Економічне диво Китаю

 

Зміст

Вступ

1.Економічне диво Китаю.

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

Реформи, що почалися в Китаї в кінці 70-х років 20 століття з ініціативи Ден Сяопіна, викликають багато суперечок. Безперервно йдуть дискусії з питання про те, чи буде їх кінцевим результатом прилучення країни до капіталістичного світу американо-європейського зразка або ж Китай, як це підкреслюють його керівники, зуміє завдяки реформам довести верховенство соціалістичних ідей та здійснить ті ідеали марксизму, які зазнали краху в СРСР та країнах Східної Європи.

У Китаї в процесі реформ йде інтенсивний пошук свого, національного шляху розвитку. Реалізація та втілення в життя реформ у Китаї аж ніяк не означає, що використовуються якісь особливі господарські методи, невідомі решті світу.

Китай повільно і послідовно, просувається по шляху, який був раніше пройдений більш розвиненими в промисловому відношенні азіатськими країнами (Японія, Південна Корея), де на традиційні східні інститути самоорганізації були накладені універсальні для всього світу механізми ринкового розподілу ресурсів і сучасних технологій.

Актуальність теми базується  на необхідності дослідження історичних аспектів та особливостей економічних  реформ КНР, а також передумов  і засад стрімкого економічного прориву китайської економіки в  умовах світової глобалізації.

 

1. Економічне диво Китаю

На мою думку, головні фактори феноменального зростання китайської економіки наступні.

Перший фактор - ефективна  роль держави в економіці, яке активно впливало і впливає на процеси на всіх етапах економічної реформи.

Другий фактор - значні ресурси робочої сили при постійне підвищення їх якості і невисокої зарплати (надлишкова робоча сила на ринку праці дозволяла і дозволяє утримувати заробітну плату на низькому рівні).

Третій фактор - висока частка заощаджень та інвестицій (вище 30% ВВП), доповнена ефективними стратегіями залучення іноземних інвестицій, у першу чергу в високотехнологічній галузі. За оцінками багатьох китайських фахівців, інвестиції забезпечували також близько третини приросту ВВП.

Четвертий чинник - відкритість економіки, базована на експортоорієнтованій моделі розвитку, за рахунок зростання валютної виручки підвищення техно-і

наукоємності економіки, освоєння новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, впровадження сучасних схем промислової логістики.

П'ятий фактор - вигідне територіально-природне розташування. Немаловажне значення в успіхах Китаю має географічне положення його території. В історичному процесі формування своїй території експансія в південному і північно-західному напрямку дала країні вихід до Тихого океану, на її території виявилися найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану в країни Європи.

Також необхідно зважити  всі позитивні та негативні аргументи  китайського економічного чуда, про яке говорять у всьому світі і політики, і економісти, і всі ті, хто звик звертати увагу на світову фінансову кон'юнктуру.  
        Тільки за останні чотири роки (з початку горезвісної світової кризи) китайська економіка показала вражаючі результати. У порівнянні з 2007-м роком китайський ВВП виріс більш ніж на 40%! І це притому, ВВП Штатів за той же період скромно ступив уперед на 2,5%. За ті ж 4 роки величина китайської економічної системи зросла з 52 до 73 відсотків від величини аналогічної системи Сполучених Штатів. Якщо керуватися звичайними математичними викладками, то не далі ніж в 2018-2019 роках Китай «обставить» найбільшу на сьогоднішній момент американську економіку і утвердитися на Олімпі економічного першості.   
           Також до основних причин такого небувалого зростання китайської економічної галузі. Серед причин розвитку економіки фахівці схильні бачити тотальну модернізацію устаткування і робочих місць в цілому не тільки у великих промислових регіонах, але і, як у нас прийнято говорити, на селі. Якщо ще на початку дев'яностих акцент робився на імпортне обладнання, яке у зв'язку з дорожнечею було розраховано на 15-20-річну експлуатацію, то до початку нового сторіччя Китай вирішив планомірно знижувати частку імпорту у виробничій сфері і в цьому плані досяг успіху. Модернізоване устаткування дозволило істотно розширити масштаби виробництва і знизити витрати на продукцію.   
          У якості наступної причини небувалого економічного ривка КНР розглядається так званий «японський варіант», коли влада свідомо утримують курс місцевої валюти на досить низькій планці, щоб створити унікальні (практично тепличні) умови для експорту готової продукції по всьому світу. За даними аналітичних фінансових центрів сьогоднішній курс китайського юаня, приблизно, на 15-20% залишається заниженим штучним чином. У цьому плані найбільшу заклопотаність висловлюють американські політики й економісти, заявляючи, що саме штучне заниження курсу китайської валюти заважає повноцінній конкуренції на ринку товарів у глобальному масштабі. Китайська влада, по суті, визнає, що регулюють курс юаня, але не поспішають відмовлятися від такого роду дій, тим більше що вони призводять для самого Китаю до позитивних наслідків. Про дешеві китайські товари вже можна складати легенди, дивуючись, як китайським виробникам вдається створювати продукцію, що відрізняється доступними за нинішніми мірками цінами.   
          Третя причина - порівняно низький інфляційний прес під час початку розвитку китайської економіки. Якщо більшість світових економік, які розвиваються, проходили цей етап на рівні 17-20% річної інфляції, то китайцям вдалося в 90-і роки скорегувати інфляцію на рівні 7,5-8%. А це такий відсоток, при якому можливо використовувати систему банківських механізмів для субсидування економіки і переведення незадіяних коштів у статус середньострокових і навіть довгострокових заощаджень. Саме на цей етап становлення довелося виробництво продукції, лише десята частина від якої відповідала міжнародним стандартам, однак відрізнялася вельми низькими цінами. Але Китай пережив і це, істотно піднявши рівень якості товарів, що випускаються в наступні 10-15 років.   
            Причина четверта: жорсткі директиви з боку держави щодо роботи в містах і сільській місцевості. Якщо економіки, спрямовані, у тому числі, і на вирішення соціальних питання, США і Євросоюз, починали підраховувати збитки від безрозмірних посібників з безробіття, то китайська «стимуляція» виробництва виглядає таким чином, що в цій країні на державну допомогу «жирувати» не доводиться. Китайська влада навіть навмисно скорочує допомогу по безробіттю, щоб у громадян в умах не виникли плани пожити за рахунок працюючої частини населення. Саме це призвело до того, що у порівнянні з іншими державами з розвиненою економікою, рівень безробіття в Китаї в 2011 був істотно нижче. За офіційними даними він склав близько 4,4%. Потрібно зауважити, що світові аналітичні агенції (в основному американські) схильні й тут бачити необ'єктивний підхід до обліку безробітних. Американці звинувачують китайських партнерів у тому, що ті навмисно створюють так звані «карусельні робочі місця» (, через кожне з яких проходить за рік по кілька десятків, а то і сотень людей. Крім того, китайська статистика звинувачується ще й у тому, що вона не враховує безробітних в селах, вважаючи кожного сільського жителя таким, що працює за визначенням.   
 
