Міжнародна економічна інтеграція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему

 

Міжнародна економічна інтеграція

 

Зміст

 

Вступ 

Розділ 1. Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції 

1. Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції 
2. Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції 
3. Економічні наслідки вступу країн до торгово-економічних інтеграційних об’єднань

Розділ 2. Участь України  в процесах світової економічної  інтеграції 

2.1 Зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної

      інтеграції  України 

2.2 Стратегічні напрямки інтеграції України у світове господарство ..

2.3 Участь України у глобальних світових процесах 

Висновки 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Одним із найважливіших  чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Вже  за одне це вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона – найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Метою проведення курсової роботи було – дослідження всіх принципів світової економічної  інтеграції , та вивчення міжнародного досвіду інтеграційних об’єднань, з метою навчитись використовувати  цей зарубіжний досвід для інтеграції України у світове господарство , та визначення основних векторів економічної інтеграції України.

 Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

• забезпечення кращих умов торгівлі;
• збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва

(для країн з малою  ємністю національного ринку);

• розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;
• поширення передових технологій;
• стимулювання конкуренції.

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Вона також приносить інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте  можуть також мати політичні та інші цілі.

Система світового господарства досліджується у двох площинах. Перша  це сукупність національних господарств, а друга це світове господарство, як наднаціональний господарський  простір. Структури світового господарства на наднаціональному господарському просторі поділяються на два рівні – регіональний та транснаціональний (глобальний). На регіональному рівні структури світового господарства пов’язані з районами регіональної інтеграції. В Європі, це, насамперед, ЄС, ЄАВТ, СНД, ЄЕП, на Північноамериканському континенті найбільш відома НАФТА, в Латиноамериканському це Меркосур, на Азіатсько-Тихоокеанському АСЕАН, АТЕС, а Африканський континент містить ЕКОВАС, КОМЕСА. На транснаціональному, глобальному рівні виокремлюють міжнародні міждержавні організації, найбільш впливові це: ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а також транснаціональні  корпорації, такі як всесвітні лідери General Electric, Citigroup, IBM, Microsoft, Bank of America Corp, Philip Morris та інші. До відомих ТНК що співпрацюють з Україною можна віднести Газпром, Лукойл, ЮКОС, Кока-Кола та інші.

Розвиток науково-технічного прогресу впливає на удосконалення  комунікацій, збільшення обсягу інформації та поширення зовнішньоекономічних відносин, економічна інтеграція, як процес зближення національних економік шляхом створення спільного економічного простору, передбачає постійний розвиток співпраці з цими структурами світового господарства. Сучасний політичний та економічний стан розвитку нашої держави змушує звернути особливу увагу на вектор економічної інтеграції.

Завданням курсової роботи було вивчення сутності, форм та цілей  економічної інтеграції; ознайомитися із наслідками вступу країн до торгово-економічних  інтеграційних об’єднань; дізнатися про зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної інтеграції України; зрозуміти які саме вектори інтеграції необхідно обрати Україні.

При роботі над курсовою в основному я спирався на думки  таких науковців як: Козик В. В., який у своїй парці «Міжнародні економічні відносини» досить детально розглядає принципи, основи , та проблеми світової економічної інтеграції ; А. С. Філіпченко, що в своїх книжках «Світова економіка: Підручник», «Економіка зарубіжних країн: Підруч», «Міжнародні економічні відносини» досить детально розглянув саму суть економічної інтеграції , причини її виникнення, цілі, проблеми; Румянцев А.П.,  «Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник.»; Макаренко Є. «Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин» , де повністю описані найактуальніші проблеми економічних відносин а зокрема – інтеграції ; Зимовець В. В. «Вектори регіональної економічної інтеграції України : зовнішні чинники та внутрішні передумови» ; Івченко О. «Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан» - у цій книзі він розглянув місце України у світовому господарстві , ступінь її інтеграції з іншими країнами , об’єднаннями, а також сучасний стан економічної інтеграції і світі в цілому. Ці науковці досить детально розглянули принципи, цілі, сучасний стан світової економічної інтеграції та дали зрозуміти які саме вектори інтеграції необхідно обрати Україні.

