Золотий динар - основа економічної незалежності ісламського світу

Міністерство  аграрної політики України

Уманський національний університет садівництва 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 
 
 

Виконала:

студентка 52-зм групи

Вічкань А.В. 

Викладач:

Новак І.М. 
 
 
 
 
 

Умань - 2010

Зміст 
 
 
 

ВСТУП 
 

1. Передісторія  створення спільної валютної системи ісламських країн;

 

2. Фінансова система ісламських країн;

 

3. Реалізація  проекту золотого динара;

 

4. Перспективи функціонування системи золотого динара.

 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

      Проект  «золотого (ісламського) динара» , пов'язаний з проблемою повернення до золотого стандарту, тобто грошової системи, при якій готівкові гроші можуть бути вільно обмінені на золото, був запропонований до обговорення в 2001 році малазійським прем'єр-міністром і водночас міністром фінансів доктором Махатіром Мохаммадом (Mahathir Mohamad). Ідея «золотого динара» була вперше висунута членами одного з суфійських братств, Умаром Ибрахимом Вадільо і 'Абд ал-Кадіром ас-Суфі.

        Таким чином, основоположниками проекту прийнято вважати доктора Махатіра Мохаммада, Умара Ібрагіма Вадільо і 'Абд ал-Кадіра ас-Суфі.

        Основною метою проекту називають акумуляцію забезпеченого золотом капіталу в мусульманському світі. В основі проекту лежить ідея «обміну золота на енергетичні ресурси».

        Проект грунтується на укладенні домовленостей між мусульманськими країнами-учасниками проекту, які повинні побудувати клірингову систему розрахунків золотим динаром, засновану на принципі взаємозаліків.

        Таким чином, проект «золотого динара» має на увазі створення міжнародної валюти для внутрішньо- і зовнішньоекономічних операцій між її учасниками і побудови надійної фінансової системи.[4] 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Передісторія  створення спільної валютної системи  ісламських країн

 

 

           Питання про золотий динар тісно пов'язане з проблемою повернення до золотого стандарту, тобто грошової системи, при якій готівкові гроші можуть бути вільно обмінені на золото.

           Про золотий стандарт не випадково заговорили саме в мусульманському світі. Як відомо, заборони ісламу в економічній сфері були сформульовані в епоху, коли неможливо було уявити собі грошову систему, де золото не грає практично ніякої ролі. Зокрема, у висловлюваннях Пророка, які засуджують лихварську практику , йдеться мова про золото і срібло.

      Ідея  мусульманської валюти, забезпеченої дорогоцінним металом, дуже стара. Їй близько півтори тисячі років. Динар згадується в Корані. Відповідно до деяких аятів це була монета з золота в 24 карата, або 4,25 грама. Мусульманам пропонується використовувати такі гроші при здійсненні операцій, виплати очисного податку (закяту) і для заощаджень.

           Поява паперових грошей, які, так само як і монети з інших металів, забезпечувалися золотом, не істотно не вплинула на уявлення мусульман про заборону лихварської практики. У мусульманському світі здавна були поширені різні види оборотних документів, таких як суфтаджа, сакк та ін, які приймались до оплати поряд зі звичайними металевими грошима.

      Перша світова війна завдала серйозного удару по золотому стандарту. У 1920-х рр.. у провідних західних державах золотий стандарт був відновлений, але лише у формі золотозливкового або золотовалютного стандарту.

      Після II світової війни, з відновленням економік держав, що брали в ній участь , США змушені були обмінювати золото на долари, що накопичилися в інших країнах за встановленим курсом. Золоті резерви стали скорочуватися, і в 1971 р. було прийнято рішення припинити обмін доларів на золото в міждержавних угодах.

      В умовах, коли мусульманські країни продовжували залишатися в борговій залежності від розвинених капіталістичних держав і обслуговування ними зовнішнього боргу не залишало ніякої можливості спрямовувати частину державних доходів на власний розвиток, в середині 1970 -х рр.. з ентузіазмом було зустрінуто ідею про створення фінансової системи, заснованої на використанні єдиної золотої валюти - альтернативи американському долару в якості платіжного засобу у взаємній торгівлі між мусульманськими країнами. Однак у 1970-і рр.. така єдина валюта так і не була введена в обіг: позначилися розбіжності між мусульманськими країнами.

