До  особливостей ринку капіталів Нью-Йорку  можна віднести такі:

• на ринку капіталів діють усі великі інвестиційні банки світу, зокрема Salomon Brothers, Merrill Linch, Goldmen Sacns, Shearson Lehman, First Boston, Morgan Stanley. Вони гарантують розміщення цінних паперів на первинному ринку, а також діють як брокери для клієнтів на вторинному ринку;
• американський капітал ефективний завдяки тому, що національні фінансові інституції розподіляють нові випуски облігацій за нижчою ціною, ніж інші іноземні банки (вартість значного випуску облігацій у США становила 0,98 % від їх загальної вартості, в Японії — 3,5 %, в Англії — 1,08 %);
• на первинному ринку більш важливий випуск облігацій у зв’язку з великим їх обсягом, а на вторинному ринку важливішою є торгівля акціями через їх великий обсяг;
• країни, що розвиваються, мають обмежений доступ на нью-йоркський ринок капіталу через жорсткі вимоги Комісії з цінних паперів і бірж до надання компаніями звітів про свою діяльність.[1]

     Валютний  ринок розвинутий слабко, але за такими показниками, як «обсяг обороту», «кількість валют, що обертаються» він вважається найбільшим у світі центром з торгівлі валютою.

     Важливе місце посідає ринок цінних паперів, який пов'язує американські фінансові ринки з міжнародними фінансовими ринками. На Нью-Йоркській фондовій біржі обертаються акції 2768 компаній із загальною вартістю 19,8 трильйонів доларів. У 2004 р. щоденний обсяг торгів складав 46,1 більйонів доларів. На цьому ринку представлено великий вибір фінансових інструментів: акції, облігації, акції пайових фондів, депозитарні розписки, боргові папери, що конвертуються, індекс-акції, форварди, свопи, варанти тощо.

     Ринок цінних паперів Нью-Йорка, як і загальний  фондовий ринок США, привабливий для інвесторів усього світу відсутністю оподаткування для нерезидентів США. Там, де резидент заплатить 35 %, нерезидент не заплатить нічого. Найсуттєвішою характеристикою фондового ринку є налагоджуваний механізм регулюючого законодавства. Він найефективніший та найжорсткіший у світі. Інвестиційні компанії, фонди постійно контролюються з боку організацій, які видають ліцензії. Ринок золота значної ролі не відіграє.[6]

     Таким чином, ринки грошей та капіталу США  є найбільшими у світі завдяки  величезному розміру економіки  США, а також діяльності на них  американських й іноземних кредитно-фінансових установ. Зараз надається «безпечна  гавань» будь-якому американському чи іноземному емітенту, який пропонує незареєстровані цінні папери кваліфікованому  інституційному інвестору. Це дозволить  США більш успішно конкурувати  з міжнародним ринком єврооблігацій.[1] 

ВИСНОВКИ

     Отже, міжнародний фінансовий центр —  це місце зосередження банків, спеціалізованих  кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові  операції, операції з цінними паперами та золотом.

     Важливою  ознакою фінансового центру є  наявність рамкових умов. Це насамперед законодавство, що сприяє припливові капіталу, а також розвинута інфраструктура, нерухомість, транспортна мережа та людські ресурси. Особливого значення в сучасних умовах набуває централізація каналів передачі й обробки інформації. Саме це дає змогу створювати віртуальні ринки. І, нарешті, у фінансовому центрі мають бути створені умови для високої ліквідності, тільки в цьому разі він буде привабливим для глобальних фінансових потоків.[4]

     Рейтинг, що публікується двічі на рік групою Z/Yen, оцінює 75 міст світу. Відповідно до нього, довгий час пальму першості утримував  Лондон, на другому місці був Нью-Йорк, а далі з істотним відривом ішли інші великі міста. Згідно з прогнозом  групи Z/Yen, Гонконг незабаром наздожене  лідерів, крім того, вже найближчим часом до них приєднається Сінгапур, який зараз відстає від Гонконгу на 37 пунктів.

     Що  ж до України, то сьогодні масштабні проекти зі створення національних бірж сприймаються у кращому випадку як утопія, в гіршому - як приклад класичної помилки у виборі пріоритетів і нераціонального використання коштів. З ряду причин. З одного боку, іноземні оператори бірж, прямі конкуренти українських майданчиків, просто виключили їх з боротьби, ставши їх акціонерами. Спочатку польська Gielda Papierów Wartościowych w Warszawie SA (WSE) влітку 2008 року придбала 25% української біржі "Іннекс". Російський майданчик РТС є акціонером Української біржі. А в 2009-му російська біржа ММВБ купила контрольний пакет найбільшого українського майданчика - ПФТС. З іншого боку, в Україні так і не сформувався прошарок інституційних інвесторів (наприклад, пенсійні фонди) з "довгим" і дешевим ресурсом.

     Ось українці і змушені шукати "щастя" на стороні. За кілька років навіть сформували собі якусь неофіційну "дорожню  карту". Варшавою, як правило, цікавилися компанії малої капіталізації та агроспеціалізовані підприємства. Франкфурт  традиційно пов'язували з технічним  лістингом. Лондон залишався престижним, але переважно недоступним. Однак 2011-й повністю "перепише" цей  список, відкоригує його згідно з низкою злиттів і "нових біржових азійських  тигрів".[3]

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,101/id,1563/
2. http://library.if.ua/book/13/1201.html
3. http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/02/25/229217
4. http://pidruchniki.com.ua/finansi/mizhnarodni_finansi_-_rogach_oi
5. http://www.gazeta.ru/financial/2011/03/22/kz_3561757.shtml
6. http://91.90.15.82/phpopac/www/Disks/megnar_econ-Kozak.pdf