Україна – Румунія: співпраця,чи вічні суперечки

Ольга Тисяк

Студентка Інституту історії  і політології

Прикарпатського національного  університету ім. В.Стефаника

 

Україна – Румунія: співпраця,чи вічні суперечки?

В статті аналізується стан Українсько-Румунських стосунків  на даний момент, які конфлікти  і суперечки заважають налагодженню відносин між двома країнами, які  з них вичерпані, а які все  ще набирають оборотів. Також в  статті розглянуто, які саме дії  приймають уряди держав, для того,щоб вийти на новий етан у стосунках.

 

Ключові слова: співпраця, конфлікт, європейська безпека, оборона.

 

Тысяк О.В. Украина - Румыния: сотрудничество, или вечные споры?

В статье анализируется  состояние украинского-румынских отношений на данный момент, какие конфликты и споры мешают налаживанию отношений между двумя странами, какие из них исчерпаны, а какие все еще набирают оборотов. Также в статье рассмотрены, какие именно действия принимают правительства государств, для того, чтобы выйти на новый этан в отношениях.

 

Ключевые  слова: сотрудничество, конфликт, европейская безопасность, оборона.

 

Tysyak O.V. Ukraine - Romania: cooperation, or eternal strife?

The article examines the state of Ukrainian-Romanian relations at the moment, which conflicts and disputes prevented the establishment of relations between two countries who are exhausted, and still gaining momentum. Also in the article examines what steps governments take in order to reach a new ethane in the relationship.

 

Key words: cooperation, conflict, European security and defense.

 

 

 

 

Падіння тоталітарного режиму Чаушеску і прихід до влади в Румунії  демократичних сил у грудні 1989 р., а також проголошення незалежності України у 1991 р., внесли суттєві зміни  в українсько-румунські відносини. Перед румунським парламентом і урядом, політичними партіями і громадськими організаціями постала проблема розробки нової стратегії двосторонніх стосунків.

8 січня 1992 р. Румунія  визнала незалежну Україну, а  1 лютого 1992 р. встановила дипломатичні відносини з нею. На думку міністра закордонних справ Румунії Т.Мєлєшкану, «Україна — найважливіший сусід Румунії з політичної, економічної точок зору». В інтерв’ю газеті «Роминул» Т.Мелешкану підкреслював, зокрема, що Україна «є найбільшою країною, з якою межує Румунія, є дуже важливим ринком для нашої країни і, не в останню чергу, є країною, в якій проживає румунська національна меншина, є країною, до якої включені території, які були складовою частиною румунської національної держави». Тому відносини з Україною мають для Румунії «пріоритетний характер». Співробітництво Румунії з Україною в Чорноморському басейні, одній із зон напруги у російсько-українських відносинах бачиться румунським політиком як важливий «козир, який слід негайно використовувати».

Посткомуністичні трансформації  румунського суспільства та румунської влади не призвели до одужання від  націоналістичної нетолерантності. Це виявляється у висуванні територіальних претензій до України радикальними політичними силами сусідньої держави, що вбачають у цьому дієвий чинник боротьби за владу, Нормальному розвитку міждержавних відносин завдає політичної шкоди активна тенденційна експлуатація двозначній політиці офіційного Бухареста деяких питань історії і передусім — національно-територіальної належності північної частини Буковини, Герцаївського краю, колишніх Хотинського, Акерманського, Ізмаїльського повітів Бессарабії.

І все ж, незважаючи на складну  історичну спадщину, наявні труднощі і проблеми, українсько-румунські  відносини неухильно вступають  у фазу прагматичного, взаємовигідного розвитку. Геостратегічне становище обох країн, їхні об’єктивні національні інтереси у важливих стратегічних питаннях поступово зближуються. Поглиблення реформ в обох країнах має створити базу для конструктивних румунсько-українських взаємин. Зацікавленість у прискореній інтеґрації до європейських структур також стимулює Бухарест до стриманості та реалізму.[ 2 ]

Мета роботи полягає у  дослідженні того, у яких стосунках, на даний момент, знаходяться Україна і Румунія. Чи готові вони вийти на новий рівень у своїх взаємовідносинах.

Завдання:

• визначити, які конфлікти існують у стосунках двох країн;
• проаналізувати способи їх усунення;
• визначити на якому рівні знаходяться міждержавні стосунки.

