Біблія як пам’ятник культури

 

План

     Вступ

1. Як було написано Біблію?
2. Історія української Біблії.
3. Біблія – книга на всі часи.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Біблія – це книга яку читали й брали собі в душу мільйони людей  із різних кінців світу, планети нашої, в теперішньому і минулому. Вона впродовж віків справила великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво українського народу.

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої  ери аж по друге століття нашої  ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “ Біблія ”: “ Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела ”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине ціле і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

 

 

 

 

 

 

 

1. Як було написано Біблію?

 

Створювалися Біблійні книги  на трьох континентах: в Азії, Африці та Європі. І на трьох мовах: давньоєврейській, арамейській, грецькій. Де тільки не створювалися книги Біблії! Мойсей писав перші  п’ять книг (так зване П’ятикнижжя  Мойсеєве) у пустелі, Єремія писав  у в’язниці. Лука — під час  подорожей, Іоанн — на острові  Патмос, а деякі автори писали під  час військових походів. Так, під  час війни була написана частина  книг Давида, а книги Соломона писалися у мирний час. І створювалися книги  Біблії у XII ст. до н.е. — II ст. н.е.

В основі поділу — народження Ісуса Христа на Землі. До Старого  Завіту входять книги, запозичені християнами  в іудаїзму. У перших п’яти книгах Старого Завіту (Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня) розповідається про  створення світу й людини, про  рай, потоп, обрання Богом єврейського  народу як народу Божого. Тут розповідається про найдавнішу історію єврейського  народу. Другу частину Старого  Завіту становлять історичні книги: Ісуса Павина (так звана Книга  Єгошуї), Суддів; Книги Рут, дві Самуїлові  Книги, дві Книги царів, дві Книги  хронік. Книги Ездри, Неемії та Естер. У цих історичних книгах знайшла  продовження розповідь про історичні  долі єврейського народу. Третя частина  Старого Завіту складається з  книг повчально-поетичного характеру  — Йова, Псалмів (Псалтиря), Приповістей  Соломонових, Екклезіястової. Пісні  над піснями. Останню частину  Старого Завіту становлять Книги  пророцтв — Книги великих пророків (Ісаї, Єремії та Єзекіїля) та Книги  малих пророків (Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Овдія, Йони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огія, Захарія, Малахії). У книгах Старого Завіту багато сюжетів, що стали  популярними у світовій літературі, образо-творчому мистецтві. Пригадаймо знамениті твори діячів Відродження: Рафаеля, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Веласкеса, Мурільйо, Боттічеллі, Тіціана, Тінторетто, Веронезе, Дюрера. Звернімось і до знаменитої серії  малюнків Т.Шевченка “Притча про  блудного сина”, картини “ Явлення Христа народу ” С. Іванова. Послухаймо музику на церковні псалми Д. Бортнянського, П. Чайковського чи Д. Верді... Подумаймо, чому український Сократ, Григорій Сковорода назвав Біблію своєю “ возлюбленою невъстою ”, підкресливши, що саме в духовному          “ шлюбі ” з Книгою книг і народилися найкращі його твори. Можливо, розгадка притягальної сили Святого Письма криється й у словах Григорія Сковороди про те, що Біблія сильна не так історіями, в ній розказаними, як духовним змістом, що ті історії наповнює. Як тут не згадати даних Богом народові на горі Сінай заповідей: “ Шануй батька свого і матір свою — довго житимеш на землі ”, “ Не вбивай! ”, “ Не кради! ”, “ Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! ”.

