Завдання підприємства в охороні праці

tyle="text-align:justify"> 2) організаційно-технічна  перевірка передбачає контроль  за організаційно-технічним забезпеченням  безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт;

3) комплексна перевірка  — контроль підрозділів за всіма аспектами діяльності в галузі охорони праці; управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нормативних умов; аналіз статистики травматизму тощо. Реалізується на управлінському рівні;

4) цільова перевірка —  контроль, який передбачає поглиблену  перевірку певного виду діяльності  підрозділу(-ів) з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним вимогам.

 На підприємствах і в організаціях широке розповсюдження отримав триступеневий контроль за охороною праці.

 На першому ступені  контроль здійснюється майстром, механіком, уповноваженим інспектором  з охорони праці, які щодня  на початку зміни перевіряють готовність машин до роботи.

 Щотижня начальник  цеху разом з представником  комісії з охорони праці здійснюють  другий ступінь контролю за  охороною праці на своїх ділянках.

 На третьому ступені  контролю головний інженер, інженер  з охорони праці, головний механік раз на місяць перевіряють стан засобів безпеки.

 Всі недоліки фіксуються  в спеціальному журналі.

 Економічний аналіз  стану охорони праці на підприємстві здійснюється з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства та на визначення заходів з поліпшення умов та охорони праці.

 Чимале значення має  оцінка стану охорони праці.

Оцінка рівня охорони праці в підрозділах здійснюється відділом охорони праці та спеціалізованими комісіями за результатами періодичного контролю за відповідний період на підставі статистики травматизму, аналізу усунення порушень, виявлених у ході попереднього контролю, зазначених у приписах інженерів охорони праці, органів нагляду та ін.

 Поряд з показниками,  що характеризують частоту (Кч) та тяжкість (Кт) травматизму, можуть  застосовуватися й інші показники  (критерії) оцінки, наприклад, сумарні  витрати підприємства (підрозділу), пов’язані з нещасними випадками (профзахворюваннями, аваріями), часовий коефіцієнт частоти нещасливих випадків, який подає кількість цих подій на кожні 10 млн год., відпрацьованих всіма працівниками підприємства (підрозділу).

 На основі кількісних  та інших показників роботи  підприємства в галузі безпеки праці може здійснюватися й якісна оцінка стану охорони праці (задовільний стан; незадовільний стан; вкрай незадовільний стан). З цією метою мають бути встановлені чіткі, об’єктивні межі цього розподілу.

 Стан охорони праці  вважається незадовільним за  наявності в підрозділі в оцінюваному періоді хоча б одного з таких факторів: одного й більше травматичних випадків чи аварійних ситуацій, порушень, що виявляються повторно по закінченні терміну усунення; порушень, пов’язаних з явною чи потенційною небезпекою для здоров’я і життя людей, значними негативними технічними чи екологічними наслідками (так званих критичних порушень), виявлених у момент проведення періодичного (квартального) контролю.

 У разі відсутності  в підрозділі зазначених факторів стан охорони праці оцінюється задовільно.

 Оцінка стану охорони  праці за результатами роботи  за рік здійснюється за тими ж категоріями, виходячи з переважаючої оцінки за результатами періодичного контролю. Якщо робота з охорони праці була оцінена більше ніж в одному кварталі незадовільно, за результатами року вона не може бути оцінена позитивно, тобто задовільно. У разі, коли хоча б в одному з кварталів робота підрозділу оцінювалася як украй незадовільна, за результатами року вона повинна бути визнана також незадовільною.

Оцінка охорони праці  на підприємстві в цілому здійснюється на підставі відповідних оцінок у підрозділах.

 Незадовільно оцінюється  рівень охорони праці, якщо її стан більше ніж у половини підрозділів було оцінено незадовільно, якщо коефіцієнт частоти травматизму в обліковуваному календарному періоді перевищує його значення за аналогічний період порівнюваного (минулого) року. Стан охорони праці оцінюється як вкрай незадовільний у тому разі, коли хоча б в одному з підрозділів і хоча б в одному з періодів він оцінювався як вкрай незадовільний.

 В усіх інших випадках, крім зазначених, рівень охорони праці оцінюється задовільно (позитивно).

Важливою функцією управління охороною праці є планування організаційно-технічних  заходів з охорони праці, яка  має вирішальне значення для підвищення ефективності роботи з охорони праці.

 Слід визначити, що  планування роботи з охорони  праці на підприємствах в більшості випадків ведеться не цілеспрямовано і тому вся робота не дає вагомого зниження виробничого травматизму. На більшості підприємств не проводиться передпланова робота і, зокрема, прогнозування цієї діяльності. Тому необхідно застосувати методи інженерного прогнозування небезпечних і шкідливих виробничих факторів шляхом аналізу проектно-конструкторських і технологічних розробок та виробничих процесів, визначення головної і локальних стратегій роботи з охорони праці на підставі вивчення причин виробничого травматизму і профзахворювань, вивчення умов праці за результатами паспортизації та атестації робочих місць, збору пропозицій від працівників, уповноважених з охорони праці і профспілок, аналізу експертних оцінок.

Планування робіт з  охорони праці може бути перспективне, поточне (річне) та оперативне (квартальне, щомісячне, декадне).

 При плануванні робіт  з охорони праці використовуються:

• плани економічного і соціального розвитку підприємств;
• плани організаційно-технологічних заходів, спрямованих на поліпшення умов праці;
• матеріали атестації робочих місць;
• матеріали розслідування нещасних випадків на виробництві;
• пропозиції комісії з охорони праці.

Важливе значення в системі  планування має розробка розділу  «охорона праці» колективного договору підприємства.

 Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між власниками (уповноваженими ними органами) і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

Підприємствами накопичено певний досвід вирішення цих соціальних питань за допомогою колективних договорів (угод), який безумовно повинен використовуватися в подальшій роботі. Насамперед це стосується одноразової допомоги постраждалим.

Законом забезпечується особливий  захист інтересів тих працівників, які були важко травмовані і стали  інвалідами, а також інтересів  утриманців та членів сімей загиблих. Для них встановлено мінімальний розмір одноразової допомоги, що становить:

у разі смерті потерпілого  — не менше п’ятирічного заробітку  працівника на його сім’ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на дитину, яка народилася після його смерті;

у разі стійкої втрати працездатності — не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

Щоб не допустити безпідставних  звинувачень потерпілого у нещасному  випадку та порушення його прав на одноразову допомогу, слід додержуватися  передбачених законодавством вимог  про те, що:

 — за умов явної  помилки чи вини потерпілого  розмір одноразової допомоги не може бути зменшено більше як на половину тієї суми, яка належить працівникові при відсутності порушень ним вимог охорони праці;

 — наявність чи  відсутність порушень з боку  потерпілого, що призвели до  нещасного випадку, тобто наявність  або відсутність його вини  у цьому випадку, встановлюється  комісією з розслідування; однак  порядок зменшення розміру одноразової  допомоги (встановлення ступеня  вини потерпілого) має визначатися  трудовим колективом за поданням  власника та профспілкового комітету  підприємства, установи, організації.

 

ШКАЛА РОЗМІРІВ ОДНОРАЗОВОЇ  ДОПОМОГИ

Категорія потерпілих від  нещасних випадків на виробництві (профзахворювань)	Розмір одноразової допомоги
	на сім’ю	додатково на кожного утриманця
1. З тимчасовою непрацездатністю:   — до 10 календарних днів включно   — від 10 календарних днів до 1 місяця включно   — від 1 місяця до 2 місяців  включно   — від 2 місяців до 4 місяців	0,2 середньомісячного заробітку  0,5 середньомісячного заробітку  1,5 середньомісячного заробітку  3 середньомісячні заробітки	20% від суми у графі  2 20% від суми у графі 2 20% від  суми у графі 2
2. Із стійкою втратою  працездатності (без встановлення  інвалідності)	Середньомісячний заробіток  за кожен процент втрати професійної  працездатності	10% від суми у графі  2
3. Із стійкою втратою  працездатності та визнанням потерпілого інвалідом	1,1 середньомісячного заробітку за кожен процент втрати професійної працездатності	10% від суми у графі  2
4. Із смертельним наслідком	П’ятирічний заробіток потерпілого	Річний заробіток (на кожного  утриманця потерпілого, а також  на його дитину, яка народилася після  його смерті)

 

Зазначимо, що наведені у  таблиці розміри одноразової допомоги можуть використовуватися лише як приклад і не є обов’язковими.

У колективному договорі (угоді) повинні міститися зобов’язання власника про відшкодування потерпілому моральної шкоди, які відповідали б вимогам законодавства. Відсутність практики застосування цієї нової норми створює певні труднощі щодо реалізації зазначених вимог на місцях. Однак це не повинно призводити до порушення прав працівника на одержання певної компенсації за моральну шкоду у випадках, коли під впливом небезпечних або шкідливих виробничих факторів порушилися його нормальні життєві зв’язки, він не в змозі повністю реалізувати свої звички і бажання, погіршилися його відносини з оточуючими людьми та потрібні додаткові зусилля працівника для організації подальшого свого життя.

  Враховуючи, що найголовнішою  проблемою суспільства є поліпшення  становища жінок, необхідно приділяти  особливу увагу зобов’язанням  щодо поліпшення умов їхньої  праці, санітарно-побутового та  медичного обслуговування, вивільнення  від важких, шкідливих робіт та  нічних змін.

 Важливо, щоб усі  ці заходи мали економічну  основу та інженерно-технічне  забезпечення, щоб скорочення праці  жінок на важких, шкідливих, нічних  роботах проводилося не примусово,  адміністративними методами, а з урахуванням інтересів трудівниць, шляхом матеріального стимулювання, впровадження додаткових пільг за рахунок підприємства (скажімо, надання жінці легшої роботи зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою; призначення жінці передпенсійного віку щомісячної грошової допомоги в розмірі, не меншому від державної пенсії на період, що залишився до пенсії тощо).

 До трудових договорів  забороняється включати умови,  що погіршують порівняно з  чинним законодавством, колективною  угодою становище працівників.

У відповідності з Законом  «Про охорону праці» наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці  від 28.07.2010 р. N 307 затверджено єдину систему показників обліку умов і безпеки праці — Форму № 1-ПВ (умови праці).

 Форма № 1-ПВ включає  розділи:

1. Стан умов праці:

 — чисельність усіх  працівників облікового складу, з них зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам;

 — чисельність працівників, які працюють у нічну зміну;

 — працюють на роботах,  заборонених чинними нормативними  актами про охорону праці.

2. Пільги та компенсації за роботу у шкідливих умовах:

 — чисельність працівників,  яким за роботу в шкідливих  умовах встановлено: додаткові  відпустки; безкоштовне лікувально-профілактичне  харчування; підвищені тарифні ставки; доплати за умови та інтенсивність праці;

 — чисельність працівників,  які мають право на пенсію  на пільгових умовах.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Безопасность. Учебное пособие. — М., 1995. Навч. Посібник / За ред.. В. Кучерявого. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.
2. Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці. — К.: Просвіта, 1997.
3. Денисенко Г. Ф. Охрана труда. — М.: Высшая школа,
4. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. — Львів: Афіша, 1999.
5. http://polka-knig.com.ua/article.php?book=43&article=4018