Опис міжнародної організації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Кафедра міжнародних відносин

 

Індивідуальна робота

 

 

Опис міжнародної  організації

 

 

 

                                                                                 

 

Виконала: студентка 2 курсу

          факультету менеджменту

                   Групи МВ-20

       Кучерявенко Тетяна Ігорівна

   Науковий керівник:

                   Ст. викл. Носач Л.Л.

Харків – 2011рік

Зміст-план

1. Вступ
2. Цілі та завдання МТП
3. Сфера діяльності
4. Структура
5. Функції та форми діяльності
6. Члени Міжнародної торговельної палати
7. Висновок

 

Додаток

 

Перелік міжнародних міждержавних та недержавних організацій

• Назва
• Склад членів
• Рік створення
• Мета
• Напрям діяльності
• Офіційний сайт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сьогодні на нашій планеті  кількість населення досягла 6 млрд. чол. Всі люди, які проживають на Землі, розмовляють 2796 мовами.

На планеті існує 190 держав, відокремлених між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. У світі  в обігу налічується понад 300 найменувань  національних грошей.

 Держави, що існують  на планеті, перебувають на  різних щаблях суспільного розвитку. Більшість функціонують в умовах  докапіталістичних формацій, поєднуючи  елементи первісного, рабовласницького  та феодального способів виробництва.  Капіталістичний спосіб виробництва  також частково поширений у  цих країнах, але він ще не  став визначальним. За загальноприйнятою  класифікацією більшість людства  світу проживає у слаборозвинутих  країнах (майже 140 країн). За економічиим потенціалом сумарною величиною валового національного продукту, що виробляється на планеті роль лідерів відіграють розвинутi капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50 % ВНП.

 У світовому господарстві  існує величезне розмаїття країн  за рівнем їх економічного  розвитку, приналежності до певних  соціальних, політичних систем, різних  регіональних організацій. У багатьох  країнах мають місце релігійно-племінна  ворожнеча, соціально-етнічні конфлікти  і т. п. У зв’язку з цим  виникає питання про те, чи  можуть у такому конгломераті  діяти єдині економічні закони  та закономірності? Якщо вони  існують, то яка специфіка їхніх  дій порівняно із законами  у межах однієї країни, групи  розвинутих капіталістичних країн  або світового капіталістичного  господарства? Щоб відповісти на  це питання, необхідно коротко  з’ясувати суть світового господарства.

Світове господарство як економічна категорія – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному  та міжнародному рівнях. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей  процес об’єктивно зумовлений дією таких  факторів. По-перше, прагненням народів  світу вижити за умов надмірного нарощування  ядерних потенціалів і загрози  людству можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної  революції. Зараз жодна з країн  світу не може самостійно використати  всі досягнення сучасної науки і  техніки, тому вони повинні об’єднувати  свої зусилля у цій сфері. Це значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв’язків і, відповідно, веде до формування стійких структур у світовому господарстві.

По-третє, істотним фактором розвитку світового господарства виступають інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. За сучасних умов країни світового  співтовариства можуть ефективно розвивати  виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси  спеціалізації та кооперування виробництва  на міжнародному рівні. Завдяки цьому  можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні  ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати  робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних  зв’язків між країнами-партнерами у міжнародній сфері.

 По-четверте, необхідністю  об’єднання зусиль країн при  розв’язанні глобальних проблем  (екологічних, продовольчих), зростаючою  потребою у взаємній допомозі  в екстрс мальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового  господарства, поступовому утворенню  органічного цілісного економічного явища, яке є істотною ознакою  його системності. Характерною ознакою  такого госнодарства є інтегративність, тобто процес зближення між його структурними елементами. Цей процес відбивається у функціонуванні прямих зв’язків між підприємствами, об’єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо.

У широкому плані структура  світового господарства включає  дві складові частини: по-перше, всі  національні господарства, яких сьогодні налічується 190; по-друге, таким елементом  виступають міжнародні економічні зв’язки (відносини) між країнами-партнерами. Розгляд першого з цих елементів  структури світового господарства передбачає вивчення продуктивних сил  і виробничих відносин, промислового, науково-технічного, трудового потенціалу кожної краіни, її системи управління та ін. Щодо розгляду міжнародних економічних відносин як складової частини світового господарства, то до його структурних елементів належать міжнародні відносини у сфері виробництва, обміну, науково-технічні зв’ язки, валютно-фінансові відносини, форми створення інфраструктури світового господарства, міграції робочої сили. Міжнародні економічні відносини є похідними від національних і отримують від них головний імпульс для свого розвитку. Водночас міжнародні економічні відносини самі виступають і як активний фактор розвитку національного господарства. Йдеться, наприклад, про роль у національній економіці спільних підпpиємств, міжнародних господарських організацій, процесів міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва. Вони позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, підвищення науково-технічного рівня виробничих процесів, випуск якісної продукції, що відповідає світовим стандартам.

