Всемирная организация интелектуальной собственности

План

1. Попередник  ВОІВ.

2. Створення  ВОІВ та основні документи,  що регламентують її діяльність.

3. Цілі створення  ВОІВ.

4. Напрями діяльності.

5. Керівні органи  ВОІВ.

6. Умови вступу  до ВОІВ.

7. Організаційна  структура.

8. Структура  управління.

9. Заходи щодо  вдосконалення і підвищення ефективності  структури управління ВОІВ.

10. Україна в  ВОІВ. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Попередник ВОІВ.

Всесвітня організація інтелектуальної власності  - це організація, яка є однією з 16 спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй і координує комплекс заходів щодо міжнародної співпраці. Попередником ВОІВ було Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності (BIRPI), створене у 1893 році на базі об'єднання Міжнародних бюро Паризької і Бернської конвенцій. Як ці Бюро, так і BIRPI (до 1970 року) функціонували під «високим наглядом» Уряду Швейцарської Конфедерації. Штаб-квартира BIRPI до 1960 року розміщувалася в Берні, потім отримала постійну акредитацію в Женеві.

Треба відзначити, що згадані органи цієї міжнародної організації здійснювали  координацію не тільки питань Паризької  і Бернської конвенцій, а ще й  шести спеціальних угод і конвенцій, а саме:

•   Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода, 1891 рік);

•   Мадридської угоди про недопущення  фальшивих або таких, які можуть ввести в оману, позначень товарів (1891 рік);

•   Гаазької угоди про міжнародне депонування  промислових зраз­ків (Гаазька угода, 1925 рік);

•   Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів і послуг з метою реєстр ції знаків (Ніццька угода, 1957 рік);

•   Лісабонської угоди про охорону  найменування місць походжен­ня  і їх міжнародну реєстрацію (Лісабонська  угода, 1958 рік);

•   Римської конвенції з охорони  інтересів виконавців, виробників фонограм та органів мовлення (Римська конвенція, 1961 рік).

2. Створення ВОІВ  та основні документи,  що регламентують  її діяльність.

Принципове  рішення про створення міжурядової  спеціалізованої організації було прийняте в 1967 році на Дипломатичній конференції в Стокгольмі, де була підписана Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності. ВОІВ почала діяти а 1970 року, а в 1974 році вона отримала статус спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй.

Діяльність  ВОІВ регламентується трьома основоположними документами:

•   Конвенцією про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності;

•   Угодою між Організацією Об'єднаних  Націй і ВОІВ;

•   Угодою про штаб-квартиру ВОІВ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Цілі створення  ВОІВ.

Цілі  створення ВОІВ були сформульовані в преамбулі до Стокгольмської конвенції (1967 року), а саме:

•   поліпшення взаєморозуміння і розвиток співпраці між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до суверенітету і рівності;

•   заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуаль­ної власності у всьому світі;

•   модернізація і підвищення ефективності адміністративної діяль­ності союзів договорів, створених у сфері  охорони промислової власності, а також охорони літературних і художніх творів, при повній повазі до самостійності кожного із союзів.

Згідно  з положеннями статті 1 Угоди між  ООН і ВОІВ остання несе відповідальність за вчинення належних дій відповідно до своїх основоположних документів, а також дій, передбачених союзами  і договорами, адміністративні функції  яких виконує ВОІВ. Ця орга­нізація сприяє розвитку творчої інтелектуальної  діяльності і полег­шенню передачі технологій у сфері промислової  власності країнам, Що розвиваються, для прискорення їх економічного, соціального і культурного розвитку з урахуванням компетенції ООН  та її органів, а також інших установ, що входять до системи ООН. 
 
 
 
 

4. Напрями діяльності.

Діяльність  ВОІВ спрямована на:

•  сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом співпраці між державами і міжнародними організаціями;

•  забезпечення адміністративної співпраці між  союзами у сфері охорони інтелектуальної  власності, союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також в рамках угод, підписаних членами Паризького союзу.

Інтелектуальна  власність включає в себе дві  основні сфери прав: промислову власність, що головним чином охоплює винаходи і товарні знаки, та авторське право, що головним чином охоплює літературні, музичні, художні та аудіовізуальні твори.

Сприяння  забезпеченню охорони інтелектуальної власності у всьому світі полягає в тому, що ВОІВ заохочує укладення нових договорів, сприяє модернізації національного законодавства в різних країнах, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, збирає і розповсюджує інформацію, забезпечує роботу служб, що полегшують отримання правової охорони винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, у випадках, коли таку охорону хочуть отримати в кількох країнах, а також сприяє розвитку інших форм співпраці між державами-членами ВОІВ.

ВОІВ  зосереджує адміністративне управління союзами в Міжнародному бюро в Женеві, що є секретаріатом ВОІВ. Контроль за діяльністю союзів здійснюється керівними органами ВОІВ. З точки зору економії коштів таке централізоване управління вигідне для держав-членів ВОІВ, а також для суб'єктів приватного сектора, зацікавлених в охороні промислової власності, об'єктів авторського права і суміжних прав. 

5. Керівні органи  ВОІВ.

Керівними органами ВОІВ є:

•  Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени  ВОІВ за умови, що вони також є членами  Асамблеї Паризького і (або) Бернського союзів;

•  Конференція, членами якої є всі держави-члени  ВОІВ;

• Координаційний комітет, до якого входять держави-члени ВОІВ, що є членами Виконавчого комітету Паризького і(або) Бернського Союзів;

•  Швейцарська  Конфедерація як країна місцеперебування ВОІВ. Станом на травень 1998 року членами Координаційного комітету були 72 країни, в тому числі Україна.

