Аналіз динаміки зміни та структури зовнішнього боргу України за період 1992-2011рр.

    Аналіз  динаміки зміни та структури зовнішнього  боргу України за період 1992-2011рр.

    Зміст 

    Вступ

1. Сутність зовнішнього боргу
2. Умови формування зовнішнього боргу України. Його динаміка 1992-2010

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

    Міжнародній фінансовій системі, що розвивається в умовах фінансової глобалізації, притаманне зростання обсягів зовнішньої заборгованості більшості країн світу .Так, рейтинг країн, що мають найбільший обсяг зовнішньої заборгованості, за даними Світового банку очолюють Сполучені Штати Америки. Валовий зовнішній борг цієї країни станом на початок 2011 р. сягнув 13980 млрд. дол.. США. На другому місці Євросоюз з валовим зовнішнім боргом 13720 млрд. дол. США. Російська федерація, маючи зовнішню заборгованість в обсязі 480,2 млрд. дол.. США, посіла 21 місце. Україна серед 199 краї світу в рейтингу знаходиться на 35 місці з абсолютним значенням валового зовнішнього боргу 97,5 млрд. дол. США. Міжнародна статистика показує, що більшість країн світу, що розвиваються, мають значну залежність від зовнішніх запозичень  
          Запозичені кошти необхідні для покриття дефіциту державного бюджету, внутрішнього інвестування, соціально-економічних реформ. Отримані фінансові ресурси від інших країн треба відшкодовувати, що призводить до виникнення зовнішнього боргу. Використання зовнішніх запозичень зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів.

    Зовнішні  позики дозволяють країні інвестувати  i споживати понад того, що виробляє її економіка. Ефективне використання позичених pecypciв дозволяє прискорити економічний прогрес. Однак значні обсяги зовнішньої заборгованості — це значна перешкода на шляху економічних перетворень. До того ж зовнішня заборгованість країни виступає складовою системи економічної безпеки країни, яка становить найвагомішу частину національної безпеки в цілому. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги.  
 
 
 

    

1. Сутність  зовнішнього боргу

    Зовнішній борг країни — це сукупність зовнішніх фінансових зобов’язань держави та резидентів на певну дату, які підлягають погашенню в установлені строки.

      За типом позичальника зовнішній борг поділяється на державний, гарантований державою та приватний негарантований державою борг.

    До  державного зовнішнього боргу відносять  фінансові зобов’язання держави  перед нерезидентами, що виникли  внаслідок позик, здійснених урядом. Платежі з погашення та обслуговування державою зовнішнього боргу здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

    До  зовнішнього боргу, гарантованого  державою, відносять фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які  виникли внаслідок отриманих  під гарантію держави зовнішніх  позик. Платежі з погашення та обслуговування цих позик здійснюються за рахунок власних коштів позичальників, а в разі їх неплатоспроможності — за рахунок коштів державного бюджету.

    До  приватного негарантованого державою зовнішнього боргу відносять  фінансові зобов’язання резидентів перед нерезидентами, які виникли  внаслідок отримання ними позик. Платежі з погашення та обслуговування недержавного зовнішнього боргу здійснюються за рахунок власних коштів позичальників.

    У структурі зовнішнього боргу основну частину складає державний зовнішній борг та зовнішній борг гарантований державою.

    Державний зовнішній борг є заборгованістю за кредитами(позиками), залученими з  іноземних джерел (іноземних держав, їх юридичних осіб і міжнародних  організацій), за якими виникають  зовнішні фінансові зобов’язання держави.

    Складовими  державного зовнішнього боргу є: сума всіх розміщених і непогашених державних боргових цінних паперів зовнішньої позики; загальна вартість кредитів, залучених на зовнішніх фінансових ринках; гарантії за кредити, надані закордонним кредиторам; інша заборгованість держави перед кредиторами нерезидентами.

    Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни. Валовий зовнішній борг є  найбільш загальним показником зовнішнього боргу країни.

