Контрольна робота з "Релігієзнавства"

Зміст дисципліни "Релігієзнавство" не суперечить положенням про свободу  совісті, думок і переконань та вимогам  міжнародних правових документів: Загальної  декларації прав людини від 10 грудня 1948 р., Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 18 грудня 1966 р., Заключного акта Наради з безпеки  і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р., Паризької хартії для  нової Європи від 21 листопада 1990 р., а також Конституції і законів  України. Вивчення курсу "Релігієзнавство", по-перше, має допомогти студентам  у визначенні їхніх світоглядних позицій, духовних орієнтирів і цінностей  через підвищення рівня власної  гуманітарної освіти, оволодіння знаннями про світову й вітчизняну релігійні  культури; по-друге, воно сприятиме  набуттю студентами знань, умінь  і навичок світоглядного діалогу, формуванню здатності розуміти людей, які мислять інакше; уникненню  в мисленні і в діяльності догматизму, авторитаризму, релятивізму і нігілізму; по-третє, забезпечить свідому реалізацію студентами свого конституційного  права на свободу совісті.

Усім своїм змістом  дисципліна "Релігієзнавство" утверджує  гуманістичні цінності, громадянську злагоду, гармонію людських взаємовідносин; закликає до благодійницької діяльності і милосердя, до протистояння вседозволеності, жорстокості і насильству, до спільних дій, спрямованих на соціальне і  моральне оздоровлення суспільства  й особистості.

 

 

РОЗДІЛ 3 ФУНКЦІЇ НАУКИ

 

Розкриваючи функції релігії  та її роль у житті суспільства, підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту.

Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві  можлива лише в тому випадку, якщо враховуються форми суспільної свідомості — одного із суттєвих компонентів  духовної культури.

Необхідно мати на увазі, що релігія є творенням людського  суспільства, особливою формою пізнання людиною себе самої і навколишнього  світу. Не варто пояснювати релігію  спрощено — як хибну свідомість, спотворену картину гніту тощо.

Це дешевий прийом, і  краще відмовитись. Необхідно мати на увазі, що богословська мова є особливою  знаковою системою, за якою приховуються реальні людські інтереси. її не так просто зрозуміти. 
   Основною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого, насамперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття.

У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності  у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода. Гасло, що релігія є опіумом народу, деякі філософи розглядають як головний аргумент на користь заперечення релігії.

Проте в сучасному суспільстві  існує потреба втіхи, зняття психологічної  напруги, викликаної умовами повсякденного  буття. Знищення, хай ілюзорної, компенсації  було б актом жорстокості. І можна  погодитися з тим, що мова може йти  не про знищення релігії, а про  заміщення її іншими компенсаторами, які мають гуманістичний зміст.

Однак необхідно враховувати  й інше. По-перше, головна ідея кожної релігії — ідея Бога як відображення абстрактної людини — не позбавлена гуманізму. По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, світорозумінні, що склалися, та ін., більше того, їх передбачає і на них ґрунтується. Тому, говорячи про перспективи релігії, мова може йти лише про її еволюцію. 
   Однією з важливих функцій релігії є функція світогляду, що полягає в поясненні, що релігія намагається створити власну картину світу, більш того, — власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства. Зміст релігійного світогляду — не божественний, а людський, або, краще сказати — суспільний, незважаючи на фантастичність. 
   Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких полягає насамперед у збереженні й закріпленні віри у надприродне. Системі норм і цінностей підпорядковані не тільки дії культу, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської моралі.  
    За певних історичних умов релігія виконує функцію інтегрування, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Такою, наприклад, роль католицизму в феодальному суспільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у деяких випадках релігія може стати і прапором соціального протесту, як це було із середньовічними єресями та сектами, з протестантизмом, прихильники якого в епоху зародження боролись проти феодальних порядків. На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців.

Однак одночасно релігія  розділяє і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежується  і в сучасному релігійному житті України. 
   Релігії притаманна також і комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть клерикальних політичних партій. 
    В умовах сучасного суспільства релігія виконує, переважно ілюзорно-компенсаторну функцію. Не будучи панівною формою масової свідомості, релігія задовольняє тільки особисті почуття віруючих. 
    Узагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінювати однозначно. Релігія відігравала важливу культурно-історичну роль.

У межах релігійних віровчень  формувались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки  чому релігія виступала як могутній засіб упорядкування і збереження традицій та звичаїв.

Однією з історичних місій  релігії, що набуває в сучасному  світі дедалі більшої актуальності, є формування відчуття єдності людського  роду, значущості неперехідних загальнолюдських моральних норм і цінностей. 
    Отже, вплив релігії на суспільне життя не завжди однозначний. Характер впливу може суттєво змінюватися, набувати специфічних особливостей. Соціальні функції релігійних організацій не тотожні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних, політичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійних функцій. У Середньовіччя церква не тільки володіла монополією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції.

У капіталістичному суспільстві  релігійні організації активно  втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою  діяльністю.

 Релігійні організації  можуть дотримуватися й прогресивних  позицій з деяких соціальних  і політичних питань.

У деяких країнах Східної  Європи християнські церкви сприяли  боротьбі мас проти іноземних  загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого періоду майже  єдині культурні центри.

Багато релігійних організацій  і в сучасності активно виступають за мир, за безпеку народів.

У пострадянських суспільствах релігійні організації сприяють національній ідеї, відродження національних церков йде поруч з процесами  національного відродження.

ВИСНОВОК

 

Релігія — явище багатопланове  і багатозначне, виникла як результат  специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси  визначать в кінцевому підсумку її долю. 

Релігієзнавство це багатогранна наука, яка має дуже багату історію  та неминуче багате майбутнє, оскільки немає жодної людини яка б не потребувала релігії.

Становлення релігії відбувалося  дуже складно, адже людство мало багато думок та створювало величезну кількість  версій стосовно її. Деякі люди поклонялися речам (тотемізм), деякі духам (анімізм), тощо.

Певні групи людей намагалися утворити спільноту яка б була прибічником їх поглядів.

Багато думок поширювалося про те що релігія це лише прояв  влади над народом, тобто для його підкорення, та контролю, проте ці думки с певним часом поступово почали згасати, і кожна людина почала вірити у щось своє, як на її думку єдине – божественне.

Релігія потрібна людини для  самовдосконалення, саморозвитку, дисципланування, настанови на правильну діяльність.

Звичайно релігія –  це страх перед гріхом та гріховними діями, оскільки людина боячись покарання  стає стриманішою та розсудливішою  у своїй діяльності.

В сучасному суспільстві  існує багато напрямів релігії, тобто  велика кількість різновидів вірування, церков, та витікаючи з них релігійних організацій.

Немає жодної людини яка  б не була пов’язана з релігією, адже хтось вірить у те що дійсно існує вища сила, хтось більш схильний до існування матеріального, але  всі вони мають свою віру.

Релігія це аспект людини яка  буде лише доповнюватися та вдосконалюватися але ніколи не зникне.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

 

1    Академічне релігієзнавство. – К; 2000.

2    Гараджа В.  І. Религиеведение. – М; 1998.

3    Релігієзнавчий  словник. – К; 1996.

4     Радугин А. А. Введение в религиеведение: Теория, история и современные  религии. – М; 1996.

5    Яблоков И. Н. Религиеведение. – М; 1998.