Жорстокість серед школярів

Лекція  для батьків «Жорстокість серед школярів»

  Шановні батьки! Ми живемо з вами у XXI столітті. Все, що нас оточує, розвинулось та продовжує розвиватись. Ми літаємо в космос, перемагаємо найстрашніші хвороби і логічно повинні ставати красивішими і досконалішими не тільки зовні, але й внутрішньо. Але, на жаль, те що відбувається сьогодні в світі, вражає своєю жорстокістю. Достатньо згадати події 11 вересня в США, захоплення заручників у Москві, терористичні акти в Ізраїлі, війну в Чечні, щоденні міліцейські повідомлення. Це все прояви агресії. З латини «агрессіо» — напад, приступ. Це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам та правилам поведінки в суспільстві, наносячи шкоду об’єктам нападу (живим та неживим). Таке тлумачення дає психологічний словник. Простими словами: агресія — це навмисна дія, направлена на заподіяння збитків. А агресивність — це риса особистості, яка основана на готовності до агресії.

А як це явище трактує  психологія? У психології існують  три основних пояснення природи  агресії.

Перше об’єднує всі теорії психологічного тлумачення, засновником  якого є Зигмунд Фрейд. У цих  теоріях агресивність трактується  як вроджена, інстинктивна здібність  людини. За Фрейдом агресивність як невід’ємна характеристика людини потребує смирення та пригнічення силами всього суспільства (виховання в сім’ї, дитсадку, школі). Виховання повинно  бути таким, щоб усі моральні основи суспільства стали внутрішніми  цінностями особистості. Внутрішню  енергію, котра проривається зовні  у вигляді агресії — направляти в конструктивне русло: у захоплення спортом, в участь у спортивних змаганнях, у здорову конкуренцію.

Є й інша точка зору, її автор Долард. Згідно з його поглядами, агресія — це не автоматична поява  потягу в організмі людини, а реакція  на перепони, що з’являються на шляху  до задоволення потреб, досягнення задоволення та емоційної рівноваги. (Ви потягнулися за цукеркою, але  несподівано хтось встиг раніше вас. Ваша реакція?) Висновки з цього  підходу — необхідно навчати  підростаючу людину саморегуляції, шанобливому, терпимому, толерантному ставленню до оточуючих і до себе самого.

І нарешті, третій підхід. Його яскравий представник — американський  психолог Бандура. Агресія являє  собою поведінку, засвоєну у процесі  виховання за допомогою спостереження  відповідного засобу дії. Існують беззаперечні докази того, що якщо дитина поводиться агресивно і отримує при цьому  похвалу, то ймовірність її агресії  в майбутньому в аналогічних  ситуаціях зростає в декілька разів. Постійне позитивне підкріплення певних агресивних актів урешті-решт формує звичку агресивно реагувати  на найрізноманітніші збудники. Наприклад: якщо тебе хвалять кожен раз за те, що ти ображаєш менших — насамкінець  це стане твоїм стилем поведінки. Висновки з цього підходу —  огородити дитину від можливості спостерігати чи самій проявляти  насильство та жорстокість.

Агресію можливо спровокувати різноманітними збудниками, її може спровокувати навіть температура повітря. Наприклад, дослідження ФБР США свідчать, що пік насильства припадає на спекотні літні місяці.

Є дві форми прояву агресії  — пряма та непряма. Пряма —  фізичне насильство, образи, суперечки. Непряма — це агресивна дія  щодо предмета-замінника. Лиха Баба-Бабариха з «Казки про царя Салтана» —  яскравий приклад непрямої агресії. Результатом же цього буде розрядка, звільнення від гніву. В Японії використовують опудала начальників на підприємствах. Робітник має можливість перенести  свої образи на опудало начальника і звільнитися від гніву, що переповнює його. Можливо, це один із варіантів  приборкання агресії в підлітків. Вибух агресії серед юнацтва  — головна проблема сьогодення. Про приклади зйомок на мобільні телефони жорстоких побоїв чи злочинів доводиться чути мало не щодня.

