Види уваги

2.Види уваги

 Загальноприйнятим у психології є поділ уваги за критерієм походження та способом здійснення, а також залежно від активності людини на мимовільну, довільну та післядовільну. Мимовільна увага - це зосередження уваги на об'єкті в сипу його особливості як подразника без свідомого наміру з боку особистості. Вона виникає незалежно від мети діяльності людини і є генетично вихідним, а також пасивним видом уваги. Діяльність, явище чи предмет захоплюють людину самі через наявність у них певних особливостей. Виникнення мимовільної уваги пов'язано з різними фізичними, психофізіологічними та психічними причинами.

Мимовільна увага є генетичне  первісним щаблем уваги в історичному  та індивідуальному розвитку. Вона є підґрунтям для виникнення довільної уваги. Довільна увага — свідомо регульоване зосередження на об'єкті, спрямоване вимогами діяльності. Цей вид уваги тісно пов'язаний з волею людини, тому її називають вольовою, активною. Головною функцією довільної уваги є активне регулювання перебігу психічних процесів.

Таким чином, довільна увага якісно відрізняється від мимовільної. Але все-таки довільна увага пов'язана з почуттями людини, попереднім досвідом, інтересами. Вплив цих моментів опосередковується свідомо поставленими цілями.

Довільна увага пов'язана з інтересами людини, які носять опосередкований характер. Це — інтереси результату діяльності.

Виокремлюють ще один вид - післядовільну увагу. Цей вид уваги виникає після того, як була викликана довільна увага, тобто носить цілеспрямований характер і вимагає на початку вольових зусиль, але потім людина „входить" у роботу, і для неї цікавими і значущими стають зміст та процес діяльності, а не лише її результат. Післядовільна увага — це зосередження на об'єкті через те, що він цінний для особистості.

Післядовільна увага відрізняється від довільної тим, що в ній знижується вольове зусилля. Але це зовсім не означає, що ця увага наближена до мимовільної. Від мимовільної уваги післядовільна відрізняється тим, що вона виникає не лише на основі інтересу, у ній існує свідомо поставлена мета, вона підтримується свідомими інтересами, і сама діяльність переживається як потреба, а результат її особистісно значущий.

Післядовільна увага характеризується тривалою зосередженістю, напруженою інтенсивністю розумової діяльності, високою продуктивністю праці.

1)  1. Поняття уваги

Увага виконує три головні функції: 1) спрямованість діяльності; 2) зосередження та заглиблення в діяльність; 3) контроль та регуляція діяльності.

Під спрямованістю розуміють вибірковий характер психічної діяльності, мимовільний чи довільний вибір її об'єктів. До поняття спрямованість включається також збереження та підтримання діяльності на певний проміжок часу

Зосередження та заглиблення в  діяльність пов'язані з відволіканням від усього стороннього. Тим самим увага забезпечує контроль та регуляцію діяльності.

Увага може спрямовуватися на зовнішні об'єкти чи предмети або на думки  та образи, що існують у свідомості людини. Усе це є свідченням того, що увага не має власного пізнавального змісту, а лише обслуговує діяльність інших пізнавальних процесів.

 Правильно зрозуміти феномен  уваги можна лише в сукупності  всіх його властивостей. Нині загальноприйнятим є таке визначення уваги: Увага — це спрямованість і зосередження свідомості на певному реальному чи ідеальному об'єкті, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.

4. Неуважність 

 Неуважність —це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному упродовж тривалого часу. Термін «неуважність» означає поверхневу, змінну увагу . Неуважність може виявлятися: а) у нездатності до зосередження; б) у надмірній концентрації на одному об'єкті діяльності.

Неуважність буває двох видів: уявна  і справжня. Уявна неуважність  — це неуважність людини до навколишніх  предметів і явищ, викликана зосередженістю па якомусь одному предметі (явищі) чи переживанні. Причиністинно розсіяноїуваги є багато. Найпоширенішими є наступні: загальне ослаблення нервової системи (неврастенія), погіршення стану здоров'я; фізична і розумова перевтома; наявність  важких переживань, травм; емоційне перевантаження внаслідок великої кількості  вражень (позитивних і негативних); недоліки виховання (наприклад, в умовах гіперопіки дитина, яка одержує занадто  багато словесних указівок, великий  обсяг інформації, звикає до постійної  зміни вражень, і її увага стає поверхневою, не формується спостережливість, стійкість і концентрація уваги); порушення режиму праці й відпочинку; порушення дихання (причиною порушення правильного дихання можуть бути аденоїди, хронічні тонзиліти і т. ін.;. надмірна рухливість. Надмірна рухливість уваги —постійний перехід від одного об'єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої за низької ефективності.

3. Увага як психічний процес

 Увагу звичайно не вважають  особливим психічним процесом, як  сприйняття, пам'ять, мислення. Зате вона забезпечує успішну й чітку роботу нашої свідомості. Кожний пізнавальний процес є єдність образу й діяльності. Увага свого особливого змісту не має, вона проявляється усередині сприйняття, мислення. Вона - сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при цьому та їхня сторона, у якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.

 Історично увагу прийнято  визначати як спрямованість і  зосередженість свідомості на певних об'єктах. Це визначення носить на собі відбиток тієї епохи, коли психологія була “наукою про свідомість”. Сьогодні визначати увагу через свідомість не зовсім коректно, оскільки сама свідомість є ще більш неясним психічним феноменом, що трактується психологами зовсім по-різному, так само як і увага.

 Таким чином, правильно зрозуміти  феномен уваги можна лише в  сукупності всіх її властивостей. У цей час загальноприйняте наступне визначення:

 Увага - це спрямованість  і зосередженість свідомості на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті, що допускає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.