Виховання дітей за темпераментом

Виховання дітей за темпераментом

Всі ми знаємо, що у відносинах з дорослими людьми треба обов'язково враховувати характер людини, але от при вихованні дітей більшість батьків абсолютно забувають про індивідуальний підхід. А це ж наріжний камінь виховання — щоб виростити гармонійну особистість, потрібно стимулювати розвиток відсутніх і м'яко придушувати яскраво виражені риси характеру.

ХОЛЕРИКИ

(сильний, неврівноважений, рухливий)

Цей темперамент — один з найяскравіших темпераментів дитини, що приносить батькам постійні клопоти. "Спокій нам тільки сниться!" — можуть сказати вони про свого малюка-холерика. Також деякі особливості такого темпераменту притаманні усім дітям.

Характерологічні риси

Позитивні

        висока активність;

        енергійність;

        швидко усвідомлює обстановку;

        товариськість;

        рішучість;

        збуджена переконлива мова;

Негативні

        невитриманість

        запальність

        агресивність

        нестійка поведінка

        різкість у відносинах, конфліктність

        циклічність у роботі, у переживаннях, настроях

Малюк з таким типом нервової системи — непосидючий, пустотливий. Він галасливий, нестриманий, метушливий, неслухняний, запальний, забіякуватий. Це невгамовний бешкетник і забіяка, що постійно влаштовує скандали і сварки. Мова холерика уривчаста, швидка, із проковтуванням окремих слів, однак дуже виразна та емоційна.

Рухи такого малюка стрімкі, різкі, енергійні. Умовні рефлекси в холерика утворюються швидко, але не є стійкими. Йому раптом хочеться буквально на середині поставити крапку, щоб спочивати на лаврах, які ще не заслужив. Нову інформацію засвоює швидко, але вже через кілька хвилин вона вилітає в нього з голови. Такі діти неуважні, їм не вистачає розважливості та уміння розраховувати на свої можливості.

Холерик за натурою командир, він легко адаптується до незвичної обстановки, але через свій запальний характер постійно конфліктує зі своїми однолітками, хоча не може без них жити. Такий дитина схильна до гри на публіку, вона постійно має потребу в глядачах, від яких чекає відповідної реакції. Тому дитина-холерик ніколи не буде плакати і вередувати на самоті.

Холерик не вміє чекати і приборкувати свої бажання. Він любить активні гучні ігри та нові враження, охоче йде на ризик. Настрій нестійкий, змінюється, здавалося б, з незначних причин. Засинають холерики важко, під враженням подій дня. Якщо батьки намагаються покарати маля за невміння себе стримувати, у нього виробляється агресивність, готовність до опору, до самозахисту.

Як правильно виховувати дитину-холерика

1. Основним підходом у вихованні дитини-холерика є принцип, який умовно можна назвати "Жодної хвилини спокою": підтримуйте і направляйте енергію дитини на корисні справи.

2. Виключте з обстановки те, що занадто збуджує нервову систему дитини.

3. Контролюйте бурхливі прояви холериків, у цьому допомагають спокійні ігри, вибір цікавого хобі.

4. Особливу увагу приділяйте вихованню посидючості.

5. Строго та послідовно контролюйте вчинки та дії дитини.

6. Вперто привчайте малюка доводити до кінця розпочату справу.

7. У зв'язку з підвищеною чутливістю поводитися з холериками слід м'яко, тому що різкість може порушити стосунки між дитиною і батьками.

8. Не використовуйте фізичну силу при впливі на дитину, зауваження робіть строго, але спокійно.

9. Холерика не варто вмовляти, він краще реагує на спокійну, тактовну вимогу.

10. Виховуйте наполегливість і стриманість, уміння володіти собою, варто гасити будь-яку агресивність дитяти у зародку.

11. Окрему увагу приділяйте навчанню ввічливості, тактовності.

12. Вашому малюку важливо знати, що до його слів прислухаються.

