Інтеграція та дезінтеграція у сучасному світі

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА “КРОК”

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародної економіки  та бізнесу

 

                                                 КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у  сучасному світі»

 

 

Виконала:                                                                      Науковий керівник:

студентка ІІ курсу                                                                 Ст. викладач

Яременко Вероніка Петрівна                                           Альховіцька-Магда О. Є.

                                                   

 

                                                                                     ______________________                      

                                                                                     (Резолюція: «До захисту»)

                                                                                                                          

___________                                                                               ______________                                                                                                                         (Дата)                                                                                                     (Підпис)                                     

 

 

Київ – 2012 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3-4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти понять інтеграція та дезінтеграція .…………5

 1.1. Економічний зміст та форми інтеграції……………………………….. 5-12

1.2. Сутність та причини дезінтеграційних процесів…..………………….12-15

РОЗДІЛ 2. Світові  тенденції процесів об’єднання та розпаду держав……….16

2.1 Сучасний  розвиток інтеграційних процесів у світі…………………….15-22

2.2 Особливості  процесів дезінтеграції країн світу………………………..22-25

РОЗДІЛ 3 Наслідки дезінтеграції та інтеграції країн………………………..26

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………31

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..

 

 

ВСТУП

Індустріальна епоха продемонструвала значні темпи  економічного розвитку, що спричинило за собою диверсифікацію міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля, вивіз капіталу, міжнародна міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини були основою економічної глобалізації. В сучасному світі велике значення має вибір стратегії глобального і національного економічного розвитку, який має здійснюватися з урахуванням  з одного боку, обмеженості природних ресурсів традиційного виробництва, з іншого - збільшення кількості населення. Постіндустріальна цивілізація характеризується підвищенням рівня освіти і науки, якості людського потенціалу , що вносить корективи в інтеграційні процеси, а також формує дезінтеграційні тенденції. У зв'язку з цим виникає необхідність більш глибокого аналізу особливостей розвитку інтеграційних і дезінтеграційних процесів в сучасному світовому просторі. 

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступають сучасні інтеграційні відносини країн світу.                                                                                    Предметом дослідження є інтеграційні та дезінтеграційні процеси у сучасному світі.                                                                                                                          Мета дослідження полягає в аналізі особливостей розвитку інтеграційних та дезінтеграційних процесів у сучасному світі.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідження теоретичних аспектів інтеграційних процесів у світі;
• аналіз причин дезінтеграційних процесів;
• оцінка сучасного розвитку інтеграційних процесів;
• дослідження особливостей процесів дезінтеграції у світі.
• виявлення шляхів уникнення та удосконалення інтеграційних та дезінтеграційних світових процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТЬ ІНТЕГРАЦІЯ ТА ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ

1.1 Економічний  зміст та форми інтеграції

Розвиток інтернаціоналізації  виробництва породжує нові організаційні  форми, які дозволяють подолати перешкоди, що створюються державними кордонами. Найважливішою з таких форм стала  економічна інтеграція, що передбачає широке міждержавне об'єднання, діюче у відповідності зі спеціальними угодами і що володіє своєю організаційною структурою, представленою керівними і іншими установами. У рамках об'єднання на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих, пільгових в порівнянні з іншими країнами, умовах .     З іншої точки зору,економічна інтеграція – це процес об'єднання елементів національних економік, вищий на сучасному етапі, рівень інтернаціоналізації господарського життя. Між учасниками цього процесу поглиблюється міжнародний поділ праці, ведеться інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою. Росте і рівень усуспільнення виробництва на основі цілеспрямованого, планомірного регулювання економічних процесів в масштабі інтеграційних об'єднань .                  Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.      Розрізняють вертикальну та горизонтальну інтеграцію.Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. 
         Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів; широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць; необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики; регіональністю просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установилися тісні господарські зв'язки. 
        За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 20 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов:                                                                                                                 Так передумовами інтеграції є:

• близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;
• географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;
• спільність економічних та інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;
• демонстраційний ефект. У країнах, що створює інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;
• «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишся за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишся за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішно укласти з нею угоди про торгівлю.[5]             Спираючись на зазначені передумови, країни утворюють інтеграційні об'єднання, що, незважаючи на їх численність у сучасній світовій економіці і на різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі.                  Основними цілями інтеграції можуть бути наступні:

1.Використання переваг економіки масштабів, що забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.          2.Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3.Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція     розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.      4.Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків. 5.Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари.

Таким чином, економічна інтеграція має ряд сприятливих  умов для взаємодіючих сторін:

1. Інтеграційне співробітництво дає суб'єктам більш широкий доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок. 
2. Економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн. 
3. Інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру.[11]

В результаті інтеграції окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн. Подібні регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки, але за умови, що група країн, що інтегруються, лібералізуючи взаємні економічні зв'язки, не встановлює менш сприятливих, ніж до початку інтеграції, умов  для торгівлі з третіми державами.

