Япония

       Початок 1990 року ознаменувався візитом міністра закордонних справ Японії С. Абе до Москви. Він заявив перед від'їздом, що проблема північних територій є надзвичайно складною і вирішувати її треба при адміністрації 
М. Горбачова, бо інша сприятлива можливість буде не скоро. Він висловився за широкий розвиток контактів у різних сферах, у тому числі в економіці, технології і культурі, контактів між людьми.

      У січні 1990 року Японію відвідав перший президент РФ Борис Єльцин, який висунув план рішення територіальної проблеми складається з 5 етапів. Згідно з цим планом необхідно було розвивати на островах спільну економічну діяльність, демілітаризувати ці території, укласти мирний договір, і лише потім вирішувати їх долю. Однак цей план був зустрінутий без захвату в Японії. Він став розцінюватися як як конкретний зміст курсу на збалансоване розширення відносин.

        Прискорення підготовки мирного договору та суттєве розширення науково -технічного та іншого співробітництва між Росією і Японією тривало приблизно весь 1991 рік.

       Початкова фаза даного етапу була закладена в ході офіційного візиту в СРСР міністра закордонних справ Японії Таро Накаями 21-23 січня 1991 р. іофіційного візиту до Японії міністра закордонних справ СРСР А.А. Безсмертних 29-31 березня 1991 р., під час яких міністри продовжили переговори, стосуються укладання радянсько-японського мирного договору. Була досягнута домовленість про проведення чергового засідання робочої групи з даногопитання в лютому 1991 року.

        Головною подією цього етапу став офіційний візит до Японії  
Президента СРСР М.С. Горбачова 16-19 квітня 1991 р., в ході якого було ухвалено Спільну радянсько-японську заяву від 18 квітня 1991 р. і підписано цілу низку радянсько-японських документів. Спільна заява констатувала, що «Президент СРСР М.С. Горбачов і Прем'єр-міністр Японії Тосікі Кайфу провели грунтовні і поглиблені переговори з усього комплексу питань, що стосуються розробки та укладення мирного договору між СРСР і Японією, включаючи проблему територіального розмежування, з урахуванням позицій сторін про приналежність островів Хабомаї, острова Шикотан, острови Кунашир та острова Ітуруп». Було відзначено, що мирний договір має стати документом остаточного післявоєнного врегулювання, включаючи дозвіл територіальної проблеми відкрити довгострокову перспективу радянсько-японських відносин на дружній основі, виключити нанесення шкоди безпеці іншої сторони. Спільна заява підкреслила «першорядну важливість прискорення роботи з завершенням підготовки мирного договору, ... використовуючи весь позитив, який накопичений в двосторонніх переговорах у різні роки, починаючи з 1956 року, коли СРСР і  
Японія спільно декларували припинення стану війни і відновленнядипломатичних відносин між ними » [10, 210]. Заяву було безпрецедентним, оскільки, по-перше, СРСР визнавав наявність самого факту територіальноїпроблеми і, по-друге, мова в ньому йшла не про двох спірних островах, а про всіх чотирьох - Хабомаї, Шікотане, Кунашир та Ітуруп.

           У ході візиту було також підписано 15 радянсько-японських документів, серед яких   Меморандум о радянсько-японських міжурядових консультаціях; Угода між Урядом СРСР і Урядом Японії про співробітництво у наданні технічного сприяння реформі з переходу на ринкову економіку в СРСР; Меморандум про зв'язки і співпрацю між СРСР і Японією в галузі охорони культурного надбання і деякі інші двосторонні документи.

       У ході робочого візиту в СРСР міністра закордонних справ Японії Таро  
Накаями 12-17 жовтня 1991 сторони ухвалили рішення про реорганізацію діяльності функціонує з 1988 року постійно діючої робочої групи з мирним договором між СРСР і Японією [9,149].

       В її рамках було створено дві підгрупи: підгрупа з обговорення статті договору про територіальне розмежування і підгрупа з обговорення інших питань, пов'язаних з мирним договором. За підсумками переговорів міністри обмінялися листами про процедуру взаємні безвізові відвідувань японськими громадянами островів Кунашир, Ітуруп, Шикотан і Хабомаї і радянськими громадянами - мешканцями згаданих островів - Японії.

