Роль і місце світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет 

імені Вадима Гетьмана»

 

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

Реферат на тему:

 

Роль  і місце світових фінансових центрів  в міжнародних розрахунках

 

 

 

Підготувала

Мельник Анастасія

студентка 3 групи 

4 курсу

спеціальності 6508

 

Перевірила: Чеберяк  О.В.

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

План

1. Визначення  сутності і передумов існування  міжнародних розрахунків і світових  фінансових центрів.

1.1. Сутнісна характеристика  міжнародних розрахунків і участь фінансових установ у розрахунках.

1.2. Сутність, умови виникнення  і розвитку світових фінансових  центрів.

2. Розрахункова і клірингова системи як фактори формування світового фінансового центру. Роль світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках.

 

Вступ

У глобальному  масштабі зростання світової торгівлі та транскордонні інвестиції стимулює необхідність у клірингу та міжнародних розрахунках. Забезпечення цих послуг у великих масштабах, за низькими цінами та з мінімальним впливом на ціну потребує значних інвестицій в комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях. Фрагментація платіжних систем, особливо всередині і між державами збільшує витрати на здійснення міжнародних розрахунків. Опитування показують, що ні корпоративні, ні роздрібні споживачі не повністю задоволені міжнародними розрахунками в оплаті послуг і витратами на здійснення міжнародних розрахунків. Зниження витрат за рахунок підвищення ефективності є єдиним рішенням. Щоб прискорити цей процес, Європейською Комісією у 2005 році введена Директива про платіжні послуги (PSD). Забезпечуючи справедливий і відкритий доступ до внутрішніх систем платежів, Директива спрямована на використання зниження витрат на міжнародні розрахунки.

На мою думку, світові фінансові центри як місця концентрації великої кількості фінансових установ, зокрема банків, депозитаріїв, клірингових палат та ін., є тим оптимальним рішенням для підвищення ефективності і зниження вартості міжнародних розрахунків. Так, наприклад, більшість форм міжнародних розрахунків потребують обов’язкової участі банку, при цьому для контрагентів важливою є гарантія банку або іншої установи у надійності даної трансакції. Тому провідні банки світу, які сконцентровані самеу  світових фінансових центрах, є тою необхідною зв’язуючою ланкою між експортерами і імпортерами.

Окрім того, платіжні системи світових фінансових центрів  сьогодні дозволяють проводити платежі в режимі реального часу, що дозволяє провести контракт з найменшими втратами часу і коштів.

Тому роль світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках є очевидно – вони сприяють пришвидшенню, зростанню ефективності і зменшенню затрат на міжнародні розрахунки. 
1. Визначення сутності і передумов існування міжнародних розрахунків і світових фінансових центрів.

1.1. Сутнісна характеристика міжнародних розрахунків і участь фінансових установ у розрахунках.

Міжнародні  розрахунки – це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

В економічній  літературі поки що нема однозначної  думки щодо теоретичного визначення предмету міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредиту зовнішньоторговельними партнерами один одному. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі, пов'язані із зовнішньою торгівлею, послугами, кредитами, інвестиціями.

Міжнародні  розрахунки являють собою систему  організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод. Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам.

В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги. Ступінь впливу банків в міжнародних розрахунках залежить від ряду факторів, частково від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, участі фірм і підприємств у зовнішньоекономічній діяльності, купівельної спроможності валюти, спеціалізації банків, їх фінансового становища і ділової репутації.

Міжнародні  розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Варто зазначити, що на стан міжнародних розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад, економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і грошових ринках; ступінь державного регулювання ЗЕД і його ефективність; валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; стан платіжних балансів та ін.

На мою думку, міжнародні розрахунки мають наступні особливості: по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів); по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів; по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі – при банківському переказі, максимальний – при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення).

Конкретна форма  розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоекономічного договору.

Вибір форми  розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, економічна кон’юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо. У розрахунках за договорами купівлі-продажу здебільшого використовуються банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

 

1.2. Сутність, умови  виникнення і розвитку світових  фінансових центрів.

Участь національних валютних, кредитних, фінансових ринків в операціях світового ринку  визначається рядом факторів:

• відповідним  місцем країни у світовій системі  господарства та її валютно-економічним становищем;

• наявністю  розвинутої кредитної системи та добре організованої фондової біржі;

• помірністю оподаткування;

• пільговістю валютного законодавства, що дозволяє доступ іноземним позичальникам на національний ринок і іноземних цінних паперів до біржового котирування;

• зручним географічним положенням;

• відносною  стабільністю політичного режиму та ін.

Зазначені фактори  обмежують коло національних ринків, які виконують міжнародні операції. У результаті конкуренції склалися світові фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін. Світові фінансові центри - центри зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції , операції з цінними паперами, золотом. Історично вони виникли на базі національних ринків, а потім - на основі світових валютних, кредитних, фінансових ринків, ринків золота.

