Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
 
Державний вищий навчальний заклад 
 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА 

Кафедра банківської справи

 
Реферат 
із дисципліни “Гроші та кредит” 
на тему: 
 
«Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною» 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – КНЕУ – 2012

                                                        

 

План

 

Вступ

1. Принципи відносин МВФ та України

2. Співпраця Укріїни та МВФ в умовах кризи

3. Можливі ризики та негативні наслідки співробітництва

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародний валютний фонд – одна із міжнародних фінансово-кредитних організацій. Заснований з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Україна є членом МВФ і  їхня співпраця сьогодні розвивається як ніколи тісно. Адже для подолання  економічної кризи та забезпечення підґрунтя для економічного зростання  МВФ схвалив для України дворічну програму кредитування. Це і визначає актуальність теми даного реферату на сьогоднішній день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принципи відносин МВФ та України

Спробуємо зрозуміти відносини  МВФ із Україною. По-перше, Україна  як держава поки що фактично не має  реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних  джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне  фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане  з домовленостями з Фондом. По-друге, політика Фонду, яка проводиться  в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в  Україні.

 Фінансові ресурси  МВФ спрямовуються для надання  допомоги країнам-членам, які намагаються  подолати проблеми платіжного  балансу, а також для сприяння  у пом'якшенні наслідків реалізації  стабілізаційних програм. МВФ  надає фінансування як зі своїх  загальних ресурсів, так і в  межах механізмів пільгового  фінансування, управління якими  здійснюється окремо. Держави-члени,  які користуються загальними  ресурсами МВФ, "купують" (тобто  позичають) валюту інших держав-членів  або СДР в обмін на еквівалентну  суму у своїй власній валюті. МВФ стягує плату за такі  позики та вимагає, щоб держави-члени  в межах визначеного терміну  "викупили" свою валюту у  МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту  інших держав-членів або СДР.  Пільгове фінансування надається  у вигляді кредитів під низькі  проценти.

 Відносини МВФ з  країнами колишнього СРСР, у тому  числі з Україною, будуються відповідно  до трьох типів програм. Програму  першого типу створено спеціально  для цих країн та країн Східної  Європи. Вона є своєрідною підготовчою  програмою, відносно простою у  своїх вимогах. Виконання такої  програми не потребує складного  інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма - програма  системної трансформації економіки  (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати. Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

 Після реалізації цієї  програми країна може укласти  з МВФ угоду про програму  розширеного фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно значно більше уваги приділяється структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

 Відзначимо, що з жовтня 1994 p., коли Україна отримала перший  транш кредиту Міжнародного валютного  фонду, по жовтень 1996р. до  Національного банку України  надійшло кредитів від МВФ  на загальну суму 2075 млн дол. США (кредит STF, перший "стенд-бай" та 6 траншів другого "стенд-бай"). Загальний розмір очікуваних надходжень від МВФ за цими двома програмами мав становити 1573,3 млн СДР.

 У вересні 1998р. з  МВФ узгоджено виділення Україні  позички в межах Програми розширеного  фінансування ("EFF") на підтримку  широкомасштабної макроекономічної  та структурної стабілізації  на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд дол. США, з яких протягом 1998р. отримано 345 млн дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 млн дол. США в межах кредиту "стенд-бай", на фінансування програми макроекономічної стабілізації та структурних, перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.

 Розпорядником фінансових  ресурсів, наданих МВФ, є НБУ.  Отримання цих ресурсів обумовлено  виконанням українською стороною  погоджених з МВФ критеріїв  ефективності, таких як рівень  чистих міжнародних резервів  НБУ, монетарні показники та  дефіцит консолідованого бюджету  тощо.

 Фінансові ресурси  МВФ надаються Україні на досить  пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через  три роки, процентні ставки за  кредит - від 5,75% до 6,29%. На 1 січня  2000 р. державний борг України  перед МВФ становить 2,8 млрд дол. США, або 22,4% усього зовнішнього державного боргу України.