САНГВІНІКИ

(сильний, урівноважений, рух­ливий темперамент)

Сангвінік — це дружелюбний, товариський, життєрадісний малюк. При цьому він досить спокійний і розважливий. Відкритий і говіркий, він обожнює нові обличчя і нові місця, йому необхідні зміни захоплень.

Характерологічні риси

Позитивні

        висока рухливість;

        висока адаптивність (легко пристосовується до нових умов);

        захопленість, натхнення;

        товариськість;

        життєрадісність, оптимізм;

        доброзичливість;

        не вразливий;

        виразність міміки та пантоміміки;

        діяльний за умови цікавої справи;

Негативні

        незібраність;

        ненадійність (завжди обіцяє, але не завжди виконує свої обіцянки);

        мінливість, легковажність, розкиданість;

        поверховість сприйняття;

        недостатня здатність до зосередження, відсутність посидючості;

        недостатня наполегливість;

        одноманітність їх обтяжує;

Дитина-сангвінік легко іде на компроміс. Не боїться труднощів. Легко переживає невдачі. Він без проблем вливається в будь-який колектив і пристосовується до незвичної обстановки.

Цікавість сангвініка безмежна, здається, що він просто зараз хоче осягнути неосяжне. Він завжди прагне дізнатися якомога більше і легко засвоює нову інформацію. Він швидко перемикається з одного на інше, здатний займатися відразу декількома справами.

Малюк із сангвінічним темпераментом активний, рухливий, імпульсивний, обожнює гучні ігри. Якщо веселунові нудно, то він стає млявим і не може сконцентруватися на тому, що відбувається тут і зараз.

На покарання сангвінік реагує спокійно. Він абсолютно незлопам'ятний, неконфліктний, тому з ним важко посваритися. "Життя без сварок" — такий його життєвий девіз. Але є й зворотний бік "сонячної" натури, про який не повинні забувати дорослі: сангвінікові комфортно лише в тому випадку, якщо він подобається всім.

Як правильно виховувати дитину-сангвініка

1. Основним підходом у вихованні дитини-сангвініка є принцип, який умовно можна назвати "довіряй, але перевіряй". Милий малюк-сангвінік завжди обіцяє, але далеко не завжди виконує обіцяне, тому треба проконтролювати, чи виконав він свою обіцянку.

2. Контролювати вчинки та дії.

3. Виховуючи дитину із сангвінічним темпераментом, варто формувати в неї стійкі прихильності, інтереси.

4. Привчати доводити розпочату справу до кінця.

5. Звертати особливу увагу на якість діяльності, не допускати поверхневого і недбалого виконання завдань.

6. Хвалити заслужено, тому що є схильність до зазнайства.

7. Переймайте в спілкуванні із сангвініком дух легкості, веселощів і гумору, це йому сподобається.

8. Пам'ятайте, що життєрадісність, товариськість і оптимізм сангвініка здатні обернутися зворотним боком медалі і стати джерелом і його легкодумства, і мінливості.

МЕЛАНХОЛІКИ

(слабкий тип вищої нервової діяльності)

Меланхолік - це м'який і слухняний малюк. Меланхоліки сором'язливі, боязкі, а нерішучість - одна з основних рис їхнього характеру. Нерішучість проявляється в усіх рухах, жестах і вимові маляти-меланхоліка. Його засмучує і виводить з рівноваги будь-який дріб'язок, і ця емоційна нестійкість аж ніяк не каприз. Він чутливо реагує навіть на людський голос: спробуй його лише підвищити — і такий малюк відразу заплаче. Сльози в меланхоліків невичерпні, адже вони бояться усього, особливо незнайомих людей і нової обстановки.

