Сучасна психологія: її завдання і місце в системі наук

Сучасна психологія: її завдання і місце в системі  наук

Морозов А.В.

В Останніми роками спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, обумовлене різноманіттям  теоретичних і практичних завдань, що постають перед нею. У нашій  країні інтерес до психології особливо показовий - їй нарешті починають  приділяти то увагу, якого вона заслуговує, причому практично у всіх галузях  сучасної освіти та бізнесу.

Основний завданням  психології є вивчення законів психічної  діяльності в її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширилися  діапазон і напрями психологічних  досліджень, з'явилися нові наукові  дисципліни. Змінився понятійний апарат психологічної науки, висуваються  нові гіпотези та концепції, психологія безперервно збагачується новими емпіричними  даними. Так, Б. Ф. Ломов в книзі "Методологічні  та теоретичні проблеми психології ", характеризуючи сучасний стан науки, зазначав, що в даний час "різко зростає  потреба в подальшій (і більше глибокою) розробці методологічних проблем  психологічної науки і її загальної  теорії "[187, с. 4].

Область явищ, що вивчаються психологією, величезна. Вона охоплює процеси, стани і властивості  людини, що мають різний ступінь  складності - від елементарного розрізнення  окремих ознак об'єкта, що впливає  на органи чуття, до боротьби мотивів  особистості. Одні з цих явищ вже  досить добре вивчені, а опис інших  зводиться лише до простої фіксації спостережень. Багато хто вважає, що узагальнене й абстрактне опис досліджуваних  явищ та їх зв'язків - це вже і є  теорія. Проте слід справедливо зауважити, що одним цим теоретична робота не вичерпується, вона включає також зіставлення та інтеграцію накопичуються знань, їх систематизацію та багато іншого. Кінцева ж її мета полягає в тому, щоб розкрити сутність досліджуваних явищ. У зв'язку з цим і виникає ряд проблем методологічного характеру. Якщо теоретичне дослідження спирається на нечітку методологічну (філософську) позицію, то виникає небезпеку підміни теоретичного знання емпіричним.

В пізнанні сутності психічних явищ найважливіша роль належить категоріям діалектичного матеріалізму. Б. Ф. Ломов у вже згаданій вище книзі виділив базові категорії  психологічної науки, показав їх системну взаємозв'язок, загальність  кожної з них і в той же час  незвідність їх один до одного. Їм були виділені наступні базові категорії  психології: категорія відображення, категорія діяльності, категорія  особистості, категорія спілкування, - а також поняття, які за рівнем загальності можна прирівняти до категорій, - це поняття "соціальне" і "біологічне". Виявлення об'єктивних зв'язків соціальних і природних  властивостей людини в розвитку представляє  одну з найважчих завдань науки.

Як відомо, протягом багатьох десятиліть психологія була переважно теоретичної (світоглядної) дисципліною. В даний час її роль у суспільного життя істотно  змінилася. Вона все більше стає областю  особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, в  промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті і т. д. Включення  психологічної науки до вирішення  практичних завдань істотно змінює і умови розвитку її теорії. Завдання, вирішення яких вимагає психологічної  компетентності, виникають в тій  чи іншій формі у всіх сферах житті  суспільства, визначаючись зростаючою роллю так званого людського фактора. Під "людським фактором" розуміється широкий спектр соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних властивостей, якими володіють люди і які так чи інакше проявляються в їх конкретної діяльності.

Даний курс лекцій досить короткий, щоб перерахувати і детально зупинитися на всіх завдання, поставлені в даний час перед  психологією громадської практикою (їх число величезне, бо скрізь, де є  люди, є і завдання, вирішення  яких пов'язане з урахуванням "людського  фактору"). В усіх ланках системи  вищої та середньої спеціальної  освіти виникають проблеми, адресовані психології. Дослідження практично  всієї системи психічних явищ - від елементарних відчуттів до психічних властивостей особистості, -- спрямоване на розкриття об'єктивних законів, яким вони підпорядковуються, має першорядне значення для створення  наукової бази, рішення громадської  завдання, вдосконалення організації  навчання і виховання.

Усвідомлення  суспільством ролі прикладних задач, розв'язуваних психологічною наукою, привело до ідеї створення розгалуженої психологічної  служби в освітній системі. У Сьогодні така служба знаходиться на стадії її оформлення та розвитку і покликана  стати сполучною ланкою між наукою і практичним застосуванням її результатів. Практично у всіх освітніх установах  введено для обов'язкового вивчення курс психології.

