Ринковий механізм регулювання національної економіки

Зміст

1.      Вступ.

2.      Ринковий механізм як фундаментальна економічна категорія.

3.      Ціновий механізм ринку.

4.      Функції ринкового регулювання та межі дії ринку.

5.      Інфраструктура ринку.

6.      Висновки.

7.      Використана література.

Вступ

         Сучасне суспільство перебуває у стані якісної радикальної трансформації, що проявляється процесами глобалізації, інтеграції, інформатизації усіх аспектів його життєдіяльності.

Ринковий механізм є фундаментальною економічною категорією, з якої, і починається комплекс дослідження економічних систем та різних типів національної економіки як комплексного, динамічного та цілісного явища соціально-економічної реальності.

Еволюція поглядів на його сутність та форми прояву відбувалась одночасно з розвитком самого ринку, ускладненням суспільно-економічних відносин між людьми, регіонами, територіями та державами.

1.      Ринковий механізм як фундаментальна економічна категорія.

Класична політична економія трактує ринковий механізм як таку форму організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, вільної конкуренції, вільного і стихійного перепливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією. Це найоптимальніший спосіб регулювання економічних відносин між людьми, оскільки вони виступають у цих відносинах рівноправними і вільними від будь-якого тиску, вони не здатні впливати на об’єктивні закономірності розвитку.

П.Самуельсон та В.Нордхаус визначають ринковий механізм як форму організації господарства, за якої індивідуальні споживачі і виробники взаємодіють шляхом ринку з метою вирішення проблем економіки, серед яких однією з головних є вирішення проблем обмеженості ресурсів та зростання потреб суспільства.

В.Варга описує ринковий механізм як механізм пристосування пропозиції до існуючого попиту. Він є рухом через ряд спроб і помилок до загальної рівноваги в ціні, збалансованості пропорцій суспільного виробництва.

Ф.Хайек зазначає, що ринковий механізм дає змогу використовувати розсіяне та невидиме знання для формування над індивідуальних схем взаємодії між суб’єктами економічної системи. Він є основою саморегулювання економічних відносин між людьми, оскільки створює необхідне інформаційне середовище для ведення господарської діяльності. Попит, пропозиція, ціна і сили конкуренції є більш інформативними, ніж будь-який індивід. Ринковий механізм опосередковує поділ праці, поширює інформацію, сприяє перерозподілу ресурсів, очищує суспільне виробництво від економічно слабких одиниць.

Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:

-                           способи взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції та економічних законів, що мають об’єктивну сутність;

-                           сукупність взаємопов’язаних економічних законів, елементів, що утворюють спосіб організації ринкової економіки як само регульованої системи;

-                           це механізми формування цін, розподілу і перрозподілу ресурсів та благ, взаємодія продавців та споживачів товару, регулювання обсягу і стуктури інвестицій, попиту і пропозиції на блага, механізм стимулювання НТП, розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві.

Відповідно дон наведених визначень, можна зробити висновок, що ринковий механізм містить у собі наступні складові:

1.      Систему принципів і правил, за якими взаємодіють суб’єкти ринку – закони і закономірності економічних відносин.

2.      Сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації: ціни, попиту, пропозиції і конкуренції.

3.      Межі дії ринкового механізму – охоплюють увесь процес суспільного виробництва.

4.      Мету дії – задоволення всерозтаючих потреб усіх членів суспільства з урахуванням проблем обмеженості економічних ресурсів та встановлення пропорцій між сферами, галузями та окремими виробниками благ.

Економічні закони – відображають стійкі, постійно повторювані внутрішні, необхідні взаємозв’язки між економічними явищами і процесами, щ їм властиві.

У своїй сукупності економічні закони є системою економічних законів розвитку людського суспільства. У її структурі виділяють 3 – групи законів:

Всезагальні закони економічного розвитку – характерні усім без винятку економічних системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процес поступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адекватності рівня розвитку продуктивних силд виробничим відносинам.

Особливі економічні закони – характерні лише для певних історичних епох у силу певних особливостей розвитку суспільного виробництва: закон вартості, закон товарного виробництва, закон переважного росту виробництва, засобів виробництва.

Специфічні економічні закони – діють лише у певних економічних системах, тобто відображають особливості розвитку певних форм господарювання: закони розподілу за рабовласницького ладу, за капіталістичного чи феодального ладу.

2.      Ціновий механізм ринку

Ціновий механізм ринку є об’єднуючим началом основних його суб’єктів – продавців та споживачів. Він встановлює принципи, правила та обмеження у їх взаємодії, призводить до руху процеси суспільного виробництва, симулює здійснювати операції обміну і , таким чином, зберігає цілісність економічних взаємовідносин між визначеними ринковими агентами.

Ціна як складова ринкового механізму є тим унікальним явищем, в якому зустрічаються інтереси окремих людей, груп людей і всього суспільства. Тому сьогодні надзвичайно важливим є дослідження процесу її формування, оскільки він є системою, що забезпечує узгодження інтересів усіх суб’єктів ринку. 