 Сукупність виробничих  відносин світового господарства  провляється у системі притаманних йому економічних інтересів. Структурними елементами такої системи інтересів є: по-перше, економічні інтереси окремих держав світового співтовариства, які виникають під час виконання ними господарських функцій на рівні міждержавних зв’язків; по-друге, економічні інтереси національних підприємств, об’єднаних, товариств, організацій, відомств, міністерств, які виступають учасниками взаємних господарських зв’язків, що складаються між країнами-нартнерами; по-третє, економічні інтереси міжнародних господарських організацій, об’єднань, товариств, спільних підприємств, що функціонують як на двосторонній, так і на багатосторонній основі; по-четверте, економічні інтереси окремих груп держав світового співтовариства, які є учасниками спеціалізованих міждержавних господарських організацій; по-п’яте, економічні інтереси держав інтеграційного об’єднання (Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо).

 Типовою тенденцією  розвитку міжнародних економічних  відносин на початку ХХІ століття  є інтернаціоналізація, важливим  виявом якої є як глобалізація, так і регіоналізм. «Від пошуку  можливостей співробітництва –  до взаємної адаптації, від  взаємновигідних контактів – до інтеграції зусиль, від обміну – до взаємопроникнення – від взаємопроникнення до формування єдиного ринкового та навіть соціального простору». Ось принципи, що містяться в основі її конкретних рис.

Поглиблення та розширення інтеграційних процесів потребують адекватного інституційного забезпечення ( тобто прийняття відповідних  національних та міжнародних нормативних актів, створення спеціалізованих організацій), установлення максимально надійних виробничо-збутових ліній між країнами, усунення перешкод міжнародної торгівлі. Тому є важливим для усіх країн світу створення інституціональних економічних організацій, які б дозволили збільшити ринковий простір, неускладнений внутрішніми кордонами, митними та адміністративними процедурами контролю. Економічна інтеграція, як правило, відповідає географічному поділу світу на регіони та субрегіони, охоплюючи певні сигменти останніх. Щоправда, інколи інтеграційні процеси виявляютть схильність до значно повнішого охоплення відповідних територіальних площин. Так, переважна частина Західної та Центральної Європи перебуває в орбіті ЄС. Проекти створення всеамериканської зони вільної торгівлі націлені на повне охоплення обох Америк ( за винятком острівної Куби).

Безпосередня участь у  міжнародній економічній системі  господарювання завжди сприяє вирішенню  в країнах національних економічних  проблем, внаслідок перегляду й  удосконалення розміщення та розвитку продуктивних сил. Удосконалення внутрішньогосподарських  пропорцій економіки, розширення виробництва  товарів і послуг за межі власної  країни, підвищення якості продукції  вітчизняних підприємств, зміцнення  її конкурентоспроможності на зовнішніх  ринках.

 За сучасних умов  володіння знаннями з питань  міжнародних організацій, місця  і ролі їх в міжнародному  житті набуває особливого значення  передусім для осіб, що працюють  або планують працювати в складній  і динамічній сфері міжнародного  економічного співробітництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основними з неурядових організацій  є Міжнародна торговельна палата та Спілка міжнародних ярмарків.

  Міжнародна торговельна палата (МТП), Париж (Франція) — об'єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвитку міжнародної торгівлі і підтриманні економічних зв'язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів.

  Торговельно–промислові палати займаються збором, обробкою і наданням інформації про стан розвитку промисловості в регіоні, кон'юнктуру ринків, умови доступу на них, податковий механізм, митні та інші експортно–імпортні збори і податки, умови транзиту тощо. До компетенції багатьох торговельних палат входить видача свідоцтв про походження товарів, торговельна експертиза, управління товарними біржами, питання арбітражу. Торговельно–промислові палати умовно поділяються на три типи: національні (включаючи місцеві); закордонні, які створюються національними асоціаціями торговельно–промислових кіл на території іншої країни; та змішані, створені національними організаціями двох або кількох країн.

 Міжнародна торговельна  палата — найбільша і найвпливовіша  серед змішаних торговельно–промислових  палат. Вона почала діяти в  1920 р. в Парижі відповідно до  рішення Міжнародної торговельної  конференції, яка проходила восени 1919 р. в Атлантік–Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Франції, Бельгії та Італії.

Згідно із статутом (доповнення 1947 р.) в Палату можуть входити колективні члени — національні або місцеві  торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні й інші організації  ділових кіл, які не займаються комерційною  або політичною діяльністю (це в  основному національні, місцеві  і закордонні торговельно–промислові палати) та індивідуальні члени —  фірми, компанії і окремі особи, які  займаються комерційною діяльністю.

 Міжнародна торговельна  палата сприяє впровадженню в  міжнародну практику стандартів, ділових звичаїв, уніфікованих  правил, визначень, умов, а також  розповсюдженню необхідної політичної  і торговельно–економічної інформації  для розвитку міжнародного економічного  співробітництва. Одним з важливих  документів МТП є збірник міжнародних  правил «Інкотермс», що забезпечує єдине тлумачення основних правил міжнародної торгівлі. Крім того, при МТП як її орган з 1923 р. функціонує Міжнародний арбітражний суд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Члени Міжнародної торговельної палати

 

Групи МПТ членства тисячі компаній будь-якого розміру в більш ніж 120 країнах світу. Вони являють собою широкі верстви підприємницької діяльності, включаючи виробництво, торгівля, послуги та професії. Завдяки членству в МПТ, компаніям формувати правила і політики, стимулювати міжнародну торгівлю та інвестиції. Ці компанії в свою чергу, розраховувати на авторитет і досвід МТП, щоб отримати вид на бізнес урядів і міжурядових організацій, чиї рішення впливають на корпоративних фінансах і операціях по всьому світу.