Міжнародні відносини XI - XIII вв. Візантія

Тоді як на заході Європи з останньої чверті V ст. імперська традиція Риму урвалася і до IX ст., до виділення серед державних утворень раннього середньовіччя держави Каролингов, а услід за нею Священній Римській імперії універсалістську ідею втратило політичного буття, в східній частині Середземноморського макрорегіону ключовим учасником міжнародних відносин залишалася Візантія - пряма спадкоємиця вічного міста. Безперервність лінії історичної спадкоємності давала основу сучасникам бачити у візантійському імператорові государя, до якого після падіння Риму перейшла роль глави всесвітньої монархії, місія володаря християнського світу, захисника і покровителя церкви. Від правителів держав, створених в колишніх володіннях Західної Римської імперії, візантійський двір вимагав визнання верховенства влади імператора.