Контрольна робота з "Міжнародні розрахунки"

План

1. Форми міжнародних розрахунків

2. Контракти суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

3.Органи державного регулювання  ЗЕД

4.Умови поставки DAF

5.Задача

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Форми міжнародних  розрахунків

Міжнародні розрахунки проводяться  перш за все у зовнішній торгівлі за надані послуги і продані товари та некомерційні операції при кредитуванні й русі капіталів між країнами, в тому числі пов'язаному з  будівництвом об'єктів за кордоном при наданні різноманітних допоміг, підтримок. Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Стан міжнародних розрахунків  залежить від умов зовнішньоторговельних  контрактів, міжнародних правил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та інших факторів.

Здійснення міжнародних  розрахунків комерційними банками  за зовнішньоекономічними операціями підприємств передбачає наявність між банками – резидентами та нерезидентами кореспондентських відносин, тобто договірних відносин між банками різних держав з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в яких визначаються види послуг, форми, порядок та умови надання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, розмір комісійної винагороди за послуги щодо ведення коррахунку, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за його порушення. Кореспондентські відносини між банками передбачають відкриття банками-резидентами кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах, і навпаки.

Ці коррахунки підрозділяються на рахунки “Ностро”, “Лоро”. “Ностро” називається рахунок, відкритий даним банком у іншому комерційному банку. Рахунок “Ностро” відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку-кореспондента – в пасиві балансу.

“Лоро” (Loro) називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку – його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком “Ностро” (Nostro), а для обслуговуючого банку – рахунком “Лоро”. В обслуговуючого банку-кореспондента “Лоро” відображається в пасиві балансу, а в банку-власника – в активі.

Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній  практиці ще називається рахунком “Востро”. Для банків України рахунки “Востро” – це, власне, те ж саме, що й рахунки “Лоро”.

Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній  практиці, подібні до тих, які мають місце у внутрішньоекономічних розрахунках. Здійснення міжнародних розрахунків комерційними банками може бути оформленим різними міжнародними платіжними документами і передбачає розвинену систему інструментарію їх виконання:

• міжнародні розрахунки простим банківським переказом,
• міжнародні розрахунки з використанням інкасо,
• міжнародні розрахунки з використанням документарного акредитиву,
• міжнародні розрахунки із використанням електронних систем (СВІФТ, система міжнародних пластикових карток, Інтернет-банкінг тощо).

Інкасова форма міжнародних  розрахунків здійснюється відповідно до Уніфікованих правил по інкасо/ERI, що видані Міжнародною торговою палатою. Ділиться на інкасо з попереднім акцентом документів та інкасо з негайною оплатою. З метою гарантії та прискорення платежу часто розрахунки здійснюються телеграфом.

Акредитивна форма розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів/ERA 500. Документарний акредитив пов'язаний із представленням товарних документів, за якими банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту.

Якщо ці стандартизовані  процедури не використовуються, то зовнішньоторгові партнери можуть домовитися про "недокументарні платіжні угоди"; такими, наприклад, є:

• попередня оплата (завдаток): оплата при видачі доручення;
• авансовий платіж до або під час поставки;
• чистий платіж (clean payment);
• оплата з відстроченим терміном платежу (deferred payment).

Авансові платежі або  оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера. Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера. Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка – через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази.

 

 

 

 

2. Контракти суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти, які є сторонами  зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання  договору (контракту) відповідно до цього  та інших законів України та/або  закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати  відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у  виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного  договору (контракту) може випливати  з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Для підписання зовнішньоекономічного  договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого  органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків  через банки, підлягають ліцензуванню центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, встановленому статтею  16 цього Закону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Органи державного  регулювання ЗЕД

Кожна країна самостійно формує систему  та структуру державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності на її території, метою якого є: захист власних економічних інтересів  та законних інтересів суб´єктів  зовнішньоекономічної діяльності; створення  рівних можливостей для суб´єктів  зовнішньоекономічної діяльності; розвиток усіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності  та всіх напрямів використання доходів  і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму  в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права  безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну  діяльність суб´єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання  здійснюється згідно з чинним законодавством.

Нормативно-правове забезпечення ЗЕД підприємств . Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належить:

— прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

— затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

— розгляд, затвердження та зміна  структури органів державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності;

— укладання міжнародних договорів  відповідно до законів України про  міжнародні договори та приведення чинного  законодавства України у відповідність  до правил, встановлених цими договорами;

— встановлення спеціальних режимів  зовнішньоекономічної діяльності на території  України;

— затвердження списків товарів, експорт  та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Також органом державного регулювання  ЗЕД є Кабінет Міністрів України, який:

— вживає заходів для здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

— здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів  та відомств України з регулювання  зовнішньоекономічної діяльності;

— координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

— приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у  випадках, передбачених законами України;

— проводить переговори й укладає  міжурядові договори з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання  міжнародних договорів України  з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів  України, та залучає до їх виконання  інших суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

— відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить  на розгляд Верховної Ради України  пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

— забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

— здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

Важливі функції регулювання виконує  також Національний банк України:

— зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших державних  коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

— представляє інтереси України  у відносинах з центральними банками  інших держав, міжнародними банками  та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

— регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

— здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних  кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у  розпорядження Національного банку України;

— здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і  банківську діяльність" та інших  законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

До центральних органів державного регулювання ЗЕД належить також  Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке:

— забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

— здійснює контроль за додержанням  усіма суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України  та умов міжнародних договорів України;

— проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

— виконує інші функції відповідно до законів України.

Відповідні повноваження мають Державна митна служба України, яка здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України, Антимонопольний комітет України, який контролює додержання суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, до компетенції якої належить оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України та прийняття рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань, застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.