Виникнення та розвиток психіки

     План

     1.Вступ;

     2.Поняття та функції психіки;

     3.Виникнення  психіки. Пояснення природи психіки;

     4.Біологічне  і соціальне в психіці людини;

     5.Висновок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Вступ

     Дослідження психіки як специфічної особливості  людини, що є невід’ємною складає  значний інтерес серед науковців.  Психіка виникла і формувалася як здатність живих організмів активно взаємодіяти з навколишнім світом на основі кодування життєво значущих дій і способів взаємодії з ними, як здатність адаптації організмів до середовища. Психіка забезпечує контакти суб'єкта з дійсністю в залежності від системи його потреб і розпізнавання в середовищі того, хто задовольняє ці потреби. Психіка - сигнальне відображення дійсності: зовнішні ознаки явищ служать для людини сигналом їх значення і сенсу.

     Психіка також постає суб'єктивним, сигнальним, соціально обумовленим відображенням  дійсності у системі ідеальних  образів, на основі яких здійснюється активна взаємодія людини з середовищем. Важливо розуміти, що без адекватної психіки нормальне функціонування індивіда приречене на поразку.

     Однак, дуже важко знайти ту тонку грань, де ми можемо стверджувати, що тут психіки  вже переходить в стан ненормального  функціонування. Тому, на нашу думку, дослідження  психіки і її основних рис дасть  нам змогу оцінити можливості індивіда та розібратись в його психічній  специфіці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.Поняття  та функції психіки

     Психіка— система явищ суб'єктивного внутрішнього світу індивіда. Саме психологія як наука вивчає факти, закономірності, механізми психічного життя особи. Взаємовідносини живих істот з навколишнім світом реалізуються за допомогою психіки як складної сигнальної системи, до якої входять почуття та образи, настанови й мотиви, процеси спілкування та ідеальні предметні дії, емоційні стани та інші психічні властивості.Деякі ж науковці дотримуються іншого трактування психіки , зокрема як форми активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, що виникає в процесі взаємодії високоорганізованих живих істот із зовнішнім світом і що здійснює в їх поведінці регулятивну функцію. Різноманітні психічні якості утворюють систему регуляції, що надає поведінці й діяльності стійкості та ефективності. У людини ця система виступає як психічний склад особистості, який утворюється її комунікативними здібностями, ціннісними орієнтаціями, рисами характеру, самосвідомістю, інтелектуальними здібностями, темпераментом тощо. Велике значення для розуміння природи психіки має висвітлення закономірностей її становлення в процесі еволюції живого світу та суспільно-історичного розвитку людства.

     Стосовно  функцій психіки, то більшість науковців  схиляються до думки про  3 основні функції психіки: 
• відображення впливів навколишнього світу; 
• усвідомлення людиною свого місця в навколишньому світі; 
• регуляція поведінки та діяльності; 
Перша функція, а саме психічне відображення дійсності має свої особливості. 
По-перше, це не мертве, дзеркальне, односпрямоване відображення, а складний і постійно змінний процес, якому властиві й протиріччя. 
По-друге, при психічному відображенні об'єктивної дійсності будь-який зовнішнє вплив (тобто вплив об'єктивної дійсності) завжди переломлюється через раніше сформовані особливості психіки, через конкретні стани людини. Тому один і той же зовнішній вплив може по-різному відображатися різними людьми і навіть одною і тою ж людиною в різний час і за різних умов. Виникаючі образи матеріального світу є знімками, зліпками, копіями існуючих предметів, явищ, подій. 
Суб'єктивність психічного відображення, характерне для людини перетворення відбиваного, жодною мірою не заперечують об'єктивну можливість правильного відображення навколишнього світу. 
Психіка, свідомість людини, з одного боку, відображають дії зовнішнього середовища, адаптуються до неї, а з іншого - регулюють цей процес, складаючи внутрішній зміст діяльності та поведінки. Останні не можуть не опосередковуватись психікою, оскільки саме з її допомогою людина усвідомлює мотиви і потреби, ставить перед собою цілі і завдання діяльності, виробляє способи і прийоми досягнення результатів. Усвідомлення людиною свого місця в навколишньому світі забезпечує правильну адаптацію та орієнтацію людини в об'єктивному світі, гарантуючи йому ефективне осмислення всіх реалій цього світу і адекватне до них ставлення. 
З іншого боку, за допомогою психіки, свідомості людина усвідомлює себе як особистість, наділену певними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями, як представника конкретного суспільства, соціальної групи, що відрізняється від інших людей і що знаходиться з ними в своєрідних міжособистісних відносинах.