 Кредити, що залучаються  від МВФ, використовуються для  підтримки курсу національної  валюти та для фінансування  дефіциту платіжного балансу  України і покликані пом'якшити  економічні труднощі у процесі  проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити  у перспективі економічне зростання  в країні. Без проведення програми  економічних перетворень фінансова  підтримка з офіційних джерел  не має сенсу, бо в цьому  разі позичкові кошти використовуватимуться  на фінансування лише поточних  проблем платіжного балансу, які  без реформування економіки знову  нагромаджуватимуться і перетворюватимуться  у додатковий тягар. Значною  мірою завдяки співробітництву  з МВФ наша країна спромоглася  залучити значні кредитні ресурси  Світового банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Співпраця Укріїни та МВФ в умовах кризи

В умовах розвитку глобальної фінансової кризи 2008-2009 років., з боку МВФ проведена трансформація  основних принципів співробітництва  з країнами-реципієнтами на базі створення  нових механізмів фінансування.

За період поширення світової фінансової кризи МВФ розробляє  такі пріоритети фінансово-економічної політики:

1)     оздоровлення  балансів фінансового сектора;

2)     рекапіталізація комерційних банків шляхом їх реструктуризації;

3)     забезпечення  повноцінного функціонування кредитних  ринків;

4)     підтримка  грошово-кредитної політики з  урахуванням специфіки внутрішнього  ринку.

Для активізації бюджетних  стимулів глобального значення за період 2009-2010 роках, МВФ рекомендує країнам-членам, які мають відповідний бюджетний  потенціал, використання інструментів стимулювання сукупного попиту. Глобальна  фінансова криза підтверджує  важливість бюджетного потенціалу, що дозволяє вживати заходи антикризового  макроекономічного регулювання.

У зв’язку з цим, важливими  для України є оцінка ситуації в європейському регіоні і  рекомендації МВФ щодо макроекономічної політики[5].

Програма офіційних органів, підтримувана дворічною домовленістю про кредит "стенд-бай" МВФ, спрямована на поновлення довіри до макроекономічної і фінансової стабільності за допомогою  прийняття режиму гнучкого обмінного  курсу з цільовими інтервенціями, профілактичної рекапіталізації комерційних банків і передбачуваної податково-бюджетної політики разом з більш твердою грошово-кредитною політикою. Рішуче виконання програми повинне допомогти знизити інфляцію до рівня нижче десяти відсотків до кінця реалізації програми.

 

Експерти МВФ вважають, що український уряд виявляє здатність  до адаптації і наполегливість у  вирішенні багатьох обумовлених  кризою проблем в сфері фінансово-економічної  політики і координації дій. Йдеться  про зниження процентних ставок, нестандартні заходи в грошово-кредитній сфері  і стрімке збільшення бюджетного дефіциту, що в цілому сприяє призупиненню падінню економічної активності в країні. Численні інтервенції у  кредитно-фінансовому секторі також  дозволяють знизити системні ризики і підвищити ціни активів, навіть незважаючи на складнощі в проведенні та координації таких інтервенцій  на початковому етапі.

Крім того, надмірні обсяги заборгованості в іноземній валюті створюють додатковий фактор вразливості, що загрожує стабільності зовнішньоторговельних  зв’язків. Ще один ризик має відношення до споживання, що може постраждати, якщо зайнятість буде повільно реагувати  на зміни в економічному циклі, збільшуючи тим самим імовірність того, що пожвавлення української економіки  буде відбуватися без росту зайнятості, що може негативно позначитися на рівні довіри, споживанні й інвестиціях.

Оперативні заходи щодо усунення негативних наслідків кризи для  виробничого потенціалу будуть сприяти  більш динамічному і швидкому пожвавленню, що дозволить зміцнити стабільність податково-бюджетної  сфери та спростить вирішення  проблем, пов’язаних зі згортанням вжитих заходів. У країнах з розвиненою економікою директивним органам  варто зробити все можливе  для реформування ринків праці та товарів. У більшості країн з  ринком, що формується, особливо у випадку  якщо вони і далі будуть відчувати  зниження рівнів припливу капіталу, велике значення для подальшого зближення  з рівнями доходу в країнах  з розвиненою економікою буде мати структурна гнучкість, що дозволяє переміщати ресурси і робочу силу в галузі, що виробляють зовнішньоторговельні товари і послуги.

