Меркосур

Фактично,  скорочення експорту нафти в Бразилію негативно позначається на динаміці товарообігу двох країн і підживлює протиріччя на найважливішому напрямку – зональній торгівлі. Однак проекти в галузі енергетики виглядають найбільш перспективними з усіх інтеґраційних проектів у рамках МЕРКОСУР. Відставання в цій сфері й енергокризи,  що мали місце в Бразилії, Аргентині й Чилі наприкінці 1990-х років і на початку нинішнього століття,  можуть привести до зниження темпів економічного зростання,  що викликає серйозну заклопотаність із боку всіх країн реґіону.  Енергетична інтеґрація буде сприяти формуванню єдиного економічного простору на території Південної Америки.  В 2005  р. Аргентина,  Бразилія й Венесуела зробили перші кроки в цьому напрямку, підписавши угоду про створення реґіональної енергетичної компанії “Petrosur” на базі держкомпаній “Enarsa”, PDVSA  і “Petrobras”. Її завдання полягають у координації робіт з розвідування ресурсів,  видобутку,  переробки й транспортування нафти й нафтопродуктів.  Отже,  МЕРКОСУР має найбільші успіхи серед інших інтеґраційних угруповань реґіону у виробленні спільної енергетичної політики,  спрямованої на підвищення конкуренто-спроможності і якості кінцевої продукції енергетичного сектору.

Іншим напрямком протиріч в аргентино-бразильських відносинах є сфера координації макроекономічної політики.  Складності в даній сфері цілком зрозумілі,  оскільки мова йде про часткову відмову від економічного суверенітету,  що є досить хворобливою темою, особливо в кризові роки.  У 2000  р.  на зустрічі президентів країн МЕРКОСУР була досягнута домовленість про координацію окремих найважливіших макроекономічних показників,  таких,  як темпи інфляції, дефіцит держбюджету (3 % на рік) і внутрішній борг.

Третій напрямок розбіжностей –  добудовування протягом останніх років так званих  “верхніх поверхів”  Єдиного зовнішнього митного тарифу  (ЄЗМТ),  що стосуються інвестиційних товарів і засобів комунікації.  Труднощі в даній сфері є відбиттям значних розходжень в економічній стратегії країн-учасниць.  Бразилія являє собою державу-гігант,  що володіє великими ресурсами й прагне розвивати широке коло найсучасніших високотехнологічних галузей, які на певному етапі свого розвитку мають потребу в захисті від зовнішньої конкуренції.  Аргентина,  а разом з нею й інші учасники угоди,  маючи не настільки розвинені й конкурентоспроможні галузі промисловості й помітне відставання продуктивності праці у багатьох з них, орієнтуються в довгостроковій перспективі на імпорт багатьох видів складного устаткування й технологій.  Встановлення високого ЄЗМТ означатиме для них різке вповільнення процесу модернізації.

7.Перспективи подальшого розвитку

Перспективи МЕРКОСУР південноамериканські аналитики оцінюють як сприятливі. На шляху подальшого розвитку країнам — учасницям цього угруповання має бути перебороти існуючі протиріччя, значну різницю в економічних потенціалах, знайти оптимальні сполучення ринкових механізмів з регулюючою роллю держави в умовах специфіки латиноамериканського регіону, що ще недавно знаходився під владою авторитарних режимів і під сильним впливом корпорацій США.

МЕРКОСУР потребує перегляду спільних інтересів і єдиної політики. Без цього він може перетворитися на союз, в якому торговельні зв'язки між країнами-членами будуть не міцнішими, ніж у кожної з них з країнами поза блоком. Так, Аргентина і Бразилія (кожна окремо) вели переговори з Мексикою та іншими країнами, Чилі сіли за стіл торговельних переговорів зі США, про угоду з НАФТА подумують Уругвай та Парагвай.

Збільшення обсягів торгівлі і посилення політичної співпраці між країнами-членами сприяло зміцненню стабільності, демократії і проведенню економічних реформ в регіоні за 10 останніх років. Якщо інтеграція продовжиться, вигоду одержать всі. Для цього Бразилії необхідно зробити деякі поступки і знизити зовнішньоторговельний тариф. Адже економіки інших південноамериканських країн орієнтовані на експорт більше, ніж Бразилія, і потребують нових ринків збуту.

Основною причиною суперечок у МЕРКОСУР стала неузгодженість подальших дій країн-членів. Посилення МЕРКОСУР передбачає згуртування країн-членів і встановлення механізму врегулювання суперечок та інших інститутів для укріплення блоку. МЕРКОСУР повинен виробити чіткі правила, які будуть обов'язковими і дадуть можливість компаніям у будь-якій з країн-членів вільно і на рівних правах виходити на інші ринки. Ці проблеми повинні вирішитись до того, як МЕРКОСУР почне рухатись в будь-якому напрямку, тому що організація не дозволяє блоку адекватно реагувати на важливі події та зміни. Ніхто, звичайно, не пропонує порівнювати Парагвай та Бразилію. Бразилія, безсумнівно, залишиться лідером, і повинна зрозуміти, що це покладає на неї як політичну, так і економічну відповідальність[4].

МЕРКОСУР не повинен обмежувати стратегію майбутнього розвитку міжамериканським союзом, а розширювати свою діяльність і на інші ринки — Європи чи Азії. Адже ці ринки є найбільшими імпортерами продуктів харчування, що має для МЕРКОСУР величезне значення. На відміну від пропозиції ЄС, ФТАА має фіксовані терміни, але і чимало проблем: поки не буде досягнуто згоди щодо всіх аспектів, договір не буде підписаний. До того ж, проект ФТАА, який є суто комерційним, не треба плутати з політичним, інтеграційним і стратегічним проектом МЕРКОСУР[14].