Нещодавно всі інформаційні агенції облетіла інформація про  судовий процес у Великобританії над дівчинкою, яка зняла відео, як якісь хлопці вбивають випадкового  перехожого. Як виявилось, ці хлопці її теж не знали і просто попросили зняти те, що вони робитимуть. Сьогодні ця дитина постала перед судом за співучасть. А їй усього лиш 15 років. Схожа історія трапилась у цій же країні незадовго до цього. Тоді дівчинка зняла на відео невдале вбивство своїх батьків... Не відстають, на жаль, й українські діти. Достатньо лише пригадати випадок у Дніпропетровську, де молодики протягом місяця з бажання розважитися вбили 15 людей та скоїли 19 нападів. Убивства знімали мобільними телефонами, причому деякі зі злочинів повторювали сценарії бойовиків, які вбивці переглядали напередодні. Інший випадок, який також знімали на відео, стався із побиттям підлітка на центральній вулиці в Ужгороді (хлопець ледь урятувався, стрибнувши у річку з набережної). Схожий приклад жорстокого «кіновиробництва» трапився торік наприкінці листопада в Сумах. Тоді над дівчиною-першокурсницею жорстоко знущалися учениці профтехучилища на чолі з колишньою випускницею. Побиття також знімали. Найжахливіше у цих відео навіть не те, що людину б’ють, а те, що поряд стоять хлопці і дівчата, які знімають це на камери телефонів. Ніхто не допомагає, а просто знімає!

Прояви дитячої агресивності та перевірки «хто крутіший» були завжди. Навіть у радянські часи ми чудово пам’ятаємо художній фільм  «Опудало» з Крістіною Орбакайте  в головній ролі. У наказі від 25.12.06 року заступник Міністра освіти Борис  Жебровський пише: «За статистикою, в Україні відбувається омолодження  складу правопорушників, зростає кількість  групових правопорушень, створюються  в окремих місцях постійні підлітково-молодіжні  групи асоціального напряму. Відзначається  зростання агресивності в поведінці  учнів, збільшення кількості дівчат-підлітків  із проявами антисуспільної поведінки».

За даними Американської  медичної асоціації, за роки, проведені  у школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8 тисяч убивств  та 100 тисяч актів насильства. Телебачення  формує зразки поведінки. Особливо вразливими є діти та підлітки.

Часто батьки купують своїм  дітям комп’ютер для того, щоб  вони менше часу проводили на вулиці. Проте в кіберпросторі на дитину очікує не менше загроз, ніж у  реальному житті. Інтернет та комп’ютерні  ігри викликають звикання, подібне  до наркотичного. Результати такого звикання багато в чому подібні — зникає цікавість до реального життя, дитина відчуває роздратування, якщо не може зайти в Інтернет та продовжити гру. Залежна від комп’ютера людина є  асоціальним типом зі збудливою  психікою, тобто потенційним порушником закону.

Нещодавно Міністерство освіти направило рекомендації Державному комітету телебачення і радіомовлення  України збільшити кількість  ефірного часу для просвітницьких та дитячих програм гуманістичного спрямування, заборонити на телебаченні  рекламу спиртних напоїв і тютюнових  виробів. Міністерству внутрішніх справ  запропонували обмежити час відвідування дітьми інтернет-кафе та ігрових клубів, у тому числі ігрових автоматів. Була пропозиція ввести вікове обмеження  на комп’ютерні ігри, які містять  сцени насильства, активніше проводити  пропаганду здорового способу життя.

У сім’ї, де панує любов, де з дитиною розмовляють і  пояснюють їй, що у світі важливішим є добро, виросте морально сильна та хороша людина. З іншого боку, стримати наплив інтернет-жахів неможливо. А  тому, як ви — батьки, так і ми — вчителі, повинні бути готові до того, що в один день до нас може підійти  школяр і сказати: дивіться, який прикол. І одна неправильна реакція може назавжди залишити в дитині відчуття, що це добре. Страшно, проте реальність говорить сама за себе. І винні в  цьому не діти, а ми — дорослі, продовжуючи бавитися у силові розв’язання  проблем та заробляючи гроші на насильстві. А дітлахи лише спостерігають  і повторюють. От тільки колись такі ігри вийдуть за рамки розваги, але  тоді може бути пізно.

Жорстокість дітей  

Агресія у дітей - це лише симптом тих глобальних моральних  переорієнтирів, які відбуваються у нашому суспільстві, - мова йде про зміни психології людства, пишуть 20Хвилин.

Не раз можна почути, що саме діти та підлітки стали винуватцями бійки або грабіжництва, що маленький хлопчик з сусіднього дому замучив мале кошеня, або про те, як діти знущалися над своїми однолітками. Дитяча жорстокість інколи вражає… Тепер нікого не здивує, як з уст зовсім юних дітей можуть лунати образливі, в’їдливі слова, що ранять душу і викарбовують на серці страшні рубці, які не здатен загоїти навіть час. Жодна людська вада не повинна бути об’єктом висміювання. Та це розуміють, на жаль, лише дорослі. А як втовмачити це у голову підліткам, які живуть лише сьогоднішнім днем і звикли бурхливо висловлювати свої емоції, не задумуючись над наслідками?