 

Розділ 1. Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції

 

1. Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції

 Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічна інтеграція характеризується деякими істотними  ознаками, що у сукупності відрізняють  її від інших форм економічної  взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів; широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць; необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики; регіональністю просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установилися тісні господарські зв'язки.

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

Передумови інтеграції:

• близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;
• географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;
• спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;
• демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;
• «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишилися за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю [ 1,ст.50].

Спираючись на зазначені  передумови, країни утворюють інтеграційні об'єднання, що, незважаючи на їх численність  у сучасній світовій економіці і  на різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі. Основними цілями інтеграції можуть бути наступні.

1. Використання переваг  економіки масштабів, що забезпечує  розширення розмірів ринку, скорочення  трансакційних витрат, часток прямих  іноземних інвестицій. Цілі збільшення  національних масштабів особливо  чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2. Створення сприятливого  зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна  для країн ПСА і Близького  Сходу. Тут важливе зміцнення  взаєморозуміння і співробітництва  в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3Рішення завдань торговельної  політики. Регіональна інтеграція  розглядається як спосіб зміцнити  переговорні позиції країн, що  беруть участь, у рамках багатосторонніх  переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.

4Сприяння структурній  перебудові економіки. Залучення  країн, що створюють ринкову  економіку або здійснюють глибокі  економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

5Підтримка молодих  галузей національної промисловості,  тому що для них виникає  більш широкий регіональний ринок.  Ця мета була провідною для  інтеграційних об'єднань країн  Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари [ 2,ст.46].

Об'єктивний зміст інтеграції складає переплетення, взаємопроникнення  і зрощування відтворювальних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію  між країнами. Таким чином, економічна інтеграція має ряд сприятливих  умов для взаємодіючих сторін:

1Інтеграційне співробітництво дає суб'єктам, що хазяюють (товаровиробникам) більш широкий доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок.

2Економічне зближення  країн у регіональних рамках  створює привілейовані умови  для фірм країн-учасниць економічної  інтеграції, захищаючи їх деякою  мірою від конкуренції з боку  фірм третіх країн.

3Інтеграційна взаємодія  дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру.

Таким чином, у результаті інтеграції окремі групи країн створюють  між собою більш сприятливі умови  для торгівлі і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн. Подібні регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки, але за умови, що група країн, що інтегруються, лібералізуючи взаємні економічні зв'язки, не встановлює менш сприятливих, ніж до початку інтеграції, умов  для торгівлі з третіми державами[ 3,ст.31].

 

2. Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції

 

Розвиток інтеграційних  процесів передбачає певне їх правове  закріплення або інституціоналізацію. Основними типами торгово-економічних  союзів є :

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) повна економічна  інтеграція.

Це – п’ять щаблів чи п’ять послідовних етапів розвитку інтеграційних процесів.

Відзначимо, що в сучасному  світі лише одне міжнародне інтеграційне угруповання пройшло реально  чотири етапи – Європейський союз. Інші інтеграційні об’єднання поки що пройшли в своєму розвитку 1-й та 2-й етапи.

При створенні зони вільної  торгівлі учасники домовляються про  взаємне скасування митних тарифів  та квот. Разом з тим по відношенню до країн-нечленів об’єднання кожен учасник зони вільної торгівлі має право проводити власну політику.

Як правило, конкретні  угоди передбачають створення зони вільної торгівлі промисловими товарами протягом обумовленого терміну (декількох  років) шляхом поступового зменшення  та скасування мита та інших нетарифних обмежень. По відношенню до сільськогосподарських товарів лібералізація носить обмежений характер.

Відмінність митного  союзу від зони вільної торгівлі полягає в тому, що його учасники не тільки скасовують тарифи і квоти в торгівлі між своїми країнами, а й проводять узгоджену зовнішньоторговельну політику щодо третіх країн (єдиний зовнішній митний тариф).

Відзначимо, що митний союз – більш досконала, порівняно  з зоною вільної торгівлі, інтеграційна структура. У межах митного союзу відбуваються істотні зміни в структурі виробництва і споживання країн-учасниць. По-перше, єдиний зовнішній митний тариф регулює товарні потоки. По-друге, спричиняє переорієнтацію ресурсів, зміни в структурі виробництва і споживання.  Використання єдиного зовнішнього митного тарифу може призвести до наступних наслідків :