Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2011 в 13:51, лекция
Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.
2.7. МИТНИЙ СКЛАД — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України (ст.212 МК України). У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається KM України. Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання, повинні зберігатись у спеціально обладнаних приміщеннях. Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених з-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. Товари, ввезені з-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення установлених строків зберігання, мають бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму. Товари, шо вивозяться за межі митної території, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України. З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися такі операції:
1) операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;
2) підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування виправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.
Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
2.8. МИТНІ ЛІЦЕНЗІЙНІ СКЛАДИ — господарська діяльність, пов'язана зі зберіганням товарів. Відкриття, експлуатація, ліквідація митних ліцензійних складів регулюється Господарським кодексом України. Ліцензування цієї господарської діяльності провадиться відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ліцензійними органами.
Митні ліцензійні склади на території України створені відповідно до МК України та затвердженого наказом № 592 від 31 грудня 1996 р. ДМСУ «Положення про відкриття і експлуатацію митних ліцензійних складів»31 та іншими нормативними актами. Митний склад — митний режим, за якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягування мита та інших податків і без застосування заходів нетарифного регулювання й інших обмежень в період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України. При цьому зберігання товарів в режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного і обладнаного приміщення чи іншого місця — митного ліцензійного складу. Іншими словами, саме таке приміщення у поєднанні із спеціальним митним режимом зберігання в ньому товарів і визнається митним ліцензійним складом. Митні ліцензійні склади надають послуги особам, що переміщують через митний кордон товари і транспортні засоби на підприємницьких засадах. Власниками митних ліцензійних складів є суб'єкти підприємництва, які в установленому порядку отримали ліцензію на право відкриття і експлуатації митного ліцензійного складу. Свої відносини із клієнтами вони будують на основі цивільно-правового договору. Головними завданнями митних ліцензійних складів є:
— сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності України та її зближення з існуючою світовою практикою;
— створення умов для підготовки імпортних товарів до використання на території України;
— зниження витрат на переміщення товарів через митний кордон України.
Розрізняють
митні ліцензійні склади відкритого і
закритого типу. На митних складах відкритого
типу зберігаються товари будь-якого товаровласника,
а на митних складах закритого типу —
лише власника митного складу. До митних
ліцензійних складів чинним законодавством
встановлені певні вимоги. Так, їх робота
повинна бути організована таким чином,
щоб ввезення і вивезення товарів здійснювався
з дотриманням митного законодавства,
а порядок зберігання гарантував їх постійне
перебування під митним контролем у режимі
«митний склад» і виключав можливість
надходження чи вилучення цих товарів
поза митним контролем.
Як митний ліцензійний склад може виступати
одне чи декілька спеціально визначених
і обладнаних приміщень чи інших призначених
для зберігання товарів в режимі митного
складу споруд. Територія складу повинна
бути огороджена. Якщо товари є великогабаритними,
або з інших причин не можуть зберігатися
в приміщеннях митного складу, як виняток
передбачена можливість їх зберігання
на відкритих площадках за умови наявності
добового посту охорони. До приміщень
митних складів висуваються вимоги відповідності
вимогам охоронної і протипожежної сигналізації,
наявності умов для праці митників та
інші. У складі повинні бути вантажно-розвантажувальні
і транспортні засоби, складське обладнання,
засоби зв'язку, оргтехніка, меблі, засоби
обліку і контролю. Митний склад може використовуватися
тільки для зберігання товарів, які розміщуються
в режимі митного складу. Для їх розміщення
власник товару подає митному органу мотивовану
заяву, в якій визначає мету розміщення
товару і режим. Цей товар декларується
шляхом заповнення вантажної митної декларації.
Разом з нею митному органу направляються
такі документи:
— договір на зберігання товарів на митному ліцензійному складі і зовнішньоекономічний контракт;
— транспортні та інші документи на товари, які ввозяться (накладні, коносаменти, специфікації, рахунки-фактури і інше);
— інші документи, які необхідні для здійснення митного оформлення і митного контролю.
З метою збереження товарів, що знаходяться на митному ліцензійному складі, з ними дозволяється проводити такі операції як: очищення, провітрювання, сушку, створення оптимального температурного режиму зберігання, інвентаризацію, захист від корозії, фарбування. Окрім цього, дозволяється й проводити операції щодо підготовки товарів до реалізації: переміщення товарів у межах ліцензійного складу з метою їх раціонального розміщення, подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, завантаження, розвантаження, перевантаження, прості операції з доукомплектуванням чи доведення до робочого стану, боротьба із шкідниками, тестування. З митного складу товари випускаються в таких випадках:
— тимчасово, з наступним поверненням;
— для вільного використання на території України;
— для тимчасового використання на території України;
— для переробки на території України;
— за митний кордон України;
— для перевезення на інші митні ліцензійні склади, що знаходяться в зоні дії тієї самої митниці;
— для перевезення в інші митні органи для проведення митного оформлення згідно з митними режимами.
Митні склади ліквідуються у разі відміни чи анулювання ліцензії або за заявою їх власників.
2.9. При митному оформлені і митному контролі застосовуються СПЕЦІАЛЬНІ МИТНІ ЗОНИ (ст.218 МК України). Спеціальна митна зона — це частина території України, на якій запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Відповідно до цього режиму до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання. Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Спеціальні митні зони створюються відповідно до чинного законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони щодо виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю. В Україні запроваджено 23 спеціальні економічні зони. Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:
1) спорудження огорожі за периметром зони;
2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;
3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.
Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона. З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:
1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;
2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;
3) проводити перевірки товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з мстою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення І заборонених товарів;
4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних І митних зонах;
5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.
У
спеціальних митних зонах допускається
здійснення виробничих та інших комерційних
операцій з товарами за умови дотримання
положень митного законодавства та законодавства
про вільні економічні зони. Конкретний
перелік видів товарів та операцій, що
з ними здійснюються, визначається у законі
про конкретну спеціальну митну зону.
З метою забезпечення виконання законів
та з урахуванням характеру товарів можуть
запроваджуватися окремі заборони та
обмеження щодо здійснення операцій з
товарами у спеціальних митних зонах.
Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних
митних зон встановлюються законами. KM
України може обмежувати або забороняти
ввезення окремих товарів у спеціальні
митні зони. Особи, які здійснюють операції
з товарами у спеціальних митних зонах,
ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться,
зберігаються, виробляються, переробляються,
закуповуються та реалізуються, і подають
митним органам звітність про такі операції
у ] порядку, що встановлюється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої
влади в галузі митної справи. Будь-які
зміни, що відбуваються з товарами в межах
спеціальних митних зон, мають відображатися
в облікових документах.
У разі ліквідації спеціальної митної
зони власники товарів, що перебувають
у цій зоні, або уповноважені ними особи
зобов'язані розпорядитися визначеними
товарами до моменту остаточного вирішення
усіх питань, пов'язаних з ліквідацією
спеціальної митної зони.
2.10. МАГАЗИН БЕЗМИТНОЇ ТОРГІВЛІ — митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються | під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без застосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МК України). Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати:
1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;
2) допоміжні приміщення;
3) склад магазину.
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:
1) для вільного обігу на митній території України;
2) для вільного обігу за межами митної території України;
3) для поміщення в режим митного складу;
4) для знищення під митним контролем.
Власники таких магазинів можуть мати митні склади для зберігання та наступного постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних. Такі магазини здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонено згідно із законодавством до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються KM України. При тому власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:
1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;