Інвестеційна привабливість України

На сьогодні, ініціаторами створення ВЕЗ виступили обласні та районні Ради Львівської, Чернівецької, Чернігівської і Волинської областей, міст Севастополя, Керчі та Маріуполя. Проте, слід відмітити, що, незважаючи на достатню спрацьованість загальних вимог, щодо організації ВЕЗ різних типів, в нашій державі функціонують лише зона інноваційного характеру в м. Броди Львівської області та Південнокримська експериментальна економічна зона “Сиваш”, які поки що не дали відчутного господарського ефекту.

З метою поліпшення організації  ВЕЗ та залучення до них іноземного капіталу створюється при Мінекономіки державна структура – Агентство з питань спеціальних (економічних) зон. На 1999-2001 роки передбачено створити такі спеціальні (вільні) економічні зони: “Славутич” (м. Славутич, Київська область). “Яворів” (Львівська область). “Курортополіс Трускавець” (Львівська область). “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область).  “Закарпаття” (Закарпатська область) ВЕЗ в м. Севастополь (АРК). ВЕЗ в містах Ялта і Алушта (АРК). ВЕЗ в м. Керч (АРК). ВЕЗ в м. Феодосія (АРК). “Аджалик” (Одеська область). “Антарктида” (Одеська область). “Порто-Франко” (Одеса). “Буковина” (Чернівецька область). “Яремга” (Івано-Франківська область). Міжнародна ВЕЗ “Рені-Галац-Джурджулешті”(м.Рені, Одеської обл. Та Миколаїв).

У режимі “porto franko”, з перспективою наступного ускладнення функцій, можуть працювати порти Одеси, Іллічевська, Ізмаїла, Ялти, об’єднаних проектом Чорноморської  зони економічної співпраці з  портами інших держав цього регіону – Болгарії, Румунії, Турції, Грузії, Росії: Туапсе, Поті, Батумі, Констанца, Бургас, Варна, Трабзон, Самсун.

      В даний  час в Україні простежується  орієнтація на залучення в  створення ВЕЗ іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій (далі ТНК). ТНК, які володіють потужною виробничо-збутовою структурою, практично необмеженими фінансовими ресурсами, можливістю гнучкої географічної переорієнтації і достатньо стійким до змін становищем на ринку, не будуть потребувати специфічного економічного і організаційного режиму ВЕЗ. Тому, акцентуючи увагу на ТНК, необхідно, щоб ВЕЗ володіла вагомими перевагами (транспорт, система комунікацій; географічне розміщення стосовно ринків постачання і збуту, тощо), які вписуються у вже сформовану  стратегію корпорацій та не створювала труднощів організаційно-правового характеру. Необхідність виконання цих умов при повній (або майже повній) індиферентності до інших – характерна риса мотиваційного механізму інвестування капіталу транснаціональними корпораціями в ВЕЗ.[19]

При складанні концепції  створення спеціальної економічної  зони потрібно зважувати інтереси інвесторів та враховувати їх в установчих документах. Це обумовлено приватним характером капіталу, намаганням кожного інвестора  мати не тільки тверді гарантії його збереження, але і утворення необхідних умов збільшення. Умови включають привілеї і пільги, що стосуються оподаткування  прибутків, митних зборів, платні за використання місцевих ресурсів тощо.

Наслідки діяльності ряду зон підтверджують, що привілеї та пільги інвесторам вагомі для їх активного  залучення, але в ряді випадків це питання є другорядним. На першому  місці інвесторів привертає стабільність політичного, економічного та правового  режимів, а вже потім вивчаються можливості регіону у забезпеченні ефективної роботи, терміни та розміри  потенційних прибутків.

У більшості випадків при  створенні вільних економічних  зон фіксується бажання країни-резидента  отримати нові технології, забезпечити  підготовку кадрів для освоєння “ноу-хау”. Нажаль, бажання, подекуди, залишається нездійсненним. Іноземні підприємці забезпечують передачу новітніх технологій у загальне користування лише тою мірою, якою це потрібно для розвитку власного виробництва і забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції. Найкращим варіантом запозичення технології є розміщення у вільній зоні спільного підприємства, коли іноземний інвестор у відповідності з угодою передає техніку, технологію, “ноу-хау” та досвід управління. Саме таким чином відбувається інтеграція сучасних технологічних схем в економіку створюваної зони, а значить, і в економіку держави.