Причина агресії

Деякі психологи вважають, що дитяча жорстокість розпочинається ще з народження дитини. В момент появи дитини на світ неприроднім шляхом (кесарів розтин), маля вже відчуває неприйняття цього світу, адже воно не пройшло той родовий шлях, який дозволяє дитині відчути готовність до першого ковтка повітря та першого променя сонця. З психологічного погляду, сам процес пологів - проходження дитиною родових шляхів, є дуже важливим. Це перші зусилля з боку дитини, спрямовані на подолання перешкод, які, за переконанням багатьох психологів, визначатимуть ставлення дитини в подальшому житті до досягнення цілей, вміння долати ускладнення.

Також деякі психологи  переконані, що дитина сама по собі не може мати агресію, а лише накопичує  її від своїх батьків та оточуючого середовища.

«Будь-яка сварка чи то грубіянство з боку батьків дитина всмоктує в себе як губка. Дуже важливий момент у формуванні особи відіграє поняття добра і зла. Нерідко трапляється таке, що дитя тягне за хвіст кошеня, відбирає красиву іграшку у слабкішого товариша, кидається яйцями в перехожих. До цих безневинних витівок батьки часто відносяться поблажливо, адже всі колись були маленькими і здійснювали дурниці», - розповідає практичний психолог Наталія Ханецька.

Хоча деякі з гордістю можуть розповідати знайомим, який у них зростає сильний син: розбив ніс однокласникові – майбутній боксер-чемпіон. Та не головне, аби він був чемпіоном, головніше - стати свідомою людиною, яка може адекватно оцінювати ситуацію і нести відповідальність за свої вчинки.

Вплив ноу-хау

Телебачення та Інтернет –  ось головні винуватці дитячої  жорстокості, вважають багато батьків. Воно й справді так, адже переважна  більшість фільмів містять елементи бійки та стрілянини, яку із захватом переглядають діти. Сьогодні бійка – не бійка, якщо це не записати на телефон і не виставити в Інтернеті, який наповнений дитячою розпустою та агресією. До того ж дівчата в кривавих бійках та слізних скандалах значно "переплюнули" хлопців. Найгірше те, що підлітки взяли це за моду і таким чином розважаються.

«Батьки повинні контролювати, що дитя дивиться. Звичайно, не суворий  контроль, але обов'язково знати, що дитя дивиться, чим воно захоплюється, з ким він розмовляє, з ким він дружить, куди йде. Найголовніше - постійно бути поруч, тримати контакт», - вважає практичний психолог Наталія Ханецька.

Середовище любові

Чи можна допомогти  дитяті позбавитися від жорстокості  та агресії? Психологи вважають, що зменшити частоту використання агресивних дій не так вже і складно, варто  лише встановити суворий контроль, ввести покарання.

«Але викорінювати погані вчинки лише покаранням не варто, дитина повинна зрозуміти, що світ сповнений не тільки жорстокості, а й любові. Ще з народження батьки повинні навчати дитину любити тварин, природу, своїх однолітків. Навіть якщо дитина в майбутньому зіткнеться з жорстокістю, що є неминучим, вона буде розуміти, що це погано і що так робити не варто. Такий підліток буде робити усе, аби з усіма жити в злагоді та турботі», - вважає психолог Наталія Ханецька.

Отже, основне завдання щодо формування сприйняття світу у дітей все ж таки покладається на батьків. Саме вони повинні своїм прикладом показувати дитині, що любов є сильніша за зло та агресію.

Якщо ви помітили, що дитина має прояви жорстокості, неодмінно  зверніться до спеціаліста – психолога, адже самостійно викорінити цю хворобу майже неможливо.

Профілактика агресивності та жорстокості серед неповнолітніх і молоді.

Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління. Шкільні психологи, батьки, педагоги відрізняють; у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Агресивні тенденції стали характернішими навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.  
           Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є проблема агресивності дітей. 
           Психологи-дослідники дедалі більше уваги приділяють вивченню самого феномена агресії, агресивних проявів і тенденції поведінки, питань профілактики агресивності. 
Що ж таке агресивність? Термін “агресія ” чимало визначень. Учені психологи й досі дискутують з приводу термінологічного визначення агресивності. 
           Агресія- це фізична чи вербальна поведінка, пов’язана з необхідністю  
( бажанням) завдати шкоди будь-кому. Існує два види агресії: ворожа 
( агресія, збудником якої є злість; це агресія-самоціль) та інструментальна ( агресія , яка є засобом досягнення якої-небудь мети). 
            Тисячі видатних дослідників у галузі психології, психіатрії, юриспруденції вже давно зробили наукові висновки, в основі яких не тільки твереза логіка, але й наукові дослідження, підтверджені конкретними прикладами: телебачення, комп’ютерні ігри можуть бути джерелом деструктивної, антигромадської поведінки. Вони можуть призводити до спалаху необгрунтованої агресії, викликати залежність подібну до наркотичної, а в тих або інших життєвих ситуаціях стати конкретним прикладом застосування жорстокості й насильства. 
Військовий експерт із психології вбивств Дейв Гросмак зауважив: “Коли дитина, граючись, убиває , вона переживає такі ж відчуття й такий вплив на психіку, як солдат або офіцер у бойових умовах”. Його думка не безпідставна, якщо враховувати той факт, що багато сучасних військових тренажерів для навчанню керуванню технікою, веденню бойових операцій, звільненню заручників-майже такі самі рольові комп’ютерні ігри, в які грають наші підлітки. Діти, які часто зустрічаються з жорстокістю в іграх, ймовірно розглядатимуть насильство як ефективний спосіб вирішення конфліктів, а агресивну поведінку вважатимуть прийнятою. Насильство в іграх веде до сприйняття, світу як місця, де панує зло й жорстокість. Крім того, зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу. Крім того в останні роки світова медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ) симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя, порушення зору , а також характерні для епілепсії підозрілість, ворожо-агресивне ставлення до близьких, запальність.  
            Науково доведені приклади негативного впливу на психіку дитини, а також трагічні події змусили таких високорозвинених демократичних країн, як США, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти нормативні акти, які регламентують поширення програм телебачення, комп’ютерних ігор шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту вікового обмеження. 
            Проблема “дитячої агресивності” тривалий час була забороненою, тому потрібних досліджень і вітчизняній психології майже немає, а ті публікації на цю тему які друкуються є оглядом зарубіжних досліджень. 
            На превеликий жаль і наша традиційна школа обділяє турботою саме тих дітей, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по відношенню до себе в сім’ї. це діти зі складною долею, педагогічно заборонені, необхідно фізично та розумово відсталі. Саме таких дітей найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я.  
             Психологічна служба нашої школи разом з пед. колективом, ведучи спостереження за різними віковими категоріями учнів та їхніми сім’ями, виясняючи умови проживання, співпрацюючи з органами місцевої влади першочерговим завданням ставить виявлення дітей батьків з деструктивною агресивною поведінкою.  
              Вся наступна робота з цією “групою ризику” це профілактика по виясненню, розумінню та розпізнаванню своїх агресивних імпульсів, мотивів агресії і корекція зняття негативних емоцій, способами розрядки власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в бажане русло.  
            Для зниження внутрішньоособистісних суперечностей, емоційного напруження та розвитку навичок релаксації у школі створено “Зимовий сад”, “Ігрова кімната” з двома діючими фонтанами та співом птахів де учні на перервах мають змогу зняти негативні емоції, розслабитися. 
             На годинах спілкування, батьківських зборах, з вчителями проводяться елементи тренінгу по подолання агресивної поведінки з використанням наступних вправ: 
1. Вправа “Моя агресивна поведінка” 
2. Вправа “від реагування негативних емоцій” 
3. Вправа “Мотиви агресивної поведінки” П І “Техніки вікової корекції стр. 122-124.” 
4. Навчання способом внутрішнього самоконтролю. 
5. Пошук альтернатив поведінки (подумай про різні варіанти розв’язання конфліктів та складних ситуацій) 
6. Передбачення результатів поведінки- ( подумай про наслідки негативні та позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)  
               У всіх класах для учнів проведено годину спілкування та батьківські збори на тему: “Вплив інформаційно-комунікативних технологій на свідомість дітей та дорослих” 
                 З діагностичною метою в початкових классах проводиться проективний малюнок “Моя сім’я” Де аналіз малюнку є не тільки засобом діагностики, але одночасно й засобом корекції, оскільки допомагає дитині краще зрозуміти свій внутрішній світ, розібратися в своїх переживаннях. На уроках образотворчого мистецтва в учнів розвивається почуття внутрішнього контролю і порядку. Малювання допомагає послабленню збудженості, розвитку зосереджуваності, довільності емоційно розгальмованих дітей. 
                Учні молодших та середніх класів з підвищеною агресивністю з метою відновлювально- корекційною роботою відвідують гурток “Музичні візерунки ” де за допомогою музичних творів відбувається спілкування з музикою яке передбачає: 
Ø Обмін переживаннями ( співпереживаннями, музична емпатія) 
Ø Вивчення і реалізація особистісних переживань.