             Однак що би не підносили західні фахівці, факт націленості буквально кожного пересічного китайця на виробництво очевидна. Сам китайський менталітет не дозволяє китайським громадянам йти від роботи. І тут вже справа навіть не в партійних директивах.   
                  При цьому всьому середня заробітна плата в Китаї залишається далекою від тої, яку пов'язують з економічним процвітанням. За даними китайського аналога нашого Держкомстату середньостатистичний китаєць в 2011 році одержував в перекладі на гривні близько 1450 гривень на місяць. Навіть у китайській столиці Пекіні та економічній столиці Шанхаї рівень доходів населення не надто відрізняється від середнього по країні (для пекінців - близько 2500 гривень, для жителів Шанхаю - не вище 3000 гривень). За офіційними даними китайської влади, 10% найбагатших жителів країни володіють 50% всіх доходів населення, в той час як 10% найбідніших жителів мають лише 1,4%. Коефіцієнт Джині, який відображає розрив між бідними і багатими, в Китаї постійно зростає, і в 2006 році він склав 0,496 (нормальним вважається менш 0,3, максимальний - 1); для порівняння: в Індії цей коефіцієнт становить 0,32 і тримається на цьому рівні вже майже 50 років. За рівнем ВВП на душу населення Китай не входить навіть у першу сотню країн і стоїть на 111 місці у світі (для порівняння, Росія займає 67 місце).За даними консалтингової фірми McKinsey & Company, тільки менше 1% китайських сімей мають доходи, рівні або більше середніх доходів американських сімей.

У той же час в Китаї існують цілі регіони, більшість жителів яких змушені жити за межею бідності. До таких територій відноситься Синьцзян-Уйгурський автономний район, Внутрішня Монголія та ряд інших. За інформацією всезнаючого сайту Вікілікс саме Синьцзян-Уйгурський АР Китаю міг би стати плацдармом для початку чергової помаранчевої революції з подальшим розростанням по всьому Китаю. Однак це не більше ніж здогади, але ось факт економічного глибокого яру, якщо не сказати ями, для сотені мільйонів громадян Китаю залишається за межею бідності то є гірка реальність.   
           За статистичними оцінками, лише 15% населення Китаю живуть на рівні, який розуміється як благополуччя. Близько 800 мільйонів китайців, незважаючи на глобальні економічні успіхи, не можуть собі дозволити купити більшість з тих товарів, які самі ж і виробляють. Близько 300 мільйонів китайців живуть за межею бідності, а це число - більш ніж 7 разів перевищує населення України!   
             Виходить, що при всіх зовнішніх успіхах економіки Китаю, успіхи внутрішні поки ще більш ніж скромні. Якщо Китай вийде на перше місце в світі за масштабами економіки, то це буде перший у світі випадок, коли країна з такою кількістю малозабезпечених громадян виявиться на економічному олімпі, якщо звичайно за наступні 7-8 років у цьому плані теж не станеться масштабного ривка.   
             Світова криза, що дивно, зіграва для Китаю позитивну роль на відміну від більшості розвинених світових економік. Вона стимулював ще більший експортний бум, піднявши процентну планку вкладу китайської економіки в загальносвітову. Проте криза жодним чином не посприяла розвитку внутрішнього споживання в ряді китайських провінцій. Технологічний позитив Шанхаю поки особливо не відображається на розвитку тієї ж Внутрішньої Монголії, великий відсоток населення якої, як і ряду інших провінцій, змушене шукати удачі в інших країнах, а основні надходження до регіонального бюджету складають з торгівлі того виду продукції, який був і 30, і 70 років тому.   
            Таким чином вбачається, що економічне китайське чудо не передбачає варіанта загального достатку. В іншому випадку китайське суспільство може перетворитися на класичну складову частину відживаючого себе капіталізму. Виходить, що поки світ ще не винайшов золотої середини розвитку: або загальний статок і колосальний зовнішній борг, або масштабне зростання економіки держави при великому процесі неплатоспроможних громадян. І той, і інший варіант в кінцевому підсумку світ вже мав можливість проходити.  

