Договір постачання

Вступ…………………………………………………………………...3

 Поняття і елементи договору постачання………………………….4

Зміст договору постачання…………………………………………..6

Права і обов‘язки сторін. Виконання  договору……………………9

Відповідальність  за контрактом постачання. Припинення

договору  постачання………………………………………………..12

Висновки……………………………………………………………..16

Використана література……………………………………………19

Додаток 1(Договір постачання)……………………………………20 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Договори  та контракти є практично найбільшою групою документів, що застосовується в багатьох галузях життя суспільства і господарства.  
Тим часом договори не входять до жодної з систем документації. Це говорить про специфіку договорів і контрактів як документів, що оформляють різнігосподарські та інші відносини. Зараз, коли існує величезна кількість як державних, так і недержавних організацій, договірні відносини отримали особливий розвиток. Тому необхідно приділятиу вагу до правил їх складання та оформлення.

    Договір - найбільш стійка у часі правова  форма. Її історія нараховує тисячоліття. Можливість застосування договорів протягом такого тривалого періоду пояснюється тим, що мова йде про гнучку правової формі, в яку можуть перетворюватись різні за характером суспільні відносини. Незважаючи на зміну її соціально-економічного змісту, сама по собі конструкція договору як породження юридичної техніки залишається незмінною. 
 
 
 
 
 
 

Поняття і елементи договору постачання

    З переходом до ринкової економіки  постала неувязка збереження господарських  зв‘язків, що склались між виготовлювачами  і споживачами на поставку сировини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. 
Розрив цих зв‘язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв‘язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації установлених і налагодження нових господарських зв‘язків передусім між підприємствами, розташованими на території України. Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання є договір поставки.

    Договір - це основний документ, що визначає права  та обов‘язки сторін з поставок усіх видів товарів. За контрактом поставки постачальник, який є підприємцем, зобов‘язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві продукт, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов‘язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується прийняти продукт і оплатити за нього певну ціну. 
Сторонами (суб‘єктами) цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю.

    Підприємство - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву  продукції, виконанню робіт, наданню  послуг та заняття торгівлею з  метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені у правоздатності та дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст. 2 Закону України "Про підприємництво"). 
          Предметом (об'єктом) договору поставки є продукт, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим(сімейним, домашнім) споживанням. Ця продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики). Договір поставки є консесуальним, двостороннім, оплатним. Як консесуальний, договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо разумов договору або рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством. Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов‘язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Наприклад, у сфері поставок діє міждержавна угода від 20 березня 1992 р. " Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць СНД". Угода про поставки підтверджує загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин: а) складання одного документа, що підписується обома сторонами; б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання; в) обмін телеграмами, телетайпограмами, радіограмами або повідомлення за допомогою факсу. 
 

Зміст договору поставки

    Договір поставки може виконувати роль основного  документа, що визначає права та обов‘язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки. Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укладеним, если між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов‘язково обумовлюється кількість, номенклатура (асортимент), якість, строчки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платні реквізити. У разі відсутності цих разумов в договорі він вважається неукладеним. Що ж до інших разумов, як, наприклад, комплектність, порядок розрахунків, тощо, то їх може і не бути в конкретному договорі. Проте якщо на визначенні такіх умов у договорі буде наполягати одна із сторін, вони також набувають значення істотних. Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця або через встановлення спеціальних квот 
(державного бронювання) на обов‘язковий продаж ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов‘язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки. З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов‘язане поняття асортименту. Розділ товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Види асортименту: груповий - це співвідношення значних груп певної продукції, обумовленої в договорі; розгорнутий (внутрішньогруповий) - в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за артикулами, фасонами, моделями тощо). Розгорнута номенклатура належної до поставки продукції визначається в договорі на основі замовлення покупця. Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції.

