Міжнародно-правовий досвід у боротьбі з корупцією (Р.Г. Рябошапка)

Слід також  зазначити, що Практичними заходами боротьби з корупцією рекомендовано  розглядати конфлікт інтересів злочинним  у випадках, якщо такі дії становлять значну суспільну небезпеку. Суспільна небезпека конфлікту інтересів визначається залежно від культури, яка існує в суспільстві, й від того, чи становить таке протиріччя між службовими обов'язками та особистими інтересами загрозу добробуту суспільства8.

2. Суб'єкти корупційних діянь

Кримінальна Конвенція  про боротьбу з корупцією, підписана  Україною 27 січня 1999 p., суб'єктами визнає посадових та юридичних осіб.

Використані терміни  визначені у ст. 1 "Застосування термінів" згаданої раніше Конвенції:... "Термін "посадова особа" має тлумачитися з посиланням на визначення "посадовець", "службова особа", "мер", "міністр", "суддя" відповідно до національного законодавства держави, в якій ця особа здійснює свої функції, або відповідно до кримінального закону". Термін "суддя", згідно з Конвенцією включає в себе також прокурорів.

Конвенція розрізняє  суб'єктів корупції відповідно до органу, в якому вони обіймають посаду залежно від того, чи це законодавчий, виконавчий чи судовий орган влади, також виділяє окремо корупцію в  приватному секторі. У свою чергу, зауважимо, що предметом цього документу є й боротьба з транснаціональною корупцією. Конвенція зобов'язує сторони - учасниці вжити всіх

заходів, необхідних для встановлення кримінальної відповідальності по національному законодавству за обіцянку, дачу, одержання або вимагання хабара посадовими особами іноземних органів влади або іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Суб'єктом корупційних  діянь Конвенція називає також  юридичних осіб. Так, згідно зі ст. 18 Конвенції, кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб юридичні особи можна було притягати до відповідальності за кримінальні злочини, одержання хабара та відмивання грошей... Юридичною особою визнається організація, наділена таким статусом відповідно до національного законодавства (ст. 1 Конвенції). Отже, Україна, приєднавшись до Конвенції про боротьбу з корупцією, взяла на себе зобов'язання ввести до національного законодавства норми щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб, що є виявом колективної відповідальності та суперечить Конституції України та Кримінальному кодексу України. Слід зазначити, що стосовно відповідальності юридичних осіб положення розглядуваного документу є категоричними - до статей, що передбачають таку кримінальну відповідальність, застереження не допускаються.

Поняття, наведене в ст. 1 "Визначення" Міжамериканської Конвенції проти корупції, хоча і  не робить такої деталізації стосовно суб'єктів корупції, але вбачається більш вдалим. "Публічною посадовою особою", "урядовим чиновником", "державним службовцем" визнаються будь-які офіційні особи або службовці Держави чи її органів, з урахуванням тих, хто був відібраний, призначений або обраний для проведення різної діяльності або здійснення функцій від імені Держави, або на службі у Держави на будь-якому рівні її ієрархії". Таким чином, чітко вказується, що основною ознакою суб'єкта є уповноваження його на виконання функцій держави незалежно від того, яку гілку влади він представляє.

Корупційне  діяння може вчинятися лише при виконанні  відповідним суб'єктом публічних  функцій - "будь-якої тимчасової або  постійної оплачуваної чи почесної діяльності, здійснюваної фізичною особою від імені Держави, на службі у  Держави або в 

одному з її інститутів, на будь-якому рівні її ієрархії". Отже, ще однією ознакою суб'єкта корупційного діяння відповідно до Міжамериканської конвенції проти корупції є виконання ним публічної функції.

Слід зауважити, що аналогічне положення знайшло  своє відбиття у Федеральному законі Росії про боротьбу з корупцією, схваленому Державною Думою 14. 11. 97 р. Стаття 1 вказаного Закону визначає загального суб'єкта правопорушень, пов'язаних з корупцією: це особи, уповноважені на виконання державних функцій, або особи, прирівняні до них. Конкретний перелік суб'єктів наведено в ст. 3 Закону9.

Цікавим у досвіді  Російської Федерації є також  те, що до суб'єктів корупційних правопорушень  віднесені юридичні особи. Критерієм  визнання їх такими є протиправне  надання майнових та немайнових благ і переваг особам, уповноваженим на виконання державних функцій, або особам, прирівняним до них. До відповідальності такі особи притягаються в судовому порядку, санкція - адміністративний штраф у розмірі від 100 до 500 мінімальних розмірів оплати праці. Як відомо, Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає можливості притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб. Проект Кодексу України про адміністративні проступки, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України, вже містить положення, які передбачають адміністративну відповідальність юридичних осіб, що за задумом авторів дозволить у майбутньому поширити дію норм про адміністративну відповідальність і на організації, які вчиняють підкуп певних осіб.

Кримінальний  кодекс ФРН також передбачає, що суб'єкт корупції - посадова особа - це "особа, яка згідно з німецьким  правом є чиновником або суддею, знаходиться в інших публічно-правових службових відносинах або іншим  чином покликана до здійснення завдань публічного управління при будь-якому органі влади чи іншому закладі або за його дорученням"10.