Форми міжнародної  економічної інтеграції	Ключові характеристики
	Зниження внутрішніх тарифів	Усунення внутрішніх тарифів	Спільний зовнішній  тариф	Вільний рух капіталів  та робочої сили	Гармонізація економічної  політики	Політична інтеграція
Зона  преференційної торгівлі
Зона (асоціація) вільної торгівлі
Митний  союз
Спільний  ринок
Економічний союз
Політичний  союз

Рис.11 Форми міжнародної  економічної інтеграції[9]

Першою формою наближення країн одна до одної є підписання преференційних торгових угод. Вони підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або між існуючими угрупуваннями  та окремою країною.

Другою формою інтеграції виступає зона вільної торгівлі. При  цій формі інтеграції країни добровільно  відмовляються від захисту своїх  національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по даному об´єднанню, а стосовно третіх країн вони виступають не колективно, а індивідуально, тобто зберігають свій економічний суверенітет. З третіми країнами кожен учасник зони вільної торгівлі встановлює власні тарифи. Такий вид інтеграції застосовується країнами ЕАСТ, НАФТА й іншими інтеграційним угрупуваннями. В умовах зони вільної торгівлі зростає внутрішня і взаємна торгівля між країнами цієї зони. Більш розвинутою формою регіональної інтеграції виступає Митний союз.

У рамках цього інтеграційного об´єднання зовнішньоторговельні зв´язки  його членів із третіми країнами визначаються колективно. Так, учасники Союзу зводять спільно єдиний тарифний бар´єр проти третіх країн. Це дає можливість більш надійно захистити єдиний регіональний ринковий простір, який формується і виступає на міжнародній арені як об´єднаний торговий блок. Але при цьому учасники даного інтеграційного об´єднання втрачають частину свого зовнішньоекономічного суверенітету. Подібний варіант інтеграції спочатку здійснювався в рамках Європейського Союзу західноєвропейських країн.

Четвертою формою розвитку інтеграційних об´єднань є Спільний ринок. Тут усі характеристики Митного союзу зберігають своє значення. Крім того, у рамках Спільного ринку усуваються обмеження на переміщення різних факторів виробництва, що підсилює економічну взаємозалежність країн — членів даного виду інтеграційного об´єднання. Цей етап розвитку пройшов Європейський Союз, Карибський Спільний ринок.

П´ята форма інтеграції — створення економічного союзу, який передбачає об´єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угрупування в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним органам, наділеним правом приймати рішення з важливих питань організації. Прикладами економічного союзу є Європейський союз, Співдружність незалежних держав — СНД.

Найвищою формою інтеграції вважається політичний союз, який передбачає передання  національними урядами наднаціональним  органам більшої частини власних  повноважень стосовно третіх країн, що фактично означає створення міжнародної  конфедерації та втрату суверенітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це — суто теоретична форма.[19]

Економічна інтеграція починається з лібералізації  взаємної торгівлі товарами, включаючи  створення спільного митного  тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів управління. Останнім часом створюється багато інтеграційних об´єднань, хоч більшість із них знаходяться на ранніх етапах становлення.[14]

1.2 Сутність  та причини дезінтеграційних  процесів.

Термін «дезінтеграція»виник від сполучення префіксу "де", "дез" , що означає відсутність, відміну, усунення чогось, або зворотний, протилежний напрямок процесу та слова "інтеграція", що в свою чергу походить від лат. "integer", тобто "цілий" або англ. "to integrate" - об'єднувати та "integration" - об'єднання. Отже, дезінтеграція загалом - це роз'єднання чогось раніше цілого. Дезінтеграцію визначають, як одну з сторін процесу розвитку людства, котра пов'язана із роз'єднанням і розподілом вже існуючої етнополітичної спільноти, єдиного багатонаціонального чи поліетнічного суспільства, держави чи міждержавного утворення                                                                                               В основі процесів дезінтеграції лежать відповідно відцентрові та доцентрові тенденції. Вони є взаємозалежними та взаємо-обумовленими, що знайшло відображення у т.зв. "парній" концепції відцентрових та доцентрових тенденцій у економічному житті.                                                                      Процеси дезінтеграції можуть мати як природний, так і примусовий характер. Історія переповнена прикладами дезінтеграції обох типів.                      Найбільш відомими прикладами примусової дезінтеграції був розподіл таких націй і держав, як польська, німецька, в'єтнамська, корейська та ін., а також багатьох етносів, у тому числі й українського, між кількома різними, "чужими державами", що призвело навіть до появи в західній науковій літературі такого терміну, як "розділені нації" .[20]