Генеральна  Асамблея і Конференція скликаються  на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно.

Виконавчим  головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін, який може бути продовжений. Генеральний директор є депозитарієм ратифікаційних грамот і актів про приєднання до договорів та угод, адміністративні функції яких виконує ВОІВ. Секретаріат ВОІВ має назву «Міжнародне бюро». 
 
 
 
 
 
 

6. Умови вступу до  ВОІВ.

Членом  ВОІВ може стати будь-яка держава, що є членом Паризького або Бернського союзів, а також будь-яка інша держава, що задовольняє, щонайменше, одній з таких умов:

•   є членом ООН, будь-якої з пов'язаних з ООН спеціалізованих установ  або членом Міжнародного агентства з атомної енергії;

•   є Стороною Статуту Міжнародного суду;

•   запрошена Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції про заснування цієї організації (Конвенція ВОІВ).

Станом  на травень 1998 року державами-членами ВОІВ були 169 держав. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. Організаційна структура.

Організаційна структура управління ВОІВ досить складна. Це пов'язано з історією створення і розвитку Організації, а також з тим, що починаючи з часу її заснування в минулому сторіччі, поступово складалися нові договори, кожний з яких створював самостійний союз країн-учасниць, як правило, зі своїм адміністративним органом і бюджетом. Ці союзи були об'єднані загальним предметом договорів, відповідно до яких вони були створені (за видами інтелектуальної власності), а також загальним для них секретаріатом (Міжнародним бюро). До 1967 року загальний секретаріат (BIRPI) обслуговував окремі союзи, створені відповідно до кількох договорів: Паризької і Бернської конвенцій, Мадридської, Гаазької, Ніццької і Лісабонської угод. Ці договори мали загальні особливості структури. Кожний з них:

•   утворював Союз держав-учасниць;

•   утворював адміністративний апарат для членів Союзу з метою прийняття рішень;

•   передбачав загальний секретаріат (BIRPI);

•   передбачав сплату внесків державами-учасницями, а також їх витрачання BIRPI з метою  забезпечення адміністративних функцій союзів.

Згадані договори взаємопов'язані спільною ієрархічною структурою в зв'язку з тим, що Паризька конвенція розглядалася як най більш загальний договір у сфері охорони промислової власності, і Бернська конвенція — як найбільш загальний договір з охорони авторського права. Кожна з цих конвенцій містить положення, ще передбачають укладення державами-учасницями спеціальних угод, які стосуються окремих видів промислової власності (для членів Паризького союзу) і авторського права (для членів Бернського союзу).

Мадридська, Гаазька, Ніццька і Лісабонська  угоди були укладені як спеціальні угоди в рамках відповідної статті Паризької конвенції і були відкритими для приєднання до них не тільки держав-учасниць Паризького союзу. Така структура, крім усього іншого, забезпечувала збереження державами, що підписали спеціальні угоди, базових принципів, покладених в основу більш загального договору (таких, як національний режим або право пріоритету) без необхідності повторно згадувати ці принципи в тексті спеціальної угоди.

Стокгольмська конференція 1967 року провела низку  реформ у структурі управління ВОІВ, що в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином:

1) прийнята  Конвенція про заснування Всесвітньої  організації інтелектуальної власності (Конвенція ВОІВ) як об'єднуючої організації з метою розвитку інтелектуальної власності і забезпечення адміністративної співпраці різних союзів. Функції секретаріату ВОІВ покладено на BIRPI — Міжнародне бюро;

2) для  кожного з вищезазначених договорів, функції секретаріату яких виконувало BIRPI, були прийняті нові акти (Стокгольмські акти), спрямовані на раціоналізацію та уніфікацію адміністративної структури, що реалізується відповідно до договорів шляхом створення для кожного з них Асамблеї, а також встановлення уніфікованої періодичності прийняття програм і бюджетів;

3) для  координації діяльності Асамблей  різних союзів у спільних питаннях, наприклад діяльності Міжнародного бюро, Конвенцією ВОІВ було передбачено заснування Координаційного комітету ВОІВ;

4) Конвенцією  ВОІВ були передбачені численні перехідні положення на час передачі функцій і повноважень BIRPI Міжнародному бюро ВОІВ.

На виконання  рішень Стокгольмської конференції  були зроблені два подальших спрощення структури ВОІВ, а саме:

•   з метою сприяння ширшому приєднанню до договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, запровадити з січня 1994 року уніфіковану систему внесків, відповідно до якої кожна держава-учасниця Конвенції ВОІВ, що є учасницею принаймні одного із згаданих договорів, сплачує тільки один внесок незалежно від кількості договорів, учасником яких вона є, замість того, щоб платити окремі внески, пов'язані з участю в інших договорах, фінансування діяльності яких здійснюється державами-учасницями;

•   з метою сприяння ширшій участі держав у процесі укладення нових  договорів і активізації приєднання до цих договорів — роз'єднати зв'язки між новими договорами і договорами загального характеру (Паризька і Бернська конвенції), беручи до уваги, що ці зв'язки є результатом визначення нових договорів як спеціальних угод у рамках загальних договорів. Процес укладення нових договорів або приєднання до них став більш відкритим для будь-якої держави-учасниці Конвенції ВОІВ замість обмеження, що діяло раніше — обов'язкової участі в Паризькій або Бернській конвенції.