Глобалізація сучасного економічного розвитку: сутність та рушійні сили

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра Економічної кібернетики 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему: 

«Глобалізація сучасного економічного розвитку: сутність та рушійні сили» 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка ІІІ курсу

факультету ДКМ

спеціальності Економічна кібернетика

групи ЕК-31

Кичук Анна 

Перевір:

Матусевич К.М. 
 
 
 
 
 
 
 

Рівне-2011

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………………....3

1. Глобалізація  сучасного економічного розвитку…………………………………...4

Висновки …………………………………………………………………………………10

Список використаної літератури ………………………………………………….........11 
 
 
 

     ВСТУП

     Актуальність  теми. Поняття глобалізації вже давно вийшло за межі теоретичних дискусій  і стало частиною повсякденної реальності. Масштабність нещодавньої світової фінансово-економічної кризи та глибина її наслідків демонструють надзвичайно високий ступінь глобалізації сучасного світового співтовариства. З огляду на це проведення міжнародних зустрічей на вищому рівні, у яких беруть участь також і лідери світового бізнесу, набуває дедалі більшого значення. Вони дають змогу оцінити актуальні та потенційні ризики глобального розвитку та пропонують варіанти їх попередження і мінімізації. Без урахування сучасних тенденцій глобального розвитку неможливо раціонально вибудовувати внутрішню політику будь-якої країни.

     Вплив процесів глобалізації на економічну політику країн світу, особливо у частині зовнішньоекономічної діяльності, активно ведуться с початку 80-х років ХХ століття, коли термін „глобалізація” почали широко використовувати для пояснень причин міждержавних інституціональних змін. Процеси глобалізації характеризуються зростанням часток національних сировинних та фінансових ресурсів, готових виробів та послуг, знань, технічного та організаційного досвіду, які циркулюють у міжнародних масштабах на глобальних ринках. Глобалізація приводить не просто до поглиблення економічних відносин між різними країнами, а й до різкого підвищення значення міжнародних економічних відносин у порівнянні з національними.

     Мета. Дослідити глобалізацію сучасного економічного розвитку, виявити сутність та рушійні сили.

Глобалізація сучасного економічного розвитку

     Глобалізація  економічного розвитку випливає з глибокої взаємозалежності складових частин світового господарства, з його єдності та цілісності, що посилюється в умовах широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва й обігу, інтенсифікації інтеграційних процесів. Відбувається суперечливий процес глобального синтезу світового масштабу, який втягує у свій вир практично всі країни світу. Цей розвиток не є односпрямованим, лінійним, який передбачає створення єдиної й монолітної міжнародної економічної системи. Поряд із глобальною інтеграцією проявляються дезінтеграційні тенденції, і не лише у світовому масштабі, а й у межах окремих країн.

     Глобалізація - процес перетворення світової економіки  в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили і знань, поступальний розвиток інтернаціоналізації. 

     Хоча  сьогоднішній світ в цілому демонструє ознаки поступового виходу з фінансово-економічної кризи, ще залишається багато невизначеності і невирішених проблем.

     Вихід країн з кризи відбувається вкрай  нерівномірно, що призводить до перерозподілу  сил та ресурсів у світі. Найвищі  темпи розвитку демонструють сьогодні країни, що розвиваються, у першу чергу, Китай, Індія, Бразилія. Їх відрив від розвинених країн (США, ЄС, Японія) стає дедалі більшим. При цьому зміни у географії економічного розвитку відбуваються відповідно до розподілу населення у світі. 

     За  прогнозом МВФ, у 2011 р. зростання  світової економіки складе 4,4 %, економіки  Китаю – 9,6 %, Індії – 8,4 %, розвинених країн – в середньому 2,5 %. 

     Особливістю поточного етапу глобального  економічного розвитку є те, що країни спрямовують свою економічну політику, в першу чергу, на вирішення питань внутрішнього розвитку. Розвинені країни тим самим намагаються подолати триваючу боргову кризу та бюджетні дефіцити, а країни, які отримали від кризи певні конкурентні переваги і стали новими лідерами, прагнуть наростити свою могутність та впливовість як у регіональному, так і світовому масштабах. Така ситуація певним чином трансформує глобалізаційні процеси. При цьому наявних засобів вирішення поточних глобальних проблем, у т.ч. економічних, стає недостатньо, а існуючі міжнародні інститути демонструють свою неефективність.  

     Зокрема, одну з найгостріших проблем глобального  розвитку – існування значних  економічних дисбалансів – наразі не вдалося вирішити за рахунок традиційного для Бреттон-Вудської системи регулювання валютних курсів. Керівництво Китаю відмовилося підвищити вартість юаню, оскільки це могло б зашкодити інтересам його експортерів.  

     За  оцінками експертів, валюта Китаю недооцінена  на 20-30 %.

     За  таких умов заходи економічного регулювання  на національному рівні стають більш ефективними для вирішення відповідних глобальних проблем, подальше загострення яких загрожує переростанням у торговельні конфлікти та запровадженням протекціоністських заходів. Як компромісний варіант, Китаю було запропоновано перейти від політики активної підтримки експорту, яка поступово вичерпує свій потенціал, до іншої моделі економічного зростання, яка передбачає стимулювання внутрішнього споживання та підвищення купівельної спроможності населення. У свою чергу, США рекомендовано спрямувати зусилля на проведення структурних реформ з метою скорочення обсягів споживання та дефіциту бюджету. 

     В цілому, «валютні війни», які розгорнулися у минулому році між США та Китаєм, засвідчують зростання суперництва  на світове лідерство та остаточний перехід до моделі багатополярної моделі світоустрою.  