Отже, Старий Завіт побудовано за чітко продуманою структурою, що надає йому властивостей універсальної  книги. Новий Завіт є самостійним  художнім явищем, недаремно його часто  видають окремою книжкою. До Нового Завіту всі християнські церкви (за винятком Ефіопської та Коптської) зараховують 27 книг. Складається Новий Завіт  з чотирьох Євангелій (від св. Матвія, св. Марка, св. Луки, св. Івана); з однієї історичної книги “ Дії святих апостолів ”; з 21 послання апостолів та Апокаліпсиса, або Одкровення Іоанна Богослова. В Євангеліях описано життя Ісуса Христа, його вчення. Саме слово “ євангеліє ” означає “ добра звістка ”. Книги Нового Завіту оформились остаточно в єдине ціле у II ст. н.е., а канонізував їх (остаточно ствердив) Лаодикійський церковний собор 364 р.

Пророк Іоанн Богослов передрікав майбутню долю світу, пришестя Христа, Страшний суд, зображував райське  життя, яке чекало на праведних віруючих. У вступі до Апокаліпсиса Христос  звертається до семи християнських  церков. Пророк же говорить про книгу, яку він бачить за сімома печатями. Ангел знімає їх одну за одною, і  після кожного зняття печаті на землю  приходить нещастя. Потім з’являються  сім ангелів з трубами. Після  звуку кожної труби на землі коїться  лихо. Відтак з’являються сім ангелів  з чашами гніву і по черзі виливають  їх на землю. І тільки після цього приходить Ісус Христос, який карає грішників, а віруючих забирає до раю. Про зірку Полин йшлося, коли затрубив третій ангел. Цей трагічний образ дав поштовх до створення десятків художніх як прозових, так і поетичних творів на чорнобильську тематику: “ Марія з полином у кінці століття ” В. Яворівського, “ Чорнобильська мадонна ” І. Драча, поетичний цикл Є. Гуцала з промовистою назвою “ Крематорій нації ”, приурочений до 800-річчя міста Чорнобиля. Інший апокаліпсичний образ — образ дикого звіра, що “мав два роги”, немов агнець, а говорив, як “ дракон ” — постає в романі В. Барки “ Жовтий князь ” образом-символом страхітливого лиха для українського народу — штучно створеного голодомору 1932–1933 рр. До слова, саме В. Барці належить один із останніх перекладів Апокаліпсису українською мовою: у 1988 р. письменник підготував “ Одкровення св. Іоанна Богослова ” для україномовного видання Біблії. У названих творах ми зустрічаємося з алегоричним, а не буквальним тлумаченням образів Біблії. У часи найдавніші, коли Біблія вперше прийшла на українську землю, сприйняття Її було іншим: авторитет її був незаперечним. Біблія стала відразу однією з найбільш шанованих в Україні книг і почала дійово впливати і на світогляд людей, і на культуру, мистецтво, літературу, а з часом, як справедливо зазначив Валерій Шевчук, — книгою, начебто написаною самими українцями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія української  Біблії.

 

З приходом християнства в Київську Русь наприкінці Х ст.. набуває поширення велика перекладацька література, здебільшого книги Святого Письма, твори отців церкви, апокрифічні книги, повісті, збірки різних творів і деякі твори наукового змісту. З’явилась у нас найдавніша книга Святого Письма Остромирова Євангелія (1056–1057р). Переклади Євангелій, з поясненнями отців церкви, називались учительними, а Послання Апостолів і Псалтири з поясненнями – толковими Апостолами або толковими Псалтирями. В Київській Русі в ті часи залюбки читали псалтир і навіть заучували на пам'ять багато псалмів.

Найціннішими із перекладів  на зближену народну тогочасну мову є Пересопницька Євангелія (1556–1561р), яку переклав Михайло Василевич і яка так називається тому, що вийшла з монастиря в Пересипниці (Волинська область).

Дуже популярною книгою Старого  Заповіту був Псалтир, який використовувався не тільки як богослужебна книга, а  також як навчальна книга для  домашнього читання. Але найпопулярнішими були книги Нового Заповіту Четвероєвангеліє і Апостол, які належать до XI–XII століть. Найдавніші Апостоли з’явилися в 1195–1220 роках.

