінаяни, махаяна визнає принципову можливість досягти стану Будди всіма  істотами, тому що вони споконвічно  носять в самих собі сутність Будди. Центральне місце в махаяні належить вченню про бодхісатв - людей, які  своїми життєвими вчинками заслужили  перехід у нірвану, але свідомо  залишились на землі заради допомоги у справі порятунку іншим людям, що прагнуть звільнення від сансари. Це є особливий моральний ідеал  махаяни, тому махаяну називають  ще бодхісатваяна. В махаяні передбачається, що досягнути нірвани можна без  обов’язкової посвяти в ченці. Послідовник  махаяни повинен більше піклуватися  про порятунок інших, ніж про  власне благо й особистий порятунок. Кількість будд в махаяні доведена майже до безмежності. Це вчення розповсюдилася в Центральній Азії, Китаї, Японії, Кореї і В’єтнамі.

Ваджраяна (діамантова колісниця) - буддистський напрямок, що виріс із махаяни і склався в VII-ХIV ст. в  Тібеті. В сучасний період поширена, крім Тібету, в Монголії і Росії (Бурятія, Калмикія, Тува). На відміну від хінаяни  і махаяни в ваджраяні існує  ідея про можливість досягнення стану  будди в теперішньому житті людини. Тому, крім методів, що належать шляху  бодхісатви, у ваджраяні широко практикуються  вправи йогів (споглядання Ідаму - божества, що сприяє просвітленню, медитація, читання  мантр і т.д.). Особливого значення тут надається вшанування гуру (духовного  наставника). Пантеон (сукупність богів) ваджраяни – не замкнута система. Він відкритий для включення  нових міфологічних персонажів інших  народів або спеціально створених  найшановнішими гуру з метою практики йоги (тут можуть бути боги – покровителі  окремих шкіл або навіть окремого індивіда).

Проникаючи в інші країни, буддизм вбирав у себе місцеві  релігійні традиції і видозмінювався. У II ст. він проникає у Китай, де утворюється  китайський варіант буддизму - чань-буддизм (дзен-буддизм). Звідси він поширюється  в Корею і В’єтнам, а у VI ст. Японію. Так склався його японський  варіант, відомий як дзен-буддизм. Останнім часом він став надзвичайно популярним у Європі та Америці, особливо серед  молоді. У XVI-XVII ст. буддизм проникає до Монголії, де внаслідок його злиття з місцевими культами сформувався  ламаїзм, який інакше називають “тібетським  буддизмом”.

В наш час буддизм виходить за межі свого традиційного поширення  і знаходить послідовників у  різних країнах світу.

Релігійну систему буддизму викладено в численних творах, які передавалися кілька століть  усною традицією. Лише у 80-х рр. І  ст. до н.е. вони були записані буддійськими монахами острова Цейлон. Для цього  було створено спеціальну мову палі, близьку  до санскриту. Буддистські тексти і  перекази було записано на пальмових  листях, якими було заповнено три  великі кошики. Тому основна священна книга буддизму дістала назву  “Трипітака” - (“Три кошики”), мовою  палі - Тіпітака. Це так званий “Палійський  канон”, який вважається найдавнішим  і найавторитетнішим викладом Закону Будди. Він визнається всіма течіями  буддизму. За релігійним переказом, Трипітака - це виклад вчення Гаутами вустами  трьох його найближчих учнів. З точки  зору науки - це праця багатьох невідомих  буддійських проповідників.

Трипітака включає в себе понад 100 томів творів і поділяється  на три частини. Перша - Віная-пітака (“кошик статусу”) – описує правила  прийому до буддійських общин  та принципи їх внутрішнього життя. Друга  частина - Сутта-пітака (“кошик повчань”) - найповніша збірка промов і повчань  Будди, в якій подається опис його життя і смерті, вміщуються численні відомості про звичаї, народні  традиції, особливості релігійної  думки. Третя частина - Абідхарма-пітака (“кошик тлумачення вчення”) дає розгорнутий виклад філософських та психологічних основ вчення буддизму, яке подається як одкровення Будди.

Информация о работе Виникнення буддизму