АСЕАН сучасний стан та динаміка розвитку в процесі регіональної економічної інтеграції

     На  думку авторитетних спеціалістів, діяльність АСЕАН+3 евентуально призведе до важливих змін у структурі фінансової системи  світу. Вперше в історії міжнародних  відносин економічна конфігурація світу складається з трьох блоків. Очевидно, що не тільки глобальні економічні відносини, а й політичні рухатимуться в тому напрямі, в якому будуть досягнуті нові угоди про багатосторонню взаємодію.

     12-й  і 13-й саміти АСЕАН, що відбулися в 2007 р., продемонстрували готовність країн Асоціації й надалі рухатися шляхом регіональної інтеграції, побудованої на інституціональних засадах. Саме на 13-му саміті було прийнято Хартію АСЕАН. В Хартії декларовано такі принципи, як:

• Підкреслювання головноï ролі АСЕАН в регіональному співробітництві.
• Повага до принципів територіальноï цiлiсності, суверенітету, невтручання у внутрішні справи та національна самоiдентифiкацiя членів АСЕАН.
• Сприяння регіональному миру та мирному вирішенню спірних питань.
• Дотримання міжнародного права в питаннях прав людини, соціальної справедливості та багатосторонньої торгівлі.
• Сприяння регiональній iнтеграцiï торгiвлi.
• Створення органу, який би відповідав за захист прав людини.

     Прийняті  на самітах рішення про опрацювання статуту АСЕАН і створення до 2015 р. у межах Асоціації “економічної спільноти” (АЕС) потребують істотного реформування нормативно-правової бази та діючих організаційних структур АСЕАН. Виконання намічених планів, як зазначили лідери країн АСЕАН, здійснюватиметься в інтересах і регіональних, і позарегіональних учасників інтеграційного процесу. Сторони домовились обговорити зазначені питання під час проведення трьох окремих самітів у форматі “10+3” в 2009 р. Річ у тім, що запланований на грудень 2008 р. 14-й саміт АСЕАН в Чіангмаї (Таїланд) у зв’язку з політичною нестабільністю в країні був перенесений на березень   2009 р.

     Можна припустити, що інтерес країн-членів АСЕАН до східноазійського регіоналізму і моделі АСЕАН+3 балансуватиме між  необхідністю посилення позицій АСЕАН і протистоянню політиці так званого “відкритого регіоналізму” за допомогою більш широкої організації, якою є АТЕС (Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво).

     Слід  зазначити, що країни-члени АСЕАН  виявилися одними з найбільш стійких під час кризи 2008-2009 років. Зокрема, у них не було зафіксовано жодного випадку банкрутства банків, і в багатьох країнах економіка продовжувала зростати.

     В даній таблиці приведено темпи  зростання ВВП для шести найрозвинутіших  країн АСЕАН за останні 3 роки:

     Як  видно з таблиці, найбільший спад відбувся в Сінгапурі, оскільки це торговельна країна, і її економіка напряму  залежить від стану міжнародної торгівлі.

     В наступній таблиці подано рівень ВВП в млрд. дол. США за курсом 2008-го року, розрахованого за паритетом  купівельної спроможності.

     В наступній таблиці подано рівень ВВП на одну особу в дол. США, за курсом 2008-го року, розрахованого на основі паритету купівельної спроможності.

     Ця  таблиця ще раз підтверджує те, що справді, рівень розвитку країн-членів Асоціації надзвичайно різниться, що створює певні труднощі на шляху до повної інтеграції економік, і загострює протиріччя між країнами при вирішенні стратегічних питань.

Висновки 

     У країнах Південно-Східної Азії існує  значна асиметрія в рівнях і темпах розвитку, що зумовлює гальмування  інтеграційних процесів. Наприклад, прибуток на душу населення Мьянми становить соту частину аналогічного показника Сінгапуру. Тому створення  субрегіональної зони вільної торгівлі (ЗВТ) АСЕАН – АФТА зі скасуванням мит, диференціацією товарів і приєднанням менш розвинутих членів проводиться у кілька етапів.

     Асеановці дійшли висновку, що без тісної кооперації з крупними азійськими економіками, включаючи створення зон вільної торгівлі з ними, Асоціація не зможе реалізувати свої амбітні цілі. Зі свого боку Японія і Китай розглядають допомогу в розвитку відсталим країнам АСЕАН як один з суттєвіших механізмів зміцнення відносин з країнами-членами Асоціації.

     Під час саміту АСЕАН на Філіппінах в 2007 році було заявлено, що виникли серйозні передумови для поглиблення азійської інтеграції. Було ухвалено розробити Статут АСЕАН, створити раду міністрів членів організації за аналогією з Єврокомісією, що допоможе Асоціації трансформуватися в юридично оформлену структуру, яка може “вести переговори за міжнародним торговим столом”.