Проте повна збірка книг Біблії в церковнослов’янській мові з’явилася на східнослов’янських землях у 1499 році. Це була Геннадієвська Біблія, яка вийшла завдяки єпископу Новгорода Геннадієві. Також повну Біблію видав у 1517р. білорус Георгій Скорина. А в 1581р. вийшла знаменита Острозька Біблія, завдяки старанням князя Костянтина Острозького.  Ця Біблія була надрукована І. Федоровим в м. Острозі, після тривалої підготовчої звірки канонічних грецьких і латинських текстів та перекладів у церковнослов’янській мові.

Біблійні тексти входили  дедалі глибше в народну душу, а  українські письменники своїми перекладами  Псалтиря чи інших частин Святого  Письма ще більше зміцнили народне розуміння великої книги життя. Шашкевич, Куліш, Шевченко, Франко, Кравців залюбки опрацьовували біблійні мотики, додержуючись думки Сковороди, який належав до числа найкращіх коментаторів Біблії : “ Сія Книга вічная, Книга Божія, Книга небесная ”.

За переклад Біблії на українську народну мову взявся П. Куліш         (1819–1897р), письменник, історик, етнограф, член Кирило-Мефодієвського товариства. Він розпочав роботу над перекладом Біблії в 1860р., співпрацював із І. Пулюєм, який перекладав складні уривки грецького тексту.

П. Куліш працював над  перекладом Біблії усе своє життя  в досить несприятливих умовах, але  не довів його до кінця. У 1885р, сталася  пожежа на його хуторі Мотронівці і  переклад П. Куліша згорів. Пропала  праця багатьох років. Лишилось тільки те з перекладу, що було надруковане  в журналах. Проте після пожежі П. Куліш знову взявся за переклад втраченого тексту, але не встиг  скінчити. Після смерті П. Куліша його дружина передала манускрипт перекладу  Біблії на зберігання в музей Тарновського. Тарновський зауважив, що 1/3 перекладу  П. Куліш не встиг скінчити і попросив письменника І. Нечуя-Левицького, щоб  він закінчив роботу. 1904 року Британське Біблійне Товариство видало повний текст  Біблії, перекладеної  П. Кулішем, І. Пулюєм і   І. Нечуй-Левицьким.

Як така, вона здобула  широке розповсюдження серед українського народу. Пізніше, проф. Іван Огієнко  переклав НЗ та псалми. Згодом, за підтримки  Біблійного Товариства, він взявся за переклад всієї Біблії, який з’явився 1962р., в новому мовному та технічному оформленні.

У 1991 році у Києві було засноване Українське Біблійне Товариство, а вже два роки потому, у березні 1993-го, на засіданні Центрального правління  УБТ було ухвалено важливе рішення  – розпочати повний переклад Біблії сучасною українською літературною мовою. Цю справу було доручено о. Рафаїлові Торняку. Переклад Нового Заповіту було завершено 1996 року і розіслано для широкого обговорення та апробації представникам усіх конференцій – членів Українського Біблійного Товариства. А у 2000–2001рр. Новий Заповіт вийшов друком загальним накладом 100000 примірників. Праця над перекладом Старого Заповіту, який робиться одночасно з грецького і єврейського текстів, триває і нині…

Тепер Біблія перекладена  більш ніж на 1200 мов світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Біблія – книга на всі часи.

 

Біблія є книга Божа. Вона наймогутніша книга за своєю  силою і впливом на життя людини і є єдина в світі за широким  своїм росповсюдженням серед  усіх народів.

Чи треба казати нам  про те, що Біблія – це єдина книга, яка не вмирає. Всі інші книжки, якими  б вони не були цікавими, - короткочасні, з`являються ы зникають. Біблія – це книга на всі часи.

Інші книжки призначаються для обмеженного кола суспільства – людей, що займаються наукою, мистецтвом, літературою, історією та іншими галузями знань. Біблія має призначення для всього людства. Інші книги впродовж віків втрачають свою силу, і все. Що є в них корисного, поглинається часом. Біблія ж – книга невичерпна. Джерело її настільки глибоке, що чим більше з нього черпаємо, тим більший скарб знаходимо.

