Международная организация труда

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………2

Основна частина………………………………………...……………2

              1.1. Історія створення та розвитку МОП……………………….2

              1.2. Основні принципи та цілі МОП……………………………………..5

              1.3. Система управління МОП…………………………………………….7

              1.4. Основні досягнення МОП. Прийняті документи…………………..10

Висновки…………………………………………………………..….14

Вступ.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці. МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я. Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво.

Сьогодні МОП є дуже впливовою міжнародною організацією. Членами МОП є 183 країни світу. МОП грає важливу роль в забезпеченні гідних умов праці, захисті прав працівників та загалом в регулюванні ситуації на ринку праці по всьому світу. Отже, вивчення історії, основних принципів, механізму роботи, досягнень та перспектив МОП є дуже актуальним.

1.1. Історія створення та розвитку МОП.

Попередники МОП висували три аргументи на користь прийняття міжнародних трудових норм. Перший з них мав гуманітарний характер та вказував на необхідність полегшити складну долю трудівників. Другий аргумент, більш політичний, підкреслював важливість зміцнення соціального миру в промислово розвинутих країнах з метою попередження суспільних потрясінь. Третій аргумент мав економічний характер та вказував на те, що міжнародне регулювання праці допоможе країнам з захисним трудовим законодавством уникнути втрат, спричинених подібною соціальною політикою для їх зовнішньої торгівлі. Ці аргументи  були зазначені  у Преамбулі до Статуту МОП, ухваленого в  1919 році, що відкривається твердженням про те, що загальний та міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості; потім вони були уточнені у Філадельфійській Декларації 1944 року.

Акт про заснування МОП був розроблений Комісією з міжнародного трудового законодавства, створеною Паризькою мирною конференцією у 1919 році. Він став частиною XIII Версальської мирної угоди. Провідну роль у цьому відіграли Франція та Великобританія. Авторами англійського тексту, що був прийнятий Комісією за основу, були майбутні керівники Міжнародного бюро праці Гарольд Батлер та Едвард Філен.

З моменту свого народження Організація набувала рис, що помітно відрізняли її від інших установ Ліги Націй, попередниці Організації Об’єднаних Націй між двома світовими війнами. В той час, як становлення та діяльність Ліги відбувалися зі значними труднощами, МОП швидко стала ефективно діючою організацією. Створена з метою вироблення міжнародних трудових норм та контролю за їх застосуванням, МОП за перші 40 років свого існування спрямовувала основну частину своїх зусиль на виконання цього головного завдання. Протягом 20 років – з 1919 до 1939 – було ухвалено 67 Конвенцій та 66 Рекомендацій. Спочатку норми охоплювали, здебільшого, умови праці: перша конвенція 1919 року регламентувала робочий час, встановивши тривалість робочого дня – відомі 8 годин, а тижня – 48 годин. Умови зайнятості стали предметом цілого ряду норм.

У 1926 році було прийняте важливе нововведення -  Міжнародна конференція праці створила механізм контролю за застосуванням норм, який існує і сьогодні. Був створений Комітет експертів, що складався з незалежних юристів. Він аналізує доповіді урядів про дотримання ратифікованих ними Конвенцій та подає власну щорічну доповідь Конференції. Його мандат потім був розширений, тепер Комітет розглядає доповіді і щодо нератифікованих Конвенцій.

У 1944 році делегати Міжнародної конференції праці ухвалили Філадельфійську декларацію. Вона стала додатком до Статуту і до сьогодні є хартією цілей та завдань МОП. Декларація відкривається підтвердженням фундаментальних принципів МОП. Вона, зокрема, проголошує, що “праця не є товаром”, що “свобода слова та свобода об’єднання є необхідною умовою постійного прогресу” та що “бідність в будь-якому місці є загрозою для загального добробуту”. Декларація передбачила Статут Організації Об’єднаних Націй та Загальну декларацію прав людини.

Декларація втілює такі принципи:

•              праця не є товаром

•              свобода слова та свобода об’єднання є необхідною умовою постійного прогресу

•              бідність в будь-якому місці є загрозою для загального добробуту

•              усі люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної стабільності та рівних можливостей.

У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Міжнародна організація праці нагороджена Нобелівською премією миру у 1969 р. «За діяльність із створення інфраструктури миру і зміцненню братства між народами».

Декларація основних принципів та прав у світі праці, ухвалена Міжнародною конференцією праці у червні 1998 року, ознаменувала собою загальне визнання зобов’язання, що випливає з самого факту членства в Організації, поважати та  активно реалізовувати основні права, що є предметом ряду Конвенцій МОП, навіть якщо вони не були ними ратифіковані. Це свобода об’єднання, реальне визнання права на колективні переговори, скасування усіх форм примусової або обов’язкової праці, дитячої праці, дискримінації в сфері праці та занять. В свою чергу Декларація містить визнання зобов’язання МОП допомагати своїм членам у досягненні цих цілей.

У березні 1999 року Хуан Сомавіа (Чилі), перший представник південної півкулі, очолив Організацію та приєднався до міжнародного консенсусу про сприяння відкритому суспільству та відкритій економіці тією мірою, якою це принесе “реальну вигоду простим людям та їх сім’ям”.

Сьогодні членами МОП є 183 країни. В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур.

1.2. Основні принципи та цілі МОП.

Виходячи з того, що міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості, МОП виголосила, що:

а) усі люди незалежно від раси, віросповідання або статі мають право на досягнення свого матеріального благополуччя і духовного розвитку в умовах свободи і достоїнства, економічної усталеності та рівних можливостей;

б) досягнення умов, за яких це буде можливо, має стати головною метою національної та міжнародної політики.