Поряд з іншими позитивними  сторонами функціонування зон для  країни-резидента (податки, митні збори, платня використання ресурсів) значне економічне і соціальне значення має створення нових робочих  місць. Розміри заробітної платні на іноземних та спільних підприємствах  перевищують відповідні оклади на підприємствах, розташованих поза зоною.[15]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 8 СПІВРОБІТНИЦТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТОРАМИ

 

Важлива роль в системі міжнародних  фінансів належить залученню фінансових ресурсів інших країн та міжнародних  фінансових організацій. Вони використовуються з метою сприяння підприємницької  діяльності, залучення коштів для  фінансування дефіциту державного бюджету  та платіжного балансу, проведення структурних  перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально-економічних  програм та забезпечення інших напрямів розвитку.

Основними програмами співробітництва  з іноземними інвесторами є:

– залучення кредитів на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди;

– розміщення на міжнародних і  внутрішніх фінансових ринках цінних паперів;

– одержання грантів, субсидій, стипендій.

Зважаючи   на   це,  держава  має   відігравати   активну роль  у формуванні сприятливого інвестиційного клімату, спрямовувати прямі іноземні інвестиції на позитивні соціально-економічні зрушення в державі, забезпечувати  дотримання  паритетних умов між іноземними та національними

інвесторами на внутрішньому ринку.

У першому кварталі 2010 року іноземні інвестори спрямували в  економіку України 717,1 млн. дол. прямих інвестицій, що складає 61% від надходжень за цей час 2009 року. [5]

Наслідками недостатнього  інвестування української економіки  є технологічне відставання виробництва, зростаюча зношеність основних фондів. Україна стратегічно зацікавлена  у залученні ефективних та добросовісних  іноземних інвестицій, які мають  відвернути загрозу консервації  низького технологічного рівня національної промисловості. Зважаючи на це, необхідно  досягти якісного оздоровлення інвестиційного клімату. 

Приріст іноземного капіталу спостерігали на підприємствах, які  здійснюють фінансову діяльність на 214,7 млн. дол., у торгівлі, ремонті  автомобілів, побутових виробів, предметів  особистого споживання - на 30,2 млн. дол., а також у будівництві - на 6,6 млн. дол. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в Україну, до 1 квітня 2010 року склав 40 млрд. дол., що на 0,2% більше від обсягів інвестицій на початок 2010 року і з розрахунку на одну людину складає 872,1 дол.

Сума кредитів і позик, отриманих підприємствами України  від прямих інвесторів 1 квітня 2010 року склала 5,517 млрд. дол. Загальний обсяг  прямих іноземних інвестицій, враховуючи позиковий капітал, 1 квітня 2010 року склав 45,524 млрд. дол. [9]        

 На даний момент  динаміка інвестицій в Україну  показує, що інвестиції в країну  надходять, і з кожним роком  їхній обсяг збільшується. Проте,  їх все ще замало для того, щоб досягти розвитку країн  Західної Європи. Для подальшого  залучення значних обсягів іноземних  інвестицій в Україну необхідно  удосконалювати   систему  управління  інвестиційною   діяльністю   в   державі

загалом та окремо по регіонах.[9]         

 Отже, іноземні інвестиції  є сьогодні тим ресурсом, який, в усякому разі в найближчій  перспективі, може найголовніше  сприяти підвищенню ефективності  функціонування українських підприємств,  а відтак і розвитку відповідних  територій та міст, поліпшенню  соціального захисту громадян.

Прямі іноземні інвестиції в Україну станом на 1 липня 2010 р. становлять 40 млрд 402 млн 100 тис. дол.  З них 22,5% або 9 млрд 79 млн 200 тис. грн зроблені з Кіпру, 16,4% або 6 млрд 618 млн 600 тис. дол. - з Німеччини, 9,7% або 3 млрд 929 млн дол. - з Нідерландів. Російська Федерація опинилася на четвертій сходинці з показником 7,1% або 2 млрд 877 млн 200 тис. дол. [9]

Прямі інвестиції з Німеччини  в Україну 

Станом на 01.10.2009 Німеччина інвестувала в економіку України майже 6,6 млрд. дол. США, що складає 17,1 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку України. 