Від того, яке місце  відводиться психології в системі  наук, багато в чому залежить розуміння  можливостей використання психологічних  даних в інших науках. Місце, що відводиться психології в системі  наук у той чи інший історичний період, наочно свідчило і про рівень розвитку психологічних знань, і про загальнофілософської спрямованості самої класифікаційної схеми. Слід зазначити, що в історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не міняла свого місця в системі наук так часто, як психологія. В даний час найбільш загальноприйнятою вважається нелінійна класифікація, запропонована академіком Б. М. Кедровим. Вона відображає багатоплановість зв'язків між науками, обумовлених їх предметної близькістю. Запропонована схема має форму трикутника, вершини якого представляють науки природні, соціальні та філософські. Таке положення обумовлене реальної близькістю предмета і методу кожній з цих основних груп наук з предметом і методом психології, орієнтованим в залежності від поставленого завдання в бік однієї з вершин трикутника.

Найважливіша  функція психології в загальній  системі наукового знання полягає  в тому, що вона, синтезуючи в певному  відношенні досягнення ряду інших областей наукового знання є, за словами Б. Ф. Ломова, інтегратором всіх (у всякому  випадку, більшості) наукових дисциплін, об'єктом дослідження є людина. Відомий вітчизняний психолог Б. Г. Ананьєв найбільш повно розробив цей питання, показавши, що психологія покликана інтегрувати дані про  людину на рівні конкретно-наукового  знання.

Зупинимося докладніше на описі змістовних характеристик  зв'язку психології з названим трикутником  наук. Основним завданням психології є вивчення законів психічної  діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, як об'єктивний світ відбивається людиною, як в силу цього регулюються  його дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відображенням об'єктивної дійсності і тому вивчення психологічних законів означає, перш за все, встановлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя і діяльності людини.

В Водночас будь-яка  діяльність людей завжди закономірно  залежить не тільки від об'єктивних умов життя людини, а й від співвідношення їх з суб'єктивними моментами. Матеріалістична  психологія дає дійсне наукове обгрунтування  взаємодії суб'єктивних і об'єктивних умов, виходячи з того, що матеріальною основою всіх психічних явищ, якими  б складними вони не були, служать  системи тимчасових зв'язків в  корі головного мозку. Завдяки утворення  та функціонування цих зв'язків психічні явища можуть впливати на діяльність людини - регулювати і направляти його дії, впливати на відображення людиною  об'єктивної реальності.

Таким чином, встановлюючи закономірні залежності психічних  явищ від об'єктивних умов життя  і діяльності людини, психологія покликана  розкрити і фізіологічні механізми  відображення цих впливів. Отже, психологія повинна зберігати саму тісний зв'язок з фізіологією і, зокрема, з фізіологією  вищої нервової діяльності.

Як відомо, фізіологія займається механізмами, які здійснюють ті чи інші функції організму, а фізіологія вищої нервової діяльності - механізмами  роботи нервової системи, що забезпечують "урівноваження" організму із середовищем. Легко помітити, що знання тієї ролі, яку в цьому процесі  відіграють різні "поверхи" нервової системи, закони роботи нервової тканини, що лежать в основі порушення і  гальмування і тих складних нервових утворень, завдяки яким протікає аналіз і синтез, замикаються нервові зв'язку, абсолютно необхідно для того, щоб психолог, вивчив основні види психічної діяльності людини, не обмежувався їх простим описом, а уявляв, на які механізми спираються ці складні форми діяльності, якими апаратами вони здійснюються, в яких системах протікають. Але для оволодіння основами психологічної науки знання однієї лише фізіології зовсім недостатньо.

Перетворенню  психології в самостійну науку сприяв її союз з усім природознавством, початок  якому було покладено в другій половині XIX ст. До цього ж періоду  відноситься і впровадження в  психологію експериментального методу (Г. Фехтнер). Як вже зазначалося вище, природничо-наукову теорію психологічних  знань склала рефлекторна теорія (І. М. Сєченов, І. П. Павлов, а також  роботи найбільших радянських фізіологів: Л. А. Орбели, П. К. Анохіна, К. М. Бикова, Н. І. Красногорського, А. А. Ухтомського, Н. А. Бернштейна, І. С. Беріташвілі). Величезний вплив на розробку основних проблем  сучасної психології зробили еволюційні ідеї Ч. Дарвіна. Вони дозволили виявити  роль психіки у пристосуванні  живих істот до умов, що змінюються середовища, зрозуміти походження вищих  форм психічної діяльності з нижчих.

