Моделі системи глобальної інформаційної безпеки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

 

 

Кафедра

Міжнародної економіки

 

 

 

 

З дисципліни «Міжнародна безпека»

  

 

 

Реферат на тему:

                   «Моделі системи глобальної інформаційної безпеки »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка IVкурсу

9академ.групи 6503

Попович А.О.

 

 

Перевірила:

доц. Молчанова Е.Ю.

 

 

Київ 2012

 

 

Вступ

 

Інформаційна безпека  значною мірою визначає рівень захищеності  і, як наслідок, стійкості основних сфер життєдіяльності суспільства (країни) по відношенню до небезпечного (дестабілізуючого, деструктивного, уразливого тощо) інформаційного впливу, а з іншого боку – інтенсивність розвитку суспільства в тій чи іншій сфері за рахунок ефективного використання накопичених людством знань. З точки зору інформатизації під інформаційною безпекою розуміється ступінь захищеності інформаційних ресурсів від негативного впливу різного роду зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз, яка забезпечує їх ефективне використання в інтересах громадян, суспільства і країни.

 

Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної інформаційної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного (інтелектуального) суспільства, навіть саме існування цивілізації. Глобальна безпека як чинник міжнародних відносин, вплив якого має універсальний характер і врахування якого в діяльності міжнародного співтовариства та в зовнішній політиці окремих держав призводить до радикальних змін у поведінці акторів міжнародних відносин, до трансформації самої сутності проблеми безпеки після закінчення "холодної війни" і розпаду біполярної міжнародної системи, потребує концептуального перегляду принципів функціонування міжнародних та національних інститутів, що відповідають за безпеку, а також врахування в нових доктринах інформаційної складової міжнародного співробітництва.

 

 

 

Інформаційна  безпека –

а) захищеність інформаційного середовища особистості, суспільства  та держави від навмисних і  ненавмисних загроз і впливів.

б) стан інформаційної  озброєності особистості, суспільства, країни, тобто озброєності їх знаннями, при якому досягається захищеність і реалізація їх життєво-важливих інтересів і гармонічний розвиток незалежно від наявності внутрішніх і зовнішніх загроз;

в) стан забезпечення завдань  національної безпеки на інформаційному рівні, при якому досягається захищеність і реалізація життєво-важливих інтересів, гармонічного розвитку і потреб в інформації особистості, суспільства, країни незалежно від наявності внутрішніх і зовнішніх загроз.

Зважаючи на глобальність проблеми інформаційної безпеки, розвинуті країни розпочали реалізацію довгострокових державних програм, спрямованих на забезпечення захисту критично важливих інформаційних структур, а з 1996 р. проблему міжнародної інформаційної безпеки було винесено на політичний та міжнародно-правовий рівень:

а) концепцію міжнародної  інформаційної безпеки було обговорено на міжнародній конференції з  проблем становлення інформаційного суспільства та глобальної цивілізації (ПАР, 1996 р.);

б) у спільному комюніке зустрічі на найвищому рівні США – Російська Федерація було підкреслено загрозу створення інформаційної зброї і визнано наявність воєнної складової глобального процесу інформатизації;

в) на 53-ій сесії ГА ООН  було консенсусом прийнято Резолюцію 53/70 від 4 грудня 1998 р., де зазначалося, що міжнародна спільнота визнає проблему інформаційної безпеки як багатоаспектний стратегічний напрям взаємодії держав у світі, пропонувалося державам-членам ООН розглянути конкретну типологію інформаційних загроз, визначити критерії проблеми, включаючи розробку міжнародних принципів безпеки глобальних інформаційних систем, внести пропозиції до комплексної доповіді Генерального секретаря ООН для створення міжнародного механізму протидії використанню інформаційних озброєнь та розпалюванню інформаційних війн.