     Отже  тому можна виділити основні риси психіки. Так, Н.Чуприкова пропонує власний опис особливостей психіки людини: 
1. В мозку відображено зовнішній світ, власне тіло, дії та стан; 
2. На рівні кори великих півкуль здійснюється вища форма аналізу зовнішніх і внутрішніх впливів - аналіз через синтез; 
3. У людини формується велика система з безлічі умовних словесних реакцій; 
4. Динамічний синтез дрібних елементів дійсності, пов'язаних з різними словами-знаками, здійснюється у формі актів судження; 
5. На певному етапі розвитку процесів мозку людини акти судження, об'єктивувати у формі мовних висловлювань, в свою чергу починають піддаватися аналізу, як і будь-які інші події об'єктивної дійсності; 
6. Аналіз суджень, в яких представлено відображення тіла людини, - реальний зміст усвідомлюваного внутрішнього суб'єктивного духовного світу людини; 
7. Відсутність знань про певні мозкових паттерни збуджень, що несуть функцію відображення.¹

     3.Виникнення  психіки. Пояснення  природи психіки.

     Для пояснення природи психіки важливо  спиратися на дослідження про  закономірності її виникнення і становлення  в умовах еволюції протягом багатьох мільйонів років та історичного  розвитку людства. Погляди відомого французького філософа і палеонтолога П’єра Тейяр де Шардена на еволюцію матерії та психіки були підтримані і розвинуті видатним ученим, першим президентом Української академії наук В.І. Вернадським. Співзвучні погляди  відображені у працях Б. Г. Ананьєва. П. Тейяр де Шарден вирізняє в процесі  еволюції універсуму чотири стадії —  переджиття, життя, думку та наджиття. Кожній з них властиві відповідні стадії психогенезу. На стадії переджиття суб’єктивне, психічне втілене в  матерію у вигляді потенції. Планета  Земля має природжений потенціал  перед-життя і відповідну йому масу елементарної психічної, духовної енергії  — передсвідомості. На стадії життя  формується біосфера, яка поширюється  на о болонці планети у вигляді  живої маси організованої матерії  — мікроорганізмів і мегамолекул; остання розгалужується у вигляді  дерева життя. Для стадії думки характерне інтенсивне зростання свідомості. Завдяки  здатності людини до рефлексії універсум  зосереджується на собі, оволодіває собою. Психогенез переходить у більш високу стадію — ноогенез, на якій зароджується і розвивається єдиний дух цивілізації. Поряд із біосферою поступово  створюється новий «мислячий пласт», що розгортається над світом рослин і тварин, — ноосфера. Для стадії наджиття характерним є об’єднання народів, духовне оновлення Землі, формування надлюдства. Ноогенез приводить до олюднення часу й простору, до виникнення надособистості. Філософська концепція П. Тейяр де Шардена є однією з гіпотез про еволюційний та історичний розвиток психіки. У формування н аукової картини філогенезу психіки значний внесок зробили й інші д ослідники, такі, як Б. Г. Ананьєв, Е. Г. Вацуро, Н. Ю. Войтоніс, Я. Дембовсь-кий, В. Келер, Н. М. Ладигіна-Котс, О. М. Леонтьєв, М. Ф. Нестурх, Н. О. Тих та багато інших. Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об’єктів у найпростіших організмів — сприйняття цілісних предметів у більш складних живих істот — практичний інтелект вищих тварин — практичний і абстрактний інтелект як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини — свідомість і самосвідомість стародавньої людини — особистість людини до нашої і нашої ери. Виникнення первісної психіки пов’язане з переходом від допсихічних форм регуляції поведінки — так званих тропізмів, або таксисів, найпростіших рослинних і тваринних організмів — до власне психічних, сигнальних форм регуляції тварин. Завдяки тропізмам організм реагує залежно від контакту з середовищем.