Для психолога  абсолютно необхідно досить чітко  уявляти відмінності в існуванні  рослин і тварин. Важливо розуміти, що саме змінюється в умовах життя  з переходом від існування  одноклітинних в однорідному  середовищі до незрівнянно більше складних форм життя багатоклітинних. Треба  добре засвоїти відмінності в  принципах існування між світом комах і вищих хребетних. Без  таких знань загальних біологічних  принципів пристосування неможливо  виразне розуміння особливостей поведінки тварин, а будь-яка спроба зрозуміти складні форми психічної діяльності людини втратить свою біологічну основу. При цьому необхідно чітко усвідомлювати, що факти, що становлять предмет психологічної науки, ні в якій мірі не можуть бути зведені до фактів біології.

Вирішальне значення для психології має її зв'язок із суспільними науками. Дослідження  процесів і явищ, що вивчаються історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної та іншими суспільними науками, призводить до постановці проблем по суті психологічних. Нерідко соціальні процеси і  явища не можуть бути досить повно  розкриті без залучення знань  про механізми індивідуальної та групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок та орієнтації, без вивчення настроїв, почуттів, психологічного клімату, без дослідження психологічних  властивостей і особливостей особистості, її здібностей, мотивів, характеру, міжособистісних  відносин і т. д. Резюмуємо вищевикладене: в дослідженнях соціальних процесів виникає необхідність урахування психологічних  факторів. Психологічні фактори самі по собі не визначають соціальних процесів, і, навпаки, самі вони можуть бути зрозумілі  лише на основі аналізу цих процесів. Основні форми психічної діяльності людини виникають в системі суспільної історії, протікають в умовах сформованої  в історії предметної діяльності, спираються на ті кошти, які сформувалися в умовах праці, вживання знарядь  і мови.

Сказане вище робить ясним, яке величезне значення для  психології має її зв'язок з суспільними  науками. Якщо вирішальну роль у формуванні поведінки тварини відіграють біологічні умови існування, то таку ж роль у формуванні поведінки людини відіграють умови суспільної історії. Сучасна психологічна наука, що вивчає, перш за все, специфічно людські форми психічної діяльності, не може зробити жодного кроку без урахування даних, отриманих від суспільних наук - історичного матеріалізму, що узагальнює основні закони розвитку суспільства. Тільки ретельний облік суспільних умов, формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.

Особливої місця  в розгляді даного питання заслуговує зв'язок психології з педагогікою. Зрозуміло, цей зв'язок існувала завжди. Ще К. Д. Ушинський говорив: "Щоб всебічно виховати людину, його треба всебічно вивчити "[330, с. 359]. Тут особливо наочно проглядається практичне значення психології. У тому випадку, якщо педагогіка не спирається на знання про природу  психологічних явищ, вона перетворюється в простий набір педагогічних рад і рецептів і перестає бути справжньою наукою, здатною надати ефективну та дієву допомогу сучасному  керівникові будь-якого рівня  і рангу. Саме з цієї причини величезна  кількість популярною психологічної  літератури, що буяє в своїй більшості  різними рекомендаціями та практичними  порадами, що виплеснувся на сьогоднішній книжковий ринок (що враховує небувалий  для російського читача попит  на такого роду видання), не може замінити фундаментальних базових знань  з психології, а тим більше претендувати на пріоритетну роль у сучасному "психологічному лікнепі "наших  співвітчизників.

В розвитку всіх областей педагогіки виникають проблеми, які  потребують ретельного психологічного дослідження. Облік закономірностей  протікання психічних процесів, динаміки формування знань, навичок і вмінь, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку людини в цілому має істотне значення для вирішення фундаментальних педагогічних проблем, таких як визначення змісту освіти на різних ступенях навчання, розробка найбільш ефективних методів навчання і виховання і т.д.

В Наразі перед  педагогікою, як і перед всією  системою вітчизняного освіти в цілому, варто чимало потребують оперативного вирішення проблем. Серед них: чому і як навчати сучасного студента? Що і яким чином відбирати з  величезної кількості інформації, що накопичується наукою для конкретного  навчального закладу?

Саме психологія покликана визначити, які можливості і резерви психічного розвитку людини на різних вікових ступенях і де їх межі.