Румунія - єдина країна, з  якою Україна не має закріплених  у міжнародному праві кордонів. Між  двома державами існує ряд. територіальних питань. Однією з актуальних проблем взаємовідносин між Україною та Румунією до недавнього часу була територіальна суперечка, яка стосувалася о. Зміїний. Питання було вирішено Міжнародним судом ООН шляхом проведення лінії делімітації. Україна, отримала набагато більшу водну територію, де вона може проводити і дослідження, і видобуток вже розвіданих джерел тощо. Запропонована судом лінія делімітації підходить ближче до румунської запитної лінії, тому Україні залишилося 21 із 24 розвідувальних вуглеводних родовищ.[ 3 ]

Окрім питання навколо  острова Зміїного ще однією проблемою  кордону між Україною та Румунією була його модифікація через зміну  природного ландшафту. Мова йде про ділянку Рахівського та Тячівського районів (Закарпатської області) українсько-румунського державного кордону. Відповідно до Договору про режим радянсько-румунського кордону, співробітництво і взаємну допомогу з прикордонних питань 1961 р. лінія кордону тут проходить по середині русла Тиси. Однак це русло, як і будь-якої іншої річки, з часом змінюється.

Не була позбавлена проблемності й питання п’ятьох островів у гирлі Дунаю. Румунські дипломати вважали, що до ділянки, на яких розташовані ці острови, необхідно застосувати принцип головного судноплавного фарватеру річки, а відповідно з цим всі п’ять островів мали стати румунськими. Українська сторона дотримується іншої точки зору і має наступні міркування. За згаданим радянсько-румунським договором 1961 р. всі п’ять островів з самого початку належать Україні. Передача ж їх під юрисдикцію Румунії суперечитиме принципу непорушності кордонів, зафіксованому в українсько-румунському базовому договорі. Крім того, на цій ділянці Дунаю (це зафіксовано делімітаційними і демаркаційними документами) принцип головного судноплавного фарватеру річки не застосований, оскільки кордон встановлювався за іншими правилами.

Договір про відносини  добросусідства і співробітництва  між Україною і Румунією, який вплинув  позитивно на зміцнення довіри між  обома державами, не подолав всі  розбіжності, і деякі питання  залишалися поза його рамками, у першу  чергу це стосується проблеми статусу  острова Зміїного і делімітації  континентального шельфу. В результаті, основна частина спірних питань залишалась позаду, а інша мала бути вирішена у наступні два роки після підписання базового Договору. Після ратифікації українсько-румунського договору пройшло набагато більше часу, але позитивні результати стосовно спільного кордону досягнуті не повністю.

17 червня 2003 р., тобто через  шість років після укладання базового Договору та після 19 раундів переговорів, Україна і Румунія підписали у Чернівцях Договір між Україною і Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань. Підписаний договір підтверджує лінію радянсько-румунського державного кордону, визначену в 1961 році, окрім молдовсько-румунської ділянки. В договорі зазначено, що лінія державного кордону є незмінною (якщо Україна та Румунія не домовляться про інше). Більш того, у статті 39 підкреслено, що розділи І та IV, в яких зафіксовані положення про те, що існуюча зараз лінія кордону є незмінною, “будуть автоматично продовжені на нові п’ятирічні періоди і не підлягають денонсації.

Договором встановлюється кінцева  точка (1439) сухопутного кордону між  Україною і Румунією, яка відповідно до документа є початковою точкою для делімітації кордону, що проходить  по континентальному шельфу і виняткових економічних зонах у Чорному  морі. Документ також регламентує  використання прикордонних вод, залізничного транспорту, шосейних доріг та інших  комунікацій.[ 5 ]

Отже, проблеми україно-румунських відносин в XXI ст. залишаються пріоритетним напрямом зовнішньої політики обох держав, з точки зору практики національної безпеки, включаючи всі її аспекти: геополітичний, економічний, військовий, гуманітарний, екологічний.

Сьогодні нерідко можна  почути, що українсько-румунські відносини  бажали би мати ліпшу динаміку. Про це часто говорять і політики, і експерти, і дипломати. Адже країни, які мають спільний кордон, спільні проблеми регіонального характеру і, врешті-решт, спільний стратегічний курс в рамках інтеграції в Європейське співтовариство, просто мусять активно розвивати добросусідські відносини. Між тим у суспільстві обох країн залишається ще багато стереотипів, які заважають діалогу між Києвом і Бухарестом активно набирати обертів та мати повну віддачу.

Незважаючи на всі складнощі Київ і Бухарест у 2011 році все ж наважуються використати популярну нині практику "перезавантаження" відносин. Одним із дружелюбних жестів стала підтримка румунською стороною заходів, приурочених до 25-ї річниці Чорнобильської трагедії та, зокрема, фінансовий внесок Бухареста в спорудження об’єкту "Укриття" над четвертим енергоблоком ЧАЕС.[ 7 ]