² Так, якщо організм потрапляє у середовище з несприятливими фізичними параметрами, наприклад, дуже високою чи низькою температурою, то він, перегріваючись або переохолоджуючись, намагається відійти у безпечніше місце. Навпаки, потрапляючи в середовище з оптимальним температурним режимом, він залишається там і шукає таке місце, яке б сприяло кращому перебігу обмінних процесів. У наведених прикладах регуляція поведінки здійснюється за допомогою термотропізму. У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка надає організмам значних переваг у виживанні та розвитку. Вона пов’язана з переходом від реакції на безпосередній вплив біотичних подразників до опосередкування цього впливу за допомогою сигналів. З’являється чутливість — здатність реагувати на біотично значущі об’єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані — за допомогою сигналів про них, завдяки чому організми можуть уникнути загрози для свого існування або скористатися сприятливими умовами. Чутливість притаманна як одноклітинним організмам, наприклад, інфузоріям, так і багатоклітинним, наприклад, гідроїдним поліпам, медузам. Формується нервова сітка як об’єднання чутливих до сигнальних подразників клітин. Зароджується нервова система. В ній диференціюються аналізатори, тобто органи відчуттів, а серед них — рецептори — центральні нервові механізми переробки інформації та ефекторні механізми дії, що слугує основою сенсорної психіки, здатної до відображення окремих якостей. Здатність до сприйняття різноманітних предметів об’єктивної дійсності стимулювала формування ще складніших ланцюгів інстинктивної поведінки тварин як природжених безумовнорефлекторних актів. На базі інстинктів виникають нові форми поведінки, які значно підсилюють можливості адаптації тварин до середовища упродовж життя одного покоління.³ Одним із видів набутої окремою особиною популяції форми поведінки є навичка, що формується на основі умовного рефлексу. Вершиною психічного розвитку тварин є практичний інтелект, який дає змогу відображати не лише окремі якості об’єктів, цілісні предмети й предметні ситуації, а й динамічні міжпредметні ставлення, що виступають, переважно, у вигляді наочних образів. Інтелектуальна психіка притаманна так званим вищим тваринам, наприклад, вовкам, лисицям, ведмедям, дельфінам, собакам та особливо мавпам. Великого значення набуває у вищих тварин, особливо у мавп, не лише використання предметів, наприклад, гілок, кісток, каміння, а й маніпулювання ними, що передує їх уживанню як знарядь праці. У мавп спостерігаються складні види поведінки, наприклад, щоденне створення місця для ночівлі. Цьому сприяє поступове вивільнення передніх кінцівок, завдяки чому маніпуляції мавп перевершують за своїми можливостями подібні акти в інших вищих тварин. Принципово новий етап у розвитку психіки у філогенезі пов’язаний із змінами в поведінці людиноподібних мавп та прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Вони виявлялися передусім у виготовленні матеріальних знарядь дії на об’єкти середовища. Це приводило до накопичення знань про властивості об’єктів, умінь застосовувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичок.

     4.Біологічне  і соціальне в  психіці людини

     Проблема  біологічного і соціального має  для наукової психології вирішальне значення. 
Розвиток психічних функцій і здібностей, специфічних для людини, являє собою абсолютно особливий процес. Процес цей принципово відрізняється не тільки від процесу розгортання біологічно успадкованої поведінки. Він відрізняється також і від процесу придбання індивідуального досвіду. 
Розвиток, формування психічних функцій і здібностей, властивих людині як  соціальній істоті, відбувається в абсолютно специфічній формі - у формі процесу засвоєння, оволодіння. Протягом усієї історії люди пройшли величезний шлях розвитку своїх психічних здібностей. Тисячоліття суспільної історії дали в цьому відношенні набагато більше, ніж сотні мільйонів років біологічної еволюції тварин. Звичайно, досягнення у розвитку психічних функцій і здібностей накопичувалися поступово, передаючись від покоління до покоління. Значить, досягнення ці так чи інакше закріплювалися. Розвиток психічних здібностей людей закріплювався і передавався від покоління до покоління в особливій формі, а саме у формі зовнішньо-предметної, екзотеричної.

