Досвід країн ЦСЄ щодо коінтеграції в ЄС

Словаччина

З моменту вступу Словаччини до Європейського  Союзу в 2004 році словацьке керівництво  активно підтримує його діяльність. Братислава серед перших ратифікувала Лісабонський договір у 2008 році, демонструючи свою прихильність до інтеграційних  процесів в ЄС. Це яскраво підтверджується  її позицією щодо Європейської політики розширення за рахунок країн Західних Балкан та Туреччини, Європейської зовнішньої та безпекової політики, а також щодо заходів ЄС з посилення європейської енергетичної безпеки.

Словаччина  активно сприяє діалогу Європейського  Союзу зі східноєвропейськими партнерами з числа країн колишнього СРСР, зокрема, України. Серед учасників  програми ЄС “Східне партнерство” Братислава вважається найактивнішою.

Активна участь Братислави у роботі Європейського  Союзу створила сприятливі передумови для економічного розвитку країни як за рахунок залучення європейських інвестицій, так і в результаті входження Словаччини до Шенгенської  зони, що надало можливість словацьким громадянам вільно пересуватися, навчатися  та працювати в країнах ЄС.

Тільки  за перші чотири роки перебування  Словаччини в ЄС (з травня 2004 року) країна отримала гранти та допомогу від  Європейського Союзу у такому розмірі, який в 10 разів перевищував  річний бюджет країни. За цей же час  у Словаччині були побудовані новітні  сучасні автостради (вздовж яких по всій території країни зведені технопарки); реконструйовані та оновлені аеропорти; побудовані реакраційні центри та готельні комплекси у Високих та Малих Татрах.

В процесі впровадження заходів з  посилення енергетичної безпеки  Європейського Союзу, Словаччина зуміла стати не тільки одним із найбільш активних учасників європейських програм з переходу на використання альтернативних видів енергоносіїв, зокрема біопалива, але й його чи не найбільшим виробником.

Польща

Вступ Польщі до ЄС у 2004 році фактично став вирішальним  у загальному розвитку країни. За показниками  соціологічних досліджень, всупереч економічним проблемам, які відчув ЄС під час світової фінансово-економічної  кризи, переважна частина польського населення продовжує вважати  цей крок найбільш вагомим чинником у процесі повернення Польщі до Європи. Зокрема, під час референдуму  щодо членства РП в ЄС до 77,4  % поляків  висловились за інтеграцію до Європейського  Союзу, 22,5  % — проти. А вже через 4 роки після вступу до ЄС, під час  опитування центром TNS OBOP в лютому 2008 року, лише 5  % поляків не схвалювали перебування країни в Євросоюзі. Водночас, позитивні наслідки від  членства в ЄС задекларували понад 80  % опитаних. Їм імпонував стрімкий розвиток польської економіки внаслідок  суттєвої фінансової допомоги від ЄС (як кредити, так і інвестиції) та інтеграції країни в єдиний європейський ринок. Схвально сприймалося населенням приєднання Польщі до Шенгенської зони, що надає можливість вільно пересуватися, навчатися та працевлаштуватися  польським громадянам в країнах  ЄС. А це, зрозуміло, значно покращило  ситуацію на польському ринку праці, та й загалом позначилося на зростанні  ролі польської держави на міжнародній  арені.

Свідченням  позитивної динаміки розвитку польської  економіки стало зростання рівня  ВВП на одного жителя країни: у порівнянні з середньоєвропейським показником країн ЄС, з 43  % в 2003 році — до 51  % в 2011 році. В цей же період показник продуктивності праці зріс з 31 до 42 злотих за годину. Вступ Польщі в  ЄС значно підвищив і прибутковість  продукції сільського господарства та фінансовий стан аграріїв: в 2011 році середній прибуток працівників сільськогосподарської  галузі країни зріс на 90  % у порівнянні з 2000 роком. За кошти з бюджету  ЄС у Польщі було реалізовано та реалізується сьогодні чимала кількість інвестиційних проектів у будівництві і ремонті автострад, місцевих шляхів та залізниць. При цьому, згідно з інформацією Міністерства фінансів РП, з моменту вступу Польщі до ЄС вона отримала з бюджету Євросоюзу на 20 млрд. євро більше, ніж сплатила членських внесків.