      У 1990-і рр.. ідеєю універсальної  мусульманської валюти зацікавився  Махатхір Мохаммад , що займав в ті роки посаду прем'єр-міністра і міністра фінансів Малайзії. Він підтримав ідею золотого (ісламського) динара як альтернативи долару США у мусульманському світі, висунуту членами одного з суфійських братств, Умаром Ібрахімом Вадільо і 'Абд ал-Кадіром ас-Суфі.

      Малайзійський прем'єр не був  проти повернення до золотого стандарту, але, розуміючи, що поки що далеко не всі країни готові до такого важливого і відповідального кроку, запропонував більш гнучку схему використання золотого динара. Разом з тим передбачалося, що в 2004 - 2005 рр.. ряд країн (Ємен, Судан, Бангладеш, Лівія, Мавританія і Танзанія) введуть золотий динар для використання в якості національної валюти. Але з різних причин цього до цих пір не відбулося.

      Зважаючи  на економічну кризу , яка торкнулася країн  азійського регіону, проект золотого динара був адекватною відповіддю на дії валютних спекулянтів, що призвели до обвалу національної валюти багатьох держав під час кризи.

      Малайзія, виявилася тією країною, якій вдалося  з найменшими втратами подолати наслідки фінансової кризи 1997-1998 рр. Після кризи авторитет Малайзії в мусульманському світі і в країнах Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) істотно зріс, тоді ж була реанімована ідея золотого динара.

      З перших днів свого існування міжнародний  проект з повернення до золотого динару мав не тільки економічний, але і  політичний аспект. Повернення до золотого динару було тісно пов'язане з деякими релігійними діячами, з відродженням халіфату.

      Тим часом керівництво Малайзії продовжувало шукати союзників по проекту створення зони золотого динара. Золотий динар давно викликав інтерес на Близькому Сході. За задумом Мохаммада, основу системи золотого динара повинні були скласти двосторонні, а не багатосторонні угоди між мусульманськими країнами. Поступовість у введенні золотого динара дозволила б уникнути дефіциту сировини золота для виготовлення монет. [3]

      У 2000 р. почала роботу електронна платіжна система E-Dinar - аналог E-gold, Gold Money, e-Bullion, та ін У тому ж році в Лабуані (Малайзія) і еміраті Дубай (ОАЕ) були засновані компанії, що займаються карбуванням золотих і срібних монет: E-Dinar Ltd і E-Dinar FZ-LLC, відповідно. По суті, обидві компанії є банками, що надають, зокрема, такі послуги, як конвертація коштів клієнта в золото і проведення розрахунків у золотих динарах.

            Електронна платіжна система E-Dinar дозволяє здійснювати платежі і обмінні операції в Інтернеті.  У системі E-Dinar використовується однойменна одиниця E-Dinar, рівна зливку чистого золота вагою 4,25 грама (24 карата), а також E-Dirham, відповідна зливку срібла вагою 3 грами.

      Головною перевагою системи E-Dinar – є надійність в справі захисту від інфляційних ризиків. Важливо й те, що система проста в обігу. Для того щоб зареєструватися, не потрібно ніякого посвідчення особи.

        Засновником фірми E-Dinar Ltd став 'Умар  Ібрагім Вадільо. [4]

      Станом на 01.08. 2005, у сховищі E-Dinar знаходилося 10 тонн золота.

      Важливо також зазначити, що відповідно до вимог  шаріату запаси золота і срібла на складі компанії повинні відповідати їх електронному еквіваленту. При бажанні клієнта він може отримати еквівалент в металі або іноземній валюті.

      В 1992 р. в невеликій кількості були викарбувані перші золоті динари та срібні дірхами. Дані монети використовувалися в розрахунках між членами Morabeteen International Organization, що складається переважно з новонавернених мусульман із Заходу.

      В листопаді 2001 р. в Дубаї (ОАЕ) було офіційно оголошено про введення в обіг золотого динара і срібного дірхама. Монети поширювалися через Thomas Cook al-Rostamani Exchange Company і Dubai Islamic Bank.

      На  сьогоднішній день учасниками системи  золотого динара є Малайзія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бахрейн, Оман. [3] 
 

2. Фінансова система ісламських країн

 

      Положення американського долара в ролі домінуючої валюти при міжнародних розрахунках  ось уже довгі роки залишається  непохитним.

