Шпаргалка по "Религиеведению"

Іслам не наділяє Мухамеда ніякими надприродними рисами, проте навколо його особи поступово виник цілий цікл легенд про чудеса. Його особа є дуже шанованою серед мусульман, поширені молитви про нього, а його ім`я використовується як талісман.

10.        КОРАН ЯК РЕЛІГІЙНА ТА КУЛЬТУРНА ПАМ`ЯТКА.

Послідовники  іслама вірять, що Коран – істинне слово Аллаха, яке вміщує остаточну і повну волю аллаха щодо людства. Коран – книга нестворена, а існуюча вічно, як сам Бог, вона його слово.

Коран поділяється на частини – сури. Коран, Сунна (книга, що містить відомості про життя Пророка, Тевсір (збірка законодаства) ввжаються священними книгами для мусульнам. Згідно з ісламом, оригінал Корана зберігається на небі. Секретар Мухамеда, який був неписьменний, записав Коран, і він зберігався у другої дружини Пророка Хайши. Після смерті Пророка батько Хайши, який був проголошений Халіфом – релігійним та  військовим лідером прихильників ісламу, віддів розорядження створити єдину редакцію Корана – було знищено різні його версії. Коран було заборонено перекладати з арабської сови.

В теперішньому виді Коран має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти. Сури розташовані так: самі довгі на початку, самі короткі – в кінці. Для Корана характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи. Коран – головна книга мусульман, з якою вони не розлучаються від народження. З раннього дитинства вони чують вирази з нього, і дуже часто по ньому вчаться читати. Корманом встановлені норми, що регулюють всі сфери життя мусульман: молитву, піст, поджужнє життя, харчування і вживання напоїв, наслідування майна. Норми Корану і Сунни є джерелом шаріату (правильного шляху) – зведення норм і правил, дотримання яких обов`язкове для віруючих.

11.        ОСНОВНІ ДОГМАТИ ТА КУЛЬТОВІ ОСОБЛИВОСТІ В ІСЛАМІ.

1.         Бог – єдин, Аллах лише одне з імен Бога.

2.         Мухамед – пророк Аллаха.

3.         Для кожного мусульманика вирішена на небесах.

4.         Віра в рай та пекло.

5.         Визнання священної книги Коран.

Кожен мусульманин якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для мандрівки, хоча б один  раз у житті повинен відвідати Мекку та Медіну, щоб вклонитися могилі Пророка, святилищу Кааба (мечеті в стіну якої вмонтовано чорний камінь, священному джерелу Цем-Цем, що розташоване на подвір`ї мечеті, помолитися на горі біля Мекки. Це один з основних 5 обов`язків мусульман. Чотири інших – сповідання віри, молитва, піст і діялля на користь бідних. Кожден мусульманин повинент молитися 5 разів на день, умиватися водою або піском перед молитвою, шанувати місяць Рамадан (вдень  людина не може отримувати ніякої насолоди їсти, пити).

12.        ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ХРИСТА: СУПЕРЕЧКИ НАВКОЛО РЕАЛЬНОГО ІСНУВАННЯ ХРИСТА.

Згідно з віруваніми християн, Іісус прийшов у світ щоб своїми стражданнями, смертю та воскресінням спокутувати гріхи людського роду.

Біюграфію Христа дають головним чином Євангелія – канонічні і численні  апокрифічні. Так, народження Христа було передвіщено архангелом Гавриїлом, який явився діві Марії і сповістив, що у неї провинен народитися син. Іісус народився в Віфлеємі, куди його батьки вирушили для участі в перепису населення. Потім, рятуючи дитину від царя Ірода, його сім`я вирушає до Єгипту. Повернувшись, сім`я Іісуса оселяється в Назареті. Апокрифічні Євангелія розповідають численні подробиці про життя Іісуса в той час. Натомість канонічні Євангелія відображають лише один епізод з дитинства Іісуса (свято в Ієрусалімі). Подальша розповідь – вже про дорослу людину. Іісус стан теслею та камінщиком і після смерті Іосифа готував матір працею рук своїх.

Коли Іісусу було біля 30 років, він зустрівся з Іоаном Хрестителем і прийняв водне хрещення. Після цього він почав проповідувати в різних частинах Ізраїля. Потім в Ієрусалімі його зрадив один з його учнів – Іуда – за 30 срібників, і Іісуса було засуджено іудейським релігійним судом – синедріоном – до смертної кари. Римський намісник Понтій Пілат затвердив цей вирок і Іісус Хрисрос був розіп`ятий на Хресті, а потім похований. Але потім він воскрес і явився своїм учням. Так про ці події розповідають автори Євангелія – апостоли.

