Символіка весільних обрядів і їх відбиття у фразеології

Символіка весільних обрядів і їх відбиття у фразеології

Фразеологізми родинної тематики є дуже ціка-вим та різноманітним аспектом мовознавства.

Український весільний обряд  дав велику групу обрядових фразеологізмів, генетичні прототипи яких були невідє’мними компонентами вербального коду відповідного обряду.

Піднести  гарбуза. Починався шлюбний обряд зі сватання,  що належить до ритуалів передвесільного циклу. Звичай сватання був широко розповсюджений у східних слов’ян. Як стверджує Хв.Вовк,  «сватання –  це вже перший акт шлюбних церемоній,  і відбу-вається воно згідно зі стародавнім ритуалом обряд зі сватання,  що належить до ритуалів передвесільного циклу». Метою цього передвесільного ритуалу було укладання попередньої угоди про шлюб.

Слати старостів. Класичним вважається сватання хлопця до дівчини через старостів.  Від результатів сватання залежала подальша доля створення майбутньої родини:  відбудеться воно чи ні. Часто, остерігаючись відмови, до дівчини засилали „розвідників”, які здобували інформацію про наміри дівчини та її батьків,  або,  прагнучи зберегти факт сватання в таємниці,  вирушали до подвір’я обраниці пізньої частини доби. 

Фразеологізми народного мовлення визначають і відхилення від весільного обряду.  У сиву давнину  було запроваджено правило черги вступу до шлюбу сестер та братів. Шлюбний порядок регламентували вирази такого типу: посивіти в дівках,  додівуватися до сивої коси. Дівчина,  яка не вступала до шлюбу,  була засуджена суспільством і порівнювалася з безплідними рослинами:  не пересаджена капуста,  не в’ється у головку,  дерево із сухим верхом не дає плодів.

Цілувати/поцілувати замок. Замок у побуті українців був досить поширеною річчю. Відповідно до українських вірувань,  навесні,  коли відбувається процес відродження природи, відмикається земля і вода; цим начебто користуються злі сили,  зокрема,  відьми, що на Великдень цілували замок,  яким були замкнені церковні двері, маючи на меті магічно відмикати коров’яче вим’я. Д.Зеленін походження цього фразеологізму пов’язує з українським весіль-ним обрядом цілування церковного замка перед шлюбним бенкетуванням, коли відбувалось катання молодого по селу.

Відрізана скиба [від хліба]. Спочатку цим висловом позначали дочку, яку віддали заміж (у дім до чоловіка)  і яка у зв’язку з цим не потребувала більше батьківської турботи. З часом цей вислів поширився і на синів,  що відділялися від батьківської сім’ї.  В основі образу прислів’я та фразеологізму лежить побутове значення та обрядова символіка хліба.

Таким чином,  обрядові фразеологізми,  будучи продуцентами обрядової дійсності, породжуваної етнічною спільнотою, належать до тих мовних одиниць, які виразно ілюструють кореляцію між мовою і культурою.

Література

1. Баран В.Д.,  Баран Я.В. Походження українського народу. – К.:  Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського, 2002.

2. Григоренко Т.В. Етнографічна лексика і фразеологія у складі української літературної мови: Автореф.  дис. ...  канд.  філол.  наук. –  Київськ.  нац.  ун-т ім.  Т.Шевченка. – К., 2005.

3. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. –  К.:  Наук.  д-ка, 1987.

4. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. – Х.: Вищ. шк., 1978.

5. Назаренко О.В. Українська фразеологія як вираження національного менталітету: Автореф.  дис. ... канд. філол.  наук. – Д., 2001.

6. Філіпчук М.В. Етносимволіка мовних одиниць в українському обрядовому дискурсі: Автореф.  дис. ...  канд.  філол.  наук. – К., 2007.

Стахановський педагогічний коледж

Станко Еліана

студентка 42 групи

«Початкове навчання»