Характерологічні риси

Позитивні

        підвищена чутливість;

        сердечність, здатність до співчуття;

        тонка сприйнятливість;

        у звичній обстановці - старанний працівник;

        м'якість;

        доброзичливість;

Негативні

        вразливий і сором'язливий, евпевнений у собі;

        часто задумується;

        замкнутість;

        знижена активність;

        низька працездатність (у несприятливих умовах);

Діти-меланхоліки часто замикаються в собі, дуже погано звикають до нового колективу, прагнуть бути в "тіні". Часто "зациклюються" на невдачах, дуже болісно реагують на негативні оцінки, а покарання сприймають як справжню трагедію. Вразливості меланхоліка немає кінця й краю. Меланхолійні діти дуже недовірливі, часто хвилюються через дрібниці. Велике значення надають дріб'язковим речам.

Таке маля побоюється зміни місць і зміни укладу життя. У нових, особливо конфліктних, ситуаціях стає розгубленим, працює значно нижче за свої можливості.

Знання меланхолікові даються важко, через недостатню активність уваги маля постійно відволікається на сторонні предмети і не може зосередитися на головному.

Будь-яка діяльність для меланхоліка — робота, від якої він миттєво втомлюється. Таке маля, навіть граючи, стомлюється. У цих дітей часто змінюється настрій, вони малоініціативні, важко вступають у контакт із однолітками. Рухи невпевнені, бідні й часто метушливі. Мова тиха, але інтонація виразна.

Такий малюк дуже довго готується до сну, погано засинає, важко прокидається, важко переходить від одного виду діяльності до іншого.

Як правильно виховувати дитину - меланхоліка

1. Основним підходом у вихованні дитини-меланхоліка є принцип, який умовно можна назвати "не нашкодь".

2. У спілкуванні з таким малям і у виховних впливах зважайте на вразливість його психіки - не підвищуйте голос і не тисніть на нього, своє невдоволення виражайте рівним упевненим голосом, не обзивайте його.

3. Пам'ятайте, що дитина-меланхолік має потребу в особливій увазі, теплих відносинах, у допомозі. Будьте з лагідними.

4. Частіше хваліть його й не скупіться на прояв щирих слів. У вашого малюка особлива інтуїція, і йому життєво необхідно відчувати, що його люблять.

5. Заохочуйте його навіть за незначні успіхи і досягнення.

6. Не пропускайте нагоди показати своєму вразливому чаду, що ви дуже цінуєте найменший прояв його турботи.

7. Ніколи не робіть своєму малюку зауваження на людях — це провокує розвиток серйозних комплексів.

8. У спілкуванні зі своєю дитиною частіше використовуйте тактильний контакт: торкайтеся до нього, гладьте по голові та ін.

9. Не забувайте про швидку стомлюваність, зумовлену слабкістю нервових процесів - не перевантажуйте його розвиваючими завданнями, у процесі виконання домашньої роботи робіть паузи. Пам'ятайте про те, що навіть ігри стомлюють дитя і можуть призвести до стресу.

10. Стресовою для дитини-меланхоліка є будь-яка ситуація змагання, намагайтеся їх уникати.

11. Не вимагайте від меланхоліка того, що для нього нездійсненне. Націлюйте його на посильні заняття й допомагайте їх вчасно виконати, уникаючи перевтоми.

12. Уникайте в спілкуванні з дитиною наказів, тому що вони тільки сповільнюють її діяльність.

13. Розвивайте самостійність, даючи дитині посильні доручення. При кожному прояві самостійності заохочуйте свого малюка, підбадьорюйте теплим словом.

14. Проявляйте терпіння в розвитку активності, сміливості.

15. Стимулюйте маля до прояву ініціативи.

16. Розвивайте товариськість свого малюка.

17. Не лякайте й не залякуйте свого малюка. Дитині-меланхоліку протипоказані страшні історії, тривожні фільми та передачі.

18. Допомагайте позбутися страху, для цього обговорюйте з дитиною його почуття. За страхи не висміюйте.

19. При виборі навчального закладу пам'ятайте, що для меланхоліка найбільше підходить рівна робота, яка потребує посидючості і терпіння. Його не обтяжує навіть монотонна робота.

