Висновок
Існує чимало сценаріїв
та організаційних моделей, за якими
відбувається утворення великих
монопольних об'єднань, а на їхній
базі - ще масштабніших альянсів. Мета
такої інтеграції - оптимізація адміністративно-організаційної
політики, кращий доступ до факторів виробництва,
монопольний контроль за ринками збуту.
Водночас виникнення потужних інституцій
породжує нові реалії господарських, політичних
відносин між суб'єктами економічного
життя та суспільного управління, причому
не лише на національному, а й на міжнародному
рівні. Відтак прагнення монополій до
максимізації прибутків іноді суперечить
національним інтересам держав, які є
периферійними об'єктами для ТНК. Незадовільні
параметри розвитку багатьох країн Азії,
Африки, Латинської Америки актуалізують
питання про перегляд стандартів і принципів
взаємовідносин між ними і ТНК, про створення
нової, справедливішої моделі міжнародних
економічних відносин. З погляду ефективності
поєднання факторів виробництва сучасні
ТНК, очевидно, не мають альтернативи у
світовій економіці. Така ефективність
досягається транснаціональними корпораціями
в ході боротьби за одержання стабільних
прибутків. Саме стратегія максимізації
загальнокорпораційного прибутку є основою
оптимізації ТНК форм і напрямів їх господарської
діяльності, внутрішньофірмових і міжфірмових
взаємозв'язків. Діяльність ТНК суттєвою
мірою визначає не тільки конкурентоспроможність
окремих галузей або країн, але й загальні
обриси сучасної і майбутньої світової
економіки. Інтернаціоналізація веде
до посилення взаємозв'язків усіх складових
частин світового господарства, до глобалізації
економічного розвитку. ТНК виступають
основною рушійною силою цього процесу.
У ході розробки довгострокової стратегії
інвестування компаніям необхідно розкривати
мету та механізми цього процесу, доводити
його переваги. Адже зараз більшість інвесторів
націлені на короткострокове вкладання
коштів. Треба також змінювати підходи,
згідно з якими оцінка підприємства здійснюється
з огляду на його власника, а також на успіхи
не на вітчизняному, а на міжнародних ринках.
Сьогодні існують певні ризики для інвестиційної
привабливості українського бізнесу.
Одним із них є репутаційний ризик. Україна
не має стійкої репутації у світі, що негативно
впливає на сприйняття зарубіжними інвесторами
перспектив українських компаній. Крім
того, існує юридичний ризик, який, насамперед,
полягає у суперечливості вітчизняного
законодавства. У свою чергу, галузевий
ризик виникає через низьку інвестиційну
привабливість ряду перспективних галузей.
Не менш важливим є інформаційний ризик.
Він характеризується недостатньо відкритим
доступом до надійної інформації щодо
перспективних компаній для визначення
їхньої інвестиційної привабливості,
а також нездатністю регуляторів ринку
стати надійним джерелом якісної інформації.