Контрольная работа по « Міжнародна економіка »

- міжнародний  туризм - джерело валютних надходжень  для країни і засіб для забезпечення  зайнятості.

- міжнародний  туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

- міжнародний  туризм сприяє диверсифікованості  економіки, створюючи галузі, що  обслуговують сфери туризму.

      З ростом зайнятості в сфері  туризму ростуть доходи населення  і підвищується рівень добробуту  нації.

    Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, сообразуясь з економічними відносинами окремих країн.

    Міжнародний туризм входити в  число трьох найбільших галузей , уступаючи нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома ваги яких  у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний доход країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

    Значення туризму як джерела  валютних надходжень, забезпечення  зайнятості населення, розширення  міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.        

    Найбільший розвиток міжнародний  туризм одержавши в західноєвропейських  країнах. На частку цього регіону  приходитися понад 70% світового  туристичного ринку і близько  60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходитися на Америку, менш 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

    Всесвітня організація по туризму  у своїй класифікації виділяє  країни, що є переважливо постачальниками  туристів (США, Бельгія, Данія,  Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

     Подібний розвиток міжнародних  туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнє число входять: спеціалізовані заснування системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

       Відповідно до Статуту ВІД,  цілями її діяльності є заохочення  туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ВІД прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

— Манільська декларація про туризм у світі (1980);

— Документ Акапулько (1982);

— Хартія по туризму і Кодекс поводження туриста (Софія, 1985);           

— Гаазька  декларація по туризму (1989).

 До  числа організацій ООН, що займаються  питаннями розвитку міжнародного  туризму епізодично, відносяться  Конференція ООН по туризму  і подорожам, економічний і  соціальна Рада (ЭКОСОС). Організація  Об'єднаних Націй з питань утворення,  науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ИАТА).

Під туристичною  індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту.

     З розвитком масового організованого  туризму і переходом його на  нову основу, що спирається на  розвиту туристичну індустрію  і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах  організації міжнародного туризму. 

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентов і позбавлених найчастіше юридичної і господарської незалежності.

По-другу, змінився характер діяльності туристичних  оптових фірм, що перетворилися в  туроператоров, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані  на капіталі транспортних, торгових, страхових  компаній і банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Усі вищезгадані  категорії фірм відрізняються друг від друга по функціях і  характері діяльності.

     Туристичні агентства — це  роздрібні фірми, що виконують  роль посередників між туроператорскими  фірмами й обслуговуючими підприємствами, з одному боку, і клієнтами-туристами,  з іншої. Турагенства або організують тур, пропонованими туроператорскими фірмами, або займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним чи туристам групам обличчя, установлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продажів турів здійснюється за цінами, установлюваним туроператорами і зазначеним  у їхніх проспектах. За реалізацію  інклюзивів-турів турагенства одержують визначена комісійна винагорода від туроператоров.

     Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, установлюваним їхніми виробниками, а за надання розрізнених послуг турагенства можуть установлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

     Туроператорские фірми — це  насамперед оптові фірми, що  виступають посередниками між  підприємствами туристичної індустрії  і турагенствами. Смороду реалізують  тур від свого імені через  турагенства або безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператоры встановлюють зв'язку з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно- просвітительськими заснуваннями й екскурсійними бюро. Часто туроператоры орендують на основі довгострокових контрактів готелю й інших засобів розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження й одержуючи значні знижки.

     Туроператорские фірми в залежності  від використовуваного виду транспорту  підрозділяються на, що спеціалізуються на організації турів з використанням спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів і подорожей у яку-небудь одну чи країну спеціалізованих турів.

     Туристичні корпорації — це  великі підприємства, що шляхом участі поєднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Смороду в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в могутні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства всіляких галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові й інші компанії і реалізуючі тур через широку мережу туроператоров і турагенства в різних країнах.