Зберігається значна невизначеність відносно розміру викликаного кризою зниження виробничого потенціалу, і  розроблювачам політики необхідно  брати це до уваги. Центральні банки  повинні чітко інформувати про  свої погляди на динаміку виробничого  потенціалу та її наслідки для стабільності цін з метою стримування інфляційних  очікувань і обмеження витрат, зумовлених помилками в економічній  політиці.

Незважаючи на великий  дефіцит і зростаючий державний  борг, необхідно продовжувати бюджетне стимулювання, поки підйом не стане  стійким. Більше того, може знадобитися  збільшити обсяг стимулів або  продовжити його дію понад плановані  строки, якщо ризики зниження темпів росту  стануть реальністю. У зв’язку  із цим варто бути готовими вживати  нові ініціативи в міру необхідності. У той же час, вони повинні задатися метою значно скоротити дефіцит, коли підйом закріпиться, і приступити до рішення довгострокових бюджетних  завдань шляхом проведення реформ, покликаних перевести державні фінанси  на більш стійку траєкторію.

Позитивним слід вважати  той факт, що величина бюджетного сальдо для України прогнозується на рівні до 5%. Крім того, Україна має  чи не найменший в Європі показник відношення державного боргу до ВВП.

Зміни в основі кредитування МВФ включають: модернізацію пропонованих умов МВФ для всіх позичальників; введення нової гнучкої кредитної лінії (ГКЛ); підвищення гнучкості традиційної домовленості Фонду про кредит «стенд-бай»; подвоєння звичайних лімітів доступу до ресурсів; спрощення структур вартості й строків кредитування; ліквідацію деяких рідко використовуваних механізмів.

 

 

 

 

 

 

Можливі ризики та негативні наслідки співробітництва

Наступна особливість  співпраці полягає в значно більшому рівні ризику. Це пов’язано, з одного боку, із досить великою сумою позики, яка чинить значне боргове навантаження на бюджет України, а з іншого боку існує ризик негативного впливу програми Міжнародного валютного фонду  на економіку країни.

Хоча попередній досвід співробітництва  України з Міжнародним валютним фондом давав досить позитивні результати, але якщо врахувати нові умови  та ще й те, що існує і негативний досвід діяльності Міжнародного валютного  фонду в інших країнах (наприклад, діяльність МВФ під час азійської  фінансової кризи 1997–1998 рр. призвела лише до її поглиблення ), то можна оцінювати  цей ризик як досить високий.

Та все-таки кредит від  Міжнародного валютного фонду є  досить дешевим і спокусливим  для уряду, оскільки передбачає виплату  відсотків у розмірі близько 2 % річних від загальної суми боргу. При цьому виплата тіла позики почнеться аж у 2012 році і триватиме  до 2014 року.

Якщо економіка України  у цей період буде зростати, погашення  позики не складе особливих труднощів. Коли ж реалізується гірший сценарій, тягар боргу, навіть з урахуванням  знецінення грошей, виявиться занадто  важким для ослабленої держави (зараз  заборгованість перед МВФ у розрахунку на одного жителя України складає  близько 225 доларів [2]). Проте навіть за кращого сценарію перебігу подій  досить насторожує прогресуюче зростання  залежності України від зовнішніх  кредитів, що загрожує небезпекою дефолту.

Разом з тим Україна  вже одержала три транші кредиту  і попри потенційні небезпеки  спостерігаються певні позитивні  результати від проведення програми Міжнародного валютного фонду: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу, вирішення проблем платіжного балансу, деяке послаблення проблеми фіскального дефіциту та ін.

 

При цьому певні проблеми виникли з отриманням четвертого траншу кредиту, у якому Україні  поки що відмовлено через непослідовну політику уряду, що також негативно, оскільки це може відчутно позначитись  на репутації України на міжнародній  арені. Тому очевидно, що подальша співпраця  України з Міжнародним валютним фондом має будуватися на основі комплексного врахування як її позитивних так і  негативних сторін.