     Ця  нова форма накопичення та передачі філогенетичного ( історичного) досвіду  виникла тому, що характерна для  людей діяльність є діяльність продуктивна, творча. Так, насамперед основна людська діяльність – праця. Фундаментальне, воістину вирішальне значення цього факту було відкрито понад 100 років тому. Відкриття це належить основоположнику наукового соціалізму - Марксу. 
Праця, здійснюючи процес виробництва (в обох його формах - матеріальній і духовній), кристалізується в своєму продукті. Те, що з боку суб'єкта проявляється у формі діяльності, то в продукті виступає у формі властивості, у формі буття або предметності. 
Процес такого перетворення можна розглядати з різних боків і в різних відносинах. Можна розглядати його зі сторони кількості затрачуваної робочої сили у відношенні до кількості виробленого продукту, як це робить політична економія. Але можна розглядати його і з боку змісту самої діяльності суб'єкта, абстрагуючись від інших його сторін і відносин. Тоді вказане перетворення людської діяльності в її продукт виступить перед нами як процес втілення в продуктах діяльності людей їх психічних особливостей, а історія матеріальної і духовної культури - як процес, який у зовнішній, предметній формі висловлює досягнення розвитку здібностей людського роду. 
Таким чином, процес історичного розвитку, наприклад ручних знарядь та інструментів, з цього боку можна розглядати як закріплення в розвитку рухових функцій руки, ускладнення фонетики мови - як вираз удосконалення артикуляції і мовного слуху, а прогрес у творах мистецтв - як вираження розвитку естетичних здібностей. 
Навіть у звичайній промисловості під виглядом зовнішніх речей виступають людські здібності. Перед вступом у життя індивідом не «ніщо» M. Хайдеггера постає перед ним, а об'єктивний світ, перетворений діяльністю поколінь. Отже, індивід, не просто «стоїть» перед світом людських об'єктів. Щоб жити, він повинен активно й адекватно діяти в цьому світі. Але це тільки одна умова того специфічного процесу, який ми називаємо процесом засвоєння, привласнення або заволодіння. Інша умова полягає в тому, щоб відносини індивіда до світу людських об'єктів були опосередковані його відносинами до людей, щоб вони були включені в процес спілкування.⁴ Отже, спілкування в своїй первинній формі, у формі спільної діяльності, або у формі спілкування мовного становить другу обов'язкову умову процесу засвоєння індивідами досягнень суспільно-історичного розвитку людства. Таким чином, те, що на рівні тварин досягається дією біологічної спадковості, у людини досягається за допомогою засвоєння - процесу, при якому відбувається олюднення психіки дитини. Індивід в момент народження лише кандидат в людину, а щоб такою стати потрібно спілкувати з оточуючим світом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Висновок

     Дослідивши, що собою являє психіка, які функції  вона виконує та як вона виникає  та розвивається можна вивести наступні гіпотези:

     Психіка – це особлива форма сприйняття людиною навколишнього середовища, яка має загальні риси функціонування, однак в кожного індивіда ці загальні риси функціонують по різному;

     Психіка в житті людини виконує три  основні функції, зокрема це: відображення впливів навколишнього світу,усвідомлення людиною свого місця в навколишньому  світі та регуляція поведінки  та діяльності людини. Виникнення психіки  датується з народженням індивіда, а ось розвиток сягає мільйонів  років в глиб історії.

     Психіка дає можливість людині нормально  сприймати оточуюче середовище, й  адекватно реагувати на виклики  зовнішнього світу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел:

1) Н.И.Чуприкова. Психика и сознание как функция мозга / Отв. редактор Л.И.Анцыферова. – М.: НАУКА, 1985.

2) Психологія торгівлі: Навчальний посібник. — К.: Професіонал, 2006. — С. 368.

3) Общая психология //Под ред. В.В.Богословского. – М.: Просвещение, 1981.

4) Бассин Ф.В. Проблема бессознательного (О неосознаваемых формах высшей нервной деятельности)М.: 1968. – С. 468.

5) Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. Т. I —М.: Педагогика, 1983.— С. 392.