Проблема амністії капіталу в аспекті власності

ЕСЕ на тему:

"Проблема амністії капіталу в аспекті власності"

студентки групи МЕКМ-42

Свинчак Наталії

Обговорення проблеми амністії капіталів або податкової амністії являє собою складну проблему, оскільки в неї залучені вкрай різнорідні громадські течії та інститути - від політиків до податківців. Інтереси всіх учасників процесу, м'яко кажучи, не збігаються, розуміння цілей і засобів широко варіюють, зарубіжний досвід - як завжди - цікавий, але ставиться до інших умов і прив'язаний до певних цілей. Нарешті, подія носить яскраво виражений політичний характер, так що ризик його невдачі може виявитися досить великий, як всередині країни, так і при погляді ззовні. Представляється, що політична еліта повинна знайти рішення, яке влаштовувало б основних учасників процесу, давало простір економічному розвитку країни на новому етапі. Зокрема податкова амністія виглядає як природна пост - трансформаційна міра в інтересах великого і середнього бізнесу, ряду прошарків середнього класу на тлі «амністії приватизації», реструктуризації (фактичного списання податкових боргів підприємств після 1998 р.), «амністії садових ділянок» і т.п.

Нижче ми розглядаємо кілька аспектів проблеми:

• Амністія як «технічне» фіскальне  захід;

• Амністія як один з актів, що завершують перехідний період;

• Амністія як спосіб формування нової інституціональної середовища, підвищення довіри між бізнесом, державою і суспільством.

Амністія капіталів - це екстраординарна міра, на яку держава може піти не частіше одного разу в покоління, добре підготувавшись і переконавши громадян і бізнес у вигідності амністії як угоди. Зрозуміло, це не «амністія» в буквальному сенсі слова, а визнання неадекватності певних елементів законодавства або панування неформальних інститутів (наприклад, несплата податків), з якими державні формальні інститути не можуть впоратися.

Під амністією капіталу слід розуміти легалізацію коштів, якими володіють громадяни країни, але з яких у свій час не були сплачені податки або були допущені інші порушення законодавства. Чисто формально, така легалізація повинна бути оформлена прийняттям виключного законодавчого акту, який би передбачив можливість зняття відповідальності з осіб, які вчинили правопорушення або злочину в галузі податкового законодавства. Винятковість такого акта полягає в тому, що він вводить одноразову можливість звільнення від відповідальності невизначеного кола осіб, які заявлять про вчинені ними правопорушення і погодяться на умови, запропоновані державою. Амністію капіталів можна звести до податкової амністії, під якою зазвичай розуміється пропозиція з боку держави неплатникам податків погасити недоїмки в обмін на скасування покарання, яке могло б бути накладено у випадку виявлення порушень. Амністія поширюється на НЕ виявлені правопорушення, запобігає їх покарання з міркувань державної доцільності і знижує витрати розслідування та покарання. Отже, амністія зачіпає тільки осіб, щодо яких не заведено провадження про порушення податкового законодавства.

Щодо  України, то процес залучення в легальний (офіційний) обіг тіньових капіталів  та доходів, що не мають кримінального  походження, потребує комплексу заходів, спрямованих на радикальне покращання підприємницького та інвестиційного клімату  в Україні, зміцнення довіри до влади. Важливим напрямом дій має стати  забезпечення легітимації (громадського визнання) приватного капіталу в очах суспільства. Можливим кроком у цьому  комплексі заходів здатна, за певних умов, стати й легалізація (амністія) тіньових капіта: лів і доходів.

Існує кілька варіантів проектів законів, спрямованих на здійснення такої  легалізації (амністії), але жоден  з них не позбавлений суттєвих недоліків. Головний недолік - те, що ці проекти не містять чи майже не містять належних стимулів заохочення до легалізації, а також правових гарантій.

Слід  мати на увазі й те, що проблема амністії тіньових капіталів і доходів породжує суперечності, які важко подолати: необхідність повної анонімності джерел походження тіньових капіталів і доходів з одного боку, і необхідність не допускати легалізації кримінального капіталу (що вимагає чіткого знання джерел його походження), а також забезпечення можливості правового переслідування тих, хто ухиляється від легалізації - з іншого.

Через недовіру до влади навіть 10 % ставка податку (мита) на легалізовані кошти  може багатьом видаватися завеликою  і блокувати формальний процес легалізації. Цілковите ж позбавлення необхідності сплачувати податки було б очевидним  актом соціальної несправедливості стосовно тих, хто їх сплачує.

Для багатьох в Україні, де великий бізнес представлений особами, які посідають  важливі державні посади, легалізувати тіньові капітали та доходи означало б розписатися у тому, що вони є корупціонерами. Тож вони не зацікавлені  в проведенні амністії.

Не  можна усувати з поля зору також  політичний аспект проблеми перегляду  результатів приватизації і легалізації  власності та капіталів. Політично  мотивований пере розділ власності  породжує суттєву нестабільність в  суспільстві: Це перешкоджає поступальному  соціально-економічному розвитку країни. Не маючи чітких гарантій власності  у довгостроковому періоді, власники намагаються (і намагатимуться) отримувати короткострокові вигоди. А це зумовлює несплату податків (оскільки переваги легальної поведінки проявляються лише у тривалій перспективі) і викачку  ресурсів з підконтрольних підприємств. Усе це повною мірою торкається й  інвестиційної діяльності: власники переважно вкладають капітал  у короткострокові надефективні проекти, що неминуче стримує можливості реструктуризації підприємств і  обмежує потенціал економічного зростання.

Небезпека гостро конфліктних форм перерозподілу  власності стає тим серйознішою, чим більше крупні фінансово-промислові групи, що отримали режим найбільшого сприяння, об'єднуючись з представниками вищого державного керівництва, блокують механізм природної ринкової конкуренції.

Зважаючи  на наведені міркування, здійснення сьогодні широкомасштабної легалізації (амністії) тіньових капіталів і доходів  видається хоча й необхідним, але  досить проблематичним.

Українські  капітали за кордоном переважною мірою  вже легалізовані у вигляді нерухомого і рухомого майна, внесків у капітал  підприємств, акцій та інших цінних паперів: значну частину повернути  неможливо чи майже неможливо. Крім того, власники капіталу мають у  своєму розпорядженні численні механізми  повернення схованих у "тінь" та вивезених  за кордон капіталів без проходження  процедури формальної легалізації. Вони можуть активно використовувати  такі механізми лише в разі впевненості  в довгострокових сприятливих тенденціях розвитку політичної ситуації і підприємницького середовища в Україні.

Звичайно, амністія "тіньових" капіталів  має відноситися лише до тієї частини, яка має некримінальний характер: капітали "тіньових" господарників; спекулятивні капітали; національні капітали за межами України за умови їхнього подальшого інвестування в економіку країни; капітали офшорних зон. Водночас, не можна допустити "відмивання" (легалізації) кримінальних доходів.