В Євангеліях ми можемо  прочитати опис багатьох чудес, які творив Христос протягом свого земного життя: він лікував хворих, міг ходити по воді, обертати воду на вино тощо.   Але крім божественних проявів, Іісус як і будь-яка людина відчував біль і страх. Євангелія дуже відрізняються в частині тлумачення образу Христа. У Іоанна Іісус з`являється як Бог в людській подобі, його божественна природа всіляко підкреслюється, а Матфей, Марк і Лука надали Христу риси людини.

13.        ДІЯЛЬНІСТЬ АПОСТОЛІВ ПО РОЗПОВСЮДЖЕННЮ ХРИСТИЯНСТВА.

До складу нового заповіту входить книга під назвою “Діяння святих апостолів”, де розповідається про те, як на апостолів зійшов Святий Дух, про першу проповідь апостола Петра, про стан першої християнської общини  в Ієрусалімі,  про перехід проповідників в інші області Палестини. Далі розповідається про три проповідницькі мандрівки Павла, взяття його під арешт в Ієрусалімі, суд на ним і його життя в Римі.

За традицією, вважалося що автором книги Діянь апостолів був Євангеліст Лука. Текст книги зберігся в деяких досить-таки різних варіантах. Заголовок книги дано не самим Лукою, а кимось пізніше і воно не дуже відповідає змісту, бо крім апостолів Петра і Павла лише одного разу згадується про апостола Іакова і двічі про Іоана.

14.        ОСНОВНА ДОГМАТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБРЯДОВОСТІ КАТОЛІЦИЗМА.

Католіцизм  - один з напрямків християнства. Його характерні риси формувались в умовах життя піздньої Римської імперії і великого переселення народів, коли в результаті руйнування античних світових порядків зароджувалась нова цивілізація. Формування католіцизму як напрямку християнства розтягнулося на віки. Основою всієї діяльності західної церкви стало намагання об`єднати християн під владою папи і забезпечити вірність йому. Головна розбіжність християнських церков – ствлення до догматів. Догмати католицької церкви відрізняються від православ`я і мають наступні ознаки:

-           догмат католіцизму про сходження Святого Духу від Бога-Отця і від Бога-Сина, на відміну від православ`я, де визнається сходження (исхождение) святого Духа тільки від Бога-Отця. Це головна канонічна розбіжніст між 2-ма гілками християнства.

-           люди  страждають тому що несуть на собі гріх перших людей – Адама і Єви. В спасінні людей католицьке віровчення  перше місце відводить церкві, яка може допомогти людині в спасінні за допомогою надлишку добрих справ, зроблених Христом, Богоматір`ю і святими.

-           практика індульгенцій – відпущення гріхів, що продаються церквою.

-           вчення про чистилище як проміжне місче між раєм та пеклом, де душі грішників горять в очищуючому вогні. Православна церква не визнає існування чистилища.

-           вчення про непорочне зачаття Діви Маріїі.

-           догмат про непогрішність папи в справах віри. Це означає, що коли папа виступає з питань віри і моралі, він не може помилятися.

Католіцизм, як і православ`я, визнає священними 7 таїнств: причащання, покаяння, миропомазання, соборування, священство та вінчання.

Є і інші канонічні відмінності, що вирізняють католіцизм і інші християнські течії. Це безшлюбність всього духовенства. Священник не може залишити службу і вийти з духовного сану. В католіцизмі існує сан кардинала, якого нема в інших християнських церквах, заборонено розірвання шлюбу, віруючим не дозводяється самостійне читання Біблії (майже відмінено).

Велику роль відіграє вшанування Богоматері. Характерним є вшанування різних реліквій, культ мучеників, святих і блаженних. Сьогодні у католиків нараховується більше як 20 тис. святих і 200 тис. блаженних.

В католицькій церкві створено численні релігійні організації – монашеські ордени. Першим таким орденом був орден бенедиктінців. Зараз нараховується близько 140 орденів, що спеціалізуються та місіонерській діяльності і благочинності.

Організаційно церква представляє собою чітку ієрархію священників і єпіскопів на чолі з папою.Сучасний католіцизм  дуже складний за  структурою і формами існування. Проте католицька церква має вплив  також на політичне життя багатьох країн світу.

15.        ОСНОВНА ДОГМАТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБРЯДОВОСТІ ПРАВОСЛАВ`Я.