Якість  продукції - це сукупність властивостей і черт, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів. Згідно з положенням про поставки продукції та положення про поставки товарів продукція (товари) можуть відповідати за якістю эталонам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції або зразком (еталоном). Продукція, що імпортується та підлягає обов‘язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, якій підтверджує відповідність її обов‘язковим вимогам нормативних документів. У справі забезпечення "належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце відводиться гарантійним строчкам. За ст. 250 ЦК України гарантійний строк - це передбачений эталоном, технічними умовами або контрактом "більш тривалий, порівняно із загальними строчками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції". На вимогу покупця, постачальник повинен безплатно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строчку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли в наслідок порушення покупцем правил користування продукцією, або зберігання її. Сторони можуть визначати гарантійні строчки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строчки.Черта предмету договору поставки іноді пов‘язана із визначенням комплектності продукції. Продукція повинна поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється контрактом. У договорі може бути передбачено поставку продукції з додатковими до комплекту виробами, або без окремих непотрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту (ст. 251 ЦК України).

До найважливіших  умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. В договірно-арбітражній практиці строки поділяють на загальні та окремі. Загальний строк поставки збігається по суті і строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку, передбаченої контрактом кількості продукції, то окремі строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих строків поставки передане на повний розсуд сторін. Строчки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються у договорі з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва. Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію а також тару й упаковку встановлюються в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник повинен маркувати продукцію, яку він виготовляє. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти товарні знаки, зареєстровані в установленому порядку. Для забезпечення схоронності продукції при перевезенні або зберіганні її потрібно поставляти у належній тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються эталонами технічними умовами або контрактом. Крім розглянутих разумов, в договорі можуть обумовлюватись порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки. 
 
 

Права і обов‘язки сторін. Виконання договору

    Виконання договору поставки полягає в у  здійсненні сторонами усіх прав та виконані ними всіх обов‘язків, що передбачені  контрактом. Відповідно до ст. 171 ЦК України  взаємні зобов'язання за контрактом повинні виконуватись одночасно, якщо інше не впливає із закону договору або змісту зобов'язання. Свій головний обов'язок - передати покупцеві або за його дорученням іншому підприємцю певну продукцію - постачальник здійснює таковым чином: від або відвантажує продукцію на адресу покупця чи іншої особи, або повідомляє їх про готовність продукції до здачі. В цьому випадку покупець вибирає продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми чи найманими засобами і за свій рахунок. У ст. Ст.161, 207, 208 ЦК України зазначено, що зобов‘язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і в установлений строк згідно з контрактом, а за відсутністю такіх вказівок - згідно з вимогами, що звичайно ставляться. При виконанні договору кожна із сторін повинна зважати на інтереси іншої сторони, сприяти іншій стороні у виконанні нею своїх обов‘язків. Передача продукції місцевому покупцеві має відмінності від іногородніх поставок. Основним методом здійснення місцевих поставок є централізована доставка продукції на склад покупця автотранспортом. Роздрібним торгівельним організаціям і позаринковим споживачам за прямими договорами товари довозять підприємства промисловості. У разі централізованих перевезень навантаження продукції і вивантаження поворотної тари проводяться силами і засобами постачальника, а вивантаження товарів і навантаження поворотної тари на складі одержувача - силами і засобами одержувача і за його рахунок. У разі іногородніх поставок продукцію здебільшого відправляють залізничним або водним транспортом вантажною швидкістю або здають установі зв‘язку для пересилання покупцеві. У договорі може бути передбачено відвантаження товарів будь-яким видом транспорту або вибірка їх покупцями. Поставлену відповідно до умов договору продукцію покупець повинен прийняти й оплатити за встановленими цінами (ч. 1 Ст. 245 ЦК України) продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержувачем відповідно до діючих на транспорті правил перевезення вантажів. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору проводиться одержувачем на його складі за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965 р.) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (25 квітня 1966 р.). Якщо під час приймання продукції виявлено недостачу або порушено умови щодо якості, комплектності тощо, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечити зберігання одержаної продукції в умовах, які запобігають погіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідною продукцією. Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання з необхідними документами до нього є підставою для пред'явлення претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору. Реалізація поставленої контрактом продукції завершується її оплатою (відповідні кошти надходять на розрахунковий рахунок підприємства- виготовлювача). Якщо відповідно до чинних правил у розрахунках за продукцію бере участь підприємство, яке не є стороною за контрактом, то воно щодо розрахунків користується правами і несе обов‘язки сторони за контрактом. Порядок і форми розрахунків визначаються в договорі відповідно до чинних банківських правил. Під час виконання договору поставки може виникнути потреба внести зміни або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, крім випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони можуть продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами. Положеннями про поставки передбачено випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши про це контрагента за один місяць: а) при поставці продукції з відхиленням за якістю від нормативної документації; б) при завищенні постачальником ціни на продукцію тощо. Покупець може також відмовитися від передбаченої контрактом продукції 
(повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові збитки, спричинені такою відмовою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Відповідальність за контрактом постачання. Припинення договору постачання

    Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання договорів. Порушення умов договору поставки призводить до невигідних наслідків для його учасників.Відповідальність за невиконання  або неналежне виконання договору поставки настає у формі відшкодування збитків і неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом, неустойка у договорі поставки є заліковою, бо збитки відшкодуються лише в частині, не покриті неустойкою. Лише у випадках непоставки або поставки продукції неналежної якості чи некомплектної покупець стягує з постачальника встановлену неустойку, і, крім того, завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки. Застосування санкцій є правом (а не обов‘язком) сторони за контрактом. Розглянемо наслідки порушення сторонами найголовніших разумов договору.

    Прострочення  поставки або недопоставка - це однотипні  правопорушення бо в разі непоставки прострочено поставку якоїсь частини  партії продукції в обумовлений  строк. Уразі прострочення поставки або непоставки постачальник сплачує покупцеві неустойку, розмір якої залежить від вартості непоставленої у встановлений строк продукції. Виходячи з принципу настоящего виконання зобов'язань (ст. 207, 208 ЦК України), постачальник повинен поповнити непоставлену кількість продукції , в наступному періоді в межах строчку дії договору, а щодо продукції, яка розподіляється, - з урахуванням строчку дії ліміту (фонду). Поповнення непоставки продукції здійснюється в асортименті того періоду, в якому вона мала місце, а товарів - в асортименті наступного строчку поставки, якщо іншу номенклатуру (асортимент) не буде додатково погоджено між сторонами. Покупець має право відмовитись від продукції, поставку якої прострочено, якщо інше не передбачено в договорі. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній повинен прийняти і оплатити. Зазначена вище неустойка за непоставку або прострочення поставки стягається одноразово. Це означає, що обсяг непоставленої продукції не враховується при визначенні розміру неустойки за такі самі порушення в наступних здавальних періодах.

    Серйозним порушенням договірної дисципліни при  поставках є відхилення виготовлювача  від вимог щодо якості продукції. Дуже частенько в продукції виявляються  дефекти. Які можна й економічно доцільно усунути в місці її одержання. На вимогу покупця їх усувають працівники виготовлювача протягом 20 днів, якщо інший строк не передбачений нормативною документацією або контрактом. У разі усунення дефектів силами і засобами покупця виготовлювач відшкодовує йому понесені витрати. Якщо дефекти усунуто виготовлювачем в обумовлений строк, а також якщо покупець не вимагав їх усунення, майнові відповідальності у вигляді штрафів постачальник не несе. Якщо якість продукції не відповідає эталону, технічним умовам, іншим нормативним документам, зразкам або умовам договору : покупець має право відмовитись від прийняття та оплати продукції, а якщо вона вже оплачена, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум і заміни продукції на доброякісну. За це порушення договору виготовлювач сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості. Разом з тим, покупець має право прийняти зазначену продукцію за договірною ціною або для реалізації на комісійних засадах. У разі поставки продукції, яка відповідає нормативній документації, але виявиться нижчого сорту, ніж зазначено в документі, що посвідчує якість, покупець має право або прийняти її за ціною, передбаченою для продукції відповідного сорту (якості) або відмовитись від прийняття продукції. Одержавши від покупця повідомлення про відмову від продукції недоброякісної або нижчого сорту, виготовлювач повинен протягом 10 днів, а щодо продукції, яка швидко псується, протягом 24 годин розпорядитися нею. Якщо виготовлювач у зазначені строчки не розпорядився продукцією, покупець може реалізувати її на місці або повернути виготовлювачеві. Продукція, яка швидко псується в усіх випадках підлягає реалізації на місці. У разі відмови покупця від недоброякісної продукції або використання її не за цільовим призначенням вона не зараховується у виконання зобов‘язань за контрактом поставки (п. 41,59 Положення про поставки продукції; п. 34,52 
Положення про поставки товарів).