До першої світової війни пануючим фінансовим центром  був Лондон. Це було зумовлено високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною стійкістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Капітали з різних країн концентрувалися на лондонському ринку, який кредитував значну частку міжнародної торгівлі. Засобом короткострокового кредитування зовнішньої торгівлі служив «стерлінговий вексель», акцептований в Лондоні. 80% міжнародних розрахунків здійснювалися у фунтах стерлінгів.

Після першої світової війни в силу дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до США, які займали монопольні позиції до 60-х років XX ст., хоча Лондон продовжував відігравати важливу роль у міжнародних, валютних, кредитних і фінансових операціях. З 60-х років монопольне становище США як світового фінансового центру було підірвано, так як виникли нові центри - в Західній Європі і Японії. З метою підвищення конкурентоспроможності і рейтингу національних банків, що здійснюють міжнародні операції, промислово розвинені країни провели дерегулювання їх діяльності, поступово скасувавши обмеження, особливо валютні.

Індекс світових глобальних фінансових центрів укладається  британським мозковим центом Z/Yen і  його щорічно публікує Лондонська міська корпорація. За даними 2011 року, чільна десятка фінансових центрів має такий вигляд: 1. Лондон; 2. Нью-Йорк; 3. Гонконг; 4. Сінгапур; 5. Шанхай; 6.  Токіо; 7. Чикаго; 8. Цюрих; 9. Сан-Франциско; 10. Торонто.

 

 

2. Розрахункова і клірингова системи як фактори формування світового фінансового центру. Роль світових фінансових центрів  в міжнародних розрахунках.

Як місце  зосередження провідних фінансових інституцій, фінансових ринків і фінансових трансакцій, світовий фінансовий центр  є також фактично і міжнародних розрахунковим і кліринговим центром, який є містом із високорозвиненою системою розрахунків і кліринговою системою. Саме створення і розвиток клірингової системи і системи платежів є дуже важливим для утворення, підтримання і розвитку фінансового центру.

Наприклад, в  Лондоні сконцентрований не лише найбільший в світі ринок іноземної  валюти, Лондон також є місцем зосередження найбільшої в світі мультивалютної платіжної системи – CLS, яка забезпечує транснаціональний рух платежів і розрахункові послуги в більш ніж 17 валютах (на частку CLS припадає понад 55% усіх міжнародних конверсійних операцій з іноземною валютою. В середньому CLS щодня проводить розрахунок по 579 тисячам конверсійних операцій на загальну суму 3,3 трлн. доларів США. У 2008 році CLS вперше за всю свою історію здійснила більш ніж 142 млн. конверсійних операцій на загальну суму 1 квадрильйон доларів США). В Лондоні також зосереджена відома Лондонська розрахункова палата, яка в середньому обробляє 7 млн чеків на суму понад 27 млн фунтів стерлінгів та 2,35 млн інших платежів на суму 790 млн фунтів стерлінгів. Лондонська клірингова палата (LCH) забезпечує контрагентам широкий набір клірингових послуг із акціями і деривативами для провідних фондових бірж, таких як Люксембурзька фондова біржа, Лондонська фондова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів, Лондонська біржа металів, Hong Kong Stock Exchange, Сінгапурська біржа і для позабіржового ринку.

Також варто  зазначити, що Банк Англії був уповноважений  Асоціацією систем клірингових платежів (APACS)   запустити в реальному часі систему валових платежів – CHAPS. CHAPS (англ. The Clearing House Automated Payment System (CHAPS)) - система клірингових розрахунків у Великобританії. Робота системи підтримується компанією CHAPS Clearing Company Limited, заснованою в Лондоні в 1984 р.Система пов'язує 14 банків (що входять до Керівного комітету CHAPS Clearing Company Ltd), Банк Англії і більше 400 інших учасників розрахунків. Банки, які отримують повідомлення про переказ коштів через дану систему, повинні надати кошти контрагенту в день отримання повідомлення. Система дозволяє істотно прискорити процес взаєморозрахунків, однак вартість транзакцій (близько 25GBP за переклад) відносно велика, особливо в порівнянні з практично безплатною системою розрахунків BACS. Згідно зі статистикою Банку міжнародних розрахунків у 2007 році обсяг трансакцій через CHAPS становив близько 200 трильйонів доларів США, тобто відставав в цьому плані від США, Німеччини та Японії; обсяги трасакцій через систему CLS - 941 трлн доларів США, на цю систему припадає близько 50% світового обсягу іноземних біржових торгів; обсяг трансакцій Лондонської розрахункової палати (LCH.Clearnet) складає близько 1540 трильйонів доларів США, що становить 47% серед основних центральних контрагентів в світі.