Членство  в Європейському Союзі гарантує енергетичну безпеку Польщі. Насамперед, це пов’язано з накопиченням Польщею  необхідних запасів енергоносіїв (згідно з вимогами ЄС), отриманням можливості доступу до європейської допомоги у  забезпеченні польських енергетичних потреб, а також з інтеграцією  газотранспортних та електроенергетичних  мереж країни у відповідні енергетичні  системи ЄС.

До  негативних наслідків для Польщі від її членства в ЄС можна віднести хіба що квотування допуску на європейський ринок певних видів польських  товарів, що спричинило непорозуміння  між Варшавою та Брюсселем. Разом  з цим, Єврокомісія змусила уряд Польщі визнати банкрутство (через  неконкурентність) і продати дві  польські судноверфі у Гдині та Щеціні.

Чехія

В плані реалізації «Східного партнерства» Чехія послідовна в підтримці  процесу європейської інтеграції України, була в числі посередників під  час врегулювання російсько-українських  проблем, викликаних так зв. газовими війнами Росії проти України. Чехія активно сприяє економічному та інституційному розвитку Європейського Союзу. Так, головними напрямами чеського головування в ЄС у першому півріччі 2009 року були сприяння розвитку ринків Європейського Союзу, покращення умов підприємницької діяльності, вирішення проблем безробіття, реалізація спільної сільськогосподарської політики та підвищення енергетичної безпеки Європи.

Важливим  досягненням за час перебування  Чехії в ЄС можна вважати створення  передумов для економічного розвитку країни, який був досить динамічним до початку кризових процесів в Європі, викликаних світовою фінансово-економічною кризою. Незважаючи на поточні проблеми, Чехія має всі шанси для відновлення позитивних процесів в економіці. Наприклад, обсяги зовнішньої торгівлі Чехії з іншими країнами ЄС збільшилися у другій половині 2012 року.

Одним з важливих кроків у рамках інтеграції країни до ЄС стало входження Чехії  до Шенгенської зони (березень 2008 року).Чеські громадяни, вільно пересуваючись Європою, дістали змогу навчатись та працювати в країнах ЄС.

Румунія

Бухарест  бере активну участь у реалізації основних програм ЄС, в т.ч. Спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу, «Східного партнерства» та політики розширення ЄС. Зокрема, як і Угорщина, Румунія є одним із основних провідників ідей європейської інтеграції балканських країн, що має на меті створити сприятливе безпечне середовище в регіоні. Ще у жовтні 2008 року саме в Румунії була презентована «Ініціатива Європейського Союзу з питань імміграції та розвиту в Чорноморському регіоні», яка має упорядкувати ринки праці та трудову міграцію в причорноморських країнах.

Румунія також активно намагається зміцнити свої позиції у енергетично важливому  Дунайському регіоні, який відіграє ключову роль у розвитку румунської економіки. Так, вона стала одним  із ініціаторів та провідних учасників  «Дунайської стратегії ЄС». Ця стратегія  конкретизує співпрацю європейських країн у найрізноманітніших сферах та галузях, реалізує спільні економічні програми, а також опікується захистом екології ріки Дунай.

Щоправда, Румунія має низку проблем, що уповільнюють її європейську інтеграцію, зокрема, це стосується перспективи  її приєднання до Шенгенської зони. Об’єктивний аналіз демонструє, що прояви корупції мають ще непоодинокий характер, а судова система потребує чимало часу для того, щоб вона запрацювала  ефективно. Правоохоронні органи країни також далекі від ідеалу, адже на практиці їм бракує таких якісних  показників, якими володіють їхні європейські колеги. Основні політичні сили та рухи Румунії — в процесах перманентного протистояння, хоча їм не бракує тих ідей, навколо вони безумовно згуртуються. Однак, всі ці проблеми можна вважати «проблемами росту» і вони принципово не впливають на загальний курс європейської інтеграції країни.