    Серйозним правопорушенням є поставка некомплектної продукції. 
В цьому разі на вимогу покупця виготовлювач повинен доукомплектувати продукцію або замінити її комплектною у 20-денний строк після одержання такої вимоги, якщо інший строк не передбачено угодою сторін. До виконання цієї вимоги покупець може не оплачувати некомплектну продукцію, а якщо вона вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. У разі, если виготовлювач в обумовлений строк не укомплектує продукцію або не замінить ї на комплектну, покупець може відмовитись від продукції і стягнути з виготовлювача штраф у розмірі 20 % її вартості, виключаючи і вартість частин, яких не вистачає (п. 42,59 Положення поставки продукції; п. 35,52 Положення поставки товарів). Положення про поставки передбачають майнові санкції також за порушення постачальником інших разумов договору: за незалежне маркування й упаковку; за поставку продукції без застосування засобів пакетування або тари - обладнання тощо.

    За  контрактом поставки певні права  і обов'язки має і покупець. Він  зокрема, повинен прийняти продукцію  та оплатити її за встановленими цінами. Якщо без згоди покупця поставлено продукцію не передбачену контрактом, або з порушенням разумов договору, або при відсутності договору, він має право відмовитись від прийняття її для використання і від оплати. В цих випадках продукція приймається на відповідальне зберігання покупця, а у випадках, визначених транспортним законодавством, покупець може відмовитись від приймання продукції від органів транспорту.

    Важливим  обов'язком покупця є своєчасна  і повна оплата замовленої продукції. Розрахунки між суб‘єктами господарської діяльності за поставки продукції, здійснюються переважно шляхом попередньої оплати, якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. За несвоєчасну сплату заборгованості підприємства-боржники сплачують на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу в розмірі, визначеному законом, якщо інший розмір пені не передбачено угодою сторін. Сплачена при цьому пеня відноситься на результати фінансової діяльності підприємства-боржника. Покупець відповідає також за прострочення. Повернення тари, засобів пакетування та деякі інші порушення договору. За положенням про поставки продукції (п.74) Та положенням про поставки товарів (п. 65) Сторонам надається можливість передбачити у договорі відшкодування збитків у твердій сумі, яка полягає стягненню в разі неналежного виконання контрагентом зобов‘язання. Тоді позивачеві, не потрібно доводити фактичний розмір нанесених збитків. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

