Аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Аналіз динаміки та структури  зовнішньої торгівлі України»

   

 

 

 

 

 

Виконала ст.44гр ФМЕ

Тарасова Г.О

Наук.кер

Гусенко О.С

 

 

 

 

Одеса 2012

План

Вступ

І. Загальна характеристика і принципи побудови зовнішньої торгівлі України

ІІ. Основні показники зовнішньої торгівлі товарами України

ІІІ. Основні показники зовнішньої торгівлі послугами України

Висновки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сьогоднішній день самої  традиційної та найбільш розвинутою формою міжнародних економічних  відносин виступає міжнародна торгівля, на частку якої припадає близько 80 відсотків  всього обсягу міжнародних економічних  відносин.

Сьогодні міжнародна торгівля є самою головною формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і яка виражає їх взаємну  економічну залежність, а також являє  собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах ". Країни підписують нові економічні угоди, укладають контракти.

Виступає актуальним питання  вибору торгового партнера на міжнародному ринку, для вирішення якого необхідно  проаналізувати цілий ряд критеріїв, факторів і ознак економічного розвитку країн, в яких ми бачимо наших потенційних  партнерів.

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити, оскільки економічний успіх будь-якої країни світу сьогодні залежить на зовнішньої торгівлі. Ще жодній країні не вдалося  створити здорову економіку, ізолювавши від світової економічної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика  і принципи побудови зовнішньої  торгівлі України

Процес становлення України  як незалежної, економічно самостійної  держави тісно пов'язаний з необхідністю здобуття нею належного місця  в міжнародній торгівлі. По суті своїй, ці два процеси є аспектами  однієї і тієї ж проблеми - проблеми утвердження країни на світовій арені, і в першу чергу - через її визнання як повноцінного і повноправного  суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Зважаючи існуючої в Україні економічної  ситуації, шлях до такого визнання має  бути досить довгим. Це пояснюється  тим, що більшість внутрішньоекономічних проблем, з якими зіткнулася країна, - спад виробництва і зниження його ефективності, зростаюче безробіття, кризи у сфері платежів та натуралізація господарських зв'язків - самим безпосереднім чином пов'язані з дією зовнішньоекономічних факторів. У таких умовах Україні непросто знайти свою нішу у світовому господарському комплексі, тим більше що ринки основних світових товарів вже сформувалися. Тому, прискорення можливо лише через всебічне сприяння держави процесу лібералізації зовнішньої торгівлі.

Лібералізація зовнішньої торгівлі відіграє стратегічно важливу роль в перехідний період, стимулюючи в  кінцевому підсумку процес становлення  ринкових відносин. З цієї точки  зору можна виділити кілька найважливіших  цілей лібералізації зовнішньої торгівлі: 

реалізація економічної  самостійності підприємств і  створення життєздатного приватного сектора шляхом зниження ступеня  втручання держави в економіку  і наділення всіх

економічних агентів правом здійснювати зовнішньоторговельні операції;

встановлення зв'язку між  внутрішніми та світовими цінами, що дозволяє вітчизняним виробникам отримувати через ринкові ціни необхідні  сигнали для ефективного розподілу  ресурсів і виявлення порівняльних переваг країни;

включення вітчизняних виробників у конкурентну боротьбу на зовнішньому  ринку та підвищення міжнародної  конкурентоспроможності національного виробництва. Запобігая формуванню основних елементів ринкового механізму (приватного підприємництва, вільного ціноутворення і конкуренції), лібералізація зовнішньої торгівлі стає, таким чином, важливим складовим елементом програми структурної перебудови економіки.

По-перше, вона прискорює  реформу цін, оскільки простий перехід  від централізовано встановлюваних до вільних цін не тільки не усуває, але може навіть посилити цінові диспропорції в умовах ще не сформованого ринку  і значної монополізації економіки.

По-друге, лібералізація  зовнішньої торгівлі (особливо імпорту) сприяє проведенню антимонопольної  політики, оскільки приносить в економіку, де в багатьох галузях домінують  підприємства-монополісти, необхідний елемент конкуренції.