У самій сутності функціонування ринкової економіки діє принцип гармонізації суспільних, колективних та особистих інтересів, реалізація якого підтримується постійним функціонуванням економічних механізмів і, зокрема, механізму ціноутворення. За допомогою механізму ринкового ціноутворення відбувається поєднання інтересів споживачів і продавців (виробників) товарів та суспільства в цілому, забезпечується розв’язання суперечностей у їхніх взаємовідносинах. Так, загальносуспільний економічний інтерес полягає в ефективному розвитку виробництва з метою найповнішого задоволення потреб суспільства, суб’єктів господарювання та окремих індивідів. Від рівня його розвитку значною мірою залежить зростання добробуту суспільства в цілому, кожного колективу і кожного індивіда. Водночас загальносуспільний інтерес не може виражатися у централізації надмірної частини чистого доходу, що не стимулює виробничу діяльність.

Інтереси товаровиробників (продавців) виражаються в реалізації найбільшого обсягу виготовленої продукції з найвищим рівнем рентабельності. Але такі інтереси товаровиробників можуть не задовольняти як покупців, так і суспільство. Покупці (споживачі), навпаки, прагнуть купити товар за ціною, що нижча рівня його вартості. Це не може задовольняти виробників. Все це зумовлює необхідність запровадження таких форм економічного керівництва, які б найбільшою мірою сприяли реалізації інтересів усіх суб’єктів ринку.

Таким чином усі суб’єкти ринку пов’язані відповідними інтересами, які реалізуються опосередковано, здебільшого через механізм ринкового ціноутворення. Саме ринкові ціни на товари, що формуються за співвідношенням попиту та пропозиції, є формою вияву економічних відносин суб’єктів ринку і засобом розв’язання їхніх суперечливих інтересів.

Між попитом і пропозицією існує певна взаємодія і закономірний взаємозв’язок. Адже виробництво і споживання є поєднанням процесу життєдіяльності людей та обміну речовин у біосфері. Тому співвідношення між попитом і пропозицією має максимально наближатися до їхньої єдності. За умов ринку співвідношення попиту і пропозиції регулюється автоматично, через функціонування механізму ринкового ціноутворення. Але встановлення цін лише на основі ринкового саморегулювання не забезпечує колективні, соціальні, екологічні та інші суспільні потреби. Тому ринковий механізм самостійного регулювання ціноутворення доповнюється, по-перше, застосуванням продавцями (виробниками) певних методичних підходів і способів ціноутворення з метою прискорення збуту продукції і забезпечення реалізації їхньої цінової політики і, по-друге, урядовими заходами на основі нормативно-правового забезпечення регулюючого впливу держави на процес ринкового ціноутворення.

Кожен суб’єкт ринку своєрідно виявляє свій вплив на ринкову ціну. Зокрема механізм впливу покупців (споживачів) на ринкову ціну здійснюється безпосередньо через попит. Зв'язок, що відбувається через купівлю або відмову від купівлі, вважається активним методом впливу споживачів на економічне стимулювання (стримування) через механізм цін. Механізм впливу продавців (товаровиробників) на рівень ринкових цін здійснюється шляхом застосування певних видів цін і методів ціноутворення, які передбачені ціновою стратегією суб’єктів господарювання та системою тактичних заходів (цінових знижок та націнок). Регулюючий вплив заходів держави на формування ринкових цін реалізується через нормативно-правове забезпечення ціноутворення. Останнє як зовнішній фактор безпосередньо впливає на формування стратегії і тактики ринкового ціноутворення суб’єктів господарювання.

Механізм ринкового ціноутворення функціонує не ізольовано, а в спільній взаємодії з іншими складовими господарського механізму. Тому було б помилкою у відображенні суспільних інтересів і стимулюючого впливу на суспільне виробництво покладатися лише на ціновий механізм. Забезпечення інтересів суспільства через ціни надзвичайно важливе. Але повною мірою дієвість механізму цін виявляється лише тоді, коли його функціонування пов’язується і узгоджується з усіма складовими господарського механізму.

Таким чином ринкове ціноутворення можна визначити як систему цілеспрямованих заходів економічного впливу суб’єктів ринку (продавців, покупців та держави) на формування цін з метою забезпечення виконання поставленої перед ними мети. процес.

2.      Функції ринкового регулювання та межі дії ринку.

Інформативна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об'єктивну інформацію, про суспільне необхідні витрати виробництва і суспільне необхідну якість та ассортимент тих товарів та послуг, які виробляються. У процесі внутрігалузевої і міжгалузевої конкуренції ринок, з одного боку, постійно виявляє середньозважені витрати виробництва та реалізації певного товару, а з іншого - визначає кінцевий попит на різноманітні альтернативні товари подібного призначення (телевізори, автомобілі різних марок тощо).
У цьому випадку ринок виконує роль суперкомп'ютера, який збирає і переробляє колосальні обсяги інформації і видає узагальнені дані по всьому господарському просторові, який він охоплює. Це дає можливість кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і завчасно вживати заходів щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту.
         Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. У результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції. Так ринковий механізм виконує регулюючу функцію.

Сануюча функція. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за допомогою конкуренції "очищає" суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, "дає зелене світло" ефективнішим. У цій своїй функції ринок - об'єктивний суддя, який відбирає найкорисніших для суспільства виробників, внаслідок чого неперервно підвищується середній рівень ефективності народного господарства. Ринковий механізм являє собою велике досягнення людської цивілізації, приблизно таке ж, як вища математика, кібернетика, генна інженерія та інші завоювання колективного розуму.
Водночас важливо розуміти, що ринок - не всемогутній. Говорячи про механізм дії ринку, слід наголосити, що він вирішує далеко не всі проблеми економічного життя суспільства.