Моніторинг та регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

               Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

                                     Європейський університет

                                              Черкаська філія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Наукова робота

               На тему: „ Моніторинг та регулювання  зовнішньоекономічної діяльності підприємств ”

                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                    Виконав:

                                                                                                    Студент 4-го курсу

                                                                                                    Групи М-91

                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Черкаси 2012

                                                  Зміст

 Вступ…………………………………………………………………………………...3

1. Класифікація суб'єктів та видів зовнішньоекономічної діяльності………....…4
2. Характеристика систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності....…7
3. Моніторинг зовнішньоекономічної діяльності підприємств……….………..10

 Висновок………………………………………….………………………..…….…..13

 Список використаної літератури………………………………………….....……14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

                                                  Вступ

     Зовнішньоекономічна діяльність є одним із найважливіших напрямків розвитку підприємництва. Завдяки їй забезпечується покриття потреб країн світового співтовариства у сировині, матеріалах, паливі, енергоносіях, машинах, обладнанні та устаткуванні, товарах широкого вжитку, послугах. Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність є суттєвим джерелом валютних надходжень до державного бюджету. В умовах переходу до ринку зовнішньоекономічна діяльність виступає невід'ємним напрямом підприємництва багатьох великих, середніх та малих фірм, які функціонують у промисловості, сільському господарстві, будівництві, зв'язку, на транспорті, у фінансовій сфері тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

1. Класифікація суб'єктів та видів зовнішньоекономічної діяльності

     Зовнішньоекономічна діяльність — це господарювання суб'єктів України та іноземних суб'єктів, яке ґрунтується на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. До суб’єктів належать: галузі, підгалузі, об'єднання, підприємства, виробничі кооперативи і організації, що систематично виробляють і реалізують експортні ресурси всіх видів, споживають імпортні товари (послуги) і здійснюють усі види зовнішньоекономічної діяльності.

     Головною підставою функціонування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є внесення даного виду діяльності до статуту підприємства або установчого договору, що надає право підприємствам здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності.

     Згідно з чинним законодавством України, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

     До основних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність і постійно проживають на території України;
• юридичні особи, зареєстровані в Україні, і які мають постійне місцезнаходження в Україні;
• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;
• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані в Україні;
• Україна в особі її органів — місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;
• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Підставою функціонування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є  внесення даного виду діяльності до статуту  підприємства або установчого договору, що надає право підприємствам  здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності.

Сукупність суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності можна  систематизувати за такими критеріями: за рівнями, дієздатністю, способом привласнення результатів діяльності та відповідальністю.

Суб'єкти господарювання, які  здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можна систематизувати за п'ятьма  рівнями:

• мікрорівень – рівень суб’єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб - це підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;
• мезорівень — рівень різного роду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це передусім міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата України), а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо стосовно питань регулювання експорту чи імпорту (Агропромисловий комплекс, Міністерство промислової політики України та ін.);
• макрорівень — рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;
• метарівень — становлення зовнішньоекономічних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці органів управління на стадії створення і розвитку інтеграційних об'єднань.
• мегарівень — рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це передусім Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва.

Еволюція системи регулювання  зовнішньоекономічної діяльності засвідчує, що на певних періодах розвитку міжнародних  економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта. При цьому активність однієї сторони  залежить від поведінки іншої. Якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними  силами в системі регулювання  зовнішньоекономічних зв'язків, то активну  позицію посідають суб'єкти мікро або мезорівня. На мікрорівні це виявляється у пошуку шляхів мінімізації податкових платежів безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорівні йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств. Як правило, даний процес відбувається врозріз із загальноекономічними інтересами держави.

Якщо країна вибирає автаркічну модель побудови економічної системи, то зовнішньоекономічні відносини  регулюються винятково на макрорівні, якщо ж провадиться політика лібералізації  стосовно зовнішньоекономічних зв'язків, то необхідністю стає не тільки уніфікація національного законодавства з  міжнародним, а й переноситься рівень регулювання багатьох питань з макрорівня на мегарівень.

За дієздатністю суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності поділяються  на фізичні та юридичні особи. До фізичних осіб відносяться підприємці, наймані  працівники, туристи, тобто ті, хто  безпосередньо бере участь у здійсненні даного виду діяльності. До юридичних  осіб відносяться різнобічні організаційно-правові  форми створених та функціонуючих  підприємств: організації, фірми, корпорації, асоціації тощо.

За способом привласнення результатів діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можна згрупувати таким  чином: держава, в особі не тільки державних органів регулювання, а й міждержавних та міжнародних  організацій, власників, тобто безпосередніх  засновників підприємств та найманих працівників, які працюють за контрактами  зовнішньоекономічної діяльності.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають однакове право  здійснювати будь-які її види, прямо  не заборонені законами України, незалежно  від форми власності та інших  ознак.

Серед основних видів зовнішньоекономічної діяльності виділяють:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;
• науково-виробнича кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• спільна підприємницька діяльність;
• підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;
• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;
• товарообмінні (бартерні) операції;
• орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;
• операції з придбання, продажу та обміну валюти;
• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.

 

2. Характеристика систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Формування ринкової моделі господарювання в Україні передбачає створення ефективної системи регулювання  зовнішньоекономічної діяльності. Основними цілями даної системи регулювання є:

• захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;
• створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України з системою світового поділу праці;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
• заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється: державою в особі її органів у межах  їх компетенції; недержавними органами управління економікою; самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

До державних органів  управління зовнішньоекономічної діяльності відносяться державні органи як законодавчої, так і виконавчої влади, а також  місцеві органи влади. Слід зазначити, що кожний із органів державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності виконує  тільки йому делеговані функції в  даній системі управління.

Основними функціями Верховної  Ради України як найвищого органу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є:

• створення законодавчої бази у сфері зовнішньоекономічних відносин;
• затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної діяльності;
• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• укладання і ратифікація міжнародних договорів України;
• встановлення правових режимів на території України; До компетенції Кабінету Міністрів України належить:
• відповідно до прийнятого законодавства здійснювати координацію зовнішньоекономічних зв'язків;
• затверджувати нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності;
• проводити переговори та укладати міжнародні договори;
• забезпечувати складання платіжного балансу.