Православне віровчення базується на двох основах: Священному писанні – Біблії та Священному преданні. В Священне писання традиційно входять: Біблія, літургійна і богослужебна діяльність церкви, послання, а також постанови і діяння семи Вселенських Соборів, які визнає православна церква. В Священне Предання входять житія святих, що розділяються на апостолів, пророків, мучеників, преподобних, а також праведників. Найважливіші положення православного віровчення (догмати) викладені в Символі Віри, прийнятому на Першому Вселенському соборі. Символ Віри православ`я зобов`язує вірити в єдиного Бога, що виступає завжди в трьох іпостасях: Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий (Троіця). Бог-отець вважється творцем людини, природи і ангелів. Богом-сином вважаєтьмя Іісус Христос. Бог-дух святий сходить тільки від Бога-отця – це і є головна відмінність православ`я і католіцизму.

Головні православні догмати пов`язані з вшануванням Бога-сина Іісуса Христа.  Найважливіших є догмат боговтілення, згідно з яким Іісус Христос, залишаючись Богом, разом з тім став людиною, народившись від діви Марії. Православні вважають, що своєю крестною смертю Іісус звільнив людство від відповідальності за первородний гріх Адама і Єви, надавши можливість розраховуватись лише за свої гріхи.

Одне з центарльних місць займає догмат про воскресіння Христа, яке церква оголосила провіщенням прийдешнього загального воскресіння з мертвих.

Велике значення має обрядовість, найбільш важливим елементом якої є таїнства. Як і в католіцизмі, в православ`ї 7 таїнств. Хрещення пов`язане з прийняттям в лоно церкви.  Міропомазання – теїнство, через яке людина наділяєтьмя Божою благодаттю. Цей обряд пов`язаний з хрещенням. Причащення – суть цього таїнства в тому, що віруючі ідять хліб і п`ють вино, що  є втіленням “тіла і крові Христа”.  Покаяння або сповідь – таїнство, яке полягає в признанні віруючим своїх гріхів. Соборування – таїнство, яке здійснюється над хворими та помираючими. Вінчання здійснюється при укладанні шлюбу. Священство – при прийнятті сану священника.

Центром культової діяльності є православний храм. В православні церкві 12 головних свят, які присвячені вшануванню головних подій в житті церкви.

16.        ОСНОВНА ДОГМАТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБРЯДОВОСТІ ПРОТЕСТАНТИЗМА.

Історія протестантизму пов`язана з іменами велеких представників людства, його культури, як-то Ян Гус, Мартін Лютер, Жан Кальвін тощо. Поява протестантизму стала переломним моментом у всій європейській культурі.

Протестантизм всіх напрямків стоїть на тій позиції, що знання релігійної істини дається людині божественним откровенням.

Протестантизм позбавляв  паптво і церкву монопольного права тлумачення Біблії – протестанти проголошували право кожного віруючого не тільки самостійно читати, але й тлумачити Біблію.  Зогляду на соціальні та політичні умови виникли різні течії протестантизму: англіканство, лютеранство, кальвінізм.

Протестантизм виступає за спрощення та здешевлення культу, відкидає молитку за померлих, поклоніння Богородиці і святим, почитання мощів, ікон та інших реліквій. На перший план богослужіння висувається проповідь. Богослужіння ведеться на народних мовах, складається з проповіді, співання молитовних гімнів і читання Нового Заповіту. Протестантизм відкидає розподіл віруючих на духовенство і мирян – тобто кожен віруючий може звернутися до Бога без посередників.

17.        НАПРЯМКИ ТА ТЕЧІЇ В СУЧАСНОМУ ПРОТЕСТАНТИЗМІ.

Три ранні напрямки протестантизму – англіканство, лютеранство, кальвінізм.

Англіканство – державна церква Англії, зберегло ієрархію, єпіскопат та пишний культ.

В лютеранській церкві, що названа так на честь засновника Мартіна Лютера, зберігся єпіскопат, признається 2 таїнства хрещення та причащання, в храмах нема ікон та розп`ять. Центральне місце в богослужінні займає проповідь.

В кальвінізмі – відкинуто всі зовнішні атрибути культу – алтарь, ікони, свічки, хрест. Проповідь – центральних момент богослужіння, вона включає співання псалмів та молитв.

В більш пізні часи з`явилися нові течії в протестанзицмі. Серед них можна відзначити баптизм, адвентизм (від “пришестя”), п`ятидесятничество тощо.

Віровчення баптистів засновано на лютеранстві та кальвінізмі. Особливе значення надається особистій вірі. Хрещення розглядається як знак духовного відродження. Баптизм вимагає від віруючих активної місіонерської діяльності.

Адвентистський напрямок виділився в 19 ст. і видрізняється чітко розробленою концепцією про кінець світу, сенс життя і завершення земної історії.