Основними завданнями МОП виходячи з цієї мети є:

      розробка міжнародної політики і програм, спрямованих на розв’язання соціально-трудових проблем;

      створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій з метою здійснення такої політики;

      допомога країнам-учасницям в розв’язанні соціально-трудових проблем (технічне співробітництво);

      захист прав людини (права на працю, на об’єднання, захист від примусової праці, від дискримінації тощо);

      боротьба з бідністю за покращення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;

      розробка програм поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорона і відновлення навколишнього середовища;

      сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі спільно з урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин;

      розробка заходів щодо захисту найбільш вразливих верств населення: жінок, молоді, інвалідів, людей похилого віку, трудящих-мігрантів.

У Програмі, прийнятій МОП на рубежі століть, була проголошена наступна стратегія:

      сприяти та втілювати в життя основні принципи та права у сфері праці;

      розширяти можливості жінок та чоловіків для отримання гідної зайнятості та доходів;

      збільшувати охоплення та ефективність соціального захисту для всіх;

      зміцнювати трипартизм та соціальний діалог.

Під кожну стратегічну ціль розроблений ряд міжнародних цільових програм (програм ІнФокус), що мають високий пріоритет, результативність та практичну цінність і дозволяють сконцентрувати та об’єднати зусилля з метою досягнення таким чином максимальної віддачі та охоплення.

Цільові програми в рамках стратегічних цілей такі:

      просування Декларації;

      послідовне скасування дитячої праці, сприяння розвитку; відновлення та інтенсивні капіталовкладення;

      інвестиції в знання, професійне навчання та розширення особистих можливостей працевлаштування;

      підвищення зайнятості шляхом розвитку малих підприємств;

      охорона праці; безпека та продуктивність шляхом захисту та гігієни на виробництві;

      економічна та соціальна захищеність в XXI столітті;

      посилення соціальних партнерів.

МОП ефективно розвиває свої програми задля реалізації стратегічних цілей.

1.3. Система управління МОП.

МОП завжди була унікальним форумом, на якому уряди та соціальні партнери держав-членів можуть вільно та відкрито обговорювати свою національну політику та практику. Тристороння структура МОП робить її єдиною серед всесвітніх організацій, в якій організації роботодавців та працівників мають однаковий голос з урядом у формуванні її політичного курсу та програм.

МОП заохочує трипартизм і в межах держав-членів, сприяючи соціальному діалогу між профспілками та роботодавцями, які беруть участь у розробці та, у разі необхідності, політики у соціально-економічній галузі, а також ряду інших питань. Кожна держава-член має право послати на Міжнародну конференцію праці чотирьох делегатів: двох від уряду і по одному від працівників та роботодавців, які можуть виступати та голосувати незалежно один від одного.

Міжнародна конференція праці (МКП) — це вищий орган, що збирається раз на рік у червні в Женеві. Делегатів супроводжують технічні радники. Разом з делегатами від уряду в Конференції зазвичай беруть участь та виступають члени уряду, кабінету міністрів, відповідальні за сферу праці у своїх країнах. Делегати від роботодавців та працівників можуть виступати та голосувати незалежно від урядів.Один раз на три роки на Генеральній конференції проводяться вибори нової Адміністративної ради. МКП визначає загалом напрями роботи МОП, обговорює проблеми соціального стану в світі праці, розробляє і затверджує міжнародні норми праці у вигляді конвенцій і рекомендацій, приймає резолюції з окремих питань діяльності МОП. Кожних два роки Конференція затверджує дворічну програму роботи МОП і бюджет. Кошти МОП формуються в основному за рахунок членських внесків держав-членів. Конференція є всесвітнім форумом для обговорення загальних трудових та соціальних проблем і міжнародних трудових норм; вона визначає загальну політику Організації.

У період між конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, головний виконавчий орган, до якого входять 28 представників урядів, 14 представників працівників та 14 представників роботодавців. Ця виконавча рада проводить свої засідання тричі на рік в Женеві. Вона приймає рішення з політики Організації, визначає її програму та бюджет, які потім подаються на Конференцію для затвердження. Рада також обирає Генерального директора МБП. Десять урядових місць у раді постійно закріплені за найбільш промислово розвинутими країнами (Бразилія, Китай, Франція, Німеччина, Індія, Італія, Японія, Російська Федерація, Великобританія, США). Представники інших країн-учасниць обираються до Адміністративної ради делегатами урядів на Конференції на трирічний термін з урахуванням географічного розподілу. Роботодавці та працівники самі і окремо обирають своїх представників.

Міжнародне бюро праці в Женеві є постійним секретаріатом Міжнародної організації праці, її штаб-квартирою, дослідницьким центром та видавництвом. Адміністративно-управлінські функції децентралізовані та здійснюються регіональними та місцевими відділеннями та бюро. Очолює Секретаріат Генеральний директор МБП, який обирається на п’ятирічний термін з можливістю переобрання. У штаб-квартирі в Женеві та більш ніж 40 представництвах у всьому світі працюють біля 2500 спеціалістів та службовців. Регулярно проводяться також регіональні конференції держав-членів МОП, які розглядають питання, що представляють для них особливий інтерес.

Адміністративній раді та Бюро допомагають в їх діяльності тристоронні комітети, що охоплюють основні галузі промисловості, а також комітети експертів з таких питань, як професійне навчання, удосконалення методів управління, гігієна та охорона праці, трудові відносини, освіта працівників та особливі проблеми окремих категорій працівників – молоді, жінок, інвалідів і тому подібне.