Глобалізація фінансового ринку: основні тенденції

 

Глобалізація  фінансового ринку: основні тенденції

Однією з складових  частин глобалізації економіки та одним  з найвищих етапів глобалізації як такої є глобалізація світового фінансового простору. А з огляду на те, що фінансові операції є відображенням тих процесів, що відбуваються у реальному секторі економіки, ступінь інтеграції України до світової економічної системи передусім визначається її інтеграцією до міжнародних фінансових ринків та участю у фінансовій глобалізації.

Реальна глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв’язки  охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого – природною платою за це є і суттєва залежність країни від стану світових ринків у цілому: не можна користуватися лише благами інтеграції в світову економіку, доводиться одночасно нести і ризики цього процесу.

В сучасних умовах на тлі глобальних економічних процесів домінуючим є процес глобалізації переважно фінансового сектора. Пояснюється це більш високою мобільністю фінансових активів порівняно з мобільністю товарів і послуг. Процес глобалізації фінансових ринків характеризується найбільш високими темпами.

Узагальнюючи його сучасні  особливості, визначені вітчизняними економістами, можна сформулювати такі стратегічні тенденції його подальшого розвитку:

1. Нарощування темпів  конкуренції на міжнародних фінансових  ринках між кредиторами і позичальниками, що стало результатом дії таких двох факторів, як постійний пошук вигідних напрямів вкладення капіталу транснаціональними фінансовими організаціями та потреба споживачів фінансових ресурсів у значних обсягах фінансування (причому потреба в коштах перевищує їх пропозицію).

2. Відчутна інтеграція  міжнародних ринків капіталу, поштовхом  до якої стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів і позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем.

3.Конвергенція міжнародних  фінансових ринків, яка стала  можливою за умов послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу, а також створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій гнучкої спеціалізації.

4. Концентрація міжнародних фінансових ринків, тобто процес злиття як організацій- кредиторів, так і позичальників.

5. Комп’ютеризація та інформатизація фінансових ринків, яка полягає в широкому використанні учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями. Деякі міжнародні банки інвестують до 25 % своїх щорічних операційних витрат тільки на розвиток власних інформаційних технологій.

Аналітики фінансових ринків відзначають, що в основі глобалізації фінансової системи лежить взаємодія таких явищ:

• технічний прогрес, що дозволяє здійснювати міжнародні фінансові угоди в режимі реального часу й значно скоротити витрати на транспорт і комунікацію;
• зростаюча конкуренція: з одного боку, між кредитними й фінансовими установами на фінансових ринках, а з іншого, - між самими фінансовими ринками внаслідок значного розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;
• реструктуризація кредитних і фінансових установ шляхом їхнього злиття й поглинання як слідство зростаючої конкуренції між ними;
• широка інтернаціоналізація бізнесу через посилення транснаціонального характеру діяльності корпорацій;
• консолідація регіональних інтеграційних об'єднань (у Європі -Економічний і валютний союз);
• послаблення твердого контролю щодо здійснення міжнародних угод, пов'язаних з рухом капіталу фондових бірж;
• макроекономічна стабілізація й реформи в ряді країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою, які створили сприятливий клімат для іноземних інвесторів;
• широке використання «принципу важеля» (значне позичання коштів для своїх інвестицій) і розвиток процесів сек’юритизації активів у промислово розвинених країнах.

Глобалізація фінансів стала  найбільш складним і розвиненим щодо інтернаціоналізації процесом, який є результатом поглиблення фінансових зв’язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків і створення глобальних транснаціональних фінансових груп. За темпами приросту обсяг позик на міжнародному ринку капіталу в попередні 15 років перевищив на 60 % обсяг зовнішньої торгівлі і на 130 % – валовий світовий продукт. У глобалізації фінансів часто вбачають причину зростання спекуляцій та відволікання зі спекулятивними цілями капіталу від виробництва і створення нових робочих місць.

У даний час комунікаційні мережі у світі настільки розвинені, а також така велика кількість країн має валютні ринки, які діють практично без обмежень, що можна говорити про єдиний світовий ринок фінансів. Про масштаби операцій, які проводяться на світових фінансових ринках, а також про наслідки цих операцій можна судити, наприклад, з „аварії фунта стерлінгів” восени 1992 p.

Важливим аспектом в умовах глобалізованого фінансового ринку є нерівномірність розподілу джерел фінансування. Глобальний фінансово-інвестиційний ринок – це велика і важлива світова індустрія, яка несе відповідальність за трильйони доларів, євро, фунтів та ієн.

Активи цієї світової індустрії у 2006 році досягли рекордного показника у 55 трлн дол. Найбільшим світовим джерелом інвестиційних ресурсів є США (48 %), на другому місці – Японія (11 %) та Велика Британія (7 %). В останні роки найбільше зростання демонструють країни Азійсько-Тихоокеанського регіону, а також Китай та Індія. До десяти найуспішніших

світових компаній у галузі інвестиційного менеджменту за рейтингом „Global Investor’s” входять сім компаній зі Сполучених Штатів Америки, дві – з Німеччини та одна – з Великої Британії; сукупний обсяг активів, що перебувають у управлінні цієї „десятки”, становив на початок 2007 року 9 895 814 млн дол США. – це майже у 260 разів більше за цьогорічний бюджет України, або в 35 разів більше за федеральний бюджет Російської Федерації . Таким чином, центри прийняття основних фінансових рішень у сучасному глобалізованому світі зміщено до країн так званої Тріади (США, Європейський Союз та Японія), або країн „технологічного ядра”.