     Повільний вихід розвинених країн з економічної  кризи свідчить про необхідність внесення суттєвих змін у моделі їх економічного розвитку. Основною проблемою  для країн ЄС, як і для США, залишається необхідність зниження дефіцитів бюджетів. 

     Проте, ця проблема є більш складною, оскільки бюджетні витрати в багатьох розвинених країнах залишаються наразі чи не єдиним джерелом стимулювання економічного зростання з огляду на те, що процентні  ставки у цих країнах на сьогодні знижено до рекордно низького рівня (зокрема, у США – до 0%). За таких умов передчасна відмова від дефіцитного фінансування загрожує тривалою стагнацією. 

     Вирішення цієї проблеми передбачає, зокрема, більш  активний розвиток державно-приватного партнерства. Поєднання зусиль провідних країн світу дало змогу вчасно розробити та застосувати заходи, завдяки яким вдалося зупинити подальше розгортання кризових явищ. Наступний крок на шляху до сталого економічного зростання має зробити приватний сектор, інвестуючи у розвиток бізнесу. Це має особливо важливе значення для економік більшості розвинених країн з огляду на значну виснаженість їх державних бюджетів. 

     Для того, щоб інвестування в економічне зростання було успішним, лідерам  розвинених держав доведеться попрацювати над усуненням перешкод у сфері пропозиції своєї продукції, розширенням ринків збуту, підвищенням конкурентоспроможності національних економік.

     Зацікавленість  країн «старого світу» в нових  ринках збуту є надзвичайно високою, оскільки вони вже майже повністю вичерпали потенціал економічного зростання за рахунок політики стимулювання росту національного добробуту та внутрішнього споживання. У цьому контексті зовнішня торгівля стає важливою рушійною силою економічного зростання.

     Після кризи зміни відбулися не лише в обсягах та географії світової зовнішньої торгівлі, але й у її структурі. Країни, які традиційно були експортерами сировини на світових ринках, почали активно рухатися вгору збутового  ланцюга. (У першу чергу, це стосується Китаю, який за останні роки значно збільшив частку товарів з високим ступенем обробки  у своєму експорті.)

     Іншою характерною особливістю сучасного  високо глобалізованого світу є  те, що в умовах активного перенесення  основних виробничих потужностей з  Європи та США до країн Азії (Китай, Індія, Бангладеш та інших) важко визначити походження товарів.

     Серед інших актуальних тенденцій розвитку світової торгівлі – посилення регіональної співпраці (особливо в Азії, Африці, Латинській Америці, на Близькому Сході); посилення спеціалізації в глобальних ланцюгах постачання; зростаючий попит на енергоефективну продукцію і «зелені» технології.

     В контексті підвищення значення зовнішньої торгівлі для економічного зростання  особливої актуальності набуває  питання завершення Дохійського раунду переговорів у рамках СОТ. Дані переговори мають завершитися до кінця грудня 2011 р. Відмова від укладання угоди за підсумками Дохійського раунду буде де-факто означати відмову від існуючої системи вільної торгівлі, яка доводила свою ефективність багато років. Результатом цього може стати посилення глобальних економічних дисбалансів.

     Такий перебіг подій буде вкрай невигідним, у першу чергу, для країн ЄС, для яких відкриття нових ринків має надати нові стимули для економічного зростання.

     Очікується, що Угода за підсумками Дохійського  раунду надасть безмитний доступ до  ринків 49 кран, що принесе додаткові вигоди від торгівлі в обсягах від 350 до 500 млрд дол. США.

     На сьогодні вже досягнуто згоди з 80 % позицій Угоди.

     Ідеологічних  змін потребує й інша невід’ємна складова сучасної моделі ринкової економіки – вільний рух капіталів. В умовах значного зростання обсягів транскордонних потоків капіталу, застосування новітніх технологій у сфері бізнесу (електронна торгівля, пасивне інвестування), суттєві припливи та відпливи іноземних капіталів можуть спричинити значні руйнації національних фінансових систем. З огляду на це низка країн вже почала застосовувати запобіжні заходи. 

     Якщо  раніше світовим співтовариством допускався контроль держав за відпливом капіталу, то ставлення у світі до запровадження контролю за припливом іноземного капіталу було дуже настороженим і розцінювалося як порушення прав інвесторів. Проте, в післякризових умовах дестабілізуючий вплив на національні економіки значного припливу іноземного капіталу може бути значно більшим через вищі темпи інфляції та втрату конкурентних переваг внаслідок небажаного зростання курсу національної валюти. З огляду на це ставлення світового співтовариства до порушень одного з основних постулатів ринкової економіки стає все більш поблажливим. 

     Серед інших болючих проблем економічного розвитку розглядаються питання подолання безробіття, більш активного та взаємоприйнятного використання потенціалу людей похилого віку. У цьому контексті основний наголос робиться на необхідності зміни ідеології вирішення цих проблем. Зокрема, важливого значення набуває підвищення ролі бізнесу у професійній підготовці власного персоналу та створення конкуренції у цій сфері; застосування новітніх технологій для роботи з населенням (використання соціальних мереж, мобільного зв’язку)  тощо. При цьому зростання купівельної спроможності середнього класу розглядається як одна з найважливіших рушійних сил економічного зростання.  

     Таким чином, основний пріоритет сучасної політики глобального розвитку лежить в економічній площині. Нові реалії вимагають нових «правил гри». У першу чергу, це стосується моделі економічних відносин сучасного світу, яка почала поступово перетворюватися на генератор нових викликів та загроз глобального характеру.