Примірний Кримінальний кодекс США визначає суб'єктів корупції як "публічних службовців" - посадових  осіб, службовців держави, включаючи  законодавців та суддів, і будь-яких осіб, які

беруть участь у здійсненні державної функції  в ролі присяжного засідателя, радника  чи консультанта або у будь-якому  іншому стані, проте це поняття не поширюється на свідків11.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що в законодавстві більшості держав Європи, в законах США, Канади, а також міжнародно-правових актах суб'єктом корупції визначається особа, яка виконує функції держави або уповноважена на виконання публічних функцій. Хабарництво в приватному секторі здебільшого визнається як кримінальний злочин, який не охоплюється поняттям корупційного діяння.

3. Використання  міжнародного досвіду у вдосконаленні  законодавства 

Відсутність чіткого  визначення корупційних злочинів є  однією з перешкод, що виникають  у процесі розслідування транснаціональних корупційних злочинів. Крім того, як зазначалось вище, одним із напрямків вдосконалення законодавства України про боротьбу з корупцією є уточнення поняття "корупція", визначення понять "корупційне діяння" й "корупційне правопорушення".

Виходячи з того, що ознаками, що характеризують корупцію, є протиправне використання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, наданих їй повноважень з метою отримання вигоди, автор пропонує в Законі України "Про боротьбу з корупцією" цей термін визначити так:

"Стаття 1. Поняття  корупції 

Корупція в  цьому Законі визначається як протиправне  отримання майнових та немайнових благ і переваг особами, які уповноважені на виконання функцій держави, пов'язаних з неправомірним використанням  посадовою чи службовою особою свого становища".

Перелік корупційних  діянь доцільно об'єднати в одній  главі, відповідно визначивши їх склади й відповідальність. Вбачається, що корупційними діяннями повинні визнаватися:

- отримання  будь-якої не передбаченої законодавством додаткової винагороди (в майновій або немайновій формах) за свою

діяльність  від державних органів, підприємств, установ та організацій, у яких вони не виконують відповідні функції;

- неправомірне  використання в особистих та  інших цілях 

наданих для  забезпечення виконання функцій держави грошових

коштів, приміщень, транспортних засобів, засобів зв'язку та ін

шого майна;

- використання  не передбачених законом пільг  та переваг в 

отриманні кредитів, придбанні нерухомого та іншого майна, цінних

паперів.

Необхідним  є також передбачити можливість скасування актів, прийнятих у результаті правопорушень, пов'язаних із корупцією, і конфіскацію всіх прибутків, отриманих  у результаті вчинення корупційного правопорушення.

Значно знижує ефективність боротьби з корупцією також необгрунтовано звужене коло суб'єктів корупційних діянь. Як свідчить міжнародна практика, такими є не лише державні службовці та депутати, як це визначено в ст. 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Відповідно до цієї статті не поширюється дія цього Закону на працівників правоохоронних і контролюючих органів, які не віднесені до державних службовців, військовослужбовців.

Вбачаємо за доцільне використати досвід Російської Федерації з даного питання. Названий Федеральний Закон РФ дає вичерпний перелік осіб, які можуть бути суб'єктами правопорушень, пов'язаних з корупцією. Так, згідно зі ст. З цього Закону всі суб'єкти корупційних діянь виділені в дві категорії: це посадові особи, уповноважені на виконання державних функцій, та особи, прирівняні до них. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, Закон називає державних службовців, а також посадових осіб, які отримують грошову винагороду з бюджетної системи РФ, осіб, які обіймають відповідні посади в Збройних Силах РФ, посадових осіб державних господарюючих суб'єктів, народних та присяжних засідателів у судах, осіб, які в установленому законом порядку постійно або тимчасово беруть участь у виконанні державних функцій на громадських засадах. До перелічених осіб належать і посадові особи органів місцевого самовря-

дування, визначені  в ч. 3 ст. 3 Закону Російської Федерації "Про боротьбу з корупцією".

З урахуванням  наведеного пропонується ст. 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" викласти в такій редакції:

"Стаття 2. Суб'єкти корупційних діянь, та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією

Суб'єктами корупційних  діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, відповідно до цього  Закону є такі особи, уповноважені на виконання функцій держави:

- державні службовці; 

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Авто

номної Республіки Крим, депутати місцевих рад усіх рівнів;

- працівники  й посадові особи органів внутрішніх  справ, 

податкової  та митної служб України, органів  прокуратури, інших 

правоохоронних  органів України, а також посадові особи вибор

чих комісій;

- судді, народні  засідателі та присяжні;

- особи, що  обіймають відповідні посади  у Збройних Силах 

України та інших  військових формуваннях, створених  відповідно

до закону;

- посадові особи  державних підприємств, установ та ор

ганізацій. "

1 Міжнародні  правові акти та законодавство  окремих країн про 

корупцію. -К.: Школяр, 1999. -С. 10.

2 Там же. -С. 12.

3 Там же. -С. 213.

4 Recommendations on bribery in international business transactions,

adopted by the Organization for economic co-operation and develop

ment on 27 May 1994.

5 Україна в  міжнародно-правових відносинах". - К.: "Юрінком",

1996.

6 Концепція  боротьби із корупцією на 1998-2005 pp. (підготовчі 

матеріали). - К.: Центр правової реформи та законопроектних

робіт при Мінюсті України, 1997.

7 Criminal Convention on combating corruption. -27 jan., 1999. Stras

bourg.

8 Міжнародні правові акти  та законодавство окремих країн  про 

корупцію. -К.: Школяр, 1999. - С. 12.

9 Там же. -С. 347.

10 Там же. -С. 242.

11 Примерный уголовный  кодекс США. - М., 1969. - С. 166.