Стратегічні ризики в системі національної безпеки України

:

Доповідь на тему:

«Стратегічні ризики в системі національної безпеки України»

На сьогоднішній день діяльність органів  державного управління у сфері національної безпеки носить досить складний характер, який обумовлюється наявністю особливих об’єктів безпеки. Національна безпека держави – це стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Отже, вже на даному етапі можна виділити основні об’єкти безпеки:

      особа – її права і свободи;

      суспільство – матеріальні і духовні цінності;

      держава – конституційний лад, суверенітет, і територіальна цілісність.  

Основні принципи забезпечення національної безпеки: законність, дотримання безпеки інтересів особи і держави; їх взаємна відповідальність за забезпечення безпеки; взаємозв’язки національної і міжнародної безпеки. Реалізація основних принципів забезпечення національної безпеки можлива за рахунок створення системи безпеки, основними функціями якої виступають виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам об’єктів безпеки, здійснення комплексу оперативних та довготривалих заходів по їх попередженню і реалізації.

Зважаючи на те, що проблематика безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень: наука про економічну безпеку забезпечує формування відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави чи суб’єктів нижчих організаційних рівнів. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно-правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики.

Економічна безпека є головною складовою національної безпеки і визначає спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільності суспільства і достатнього оборонного потенціалу за будь-яких умов і варіантів розвитку подій.

При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три основні складові:

1. Економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі.

2. Стійкість і стабільність національної економіки передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів.

      3. Здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

Виразником національних економічних інтересів і гарантом його захисту є держава, яка має забезпечити прозорість прийняття і реалізації рішень щодо здійснення макроекономічної політики, бюджетного процесу, управління фінансовими потоками і ресурсами, реформування податкової системи, формування приватного сектора. Як інституційний представник нації держава має орієнтуватися на захист власних раціонально сформульованих національних інтересів. Саме від того, наскільки правильно визначені національні інтереси і наскільки послідовно та рішуче державне керівництво їх відстоює у внутрішніх і зовнішніх стосунках, залежить добробут нації та стан її національної безпеки.

Зокрема, до основних принципів забезпечення економічної безпеки України відносять:

• дотримання законності на всіх етапах забезпечення економічної безпеки;

• баланс економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави;

• взаємну відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки;

• своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів;

• надання пріоритету мирним заходам у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру;

• інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.

  Державне регулювання економіки — це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства.

  Необхідність втручання держави в економіку зумовлена:

      створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму;

      усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

      захистом національних інтересів на світовому ринку

      вирішення проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано. 

Серед найважливіших національних економічних інтересів, від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, співробітники Національного інституту стратегічних досліджень виділяють наступні:

• створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;

• створення надійної системи економічної безпеки України, забезпечення можливості самостійного, прогресивного національно-економічного розвитку;

• здійснення структурної перебудови економіки;

• забезпечення ефективного розвитку національної промисловості;

• здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника;

• істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП;

• здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей;

• створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;

• пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо;

• забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;

• створення потужного воєнно-промислового комплексу, зокрема, ракетно-космічної галузі;

• збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів України;

• закріплення за Україною її загальносоюзної частки зовнішнього державного боргу та активів (золотого запасу, алмазного і валютного фондів, фінансових ресурсів, майна за кордоном, боргів іноземних держав);

• створення достатніх запасів державних золотовалютних резервів;

• здійснення політики енерго- та ресурсозаощадження;

• здійснення прогресивних економічних перетворень на базі власної моделі реформ;

• здійснення широкого комплексу інституційних змін з метою динамічного розвитку національної економіки;

• здійснення реформи податкової системи, посилення стимулювального впливу податків на розвиток виробництва;

• забезпечення фінансової стабілізації, подолання кризи платежів;

• подолання інфляції;

• проведення земельної реформи, підтримка фермерських господарств;

• здійснення реформи агропромислового комплексу, відродження села;

• забезпечення конвертованості національної грошової одиниці;

• залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів до розвитку національної економіки;

• зростання добробуту українських громадян;

• вирішення державою соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення тощо);

• забезпечення населення продовольчими товарами, поліпшення якості і структури споживання;

• розвиток внутрішнього ринку та внутрішнього попиту;

• проведення рішучої боротьби з «тіньовою» економікою;

• створення соціально-однорідного середовища в усіх регіонах держави, усунення дисбалансу в їхньому соціально-економічному розвитку;

• забезпечення зайнятості населення та високого рівня трудових ресурсів;

• створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України;

• здобуття Україною належного місця у світовому розподілі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство;

• побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності;

• забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

• вдосконалення товарної структури експорту та імпорту;

• забезпечення географічної збалансованості експорту, та імпорту;

• нарощування експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

• підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту;

• захист національного ринку від несприятливої дії світової кон'юнктури та іноземної конкуренції;

• ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.

Для створення цілісної системи національних, економічних інтересів та їх ефективного функціонування насамперед необхідно:

• створити відповідну нормативну базу;

• проводити моніторинг національних економічних інтересів та їх моделювання;

• створити банк даних щодо національних економічних інтересів;

• забезпечити баланс національних економічних інтересів та їх гармонійне поєднання.

Національні ризики — це імовірність втрати державою частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення певної діяльності в умовах невизначеності.

Національні ризики — це нестабільність внутрішнього стану країни, що впливає на результати діяльності підприємств.

Національні ризики включають в себе стандартні ризики, які мають певну ступінь вірогідності настання, що характеризують стан розвитку економіки та політики даної країни, а також сукупність специфічних ризиків, характерних для розвитку даної країни.

До стандартних ризиків будь-якої країни відносять такі:

• природні;

• країнові;

• політичні;

• загально-економічні;

• фінансові.

Особливе місце в цій групі займає країновий ризик. Даний ризик пов'язаний з наявністю глобального ризику, залежить від політико-економічної стабільності країни, імпортерів та експортерів, факторів, що зумовлюють внутрішньоекономічні та зовнішньоекономічні ризики.

Чинним законодавством України визначені основні напрямки державної політики з питань своєчасного виявлення, попередження і нейтралізації зовнішніх та внутрішніх загроз в економічній сфері. Ними, зокрема, передбачається:

• забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

• прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів;

• стимулювання випереджувального розвитку наукоємких високотехнологічних виробництв;

• вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

• подолання «тінізації» економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

• забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;