Особливості процесу інтеграції України в ЄС

Митний  союз повинен включати:

• загальний зовнішній митний тариф, що використовується всіма країнами-учасницями при торгівлі з зовнішніми країнами, що не є членами даного Митного союзу;
• створення єдиного органу з нагляду за використанням тарифу і прийняттям рішень про його зміни.

Угода про поділ мита, що збирають митні  органи всіх країн. Кожна  країна-учасниця повинна  мати право одержувати свою частку митних надходжень незалежно  від того, в яку  з країн імпортуються товари і де відбувається одержання податку.

Як  показує наявний  міжнародний досвід, необхідно проводити  єдину торгову  політику в рамках Митного союзу. Таку торгову політику повинні формувати  всі країни-учасниці. Виникає також  необхідність створення  єдиного органу, що на основі голосування  приймав би рішення  з питань ведення  загальної торгової політики.

Необхідно також, щоб у випадку  приєднання до ГАТТ/СОТ - рішення приймалися одноголосно всіма  країнами - учасницями Митного союзу. При  цьому часткова участь виключена. Необхідно  створити орган для  узгодження розбіжностей між учасниками, а також між учасниками і наддержавним органом Митного союзу з тим, щоб забезпечити рівноправність щодо виконання правил і положень договору про Митний союз. Цей орган повинен являти собою правовий інститут (суд), що був би наділений повноваженнями приймати рішення, обов'язкові для виконання всіма його учасниками.

Зона  вільної торгівлі (англ. Free Trade Area- FTA). Кожен член зони вільної  торгівлі лишає за собою право на ведення самостійної  економічної, політики. Сфери співробітництва  визначаються угодою щодо FTA. Сторони можуть обмежитися винятково  питаннями торгівлі або співпрацювати  і в інших сферах. Як правило, створюється  секретаріат, куди країни-учасниці передають інформацію, необхідну для  загального використання.

Секретаріат - це центральний орган, у якому зберігаються угоди і адміністративні  правила. У секретаріаті працює також група  експертів із питань митної діяльності (тарифна  класифікація, правила  визначення походження). До складу секретаріату входить орган  з розгляду розбіжностей, що можуть виникнути  в процесі вирішення  питань технічного характеру.

Можливе також створення  окремого органу у  вигляді Ради, наділеного правом прийняття  обов'язкових рішень, що стосуються питань технічного характеру. Немає необхідності встановлювати єдиний митний тариф. Кожен  член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони.

Вважається, що всі члени FTA використовують єдину номенклатуру опису і кодування  товарів (номенклатура HS). Вона визнана і  використовується більш  ніж у 70 країнах  світу, в тому числі  в країнах ЄС, США, Японії і Канаді.

Передбачено також, що в разі потреби  члени FTA можуть приймати рішення щодо приведення у відповідність  тарифів із метою  уникнення розходжень в оподаткуванні, проте цей крок не є обов'язковим, і його можна здійснювати  поступово, у міру розвитку FTA. Для FTA необхідне  введення чітких правил визначення походження товарів. Запровадження  таких правил необхідне, щоб визначати, які товари можуть користуватися привілеями в країнах-учасницях.

У світовій практиці застосовуються декілька таких правил щодо визначення походження товарів.

Характер  правил може залежати від рівня інтеграції країн - учасниць FTA і  поділу праці, наявного в їхній економіці. Правила визначення походження товарів  є найважливішою  складовою у діяльності FTA. Вони мають бути зрозумілі  працівникам митниці  й тих установ, що здійснюють контроль за походженням товарів  і видають відповідні сертифікати (торгово-промислові палати).

Персонал  цих установ зобов'язаний пройти єдину підготовку для того, щоб усі  країни-учасниці дотримувалися  однакових умов при  визначенні походження товарів. Зовсім не обов'язково, щоб усе законодавство  країн-учасниць було уніфіковано, проте  бажано зробити однаковими основні правила  митного оцінювання і статистичної звітності. Нині існують міжнародні угоди про стандартизацію митної процедури, розроблені Міжнародною радою  з митниці, що називається "Всесвітня  митна організація".

Загальний митний кордон. При введенні загального митного кордону митниці зберігаються, але діють тільки на зовнішніх кордонах Союзу при проведенні операцій із третіми країнами, при проведенні операцій між країнами - учасницями Митного союзу; на внутрішніх кордонах вони не діють. Вільне просування товарів з однієї країни в іншу, відсутність митних зборів, вільний доступ до товарів, зроблених у країнах - учасницях FTA - відмітна риса такого союзу.

Товари, імпортовані з  третіх країн на територію  Митного союзу  будь-якою із країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють. Як правило, країнами-учасницями встановлюється єдиний митний тариф. Проте  можливим також є  використання національного  митного тарифу або  усередненого тарифу. Приймається, крім того, єдина торгова політика. Митний збір із третіх країн передається до загального фонду, що використовується при формуванні бюджету Союзу.

Фінансування  загального бюджету  Союзу і його секретаріату відбувається, як правило, пропорційно населенню  країн-учасниць і  їхній участі в  міжнародній торгівлі. Обов'язковим є  використання єдиного  мита. Бажано також  уніфікувати податкову  систему країн-учасниць і прийняти єдині  стандарти.

Вихід із Митного союзу  означає поновлення національного суверенітету над своїми митними  кордонами, створення  власних законів  і правил, введення власних мит і  т. д.

Література

1. Закон України  "Про єдиний  митний тариф" // Відомості Верховної  Ради України. - 1992. - 12 травня. - № 19.

2. Балабанов И. Т.  Внешнеэкономические  связи: Учеб, пособие  для вузов. - 2-е  изд., перераб. и  доп. - М., 2001.

3. Глобализация и  либерализация. Процесс  развития в условиях  двух мощных тенденций.  Доклад Генерального  секретаря ЮНКТАД  на девятой сессии  Конференции ООН. - Нью-Йорк; Женева, 1996.

4. Кириченко О. А., Панфилова Т., Меркотан  К. Вибір моделі  зовнішньоекономічної  діяльності України  в процесі приєднання  до ГАТТ/СОТ // Підприємництво  і право. - 1997. - №  7.

5. Мировая экономика:  Учеб. пособие для  вузов / Под ред.  И. О. Николаевой. - 2-е  изд. - М., 2000.

6. Подолев И. В.  Основные концепции  внешнеэкономической  политики Украины  // Рождение рыночной  экономики и среднего  класса в Украине:  Материалы, доклады,  выступления на  конференции 15-19 мая  1995 г.

7. Спиридонов И.  А. Мировая экономика:  Учеб. пособие для  вузов. - М., 2001.

8. Устинов И. Н.  Мировая торговля: статистически-аналитический  справочник. - М., 2000.