По-третє, жорсткі умови  конкурентної боротьби на світових ринках, швидке розширення обсягів і номенклатури імпорту змушують експортерів, і  підприємства, що виробляють продукцію, що конкурує з імпортом, знижувати  витрати, удосконалювати технології, підвищувати  якість продукції, що в кінцевому  підсумку сприяє підвищенню ефективності всієї національної економіки.

По-четверте, лібералізація  експорту відкриває для національних виробників нові ринки збуту, що дозволяє використовувати ефект економії від розширення масштабів виробництва.

По-п'яте, в результаті лібералізації  зовнішньої торгівлі національні виробники  стикаються з жорсткими вимогами світових ринків і неминуче проходять  прискорений «курс навчання»  сучасним методам менеджменту і  маркетингу, формам і методам зовнішньоторговельних  операцій, кредитування, страхування.

Важливо підкреслити, що лібералізація  зовнішньої торгівлі дає більший  ефект при правильно вибраному  часі її проведення, оскільки між зовнішньоторговельною  і загальноекономічними реформами  існує не тільки пряма (в сенсі  сприяння лібералізації торгівлі процесові  переходу до ринку), а й активна  зворотний зв'язок. Зокрема, великий  вплив на ефективність лібералізації  торгівлі надає бюджетно-податкова  та кредитно-грошова політика. При  наявності високої інфляції і  скачках валютного курсу умови  господарювання стають нестабільними  та непередбачуваними, а ціни передають  викривлену інформацію про стан ринку, тому раціональний розподіл ресурсів і реалізація порівняльних переваг  стають утрудненим. У цьому сенсі  переважно, щоб лібералізація торгівлі здійснювалася на тлі макроекономічної стабілізації.

Лібералізація зовнішньої торгівлі, будучи одним із стратегічних напрямів реформування економіки в перехідний період, не означає, однак, що вплив  держави на зовнішньоекономічну  сферу повинно повністю припинитися. Нова роль держави в зовнішній  торгівлі полягає у встановленні цілей лібералізації торгівлі, створенні  нормативної бази та інституційної  структури, розташовувати адекватними  інструментами регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

Серед завдань, від вирішення  яких залежить досягнення як поточних, так і стратегічних цілей проникнення  України на світові ринки товарів  і послуг, слід зазначити, необхідність всебічного сприяння держави експортно-імпортної  діяльності вітчизняних виробничих і комерційних структур на зовнішніх  ринках. В першу чергу, це гойдається експорту, який виступає сьогодні в  ролі стабілізуючого фактора виробництва, оскільки перетворюється ледь не в  єдине джерело валютних і матеріально-технічних  надходжень.

У цьому зв'язку найважливішими завданнями державної політики є:

забезпечення сприятливих  умов для виходу України на світові  ринки, підтримка експортерів, розробників  імпортозамінюючих товарів і творців конкурентоспроможної продукції; 

створення ефективної банківської  та гнучкої кредитної систем, гарантування прав власників валютних коштів та їх вільного використання; 

створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та системи її інформаційного забезпечення; 

проведення гнучкої імпортної  політики (тарифне регулювання, механізм обмеження імпорту, обсяги і перелік  товарної номенклатури критичного імпорту, перелік імпортозамінної продукції);  

вдосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі (правова  база, наведена у відповідності з  міжнародними правилами та стандартами, обмежений протекціонізм, комплекс нормативних документів); 

інтенсифікація зусиль і  реалізація заходів, які б забезпечили  набуття Україною статусу члена  ГАТТ / СОТ (одержання доступу на світові ринки товарів, робіт  і послуг, а також іноземних  інвестицій, гарантія захисту своїх  інтересів на світових ринках); 

реалізація режиму вільної  торгівлі з країнами СНД (без будь-яких винятків); 

подальше розширення торговельно-економічних  відносин між Україною та країнами Балтії та Північного Союзу; 

зміцнення і подальший  розвиток торгівлі з Європейським Союзом (розширення доступу українських  товарів на європейські ринки, зокрема - ядерних матеріалів, текстилю, мінеральних  добрив, металургійної та сільськогосподарської  продукції); 

використання можливості отримання нових технологій та інвестицій від країн «великої сімки» на основі взаємного захисту інвестицій; 

визнання за Україною статусу  країни з перехідною економікою, що дозволить зняти перешкоди при  вирішенні торгово-економічних проблем.