      Сьогодні  більшість аналітиків  розглядають зв'язку "долар-євро", як валюти які є найбільш конкуруючими. Однак у найближчій перспективі цілком може з'явитися нова валюта, технологія обігу якої буде грунтуватися на зовсім інших принципах. Ця валюта буде мати не тільки економічні особливості застосування, але і релігійне підгрунтя, засноване, зокрема, на ісламській філософії.

        Ми не так вже й багато  знаємо про ісламський світ. Закритість суспільно-політичного та релігійного життя в цих країнах для західного світу очевидна. Сьогодні в центральних банках багатьох країн, які сповідують іслам і орієнтують своїх громадян на ісламський уклад ведення фінансових операцій, до цих пір існує поняття "інформаційного ембарго". Наприклад, опублікування в англомовній редакції прес-релізу центрального банку може бути навмисно затримано на деякий період. Представники банків та інвестиційних фондів дуже неохоче йдуть на контакт із західною пресою, часто надаючи суперечливі статистичні дані. Все це вкрай ускладнює дослідження в області ісламських фінансів, зокрема - проекту "Золотий ісламський динар".

      Центральною структурою в ісламському фінансовому світі вважається Ісламський банк розвитку (ІБР), у створенні якого взяли участь понад 55 ісламських держав із загальним населенням приблизно в 1.1 млрд. чоловік. Ці держави мають не тільки потенціал зростання населення, а й значні сировинні ресурси.

        Ісламська економіка росте дуже швидкими темпами. Наприклад, якщо в 1998 р. сукупний ВВП всіх країн-учасниць ІБР становив $ 1230.82 млрд., то в 2001 році - вже $ 1453.64 млрд. Звичайно, велика частина держав, що входять до ІБР, дуже залежна від ситуації на сировинних ринках,  саме вони останнім часом виходять на перший план. Події 11 вересня не тільки змусили західну цивілізацію поглянути на світ іншими очима, а й змусили уряди ісламських країн шукати нові шляхи для вирішення парадоксів економічних відносин. Головний парадокс для Близького Сходу і "Ісламської Азії та Африки" полягає в тому, що ці країни, часто протиставляючи себе США, насправді дуже сильно залежні від них і від Євросоюзу. Події останнього року показали, що падіння американської валюти невигідне нікому в світі, в тому числі і країнам-членам ІБР. Їм, можна сказати, в особливості, оскільки сировинні поставки з цих країн багато в чому прив'язані до американського долара. Зрозуміло, чому так склалося: США і Європа - основні покупці близькосхідної нафти, північноафриканського газу та індонезійського олова. А оскільки інші споживачі цих ресурсів в більшості випадків мають свої джерела, то два найбільших покупця отримують можливість диктувати свої умови численним продавцям.

      Саудівська  Аравія, Індонезія, Малайзія, Туреччина  і ОАЕ виграють від введення золотого динара і отримуватимуть додатково  у свої золоті резерви від 10 до 20 тонн золота на рік - звичайно ж, за умови стабільності внутрішньої економіки і відсутності дефіциту загального торговельного балансу з урахуванням товарообігу з США і країнами Європи. На нашу деяких експертів, Малайзія пропонує організувати проект, який призведе не просто до введення нової міжнародної валюти, а до переміщення золотих запасів в ісламський світ. [2]

      Ісламська монетарна система передбачає ходіння, з одного боку, реальних золотих  і срібних грошей, що забезпечують економіці стабільність, а уряду  - незалежність від світових фінансових інститутів, а, з іншого боку, паперових грошей, але таких, які обслуговують потреби реальної економіки і виробляються нею, а не змушують останню обслуговувати банки та біржі.

        Цього поки не розуміють багато мусульман, але це прекрасно розуміють вороги Ісламу - інакше б вони раз по раз не докладали всіх зусиль, щоб зірвати відродження динара і дирхама. Зокрема, коли після зустрічі Мохаммада Мохатхіра з шейхом Абдулькадиром ас-Суфі і Умаром-пашею Вадільо, колишній прем'єр-міністр Малайзії заявив, що запропонує країнам Затоки перейти при продажі нафти в розрахунках за золотий динар, аналітики ЦРУ і Уолл-стріт негайно охарактеризували цю ідею як «фінансовий тероризм».