Багато країн давно  займаються політикою захисту інформаційних  потоків та систем – не тільки як джерел державних секретів, але і  як джерел економічного прибутку. Франція, наприклад, відзначилася у створенні  власного сегменту Інтернету на французькій мові. Вона взяла під свій контроль прибутковий ринок комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та інформаційних потоків на всьому франкомовному просторі. Відомий досвід Китаю, який досяг суттєвого економічного росту за рахунок переорієнтації інформаційних потоків та акумуляції капіталів в інформаційній сфері

Слід підкреслити, що стратегії глобального інформаційного протиборства лежать в основі аналітичних розробок дослідницьких інституцій різних країн, метою яких є саме забезпечення інформаційного лідерства у сфері міжнародної безпеки. За результатами досліджень аналітики виділяють такі моделі системи глобальної інформаційної безпеки:

 

• Модель А – створення абсолютної системи захисту країни-інформаційного лідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, що обумовлює об’єктивні переваги в потенційній інформаційній війні, змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях з країною-інфолідером. При цьому може бути використано систему жорсткого контролю над інформаційним озброєнням противника на підставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки.

 

Погляд на такий розвиток подій покладено у відомому дослідженні  Дж. Ная та У. Оуенса «America’s Information edge strategy and force planning», 1996 р. («Головна сила Америки – її інформаційні можливості») , в якому стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп’ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування і нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь.

У сучасному світі, де трансформовано поняття «ядерної парасольки» та стратегії неядерного стримування, наявність інформаційних переваг обумовлює інтелектуальний зв’язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. Інформаційне лідерство посилює ефект американської дипломатії як інструменту «м’якої сили», уможливлює використання інформаційних ресурсів для конструктивного діалогу із потенційними противниками – Китаєм, Індією, Росією та іншими інформаційно-розвинутими країнами з проблем міжнародної безпеки, і одночасно інфолідерство США забезпечує протидію нарощуванню інформаційних озброєнь в потенційно агресивних країнах (Ірак, Пакистан).

Концепція глобальної інформаційної  безпеки з точки зору політичних інтересів США полягає у впровадженні доктрини «інформаційної парасольки», що замінить доктрину «ядерної парасольки», на основі взаємовигідного обміну інформацією різного характеру для міжнародної співпраці та підтримки миру.

 

Проведені в 1999 р. Пентагоном навчання з імітації несанкціонованого проникнення в інформаційні системи воєнного призначення показали, що 88% інформаційних атак увінчались успіхом, із яких 4% були виявлені. За даними американської розвідки сьогодні в 30 країнах світу ведуться програми по створенню засобів інформаційного протиборства (інформаційної зброї), які у майбутньому можуть бути використані проти США .

В умовах сучасної інформаційної революції  переваги «м’якої сили» США можуть бути використані для остаточного  становлення демократичної системи в інших країнах світу, для попередження регіональних конфліктів, для протидії новим загрозам глобального масштабу.

 

• Модель В – створення значної переваги держави-потенційного ініціатора інформаційної війни в наступальних видах озброєнь, у знешкодженні систем захисту держави-противника засобами інформаційного впливу, координація дій із союзними державами з використаннями визначених засобів інформаційної зброї для ідентифікації джерел і типів інформаційних загроз.

 

Практичне втілення моделі спостерігається в перебігу інформаційної  операції «Союзницька сила» (1999 р.), яку США та країни-члени НАТО здійснили  проти Союзної Республіки Югославії. Експерти підкреслюють формування безпрецедентної  за масштабами системи управління інформаційними потоками для проведення військових операцій (спроможність надавати розвідувальну інформацію безпосередньо кожному з учасників бойових дій), масових пропагандистських кампаній з широким спектром інформаційних методик (від технологій PR для формування сприятливої світової громадської думки, вибіркового інформування із заданим ефектом сприйняття контенту до всебічної дискредитації політики противника, і навіть відвертої дезінформації світової громадськості), спрямованого інформаційно-психологічного впливу, потужного використання Internet та комп’ютерного протиборства для модифікації національного інформаційного простору і контролю за інфоінфраструктурою Югославії. Нові стратегії проведення інформаційних операцій, продемонстровані США та їх союзниками по НАТО, засвідчили могутність інформаційних озброєнь розвинутих країн і необхідність міжнародного вирішення проблеми інформаційної безпеки .

