Транснаціональні корпорації

Транснаціональними  корпораціями (ТНК) вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. В економічній  літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої мононаціональний, а сфера діяльності — міжнародна. Термін "багатонаціональні корпорації" іноді застосовується до корпорацій, які багатонаціональні і за природою свого капіталу, і за сферою діяльності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття транснаціональна корпорація".

Найголовнішими  ознаками транснаціональних корпорацій вважаються такі:

•   компанія реалізує продукції більш як в одній країні;

•   підприємства і філіали компанії розташовані у двох і біль 
ше країнах;

•   власники компанії є резидентами різних країн.

Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з'явилися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 році. Масового характеру це явище набуває у 60-х роках XXст., коли великі компанії почали інтенсивно експортувати капітал.

Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі промисловості та у створення розподільчих і збутових підрозділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чотирьох галузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різко знизилася.

У 1970 р. у 15 найрозвиненіших  країнах світу розміщувалися  штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних  корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість  збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі  налічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капіталовкладень і  забезпечували виробництво третини  товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприємствах ТНК працюють понад 100 млн чол. Транснаціональні корпорації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, — на 12 %.

На нинішньому етапі  саме ТНК, а не країни як такі, вважаються основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами.

Конкурентні переваги ТНК:

•   інформаційна обізнаність з економічними і політичними 
особливостями різних країн;

•   володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, уп 
равлінською майстерністю та здатність до їх оперативного 
переміщення;

•   масштабність економіки.

Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експансії  ТНК:

•   попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій 
задовольняється за рахунок експорту таких товарів на за 
значений ринок;

•   ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках вироб 
ничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки, 
при цьому експорт товарів з материнської компанії скоро 
чується або взагалі припиняється;

•   утворені компанії, продовжуючи постачати товари на міс 
цеві ринки, починають освоювати ринки інших країн;

•   утворені компанії починають експортувати до країни ма 
теринської компанії товари, виготовлені ними економічно 
ефективніше, ніж на освоєному ринку материнської ком 
панії.

Стадії експансії  ТНК уперше було помічено у сфері  так званих первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім — в обробних галузях економіки, а нині — в третинному секторі.

Основними типами транснаціональних  корпорацій є такі:

•   горизонтально інтегровані;

•   вертикально інтегровані;

•   диверсифіковані.

Для більшості транснаціональних  корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродук-тові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприємствами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситуація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціональних на транснаціональні.

Транснаціональні  компанії сприяють розвитку виробництва  й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу виробництва обробної промисловості та 90 % експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, а в Аргентині — 35 % продукції обробної промисловості.

Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає:

•    50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною еко 
номікою);

•    60 % зовнішньої торгівлі;

•    90 % прямих зарубіжних інвестицій;

•    80 % технологічних розробок.

Підприємства ТНК  формально не залежать одне від одного, у межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового  ринку.

Найбільш інтернаціональною  серед провідних транснаціональних корпорацій є "Nestle", штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продажів становить 98 % від їх загального обсягу. Такий показник для відомої голландської компанії "Philips" становить 88 %, а для "British Petroleum" — 75 %.