     Оснащення найсучаснішими автоматизованими  системами керування і зв'язки  дозволяє їм оперативно вивчати і задовольняти споживи й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвитих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад,  на частку 13 найбільших туристичних корпорацій приходитися 50% реалізованих турів, у германії 3 найбільші туристичні корпорації “TUI”, “Nekkerman” і “ITS” зосередили у своїх руках 70% ринку.

      Крім великих корпорацій, у дійсні  година одержали широкий розвиток  готельні комплекси, що надають  туристам послуги не тільки  по їх розміщенню, алі і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

     Найбільші готельні комплекси  поєднуються через автоматизовані  системи керування і розподілу  готельного фонду в так називані  “ланцюги”, що дозволяє швидко  і точно враховувати кожну  індивідуальну угоду і  з  мінімальними витратами години  робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних “ланцюгів” із загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі з їх - “Holiday Inn”, “Sharaton”, “Hilton”.

      Важливою особливістю сучасного  етапу розвитку міжнародного  туризму і зміни його організаційних  форм є проникнення в туристичний  бізнес транспортних, торгових, банківських,  промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійні розроблені тур на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгово-посилкових фірм.

     Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування  клієнтури, здавали в оренду  свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, у міру попиту, смороду перейшли до практики організації у своєму складі формально не залежних туристичних фірм з обмеженою відповідальністю, що потім стали їх дочірніми фірмами.

      З метою швидкого і міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тур з розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють у першу чергу галузі, що обслуговують туристичний бізнес, на основі системи участі стали здобувати і включати у свою структуру туристичні фірми. Помітно підсилилося проникнення банків і страхових компаній у сферу міжнародного туризму шляхом придбання усього чи частини контрольного пакета акцій. Володіючи розгалуженою мережею філій і великим штатом страхових агентів, банки і страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, одержуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії,  виплачуваної турагенту. Тур, пропоновані банками, як правило, дешевше, ніж у турагентов. Крім того, банки і страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку і керування, у пам'яті яких закладені всі основні дані про вкладників і застраховані обличчя. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямоване розсилання реклами й інформації, пропонуючи клієнту такі тур, що можуть відповідати його інтересам і засобам.

      Дисконтні картки, що випускаються  банками, на відміну від кредитних  і дебетових пластикових, що  є платіжним засобом, не призначені  для оплати, алі дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У світі існує кілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають “ETN”, “IAPA”, “COUNTDOWN”.

      В умовах, коли конкуренція в  туристському бізнесі й індустрії  відпочинку і розваг дуже висока, власники готелів беруть доля в дисконтних програмах, тому що безкоштовна інформація про знижки,  що дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Смороду видають їхній як доповнення до эмитируемым кредитних карток чи безкоштовно набагато дешевше роздрібної ціни, тім самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.

      Географія дисконтних карток  дуже різноманітна, найбільше популярно  “ETN-CARD”. Для мандрівників ця система є клубом, членство в який дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток “ETN” відносять :

— знижки для власників від 20 до 50% вартості в десятьох тисячах готелів у 175 країнах світу, у тому числі  в Російській Федерації й у країнах СНД. У США в 400 готелях власник картки заплатити 50% від вартості номера;

— широку систему знижок  у ресторанах  (від 20 до 50%);                         

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля;             

— знижка при покупці авіа-, залізничних, автомобільних квитків у розмірі 3-10%;

— можливість безкоштовно одержати картки “ETN- Telecard”  і  “Sprint Fonecard”, що дозволяють звістки  телефонні переговори по пільгових  тарифах.

При одержанні  картки власнику видається ілюстрований каталог з адресами сервісних служб, що входять у систему. Вибравши готель, власник замовляє знижку на резервування номера. Часто цю процедуру бере на собі сама дисконтна система.

     Крім поширення дисконтних карток, банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа із системою акредитивів, алі, на відміну від останніх, можна не тільки обмінювати в банку на гроші, алі ними можна розплачуватися в магазинах, що їх приймають.

     Дорожні чеки дозволяють убезпечити  гроші від крадіжки, тому що  платіжний документ стає дійсним тільки після звірення підпису власника з підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов'язково мати рахунок у банку.