 Якщо говорити про Україну, то із проголошенням відкритої моделі розбудови фінансового сектору Україна неминуча стала залучена до загальносвітового процесу глобалізації. Однак, на думку авторів, оцінка ступеню глобалізації саме в фінансовому секторі України на разі є завищеною. Кульмінацією інтеграційногопроцесу став дозвіл на відкриття в Україні філій іноземних банків, що було однією з умов вступу України до Всесвітньої торгової організації. Результатом цих дій стало масове збільшення кількості фінансових установ з іноземним капіталом в фінансовому ринку України (Рис.1,2).

 

Рис. 1. Динаміка кількості та питомої ваги банків з іноземним

капіталом в банківському секторі Україні за 2001 – 2009 роки

 

 

 

Рис. 2. Динаміка кількості та питомої ваги страховиків з іноземним

капіталом в страховому секторі України за 2005 – 2009 роки

 

 

 

Як чітко видно із наведеної інформації, в Україні спостерігається проникнення іноземних фінансових установ в два найбільші сектори фінансового ринку – банківський та страховий. Розміри такого проникнення ще в декілька разів менші за аналогічні в сусідніх країнах-членах ЄС, однак динаміка вказує на серйозність цього процесу. На основі аналізу динаміки зростання цих секторів, можемо із впевненістю казати, що високі темпи приросту основних показників були досягнуті саме завдяки діяльності іноземних установ. Таким чином, фінансовий сектор України де-факто виявився відкритим до проникнення регіональних, а не транснаціональних фінансових установ.

Відтак можна стверджувати, що участь вітчизняного фінансового сектору в загальносвітовій глобалізації проявлявся на рівні регіональної інтеграції. Причина приходу іноземних фінансових установ в Україну є очевидною – норма дохідності на вкладений капітал в Україні в до кризовий період була дуже привабливою, а валютна стабільність та політична і соціальна передбачуваність компенсували ризики від незнання ринку.

Більшість фінансових структур із іноземним капіталом сповідували на вітчизняному ринку відверто демпінгову політику в частині ціноутворення послуг, що поставило у важку ситуацію вітчизняних учасників, які не могли дозволити собі працювати у збиток.

Якщо говорити про переваги інтеграції України, то доступ до різноманітних та дешевих фінансових інструментів і до великих обсягів вільного капіталу – є основною перевагою фінансової глобалізації для нашої країни на сьогодні. Отже, враховуючи цей фактнеобхідно забезпечувати лібералізацію національних фінансових ринків на фоні зменшення податкових ставок. Фінансова лібералізація забезпечуватиме притік дешевого капіталу, а ліберальна податкова політика створюватиме сприятливі умови для розвитку промислового виробництва, збільшення обсягів економічних операцій та реінвестування прибутків в економіку України, що в свою чергу збільшуватиме податкові надходження до бюджету. Також варто звернути увагу на світовий досвід, який демонструє, що вирішенню окремих соціальних та економічних проблем, що виникатимуть у процесі фінансової лібералізації в Україні, значною мірою сприятиме розвиток та підвищення ролі неурядових організацій.

На сьогодні в Україні роль недержавних інституцій у процесі регулювання є слабкою та потребує додаткових стимулів та державної підтримки для ефективного розвитку. Враховуючи цей факт, пріоритетними напрямами державної діяльності в Україні мають бути:

• вдосконалення та контроль податкової функції (в першу чергу це може бути досягнуто за умов поступового зниження податкового навантаження на економіку та підсиленням контролю за повнотою сплати податків);
• законодавче стимулювання розширення доступу до глобальних фінансових інструментів та глобальних фінансових ринків в цілому;
• державна підтримка та стимулювання розвитку неурядових організацій;
• активна участь у процесі координації податкової та в цілому фінансової політики країн світу та випрацьовуванні спільних стандартів правління з метою відстоювання національних інтересів України.

Безсумнівним є той факт, що стабільності міжнародної фінансової системи в цілому та фінансових систем країн світу можна досягти лише за умови, що держави будуть спільно регулювати її і досягнуть згоди щодо спільних цілей та стандартів фінансового управління.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України в контексті процесів глобалізації (Щорічник наукових праць). / Інститут регіональних досліджень. – Випуск XXVIII / НАН України – Львів, 2001.– 372 с.
2. Стукало Н.В. Фінансова глобалізація: сучасні тенденції розвитку та висновки для України // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Вип. 2 (17). – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. – С. 41-44.
3. Україна у вимірі економіки знань / [за ред. акад. НАН України В. М. Гейця]. – К. : Основа, 2006. – 592 с.
4. Британська банківська асоціація (British Bankers Association).

[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.bba.org.uk

5. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового

ринку [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ssmsc.gov.ua/