Угорщина

Треба зазначити, що діяльність Угорщини є  однією з найбільш активних у порівнянні з діяльністю нових членів Європейського  Союзу. Зокрема, угорський парламент  був у числі перших серед парламентів  інших країн-членів організації, хто  ратифікував Лісабонський договір, яким фактично закріплювалися перспективи  розвитку Європейського Союзу як європейської наддержави.

Виходячи  з досвіду свого історичного  минулого, коли вона була у складі Австро-Угорської  імперії, Угорщина сприяє європейській інтеграції країн Західних Балкан в  рамках так званої «Сегедської» ініціативи. Так, Будапешт був і залишається послідовним прихильником вступу до ЄС Албанії, Македонії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії та Сербії, надаючи цим країнам реальну допомогу в такому непростому і важливому процесі. Одночасно Угорщина активно підтримує процеси європейської інтеграції України.

Якщо  аналізувати нинішні фінансово-економічні угорські проблеми та, зокрема, суперечності Угорщини у відносинах з ЄС, які  останнім часом мають місце, то можна  дійти висновку, що вони ситуативні. Про це свідчить і доповідь Європейської комісії (ЄК) щодо основних макроекономічних показників розвитку Угорщини на період 2013–2014 рр. (оприлюднена в листопаді 2012 р.).

Так, згідно з цим документом, вже найближчим часом настане перелом в негативній тенденції угорської економіки (у 2012 р. ВВП країни скоротився на 1,2 %), а саме: валовий внутрішній продукт  зросте на 0,3 % у 2013 р. та на 1,3 % — у 2014 р. При цьому протягом зазначеного  періоду державний борг країни поступово  зменшуватиметься від нинішніх близько 90 % від ВВП — до 77 %. 

Висновки

Розширеня Європейського Союзу у 2004 та 2007 роках сприяло процесу об’єднання Європи та пішло на користь як новим, так і старим країнам-членам ЄС, додавши ЄС глобальної політико-економічної вагомості.

У процесі коінтеграції країн ЦСЄ до ЄС виникли проблеми, пов’язані з їх ринковою та демократичною трансформацією, а також пережитками соціалістичних часів в економіці, зокрема – її аграрний характер. Для їх вирішення були застосовані нові механізми, що сприяли соціально-економічному розвитку і демократичним реформам.

Досвід країн ЦСЄ є показовим  для України через відносну схожість моделі розвитку країн у період Холодної війни. Для задоволення українських  євроінтеграційних амбіцій за базу для розвитку слід прийняти демократичні та економічні зміни, що відбулися у  нових країнах-членах ЄС до вступу у  Союз.

 

Джерела

1. Дайнеко А.Е. Расширение Европейского Союза: экономические и правовые аспекты;
2. Малік В.М. Еволюція східної політики Європейського Союзу
3. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «БОРИСФЕН ІНТЕЛ». Серія публікацій щодо досвіду європейської та євроатлантичної інтеграції країн Центрально-Східної Європи та Балтії.
4. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European economic and social committee, the Committee of the regions and the European Central Bank: Five years of an enlarged EU – Economic achievements and challenges {SEC(2009) 177};
5. European Commission. Directorate-General for Economic and Financial Affairs. “Five years of an enlarged EU. Economic achievements and challenges”;
6. Jacek Więcławski. The Eastern Enlargement of the European Union: Fears, Challenges, and Reality;
7. John O'Brennan. The success of the eastern EU enlargement debunks current fears;
8. Simeon Mitropolitski. The European Integration and the Democratization in Eastern Europe(Working Paper).

¹ Дайнеко А.Е. Расширение Европейского Союза: экономические и правовые аспекты

² http://www.guardian.co.uk/commentisfree/2013/jan/19/success-eastern-eu-enlargement-debunks-fears

³ Jacek Więcławski. The Eastern Enlargement of the European Union: Fears, Challenges, and Reality