20. У звичній обстановці, у дружному колективі він успішно виконує доручену справу, учиться.

Пам'ятайте, що потрібно не перековувати темперамент вашого малюка, а допомагати йому розвиватися.

ФЛЕГМАТИКИ

(сильний, урівноважений, інертний тип нервової системи)

За впертістю цей малюк перевершує всіх, а вдома його всі називають "копушею". Дитина з таким типом нервової діяльності завжди незворушна і спокійна. Поруч із цим створінням, яке ніколи нікуди не поспішає, здається, що час зупинився або його взагалі насправді немає.

Характерологічні риси

Позитивні

        завжди спокійний;

        терплячий;

        обов'язковість;

        не вразливий;

        його практично неможливо вивести із себе;

        відрізняється високою працездатністю;

        наполегливість

        здатний до великих навантажень в роботі;

        врівноважений у стосунках;

Негативні

        все робить повільно;

        малорухливий;

        вимагає часу для зосередження;

        повільно приймає рішення;

        впертість;

        безініціативність;

Такому малюку властиве уповільнене, але сильне реагування, повільне, але міцне запам'ятовування. У середовищі дітей він відрізняється спокоєм. Почуття флегматика рівні, постійні та глибокі.

Флегматик все робить докладно, переборюючи всі перешкоди. Свої рішення він не змінює, а якщо їх треба відстояти, то виявить максимум упертості. Він дуже відданий своїм близьким і друзям, хоча йому важко знайти справжнього друга. Діти-флегматики не за віком миролюбні, за можливості уникають боротьби, воліючи не ризикувати. Його мова некваплива, виразна, але без численних жестів і яскравої міміки.

Такий малюк засинає швидко, а от розбудити його непросто: він вередує, а після сну ходить сонний, млявий, немов недоспав.

Через те, що флегматичний малюк дуже повільний, йому потрібно багато часу для засвоєння нової інформації. Але один раз отримані знання міцно закріплюються в його пам'яті. Всі вікові навички в нього також формуються важко і довго, але надовго. Флегматика можливо навчити і майже неможливо перевчити!

Маля не любить змін, дуже повільно звикає до нової обстановки і тривалий час адаптується до дитячого організованого колективу.

Як правильно виховувати дитину - флегматика

1. Основним підходом у вихованні дитини-флегматика є принцип, який умовно можна назвати "непоспіх". Пам'ятайте, що таке маля не може працювати в умовах дефіциту часу, йому потрібний індивідуальний темп, його не можна підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу. Не вимагайте від свого малюка космічних швидкостей.

2. Вчіть дитину раціонально розподіляти час.

3. Не тисніть на свою дитину, тому що під тиском з боку дорослих вона лише стає ще більш незграбною і пасивною.

4. Не називайте дитину "копушею", особливо при інших людях.

5. Пам'ятайте, що діти - флегматики мають велику потребу у схваленні.

6. При вихованні малорухливого флегматика важливо розвивати інтерес до рухів, грати з ним в ігри, де необхідна швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує будь-які правила гри.

7. У повільних флегматиків необхідно намагатися поступово виробляти здатність швидше перемикатися з одного виду діяльності на інший. Навчайте перемикати увагу при виконанні різних доручень

8. Намагайтеся розвивати допитливість малюка (читайте з ним цікаві пізнавальні книги, дивіться науково-пізнавальні фільми, відвідуйте музеї, обговорюйте отриману інформацію).

9. Стимулюйте маля до прояву ініціативи.

10. Навчайте дитину повніше виказувати свої емоції та почуття: якщо їй сумно, не забороняйте плакати, якщо вона радіє, дозволяйте радіти в повну міру та ін.

11. Залучайте дитину до спільної діяльності (як у дитячому, так і дорослому колективі).

12. Прищеплюйте дитині навички спілкування.