      Важливе значення для подальшого розвитку російсько-японських відносин мала зустріч керівників семи провідних держав в Мюнхені в липні 1992 року. Японія ставила головним завданням для себе на цій зустрічі домогтися того, щоб в заключному документі було поставлено питання про територіальну проблему в російсько-японських відносинах. Японія домоглася своєї мети.

      Таким чином, даний етап характеризується прискоренням підготовки мирного договору, причому спірними стали офіційно визнаватися чотири, ане два острови Курильської гряди. Разом з тим, було намічено істотне розширення науково-технічного та іншого співробітництва між СРСР і Японією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

      Таким чином,    охарактеризувавши  міжнародне становище СРСР та Японії у 1950 -1970 роки, проаналізувавши радянсько-японські відносини у період з 1980 по 1990 роки можна зробити наступні висновки.

         У другій половині XX століття відносини СРСР і Японії визначалися ставленням СРСР до територіальних претензій японської сторони на Курильські острови. У період після другої світової війни до приходу до влади в СРСР М.С. Горбачова Радянський Союз не визнавав проблеми спірних територій. У 1988-91 рр.. намітився процес поліпшення двосторонніх відносин у зв'язку з першими поступками Російської сторони.

 У спробах поліпшити свої відносини з Японією СРСР виявляв тактичну гнучкість у своєму підході до проблеми прикордонного розмежування. Зокрема, в 1956 р. СРСР взяв на себе правове зобов'язання передати Японії острова Хабомаї та Шикотан після підписання мирного договору.

 Японія керувалася прямо протилежної мотивацією: врегулюванням проблеми прикордонного розмежування, причому на своїх раз і назавжди визначених умовах. Японія прагне до передачі всіх чотирьох островів, на які претендує. Однак СРСР жодного разу не йшов далі зобов'язань за Спільної декларації 1956 р. про передачу Японії островів Хабомаї та Шикотан після підписання мирного договору. Можливість передачі Японії островів Кунашир та Ітуруп або хоча б визнання їх потенційно японськими територіями СРСР ніколи не розглядав. І більше того, не вважав себе юридично зобов'язаним це зробити. Японія ж домагалася їх передачі разом з островами Хабомаї та Шикотан.

      Закінчення Другої Світової Війни стало поворотним пунктом в історії розвитку радянсько-російсько-японських відносин та правового статусу Курильських островів, проблема яких була каменем спотикання протягом другої половини XX століття між двома державами.

      Аналізуючи  політику Японії відносно СРСР  у роки «холодної війни» можна  стверджувати, що проблема «північних  територій» була не стільки  метою японської дипломатії, скільки  засобом здійснення антирадянської  стратегії США. Як наслідок, російський  і японський народи стали своєрідними  заручниками цієї стратегії.

      Проаналізувавши  характер радянсько-японських відносин  у 70ті роки можна зробити  висновки, що переговори про укладення мирного договору між СРСР і  
Японією носили непостійний характер і ускладнювалися глибокими суперечностями в підходах до врегулювання територіального спору.

     Етап  з 1980 по 1991 роки характеризується прискоренням підготовки мирного договору, причому спірними стали офіційно визнаватися чотири, ане два острови Курильської гряди. Разом з тим, було намічено істотне розширення науково-технічного та іншого співробітництва між СРСР і Японією.

        Територіальна суперечка Росії з Японією ось уже півстоліття залишається найбільш гострим конфліктним питанням, які ускладнюють відносини двох країн. Японська сторона почала цю суперечку ще в радянські часи - незабаром після смерті Сталіна і продовжує його ініціювати донині, наполегливо добиваючись поступок їй як мінімум чотирьох південних Курильських островів, найбільш зручних для господарського освоєння і найбільш важливих у військово-стратегічному відношенні островів архіпелагу . В даний час політичні суперечки з приводу територіальної проблеми між двома країнами набули тупикові обриси і чинять негативний вплив на розвиток торговельно-економічних відносин. У зв'язку з цим відтворення об'єктивної історичної картини про місце о. Сахаліну і Курильських островів в системі російсько-японських відносин допоможе, на наш погляд, зробити позитивний вплив на систему політичних, наукових і суспільних уявлень, пов'язаних з міждержавними відносинами між Росією і Японією, знизити рівень напруженості в переговорному процесі між двома країнами, пожвавити діалог між народами і перевести їх у площину наукових і юридичних суперечок.