    Валовий зовнішній борг за станом на певну дату –  це загальний обсяг

    заборгованості  за всіма існуючими,  але в жодному  разі не умовними,

    зобов’язаннями,  що мають бути сплачені боржником  у вигляді основної суми  та/або  відсотків у будь-який час у  майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед  нерезидентами.

    Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки та інші сектори в розрізі початкових термінів погашення – коротко- та довгострокові, а також в розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг). Варто зазначити, що прямий та гарантований державний борг, у тому числі кредити, отримані Національним банком України від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій включається до складу валового боргу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Умови формування зовнішнього боргу України. Його динаміка 1992-2011 

    В Україні проблема зовнішнього боргу відома протягом всієї її історії як незалежної держави.

    Після здобуття Україною незалежності у 1991 році та пов'язаних із цим змін у системі державного управління перед владою постало питання відбудови національної економіки. Це потребувало великих капітальних вкладень і соціальних витрат за умови значного дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів.

    Вперше Україна звернулася до зовнішніх запозичень лише в 1992 році. Утворення зовнішнього боргу незалежної України розпочалося з кредитів підприємствам під гарантії Уряду, які на 01.01.1993 складали 100% всієї зовнішньої заборгованості країни.

    У структурі зовнішнього боргу основну частину складає державний зовнішній борг та зовнішній борг,гарантований державою.

    Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Значна частина боргу виникла у зв'язку з непогашенням резидентами-позичальниками іноземних кредитів, залучених під урядові гарантії. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року.

    Таким чином аналіз засад формування і  обслуговування державного боргу України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу. 
 
 

    Діаграма 2.1.Динаміка зовнішнього боргу України з 1992 до 2003 року 
 

      

    І етап 1992-1994 рр.

    Україна, в результаті розвалу Радянського  Союзу при розмежуванні фінансових активів отримала практично «нульовий» резерв банківських активів. Недостатність  «стартового капіталу» для економічного розвитку примусило Україну звертатись за зовнішніми кредитами.

      Відбувалось безсистемне утворення і нагромадження боргу:

• залучалися прямі кредити НБУ,
• надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам,
• урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

    На  початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. (у тому числі зовнішній — 75 %).

    На  другому етапі (ІІ половина 1994 р. - І  половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

    Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх боргових зобов’язань, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., сума зовнішнього державного боргу становить 12,4 млрд. дол.

    Четвертий етап (друга половина 1998-2000 рр.) –  період реструктуризації боргових зобов'язань після боргової кризи 1998 р. У цей період в Україні простежувалися значні розриви платіжного балансу та низькі валютні резерви. Також вперше було здійснено низку операцій щодо реструктуризації внутрішнього та зовнішнього державного боргу – через заміну облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) було продовжено термін запозичень і зменшено тиск виплат за ОВДП. Сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету.

    Після фактичного дефолту 2000 року за розрахунками з іноземними кредиторами державна боргова політика стала виваженішою, спрямованою на недопущення безконтрольного зростання державного боргу

    Діаграма 2.2.Динаміка зовнішнього боргу України  у 2001-2007 роках

    

    П'ятий етап (2001-2007 рр.) – період виваженої боргової політики, спрямованої на недопущення безконтрольного зростання державного боргу. Протягом 2001-2007 рр. відбувся перехід від антикризового управління державним боргом до здійснення виваженої боргової політики в Україні. Також простежувалася чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до ВВП. Україна здійснила шість суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування державного бюджету з термінами обігу 5- 12 років та дохідністю від 7,65 % до 3,5 % річних. Випуск Єврооблігацій України 2003 р. отримав нагороду "Кращий суверенний випуск року серед країн, що розвиваються" – одного з найавторитетніших світових ділових видань – журналу "Euromoney". Це дало змогу підвищити міжнародні рейтинги нашої держави.

    Шостий  етап

    Аналіз структури зовнішнього боргу України за 2007-2011 рр.