Особливості встановлення національної валютної системи України. Стабільність гривні. Прогнози

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ ТА УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад 

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

з дисципліни: «Міжнародна економіка» 

Тема: «Особливості встановлення національної

валютної  системи України.

Стабільність  гривні. Прогнози» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010

План 

     1.Етапи  встановлення валютного ринку  України. Статистичне обґрунтування.

     2.Прогнози щодо рівня стабілізації і ревальвації курсу гривні:

1. Чинники, що впливають на валютний курс;
2. Прогнози НБУ;
3. Прогнози інших джерел.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

       У процесі здійснення зовнішньоекономічних  операцій одним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці.

     Формування  валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і  фінансової кризи, істотного розбалансування  платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Етапи встановлення  валютного ринку  України. Статистичне обґрунтування.

     Оскільки  частка колишнього СРСР у світовій торгівлі була незначною - всього до 5%, а її структура мала чітко визначену  спрямованість - торгівля сировиною, нафтою, металом і зовсім невелику частку займала продукція машинобудування  та радіоелектроніки, становлення валютних відносин незалежної України з іншими країнами починалося практично з нуля Це обумовило ситуацію, за якої Україна не має ринків збуту і повинна боротися за їх створення. Розвиток валютного ринку в України впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів :

1. Перший етап–1991-1994 роки. Відбулося формування деяких правових норм щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (Закон України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р); впровадження національної грошової одиниці Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» від 16 листопада 1992 р. - єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці. Для підтримання українського карбованця на валютному ринку було вжито цілий ряд обмежувальних та фіскальних заходів:
• введено 100-процентний продаж експортерами валютної виручки державі за офіційним курсом;
• істотно підвищувались акцизні збори з цілого ряду імпортних товарів;
• проведено девальвацію карбованця відносно рубля;
• підвищено до 80% ставку рефінансування комерційних банків, тобто піднято до рівня, який існував у Росії;
• офіційно започатковано створення державного золотовалютного резерву.

     Проте всі ці заходи призвели до зупинки розвитку валютного ринку: припинився приплив інвалюти на ринок, посилилися тенденції приховування валюти, тінізації валютних операцій, доларизації грошового обороту тощо. Намітилося прискорене падіння курсу карбованця. Цьому сприяла поява девальваційних очікувань та правова невизначеність і неупорядкованість валютних відносин. Щоб зупинити ці тенденції, 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дійового механізму валютного регулювання і контролю. На виконання положень указаного Декрету було вдвічі знижено норму обов’язкового продажу державі валютної виручки експортерами — зі 100% за завищеним офіційним курсом до 50% за більш реальним ринковим курсом. Це сприяло помітній активізації валютного ринку — за кілька місяців пропозиція долара на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. У квітні 1993 р. розпочалися торги з німецької марки та російського рубля. Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням стримування інфляції.

     Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат на оплату «критичного імпорту», Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Одночасно вводилося обмеження ринкового механізму використання іноземної валюти і вводився адміністративний її розподіл через так званий Тендерний комітет, який діяв при Кабінеті Міністрів. За новим порядком експортери зобов’язані були 40% валютної виручки продавати урядові через Тендерний комітет за фіксованим курсом 12 610 крб. за 1 дол. США, який був явно заниженим; 10% — НБУ за курсом, що був майже удвічі вищим від фіксованого; 50% — зберігати в себе чи продавати НБУ за ринковим курсом, який був ще вищим і встановлювався на УМВБ. НБУ посилив обмеження доступу комерційних банків до торгів на УМВБ.

     Результатом посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої  іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Адміністративний, порядок валютного регулювання проіснував до жовтня 1994 р. Він був характерний для періоду високої інфляції.. Для цього етапу характерне обвальне падіння курсу української валюти — в 163,3 разу.

     Курс  українського карбованця 1992-1995 рр. можна простежити в додатку №1.

     2.Другий етап - 1995-1998роки ( за іншими джерелами 1994-1996 – до впровадження гривні). Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку. Було зменшено до 40% частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов’язковому продажу,  розформовано Тендерний комітет. Все це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України. Переорієнтація валютного регулювання на ринкові засади супроводжувалася істотною стабілізацією національної валюти — курс її до долара США за 1995—1996 рр. знизився приблизно на 5%..

     Проте під тиском кризових явищ на світовому  фінансовому ринку з другої половини 1998 р. істотно погіршилася ситуація і на валютному ринку України, що спричинило прискорене падіння курсу гривні — приблизило на 45% в цілому за 1998 р. Щоб не допустити обвального падіння гривні, як це сталося з рублем РФ, уряд та НБУ змушені були з вересня 1998 р. посилити обмежувальні заходи на валютному ринку:

• відновлено обов’язковий продаж 50% валютних надходжень резидентів;
• розширено валютний коридор;
• посилено контроль за обгрунтованістю операцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку;
• посилені обмеження на операції комерційних банків на валютному ринку тощо.

      Надзвичайні заходи у валютній сфері кінця 1998 р. помітно загальмували подальшу ринкову трансформацію валютної системи України. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

     3.Третій етап –1999 до сьогодні. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку з 8063,78 млн. доларів США в 1999 році до 13052,62 млн. доларів США 2001 та поступовою ревальвацією національною валюти. Валютний курс гривні 1999-2010 рр. приведено у додатку №2 і №3.

  2. Прогнози щодо стабілізації і ревальвації валютного курсу.

     Як  будь-яка ціна, валютний курс коливається під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв’язок валютного курсу з іншими економічними категоріями — вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін. Тому, виділюють такі головні чинники, що впливають на валютний курс:

 1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.

 2. Темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані.

 3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників.

 4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. Процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.

 5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції.

 6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60—70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.

 7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках.

 8. Валютна політика. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс — показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.

 9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

            За прогнозами НБУ  курс гривні має становити менше 7,5грн за долар, Олександр Савченко – заступник голови НБУ 24.10.10 заявив про прогнозовану стабілізацію долара і курс 6грн за долар протягом одного-двох місяців. На сьогодні (23.11.10)  курс становить 7,93 а порівнянні з 7,91 на 24.10.10.- Додаток №5. Можна дійти висновку, що поки що можна заявляти лише про стабілізацію на рівні 7,90-8грн за долар, але ніяк про підвищення ціни гривні.

            За різними джерелами  курс не зможе сягнути 6грн за долар. Прогноз курсу валют у 2010 році на зниження можливе тільки в умовах перевищення експорту товарів і послуг над їх імпортом, а також в умовах позитивного притоку інвестицій. Отже, ревальвація гривні можлива тільки за умови відновлення світової економіки. Але також необхідна ще й політична, курсова і цінова стабільність усередині країни, в умовах чого і можливий приплив іноземних інвестицій. І хоча НБУ може штучно знижувати курс долара США щодо гривні, створивши надлишок пропозиції долара (за рахунок валютних резервів) або нестачу гривні на міжбанківському валютному ринку, така ревальвація буде супроводжуватися подорожчанням гривневих ресурсів, скороченням споживчого попиту і як наслідок - спад ВВП. Ревальвація національної валюти можлива лише в умовах сталого довгострокового економічного зростання.