Засоби діяльності, процес їх засвоєння.Структура системи вищої освіти в Україні. Економічне виховання студентів

Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму  підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Управління освітою

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів  управління вищою освітою належать:

• Міністерство освіти і науки України;
• Центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Державна акредитаційна комісія.

Міністерство освіти і  науки України є центральним  органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері  освіти.

Міністерство освіти і  науки України:

• бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки, про-фесійної підготовки кадрів;
• розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;
• забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
• проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних за-кладів, видає їм ліцензії, сертифікати;
• організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Вища атестаційна комісія  України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

За результатами акредитації  вищих закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом  з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

• визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту державного зразка;
• встановлює рівень акредитації навчального закладу;
• інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

• Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;
• Загальні збори колективу навчального закладу;
• Районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;
• З'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у  сфері освіти.

 

Економічне виховання  студентів

Економічне виховання  — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної  культури особистості.

Економічна культура особистості  означає гармонійне поєднання у  ній фізичних, розумових, організаторських здібностей, високого рівня освіти і кваліфікації, потреби у вільній, творчій праці, поліпшення її умов, зростання матеріальних і духовних потреб. Проблема економічної культури особистості пов'язана з усвідомленням  її провідною продуктивною силою  суспільного виробництва.

Завдання і  зміст економічного виховання.

Економічне виховання  покликане вирішувати такі завдання:

— ознайомлення молоді із законами ринкової економіки, шляхами підвищення її ефективності, вдосконалення виробничих відносин, системою і методами управління виробництвом;

— формування здатності  до економічного мислення, вміння оволодівати  новими методами і прийомами праці;

— виховання почуття і  рис ефективного господаря;

— розвиток здорових матеріальних потреб, умінь розпоряджатися грошима.

У сфері особистого життя  економічна діяльність передбачає:

— планування та організацію  особистого бюджету, доходів та витрат сім'ї;

— економічно обґрунтоване оцінювання товарів, які купуються  для особистих потреб, їх раціональне  використання;

— раціональне ставлення  до свого здоров'я, режиму і способу  життя.

 

Окрім того, кожен громадянин повинен дбайливо ставитися до природи, активно протидіяти безгосподарництву  щодо природних ресурсів, а також  вивчати й осмислювати економічну політику своєї держави, по можливості впливати на неї.

Зміст економічного виховання  молоді обирають, орієнтуючись на формування в неї моральних та ділових  якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності. Це суспільна  активність, підприємливість, ініціативність, відповідальність, господарське ставлення  до особистого та суспільного добра. Важливе значення має розвиток раціоналізаторських  здібностей, прагнення працювати  рентабельно, оновлювати технологічні процеси і обладнання, підвищувати  продуктивність праці, якість продукції, досягти особистого успіху і добробуту.

Суб'єктом економічної  діяльності людина виступає і як певний фахівець, і як приватна особа (в  сім'ї). Як майбутній працівник вона має оволодіти такими економічними вміннями: планувати й організовувати свою працю; виконувати свої професійні обов'язки, трудові завдання згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінювати результати своєї праці за відповідними критеріями, шукати шляхи для підвищення її ефективності.

Економічне виховання  студентів покликане формувати  в майбутніх спеціалістів економічне мислення; виховувати раціональні потреби; розвивати фахові здібності, дисциплінованість, підприємливість; озброювати методами економічного аналізу; прищеплювати вміння співвідносити свої потреби з  матеріальними можливостями; свідомо  ставитися до обраної професії та знаходити своє місце в умовах ринкової економіки; виховувати бережливе  ставлення до природних ресурсів.

У процесі економічного виховання  важливо формувати в молоді здорові  матеріальні потреби. Однак при  цьому вони мають гармонійно поєднуватися з духовними.

Умови ефективності економічного виховання.

Ефективна економічна підготовка підростаючого покоління вимагає:

— високого рівня економічної  компетенції керівників та педагогів  закладів освіти, батьків;

— залучення молоді до суспільно  корисної, продуктивної праці, яка супроводжується  засвоєнням знань з економіки  й організації виробництва, як у  процесі самої праці, так і  на уроках, факультативах, під час  екскурсій і краєзнавчих пошуків;

 

— прищеплення учням (студентам) умінь раціонально вести домашнє  господарство, економити матеріальні  цінності й час;

— дотримання економії як у  сфері матеріального виробництва, так і в сфері обслуговування.

 

Критеріями ефективності економічного виховання є висока економічна свідомість особистості, культура її економічного мислення та економічної  поведінки, які реалізуються у знанні й розумінні економічних законів, закономірностей економічного буття  суспільства, тенденцій їх розвитку, свідомому виборі сфери застосування себе як продуктивної сили з максимальною користю для себе і суспільства.

 

Список використаної літератури:

1.   Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 316 с.
2.   Власова О. І. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2005. – 400 с.
3. Загальна психологія: Навч. Посібник. К. – МАУП. – 2000.- 256с.
4. http://www.mon.gov.ua/laws/ZU_2984.doc
5. http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/part_02.html
6. http://pidruchniki.ws/13790605/pedagogika/osoblivosti_universitetskoyi_osviti_printsipi_pobudovi_struktura_sistemi_vischoyi_osviti_ukr
7. http://uk.wikipedia.org/wiki/Вища_освіта