 

• Модель С – наявність кількох країн-інфолідерів та потенційного протиборства між ними, визначення фактору стримування експансії інформаційних загроз, забезпечення в перспективі домінування однієї з держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки з можливостями значного впливу на глобальну інфосферу та переважного права вирішення проблем глобального світопорядку.

 

Дослідження ЦРУ 90-х років  та на перспективу до 2020 року визначали  як основні джерела загроз в кіберпросторі  для США тільки дві країни –  Росію і Китай. У новій військовій доктрині збройних сил США (Концепція Force ХХІ, 1996 р.), де було запропоновано дві складові театру воєнних дій – традиційний простір і кіберпростір, основними об’єктами впливу стали інформаційна інфраструктура і психологічна сфера (human network) противника .

На сучасному етапі  експерти США відзначають, що стратегію  різних видів інформаційних операцій, спрямованих проти країни, планують і здійснюють більше 20 країн світу, а конфронтуючі зі США держави включають інформаційну війну у свої воєнні доктрини. Тому стратегія «Force ХХІ» як фактор стримування експансії в міжнародному інформаційному просторі є інструментом інформаційної переваги США в глобальному протиборстві.

 

• Модель D – всі конфліктуючі сторони використовують транспарентність інформації для формування ситуативних альянсів, для досягнення переваг локальних рішень, які спроможні заблокувати технологічне лідерство, для використання можливостей інфоінфраструктури на окремих територіях з метою організації внутрішнього конфлікту між опозиційними силами (політичні, сепаратистські, міжнаціональні конфлікти) для проведення міжнародних антитерористичних інформаційних операцій.

 

У рамках міжнародної  антитерористичної операції «Помста» (Афганістан, 2001 р.) мета спеціалізованих  центрів США, відповідальних за проведення інформаційних операцій, полягала у  плануванні психологічних кампаній, реагуванні на зміну ситуації, у підтримці інформаційних ресурсів та безпеки військових сил і цивільного населення. «США мали намір нейтралізувати і знищити всю терористичну мережу, яка загрожує Америці і решті цивілізованого світу, – заявив на прес-конференції для міжнародних мас-медіа тодішній держсекретар США К. Пауелл. – Мета операції «Помста» полягала не тільки у боротьбі проти тероризму, а й у переконанні певних режимів, які підтримують політику тероризму в тому, що така стратегія не відповідає їх власним інтересам. США задоволені реакцією світової спільноти та політичних лідерів більшості країн на пропозиції щодо глобальної боротьби з тероризмом».

Так, Північний Альянс вперше в історії застосував статтю 5 Статуту НАТО, яка спрямована на забезпечення загального захисту країн-членів перед викликами зовнішніх загроз; держави ЄС, країни-учасниці ГУАМ підтвердили підтримку дій США в акції «Помста» і консолідацію зусиль міжнародного співтовариства у протиборстві з міжнародним тероризмом у спільній заяві та меморандумі дій; політичний лідер Росії В. Путін запропонував розробити нову систему глобальної безпеки, враховуючи, що тероризм і його різновиди медіа- та кібертероризм стали глобальною загрозою для міжнародного миру у ХХІ ст.

Газета «USA Today» подає  модель інформаційної війни проти режиму Талібан, яка включає проведення психологічної операції в інформаційному просторі Афганістану з одночасним блокуванням національних радіостанцій, поширенням пропагандистських матеріалів з уривками з Корану з метою протидії закликам до джихаду та формування у суспільній свідомості відчуття неодмінної перемоги антитерористичного альянсу в ході операції «Помста».