За обсягом прямих іноземних  інвестицій, залучених в економіку  України, Німеччина посіла друге  місце серед країн світу, після  Кіпру – 8,2 млрд. дол. США. 

На території України  зареєстровано 1450 підприємств з  німецьким капіталом. 

За січень – вересень 2009 року приріст німецьких інвестицій склав 188 млн. дол. США. Серед видів  економічної діяльності в Україні  найбільший обсяг інвестицій з ФРН  надійшов до підприємств, які здійснюють:  

фінансову діяльність – 97 млн. дол. США; 

• торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 34 млн. дол. США; 
• діяльність у сфері промисловості – 29 млн. дол. США; 
• операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 11 млн. дол. США; 
• будівництво – 9 млн. дол. США; 
• діяльність у сфері сільського господарство – 7 млн. дол. США.

 

 Станом на 01.10.2009 року відповідно до Закону України "Про державну статистику" не конфіденційною є інформація щодо обсягу інвестицій з ФРН до України, який складає 29 % від їх загального обсягу в розрізі видів економічної  діяльності.[24]

Таким чином, станом на 01.10.2009 року у структурі інвестицій з  ФРН в економіку України найбільшу питому вагу займають інвестиції у наступних видах економічної діяльності: 

• промисловість – 18 % (1,2 млрд. дол. США), у тому числі у переробна – 17 % (1,14 млрд. дол. США), добувна – 1 % (36 млн. дол. США); 
• торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 3 % (187 млн. дол. США).

 

  Прямі іноземні інвестиції з Нідерландів в Україну

Інвестицій, які надійшли в Україну зі 125 країн світу Нідерланди посідають третє місце з обсягом інвестицій в розмірі 3378,6 млн. дол. США (9,2 % від загального обсягу), після Кіпру – 7890,2 млн.дол.США та Німеччини – 6441,2 млн.дол.США.  

За обсягом прямих іноземних  інвестицій, залучених в економіку  України серед основних країн-інвесторів в українську економіку Нідерланди посідають третє місце  після  Кіпру та Російської Федерації. [24] 

На території України  працює близько 563 підприємств з  нідерландським капіталом. 

Значний обсяг інвестицій з Нідерландів в економіку України надійшов до наступних видів економічної діяльності: 

1. операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 89 млн. дол. США;
2. хімічної та нафтохімічної промисловості – 53 млн. дол. США;
3. фінансової діяльності – 30 млн. дол. США.
4. виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 28 млн. дол. США;

 

 Відтік нідерландських інвестицій з України спостерігався у  наступних сферах економічної діяльності: 

• оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі – 6  млн. дол. США;
• оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів – 5  млн. дол. США;
• діяльність авіаційного транспорту Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції – 2  млн. дол. США;
• виробництво iншої неметалевої мiнеральної продукції – 1  млн. дол. США.

 

  Станом на 01.04.2009 найбільш питому вагу інвестиції з Нідерландів  у своєму загальному обсязі в економіці  України займають у наступних  видах економічної діяльності (Додаток І)

Прямі інвестиції з Російської Федерації в економіку України  за І квартал 2009 року за видами економічної  діяльності (Додаток К)[26] 

Звичайно, не можна оминути  увагою і тих потенційних загроз, які можуть нести для певної території  чи держави в цілому прямі іноземні інвестиції. Найперше йдеться про випадки нечесної конкуренції, коли закордонна компанія викуповує контрольний пакет акцій українського підприємства з метою усунення з ринку наявного чи потенційного конкурента.

Для пожвавлення процесу  залучення іноземних інвестицій необхідно реалізувати заходи загального характеру, серед яких:        

- досягнення національної  згоди між різними владними  структурами, соціальними групами,  політичними партіями й іншими  організаціями;        

- гальмування інфляції  всіма відомими у світовій  практиці заходами, за винятком  невиплати працівникам зарплати;

- мобілізація вільних  коштів підприємств і населення  на інвестиційні потреби шляхом  підвищення відсоткових ставок  за депозитами і внесками;

- надання податкових пільг  банкам, вітчизняним та іноземним  інвесторам