Одною з вагомих ,для обох країн, залишається область оборони, у якій робляться значні зрушення. Так, недавно, у  ході візиту до Румунії делегація МВС України обговорила питання подальшої співпраці у сфері протидії злочинності. Вони обговорили питання щодо посилення боротьби зі злочинністю на прикордонній території, а також обміну інформацією у цій сфері. Під час зустрічі з представниками поліції Болгарії, Сербії, Угорщини, Молдови, Хорватії, Албанії, Румунії, Македонії та Туреччини в Регіональному Центрі по боротьбі з транскордонною злочинністю голова української делегації Юрій Казанський розповів  колегам про заходи, що вживаються МВС України щодо налагодження дієвого співробітництва з Міжнародною організацією кримінальної поліції Інтерпол, Регіональним центром Південно-Східної Європейської ініціативи співробітництва в боротьбі з транскордонною злочинністю, Європолом, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, правоохоронними органами інших країн щодо попередження та протидії злочинам,  які пов'язані з торгівлею людьми, нелегальною міграцією та наркотиками.[ 6 ]

Також 22 вересня, в рамках візиту в Україну, у Києві відбулася протокольна зустріч першого заступника Міністра оборони України Володимира Можаровського з начальником Генерального штабу Збройних сил Румунії адміралом Георге Маріном. Перший заступник Міністра оборони України підкреслив, що Міністерство оборони України дотримується послідовності у своїх стосунках з країнами-сусідами. В цьому контексті Володимир Можаровський наголосив, що досягнутий високий рівень співробітництва між Румунією і Україною стане вагомим чинником забезпечення міжнародної і регіональної безпеки. У свою чергу начальник Генерального штабу Збройних Сил Румунії Георге Марін висловив переконання, що його візит в Україну обов’язково позитивно вплине на розвиток двостороннього військового співробітництва. На завершення зустрічі сторони висловили сподівання на плідне та конструктивне продовження взаємовигідного військового співробітництва між Україною та Румунією. Сьогодні ж представники румунської військової делегації на чолі з начальником Генерального штабу Збройних Сил Румунії Георге Маріном відвідали Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України. [ 1 ].Важливим для стосунків обох держав стало миротворче українсько-румунське тактичне навчання. Навчання проводилося на основі домовленостей між міністерствами оборони України та Румунії з метою поліпшення взаємосумісності між українськими та румунськими військовими підрозділами під час виконання спільних завдань у міжнародній миротворчій операції.

Співпраця в галузі оборони  розпочалася ще з 1994 року, коли 

Міністерство оборони України і Міністерство національної оборони Румунії підписали угоду про співробітництво, у якій зазначалося, що військове співробітництво здійснюється в таких галузях:

- оперативна та бойова  підготовка, розвиток навчально-матеріальної бази;

- удосконалення системи  управління військами;

- тилове та технічне  забезпечення військ;

- підготовка військових кадрів;

- військова наука та  історія;

- метеорологічне і гідрологічне  забезпечення військ;

- військово-видавнича діяльність;

- преса, радіо, телебачення  у військовій сфері;

- культура, спорт, туризм, лікування, відпочинок;

- інші галузі за домовленістю  Сторін.

Конкретні питання співробітництва  в зазначених галузях сторони визначають у виконавчих протоколах, підписаних повноважними представниками міністрів оборони сторін.[ 8 ]

Ще одною визначною  подією в стосунках України і  Румунії стало 22 листопада , коли за дорученням Президента України Віктора Януковича  Секретар Ради національної безпеки і оборони України Раїса Богатирьова зустрілася із Радником Президента Румунії з питань національної безпеки Юліаном Фота. Під час спілкування було обговорено широке коло питань двостороннього співробітництва, а також актуальні проблеми регіональних аспектів міжнародної безпеки.

Зустріч є продовженням двостороннього діалогу між безпековими відомствами  України та Румунії після Другої Міжнародної зустрічі високих представників, які курують питання безпеки, що відбулася у м. Єкатеринбург (РФ), і засвідчує позитивну динаміку відносин між Києвом та Бухарестом. Зокрема Секретар РНБО України, спілкуючись  із Радником Президента Румунії,  підкреслила  зацікавленість у поглибленні співробітництва  наших держав у питаннях європейської та регіональної безпеки.

Сторони заявили про налаштованість обговорювати в ході подальших двосторонніх контактів такі напрями:

- визначення спільних  викликів і загроз безпеці  та шляхів їх нейтралізації;

- посилення заходів довіри у Чорноморському регіоні, врегулювання «заморожених» конфліктів;

- європейська інтеграція, безпекове співробітництво у  Європі;

- протидія міжнародному  тероризму, боротьба з організованою  транскордонною злочинністю, торгівлею  людьми, нелегальною міграцією, незаконним обігом наркотичних речовин, незаконною торгівлею зброєю;

- військова та військово-технічна  співпраця; 

- забезпечення безпеки  кордонів;

- енергетична безпека; 

- екологічна безпека; 

- розвиток транспортної  інфраструктури та інші. [ 4 ]

Геополітичне становище України та Румунії, історичні зв'язки, співробітництво в багатьох міжнародних організаціях мають сприяти не лише зміцненню економічних і політичних відносин, але й спонукати обидві країни до пошуків нового виміру співробітництва як на регіональному, так і на міжнародному рівнях.