Єдність чи її відсутність у МЕРКОСУР значно вплинуть на майбутнє міжамериканської торгівлі. Члени блоку можуть докласти зусиль і підтримати спільну торговельну політику або можуть вести переговори про ФТАА на двосторонній підставі. Аналогічно, якщо конфлікт між країнами продовжуватиметься, торговельні переговори між МЕРКОСУР та ЄС, що передбачає значне зниження тарифів, можуть опинитися під загрозою.

Як повідомив Президент Бразилії Кадросо, МЕРКОСУР — "наша доля", в той час як ФТАА — "лінія політики". Він має рацію. Тісніші стосунки — в торгівлі, політиці і сфері інфраструктури — вигідні для членів МЕРКОСУР. Лідери всіх країн блоку вважають дуже важливим збереження митного союзу, однак, визнають необхідність інвестицій і розширення ринку. Президент Аргентини зазначив: "Ми прагнемо інтеграції в МЕРКОСУР, ФТАА та ЄС" [8].

ВИСНОВОК

Південний спільний ринок МЕРКОСУР створенні! в 1995 році на підставі Асунсьйонського договору, підписаного 26 березня 1991 року чотирма країнами: Бразилією, Аргентиною, Уругваєм та Парагваєм. Мета договору — формування зони вільної торгівлі та спільного ринку. З 1996 року з'явилися два асоційованих члени — Чилі та Болівія.

На сьогодні МЕРКОСУР залишається одним з найбільших інтегрованих ринків Латинської Америки, який об’єднує країни з майже 200 мільйонним населенням, з сукупним ВВП більше ніж 1 трильйон доларів США. На долю цього об’єднання припадає 40% прямих іноземних інвестицій (від усього об’єму, що надходить до Південної Америки), 60% сукупного товарообігу та 33% зовнішньої торгівлі.

 «Ринок Південного конуса» виявився інтеграційним блоком Латинської Америки, що найбільш ефективно розвивається. Створення МЕРКОСУР призвело до збільшення взаємної торгівлі між його учасниками: за 1991-1997 вона зросла приблизно в 6 разів, хоча товарообіг країн Південного конуса з розвиненими країнами майже не змінюється. У зоні вільної торгівлі чотирьох країн ліквідовані мита та інші обмеження на 90% товарів, узгоджені спільні тарифи для торгівлі з третіми країнами на 85% імпортованих товарів.

Економісти відзначають, що створення блоку не раз допомагало стабілізувати економіку країн-членів. За час існування МЕРКОСУР відбулося розширення торговельно-економічного співробітництва з іншими регіональними торговими угрупованнями Латинської Америки. Стали виявляти інтерес до співпраці 15 англомовних країн Карибського регіону, об'єднаних з 1973 в Карибському співтоваристві (CARICOM).

Не дивлячись на масу позитивних здобутків, МЕРКОСУР страждає від тих самих проблем, які гальмують розвиток майже усіх інтеграційних об’єднань «третього світу».

Головні з них – неоднорідність країн-учасників та відносно низький рівень їхнього економічного розвитку. В межах МЕРКОСУР крупні та відносно стабільні нові індустріальні країни Бразилія та Аргентина намагаються інтегруватися з більш слабкими Парагваєм та Уругваєм. Створення єдиних умов промислової конкуренції призводить до того, що більш слабкі Парагвай та Уругвай ризикують опинитися в ролі підпорядкованих більш розвиненим сусідам. Тому для них постійно зберігаються деякі винятки з правил лібералізації торгівлі. Однак, все одно в невеликих країнах Південного конусу зберігається ситуація, коли в ці країни збуваються товари, які складно експортувати в більш розвинені країни. Однак, в той самий час участь Парагваю та Уругваю у цьому об’єднанні приносить свою користь.

Дуже динамічно розвиваються стосунки країн-членів МЕРКОСУР з сусідами. Дедалі частіше йде мова про створення панамериканської зони вільної торгівлі. Крім того, велика частка експорту та імпорту МЕРКОСУР припадає на ЄС, який вбачає в цьому молодому інтеграційному об'єднанні надійного та перспективного партнера.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.      Договір про Південний Спільний Ринок (МЕРКОСУР). — Асунсьйон, 26 березня 1991 року.

2.      МЕРКОСУР уже давно вышел за рамки чисто экономической интеграции // Латинская Америка.— 2002.— № 4. — С.58—63.

3.      Міжнародні відносини та зовнішня політика. 1980 —2000 роки. — К.: Либідь, 2001. — 621 с.

4.      Хмелевская Н. Г. Экономическая и валютная интеграция стран Латинской Америки // Латинская Америка. — 2001. — № 10. — С. 26—35.

5.      Цыганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації. — К., 2001. — 340 с.

6.      Міжнародні організації: Навчальний посібник / За ред. Кучика О. С. - К.: Знання, 2007. - 749 с.

7.      http://bibl.kma.mk.ua/pdf/posibnuku/252/13.pdf

8.      http://idbdocs.iadb.org/wsdocs/getdocument.aspx?docnum=33036377

9.      Романова З. Латинская Америка в глобальной системе мирохозяйственных связей // МЭиМО, 2002.- №4. - С.80-86

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Історія створення організації

2. Організаційна структура

3. Мета і принципи діяльності

4. Функції та напрямки діяльності

5. Діяльність на сучасному етапі

6. Проблеми, що виникають в процесі функціонування

7. Перспективи подальшого розвитку

ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