Інші книги мають чимало недоліків, які треба відкидати. Біблія – це золото, випробуване  вогнем. У ній – дивна сила, яка може боротися і перемагати усі  єресі, що виникають в історії  людства. І все це тому, що Біблія це книга Божа.

У ній записано те, що відкрито для нас Духом Святим. У Біблії нема помилок, тому що Бог, який відкрив  нам те, що потрібно для спасіння, не помиляється. Біблія вміщує в собі істину. Істиною є Бог. Світ через  невігластво, безумство, гріховність  і фарисейську доброчинність  не знає Бога. Природа відкриває  нам буття, могутність, благість і  мудрість Божу, але Самого Бога природа  не відкриває. А Біблія відкриває  нам Бога. Поняття про Бога, що дає нам Біблія, настільки величне  і захоплює серце, настільки високе і в той же час просте; воно повне різноманіття і разом з  тим цільне, що всі ті, хто, з ласки  Божої, пізнали Бога через Біблію, відчувають і переконані в тім, що Бог відкрив Себе їм.

Ніхто не може знати Бога, але Сам Бог відкриває Себе людині настільки, наскільки Він  хоче і наскільки людина може вмістити в собі. Тільки безумець може говорити, що може пізнати Бога.

Безкінечний і неосяжний  Бог, що перебуває у світлі  недоступнім, Сам між тим сходить і сповіщає про себе людям, у тому числі і  дітям. Вічний і всюдисущий Бог завжди живе з нами – в усіх народах, поколіннях, сім`ях і з кожною особистістю. Він Єдиний Святий і Спаситель  Грішників; Єдиний Праведний і водночас Виправдатель винних. Він страшний у своїй величі і судах своїх і водночас милостивий  і милосердний, лагідний і співчутливий, поблажливий і довготерпеливий. Він безмежно блаженний Сам у Собі і не потребує із зовні ніякої радості, і разом з тим Він плаче за майбутнє Єрусалиму і зітхає за Свій грішний народ. Він закликає небо і землю співчувати Йому, поля і дерева – радіти з ним, бо Він знайшов загиблого і оживив того, хто був духовно мертвим. Бог близький до людей і особливо до віруючих.

Бог заповідає Ізраїлю, щоб  не робити собі зображень Бога, як це було у язичників, тому що вони ніколи не бачили його образа. Але в той  же час Він говорить Ізраїлю, що Він  має очі і все бачить: Він  має руки і простягає їх для  спасіння людей. Він порівнює Себе з  батьком, який піклується за своїх дітей. Він порівнює Себе з нареченим, який радіє за свою наречену.

Коли Біблія відкриває  нам Бога – це не людська фантазія і вигадка; це – повнота життя, повнота любові; це – небесна  сила, яка входить у саму глибину  людського серця. Нема нічого величнішого, нема нічого більш радісного і  блаженного, ніж перебування Бога у серці людини.

Йому слава навіки-віків!

 

 

 

 

 

Висновок

 

Серед пам'яток світової культури особливе місце займає священна Біблія, найстаріша Книга книг. Вона дає  відповіді на питання, які завжди хвилювали людей, допомагає їм вирішувати складні проблеми. Біблія складається  з сімдесяти семи книг, написаних  у різні часи, різними авторами, різними жанрами, стилями, навіть мовами. Але всі вони сприймаються як єдина  і неподільна на частини книга, як суцільний текст, який відтворює  пошуки і життєвий досвід, норми  моралі і джерело людської мудрості. 
Біблія складається з двох розділів: Старого Завіту і Нового Завіту. У першій частині розповідається про початок світу і створення людини, про його життя, про недосконалість людей, занепад звичаїв і всесвітній потоп. Завершується Старий Заповіт Книгами Пророків, які є книгами надії. Думка про відродження зруйнованої зв'язку між Богом і людством продовжує Новий Завіт.