     Крім  того, важливим сигналом про розширення інтеграції стала присутність на згаданому саміті індійської делегації. Офіційний Делі демонструє зацікавлення у встановлені тісних економічних відносин з країнами Східної Азії. У разі формалізації цих відносин вигоду отримають не тільки економіки держав-учасниць, але також відкриється перспектива створення ширшого пан-Азійського інтеграційного утворення, яке поєднає Східну й Південну Азію.

     Очевидно, що АСЕАН у вирішенні питань регіонального розвитку пройшла кілька етапів – від діяльності, спрямованої на підтримку торгово-економічного та інвестиційного співробітництва, до вирішення питань політичного, гуманітарного та екологічного характеру. Розширення функцій АСЕАН є наслідком глобальних викликів і тенденцій, під впливом яких відбувається структурна та функціональна трансформація даної організації.

     У цьому контексті питання щодо перспектив розвитку ефективного співробітництва України з суб’єктами цього динамічного регіону, зокрема, за умов глобальної економічної кризи набуває особливої економічної ваги та політичного значення. Очевидне й інше – Україна, яка менше задіяна в системі транснаціональних економічних відносин, розглядається провідними країнами АТР як оптимальний засіб диверсифікації їх зовнішньоекономічної діяльності та розвитку міжрегіонального співробітництва на євразійському просторі. Дана обставина дає Україні шанс та незаперечні переваги, якими вона може скористатися для забезпечення своїх життєво важливих інтересів у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

     Перш  за все, перед Україною стоїть завдання визначити, проробити і закріпитися  на найбільш перспективних формах і  напрямках співробітництва з країнами АТР. На сьогоднішній день в АТР існує тенденція до укладання двосторонніх угод про створення зон вільної торгівлі, а це означає перерозподіл торгівлі на користь країн-учасниць ЗВТ. В інтересах позарегіональних держав, у тому числі України, аби інтеграція відбувалась на принципах регіоналізму (АТЕС, АСЕМ). Цей принцип передбачає не просто широке коло учасників, але й певну ступінь “відкритості” для позарегіональних країн. Водночас, видається проблематичним ефективне співробітництво України з регіональними структурами без членства у СОТ.

     Одним з перших необхідних кроків є відкриття  українських представництв при  інтеграційних інститутах в АТР. Це надасть можливість розробляти довгострокові  плани співробітництва, вчасно схоплювати та реагувати на економічні потреби і можливості регіону, у відповідності з ними перебудовувати систему пріоритетів у зовнішньоекономічній діяльності, бути готовою до будь-яких економічних регіональних змін.

     По-друге, видається вкрай важливим опрацювання  і вироблення комплексу пропозицій щодо заходів спрямованих на створення оптимальних транспортних коридорів з Південно-Східної Азії в Європу через Україну. Ділові і політичні кола ПСА, зокрема, Посол Таїланду в Україні С. Промпойєм, вже піднімають це питання перед українськими державними посадовцями. Йдеться про використання можливостей Одеського порту, шлях до якого є значно коротшим, ніж до портів Фінляндії, якими зараз користуються постачальники з ПСА. Географічне положення України надає вітчизняній економіці суттєві можливості для розвитку транзитної діяльності, збільшення обсягів і підвищення якості торгівлі.

     По-третє, Україна як європейська країна, яка  на даному етапі перебуває у процесі  інституалізації своїх взаємин  з ЄС, не може стояти осторонь поглиблення діалогу в рамках АСЕМ (Форум "Азія – Європа") та інших проектів, які ініціюються Японією та Китаєм. В їх форматі відкриваються значні економічні, транзитні, культурні можливості для співпраці. В цьому зв’язку не варто забувати досвід Польщі, Словаччини, Румунії, Чехії, які в 90-ті рр., йдучи до членства у ЄС, одночасно поглиблювали економічну і політичну взаємодію з країнами АТР. 

     Особливо  слід наголосити на подальшому розвитку двосторонніх відносин України з  Китаєм, який має найбільші шанси  стати лідером інтеграційного об’єднання. За роки дипломатичних відносин між Україною та Китаєм напрацьовано значний позитивний досвід, але потребує розширення економічне співробітництво, зокрема, у таких галузях як авіабудування, атомна енергетика, науково-технічна сфера. Закріплення стратегічних цілей щодо співробітництва на перспективу вимагає інтенсифікації процесу укладання нового політичного Договору про принципи відносин і співробітництва в ХХІ ст. Такий документ може бути підписаний під час офіційного візиту Президента України до КНР, або китайського лідера в Україну.

Використана література: 

1. Asian Development Bank (www.adb.org)
2. www.indexmundi.com
3. www.cia.gov , розділ The World Factbook
4. Країни світу. Південно – Східна Азія.- Харків.Фоліо – 2006.
5. Булатов А.С. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А.С.Булатова.-М.:Юристъ, 2007
6. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник.-М.:Юристъ,2001
7. Анжаковская Н.П.. АСЕАН: пути к эффективной интеграции