Відсутність глибокого і  ясно викладеного дослідження історії  зародження та розвитку територіальної проблеми між Росією і Японією  заважає правильному, об'єктивному сприйняттю причин домагань Японії на частину території суб'єкта Російської Федерації - Сахалінської області. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Алиев Р.А. Внешняя политика Японии в 70х – начале 80х годов /Р.А. Алиев. Внешняя политика Японии в 70х – начале 80х годов: Наука. – М., 1986 г. С – 195.
2. Бондаренко О.Я. Неизвестные Курилы/О.Я. Бондаренко. – М., 1992. – С. 85.
3. Гайдар В. Южные Курилы. Проблема, ждущая решения / В. Гайдар. Южные Курилы. Проблема, ждущая решения: проблемы Дальнего Востока. – М., 1994, С. 8 -17.
4. Ерёмин В. От холодной войны к трёхстороннему сотрудничеству в Азиатско-Тихоокеанском регионе / В. Ерёмин. От холодной войны к трёхстороннему сотрудничеству в Азиатско-Тихоокеанском регионе: Наука. – М., 1983, С. 149.
5. Зиланов А.А., Кошкин И.А. Русские Курилы: История и современность / А.А. Зиланов, И.А. Кошкин. Русские Курилы: История и современность: Сб. док. по истории формирования рус.-яп. и сов.-яп. границы. – М., 2002.
6. Кожевников В.В. Российско-японские отношения в XVIII-XX веках /  В.В. Кожевников. Российско-японские отношения в XVIII-XX веках. – Владивосток, 1997.
7. Кошкин А. Проблемы мирного урегулирования с Японией. Исторический аспект: Вопросы истории/А. Кошкин. Проблемы мирного урегулирования с Японией. Исторический аспект. – М.,  1997, С.138-145.
8. Крупянко М. И. Советско-Японские отношения/ М.И. Крупянко. Советско-Японские отношения. -  М. ,1982, - 452 с.
9. Кузнецов Ю.Д. История Японии / Ю.Д. Кузнецов. История Японии: учебник. – М., 1988, 432 с.
10. Кутаков П.Н. Внешняя политика и дипломатия Японии/ П.Н. Кутаков.  Внешняя политика и дипломатия Японии: «Международные отношения». М. – 1964, 340 с.
11. Матеріали, що відносяться до періоду після нормалізації радянсько-японських відносин.
12. Матеріали, які стосуються періоду візиту Президента СРСР М. С. Горбачова в Японії у квітні 1991р.
13. Носов М. Япония. В поисках новых рубежей / М.Носов. Япония. В поисках новых рубежей: Восточная литература. – М.,1998, С.193.
14. После «холодной войны»/ с яп. – М. – 1993.
15. Правда. 10.11.1982
16. Протопопов А.С., Козьменко В.М. История международные отношений и внешней политики России /А.С. Протопопов. История международные отношений и внешней политики: Аспект Пресс. – М., 2001 г., С. – 132.
17. Радянсько-японська спільна декларація 1956
18. Сан-Францісскій мирний договір 1951
19. Сенченко И.А. История Сахалина и Курильских островов: к проблеме русско-японских отношений в ХVІ – ХХ веках/ И.А. Сенченко: к проблеме русско-японских отношений в ХVІ – ХХ веках. – М., 2005.
20. Топеха. П. П. Японія в період окупації / П.П. Топеха Японія в період окупації: Науковий посібник. - М., 1973. - С. 275
21. Черевевко К.Е. Япония на дальневосточных рубежах России и СССР / К.Е. Черевко. Япония на дальневосточных рубежах России и СССР: Наука. – М., 1987, С. 97.
22. Чугров С.  Мир после Холодной войны в концепциях японских политологов: « Мировая Экономика и Международные отношения»/ С. Чугров. Мир после Холодной войны в концепциях японских политологов. « Мировая Экономика и Международные отношения». – М., 1999г., С. 98 – 108.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

23. Asashi Evening News ( Supplement ). 19.11.1979
24. Japan Times. 24.02. 1982
25. Morris I. Japanese Foreign Policy and Neutralism, International Assairs: 1960, Jap. vol. 36.
26. Акт капітуляції Японії, 1945.