Цей китайський досвід “сфокусованого” розвитку, на мій могляд, може мати й для України концептуальне  та практичне значення. У концептуальному аспекті він засвідчує, що стратегія “сфокусованого” розвитку не повинна протиставлятися стратегії “вирівнювання” умов господарювання та рівнів розвитку. На кожному тимчасовому відрізку  – залежно від конкретної ситуації,  аналіз і характеристика якої перебувають у віданні центральної влади, – необхідна своя пропорція “сфокусованого” підходу та “вирівнювання”. При цьому головним принципом реалізації “сфокусованого” підходу є державне інвестування в ті сфери економіки, які важливі для приватного бізнесу, але поки що йому нецікаві. Так створюються економічні умови, які сприяють залученню приватних підприємців.

Однак просте перенесення реформ китайського типу та втілення  “китайського економічного чуда” в Україні неможливі без відповідної економічної та соціальної адаптації. При цьому саме на вищі та регіональні  державні органи покладається завдання щодо залагодження можливих негативних соціальних наслідків стратегії “фокусування”.  
 

 

 

 

Висновки

Таким чином, слід підсумувати, що реформа економічної системи Китаю привела до успіхів, привертає увагу всього світу. Ці успіхи можна в загальних рисах представити таким чином: по-перше, сформована плюралістична структура власності, в якій різноманітні економічні елементи розвиваються одночасно. По-друге, створена система ринкової конкуренції, ринкові механізми почали відігравати основну роль у найважливіших галузях. По-третє, від прямого регулювання і контролю в області макроекономічного управління держава завдяки реформі фінансової, податкової та грошово-інвестиційної системи перейшла до непрямого. По-четверте, відбулися важливі зміни в системі працевлаштування та розподілу доходів. По-п’яте, сформована структура всебічної та багаторівневої зовнішньої відкритості.

Після вступу Китаю до СОТ  у 2001 р. зовнішня відкритість китайської економіки значно просунулася вперед. Тому, варто узагальнити весь успішний досвід і витягти користь з отриманих уроків. В той же час зараз перед китайськими реформами варто ще чимало проблем.

Чи знайде Китай в собі сили перетворити державне економічне диво в чудо індивідуальне для більшості китайців, покаже, як завжди, тільки час. 

 

Список використаних джерел

1. http://www.mckinseyquarterly.com/Private_ownership_The_real_source_of_Chinas_economic_miracle_2279
2. http://www.telegraph.co.uk/finance/comment/tom-stevenson/9400114/Chinese-economic-miracle-slowed-yes-but-still-humming.html
3. http://www.bbc.co.uk/programmes/p00r1fx8
4. http://www.thedailybeast.com/newsweek/2012/07/08/the-end-of-china-s-economic-miracle.html
5. http://www.voxeu.org/article/china-s-economic-growth-miracle-and-its-outlook-2020
6. http://www.abc.net.au/unleashed/3882542.html
7. http://www.econ.ucla.edu/Lal/others/china.pdf
8. http://www.npr.org/blogs/money/2012/02/16/146861474/china-economic-miracle-or-bubble-waiting-to-pop
9. http://www.bsu.by/Cache/pdf/44703.pdf
10. http://russian.people.com.cn/31857/95878/95882/6540720.html
11. http://www.aif.ru/money/article/50128
12. http://history.rin.ru/cgi-bin/history.pl?num=2809
13. http://www.libertarium.ru/l_ptchina_china
14. http://www.epochtimes.com.ua/ru/china/economics/sekret-kytajskogo-konomycheskogo-chuda-89483.html
15. http://dt.ua/ECONOMICS/kitay_kapitalistichniy_drakon_u_sotsialistichniy_ovechiy_shkuri-46819.html
16. http://liatratafle.wordpress.com/2011/12/06/kitajske_ekonomichne_divo_den_syaopina/
17. http://iee.org.ua/ru/prog_info/21319/