    Існує велика безліч різноманітних видів  документів і складання кожного  окремого документа має свої правила та особливості. 
Так, складання договорів, угод, актів, розписок і т.п. – вимагає наявності у особи, яка їх складає, великих знань, насамперед у галузі цивільного та господарського права, а також юридичної практики з тих відносин, які будуть регулюватися кожним таким документом. 
Говорячи про складання договорів, слід відзначити кілька аспектів: 
1) перш, ніж приступити до написання договору, необхідно правильно усвідомити, які саме відносини та у якій частині будуть регулюватися договором, які норми законодавства будуть застосовуватися до даного договору та у чому полягає їхня суть, також необхідно усвідомити, які з умов договору сторони можуть викласти на свій розсуд (тобто відступивши від норм того ж Цивільного Кодексу України), а які імперативно передбачені законодавством і відступлення від яких у договорі вважається нікчемним (тобто недійсним з погляду законодавства; умови договору, що суперечать закону – у будь-кому разі будуть вважатися недійсними та не будуть працювати, незважаючи на те, що вони прописані в договорі). 
2) зазвичай, законодавством передбачено ряд так званих «істотних умов», які в обов'язковому порядку мають бути зазначені в договорі. Без цих умов договір може вважатися недійсним, або у подальшому може бути визнаний недійсним у судовому порядку. 
3) по кожному виду правовідносин, які будуть регулюватися договором, існує певна юридична практика, включаючи судову практику. При складанні договору необхідно повною мірою враховувати таку практику, оскільки вона допомагає, по-перше, грамотно скласти договір, а по-друге – урахувати попередні «чужі помилки» і не повторити їх. 
4) в українському законодавстві, насамперед у цивільному, існує правило, що якщо ті або інші умови не вказано в договорі – вважається, що вони регулюються стандартними нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. 
Наприклад: якщо в договорі не вказано ціну товарів або послуг – вважається, що такі товари або послуги повинні бути оплачені по «звичайній ціні»; якщо в договорі не вказано строки виконання тих або інших зобов'язань – за загальним правилом такі зобов'язання повинні виконуватися протягом 7 днів з моменту вимоги виконати такі зобов'язання; якщо в договорі не вказано якість товарів або послуг – вважається, що їхня якість повинна бути такою, щоб вони могли бути використані за звичайним призначенням і т.і. 
5) для правильного та грамотного написання договору необхідно не тільки чітко та послідовно уявляти всю процедуру роботи за договором (процедуру виконання договору) у дрібних деталях, але й уміти послідовно, чітко та лаконічно, грамотно з юридичної точки зору, викласти домовленості сторін у договорі (настільки детально та чітко, щоб кожна сторона правильно усвідомлювала свої права та обов'язки за договором, щоб договір служив кожній стороні свого роду «настільною книгою» з відповідних правовідносин). 
6) те, як сформульовано ті або інші положення договору – визначає податкові наслідки його укладення та виконання, у тому числі й момент виникнення деяких податкових зобов'язань у ході виконання договору. У деяких випадках, правильне складання договору дає можливість істотно оптимізувати оподатковування угоди. Тобто складання договору має містити в собі й елементи податкового планування. 
7) деякі договори необхідно укладати тільки в нотаріальній формі (купівля-продаж нерухомості, у т.ч. транспортних засобів, оренда нерухомості на тривалий строк і т.і.), деякі договори набувають чинності тільки з моменту їх державної реєстрації. 
8) існують певні «технічні» правила складання договорів, які дозволяють запобігти внесенню виправлень у текст договору (кожний аркуш договору варто візувати підписом, всі аркуші договору бажано прошивати та опечатувати). 
Коли мова йде про складання договору по зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД) – необхідно розуміти, що на ряду з перерахованим вище, його складання має свої особливості: 1) по-перше, при складанні такого договору необхідно враховувати не тільки норми українського законодавства, але також і норми законодавства країни іншого контрагента, а також численних міжнародних угод, конвенцій, звичаї та багато інших моментів; 2) по-друге, в українському законодавстві існує величезна кількість норм та рекомендацій, що стосуються зовнішньоекономічних договорів – це рекомендації щодо платіжних умов по зовнішньоекономічних договорах (контрактах), це правила вибору законодавства, що буде застосовуватися до правовідносин сторін, якщо це не прописано в договорі, сюди також варто віднести й обов'язкове повернення «валютної виручки» протягом 180 днів та багато багато іншого. 
Зовнішньоекономічні договори (контракти) можуть складатися із застосуванням форм оплати, які звичайно не використовуються в договорах між українськими контрагентами, таких, наприклад, як акредитив. При складанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) часто застосовують Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати (ІНКОТЕРМС) – EXW, FCA, FAS, FOB, CFR, CIF, CPT, CIP, DAF, DES, DEQ, DDP і т.д., у цьому виді договорів також бажано конкретно вказувати суд, що буде розглядати суперечки сторін за договором, у випадку їх виникнення, перелік документів, які повинні бути надані кожною стороною іншій, вимоги до їх складання (це особливо важливо для договорів на імпорт продукції, оскільки без всіх необхідних документів неможливо зробити «митне очищення» вантажу) і т.д. 
Як видно, складання договору – це досить складне та комплексне питання, яке, як показує практика, краще доручити фахівцю.

    Використана література

1. Підприємницьке  право В.О.Никонов, К. - ДАКККіМ  , 2003 р.

2. Цивільне право О.А. Підопригора, Вентурі. К, 1997 р.

3. Радянське цивільне право. Ч. 2. /Під редакцією професора В.Ф.Маслова і

А.А. Пушкіна. К,1983 р.

4. Закон Україні " Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995р. № 0493-95 ВВР № 3/1996 р.