У сучасних умовах Україна  потребує нової державної стратегії, нової моделі торгово-економічних  відносин, в основі яких лежить єдність  виробництва, експорту та імпорту в  процесі кругообігу і обороту  капіталу, розширеного відтворення.

Розвиток українського експорту на основі моделі кругообігу капіталу дозволить використовувати вітчизняний  малий і середній бізнес для виготовлення товарів на експорт. Стратегія міжнародного маркетингу в умовах переходу до вищих  форм співпраці вимагає від України  створення торговельних представництв  за кордоном, окремих груп по вивченню ринкової конкуренції; від дипломатичних  служб очікується вичерпна інформація про характер ринку країни (регіону) з точки зору можливостей для  України наростити експорт, отримати інвестиції , імпортувати нові технології, налагодити ділові зв'язки з іноземними товаровиробниками - потенційними партнерами.

Лібералізація зовнішньої торгівлі також допомагає робити внутрішній ринок більш конкурентоспроможним, дозволяючи активно використовувати  переваги міжнародного поділу праці, спеціалізації  та кооперування виробництва, допомагає  успішно досягати макроекономічної стабілізації та подальшої структурної  перебудови економіки. Крім того, лібералізація  зовнішньої торгівлі сприяє інтенсивному впровадженню держави в систему  міжнародних економічних відносин. Подальше зростання інтенсивності  зовнішньої торгівлі призводить до поглиблення  кооперації України з країнами - торговими партнерами, і як наслідок - поліпшення становища країни на світовій арені.

У структурі експорту домінують  промислові товари - 43,2%, досить істотна  частка експорту припадає на автомобілі і транспортне обладнання - 18,2% і  продукти харчування та сільського господарства - 15,0%. Приблизно однакова частка в  експорті припадає на продукцію хімічної та нафтохімічної галузей і на рудні корисні копалини і концентрати - 12,5% і 11,2% відповідно. Оцінюючи структуру  експорту України, можна говорити про  те, що переважання в ній різних промислових товарів і продукції  галузей, пов'язаних з використанням  високих технологій говорить про  недостатній розвиток цих галузей  в країні і тенденції до більш  інтенсивного розвитку промисловості. Однак, досить велика частка продуктів  харчування та сільського господарства, що свідчить про аграрно-індустріальному  характері української економіки.

В якості причин такого стану  справ по зовнішній торгівлі країни можна виділити цілий ряд факторів, пов'язаних з порушенням структурних  зв'язків в економіці держав пострадянського  простору після розпаду Радянського  Союзу, а також нестабільність політичного  курсу керівництва країни. Однак, в останні роки намітилася тенденція  до зростання частки продуктів промислового виробництва в експорті країни, що говорить про позитивну динаміку росту промисловості. Однак не можна  не залишити без уваги той факт, що досить великий залишається частка видобувної галузі, це може призвести  до залежності України від поставок вугілля та інших корисних копалин  Росії та іншим країнам.

Особливу увагу представляє  структура експорту та імпорту країни з точки зору основних напрямків  поставок товарів.

Основними країнами торговельними  партнерами України є країни Східної  Європи, на їх частку припадає 61,4% імпорту  і 56,8% експорту країни. В останні  роки намітилася тенденція до зростання  частки країн ЄС в обсязі експорту та імпорту України, в 2005р. вона склала 16,4% для імпорту та 12,5% для експорту. В цілому ж, можна сказати, що основними торговими партнерами України залишаються країни Східної Європи, зокрема Росія і Білорусія, а також інші країни СНД. В основному це пояснюється тим, що всі ці країни пов'язані досить тісним комплексом господарських зв'язків, що залишилися після розпаду СРСР. Зростаюча частка країн ЄС у зовнішній торгівлі держави визначається курсом керівництва країни на зближення з країнами заходу і поглибленні економічного і політичного співробітництва з ними.

Таким чином, оцінюючи сьогоднішній стан України в міжнародній економіці, можна виділити ряд проблем, вирішення  яких дозволить посилити позиції  країни на міжнародній арені. Зокрема, такими проблемами є: підвищення ефективності взаємовідносин України з країнами ЄС та СНД; отримання доступу на світові  ринки товарів, робіт і послуг; отримання нових технологій та інвестицій від країн «великої сімки. Рішенням цих та інших проблем, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю держави, може стати лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.